Рішення

від 15.02.2024 по справі 910/12918/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.02.2024Справа № 910/12918/23

За позовомКомунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"доПублічного акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління №41"простягнення 1412784,52 грнСуддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Негеля Ю.М.

Представники сторін:

від позивачаКачкурова С.В.від відповідачане з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління №41" 1412784,52 грн, з яких 798370,80 грн основного боргу, 120194,42 грн пені, 198067,99 грн інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 33272,90 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №810346 від 01.11.2018 в частині оплати спожитої теплової енергії за період з листопада 2021 року по травень 2023 року у встановлений цим правочином строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/12918/23, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 20.09.2023; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

20.09.2023 через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач повідомив, що станом на 20.09.2023 сума основного боргу становить 282177,38 грн та зазначив, що зобов`язується сплатити вказану суму у найкоротші терміни.

Крім того, відповідач заперечив щодо стягнення з нього пені у розмірі 120194,42 грн з огляду на положення п.п.4 п.3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) " від 17.03.2020 №530-ІХ.

20.09.2023 від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі №910/12918/23 в частині позовних вимог про стягнення 542779,70 грн основного боргу у зв`язку зі сплатою відповідачем коштів на суму 500142,42 грн після звернення позивача з позовом до суду, а також проведенням позивачем коригування нарахувань за спірний період на суму 42637,28 грн. У вказаній заяві позивач позовні вимоги про стягнення пені, витрат з урахуванням індексу інфляції та 3% річних підтримав.

У підготовчому судовому засіданні 20.09.2023 судом встановлено строк для подання відповіді на відзив до 11.10.2023, для подання заперечень на відповідь на відзив до 26.10.2023 та оголошено перерву до 26.10.2023.

11.10.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній проти тверджень відповідача, наведених останнім у відзиві на позов заперечив.

Підготовче засідання, призначене на 26.10.2023, не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Смирнової Ю.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 призначено підготовче засідання на 08.11.2023.

07.11.2023 від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі №910/12918/23 в частині позовних вимог про стягнення 798370,80 грн основного боргу у зв`язку зі сплатою відповідачем коштів після звернення позивача з позовом до суду, а також проведенням позивачем коригування нарахувань за спірний період на суму 42637,28 грн. Позовні вимоги про стягнення пені, витрат з урахуванням індексу інфляції та 3% річних позивач підтримав.

У підготовчому судовому засіданні 08.11.2023 судом встановлено строк для подання відповідачем заперечень на заяву про закриття провадження в частині позовних вимог до 20.11.2023 та оголошено перерву до 07.12.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 повідомлено відповідача про оголошення перерви у підготовчому засіданні.

07.12.2023 від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення до відзиву на позов.

07.12.2023 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.01.2024.

12.12.2023 від позивача надійшла заява по справі.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 10.01.2024 оголошено перерву до 31.01.2024.

31.01.2024 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.

У зв`язку з оголошенням повітряної тривоги в день та час судового засідання 31.01.2024 розгляд справи не відбувся.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2024 призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 15.02.2024.

05.02.2024 від позивача надійшла заява по справі.

Представник позивача у судовому засіданні 15.02.2024 заявлені позовні вимоги підтримав в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, просив суд позов в цій частині задовольнити, а провадження у справі в частині стягнення основного боргу закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Представник відповідача у судове засідання 15.02.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 15.02.2024 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 №1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м.Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування Публічного акціонерного товариства "Київенерго".

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591 Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

З 01.05.2018 Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" здійснює постачання теплової енергії.

01.11.2018 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (енергопостачальна організація) та Публічним акціонерним товариства "Шляхово-будівельне управління №41" (споживач) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №810346 (договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у цьому договорі (п.1.1).

Згідно п.2.2.1 договору постачальник зобов`язується безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

У відповідності до п.2.3.1 договору споживач зобов`язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2019 (п.4.1 договору).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення (п.4.4 договору).

У п.5.1 договору визначено реквізити споживача - гуртожок за адресою: м.Київ, бульвар Кольцова, 17Б.

Також на виконання умов договору між сторонами підписані відповідні додатки.

Згідно п.1 додатку 2 до договору розрахунки зі споживачем за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 26.04.2018 №700, за кожну відпущену Гігакалорію без урахування ПДВ.

У відповідності до п.2 додатку 2 до договору у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3,4).

Споживач, що має будинкові прилади обліку (незалежно від балансової приналежності приладів обліку теплової енергії), щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії за адресою: проспект Повітрофлотський, 58 не пізніше 28 числа звітного місяця (п.5 додатку 2 до договору).

Відповідно до п.9 додатку 2 до договору споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує за адресою: проспект Повітрофлотський, 58 оформлену постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції, облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Також з п.10 додатку 2 до договору визначено, що споживач, на розрахунковий рахунок постачальника, відкритий у ТВБВ №100/020 філії Головного управління по м.Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію.

Облік споживання теплової енергії за даними будинкового засобу обліку за адресою: місто Київ, бульвар Кольцова, 17Б (гуртожиток), здійснюється за особовим рахунком: 810346.

В матеріалах справи наявні облікові картки відповідача, акти приймання-передавання товарної продукції, корінці нарядів на включення/відключення опалення, акти про готовність вузла комерційного обліку споживача за адресою: бульвар Кольцова, 17Б до роботи в опалювальні періоди, протоколами (відомостями) реєстрації середньодобових параметрів та підсумкових значень теплоспоживання.

Як стверджує позивач, факт постачання на об`єкт споживача теплової енергії у спірний період на суму 798370,80 грн, а також її обсяг підтверджують долучені теплопостачальною організацією до позовної заяви документи, нарахування за відпущену теплову енергію проведені позивачем за тарифами на теплову енергію, затвердженими відповідними розпорядженнями КМДА, однак відповідач у строк, який погоджений між сторонами в договорі, за поставлену позивачем теплову енергію не оплатив, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Факт виконання позивачем зобов`язань з поставки теплової енергії за укладеним між сторонами договором у спірний період з листопада 2021 року по травень 2023 року відповідачем не заперечується.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, господарський суд зазначає про таке.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором енергопостачання.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги" у відповідній редакції.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

У відповідності до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджено, розрахунки за спожиту теплову енергію відповідач здійснював несвоєчасно.

При зверненні до суду з відповідним позовом позивач просив стягнути з відповідача 798370,80 грн основного боргу.

В той же час, як встановлено судом, відповідачем було сплачено на користь позивача заборгованість у розмірі 755733,52 грн вже в ході розгляду справи судом, що підтверджується довідкою позивача про стан розрахунків відповідача за спожиту теплоенергію. Крім того, 31.08.2023 між сторонами було підписано акт №08/2023-810346 приймання-передавання товарної продукції за серпень 2023 року, згідно якого здійснено перерахунки нарахувань споживачу (зменшено) за лютий та березень 2022 року на загальну суму 42637,28 грн.

Таким чином, після звернення позивача з позовом до суду основна заборгованість у розмірі 798370,80 грн погашена відповідачем як шляхом сплати, так і за рахунок проведених коригувань.

Пунктом 2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акту державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для закриття провадження у справі №910/12918/23 щодо стягнення з відповідача на користь позивача 798370,80 грн основного боргу у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами в цій частині.

В той же час, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 120194,42 грн за загальний період прострочення з 01.07.2022 по 31.05.2023, інфляційні втрати у розмірі 198067,99 грн за загальний період прострочення з 01.12.2021 по 31.05.2023 та 3% річних у розмірі 33272,90 грн за загальний період прострочення з 01.12.2021 по 31.05.2023.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті коштів у визначений договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст.610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст.612 Цивільного кодексу України), а відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, за висновками суду, оскільки матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем оплати за договором, у позивача виникло право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат у відповідності до приписів ст.625 Цивільного кодексу України.

За результатами здійсненої перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що їх розмір не є арифметично вірним, а отже, за здійсненим судом перерахунком, з урахуванням внесених сторонами коригувань за лютий та березень 2022 року, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати у розмірі 190478,59 грн та 3% річних у розмірі 32359,69 грн за загальний період прострочення з 01.12.2021 по 31.05.2023.

Посилання позивача на той факт, що задля проведення коригувань за лютий та березень 2022 року відповідач звернувся вже під час розгляду справи, суд відхиляє, оскільки проведення такого перерахунку сторонами свідчить власне про некоректність раніше визначених обсягів споживання теплової енергії. Відтак, базою для нарахування 3% річних та інфляції в будь-якому випадку слід вважати дійсний розмір грошового зобов`язання, яке виникло у відповідача перед позивачем в рамках договору за фактично спожиті обсяги теплової енергії в цей період.

Відповідно до ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 ст.230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.1 та 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

З наведеного пункту договору вбачається, що сторонами було визначено розмір (0,5% від суми боргу) порядок нарахування (за кожний день) та строк нарахування (до моменту його повного погашення).

Згідно з ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Із наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що останнім було враховано наведені приписи закону, нарахування пені здійснювалося виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України.

В той же час, суд зазначає, що відповідно до прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності з 17.03.2020 визначено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, а отже нарахування пені у період з з 01.07.2022 по 31.05.2023 є необґрунтованим.

За висновками суду, положення зазначеного Закону підлягають застосуванню до правовідносин сторін у справі з огляду на те, що постачання теплової енергії здійснювалося до гуртожитку відповідача у справі, тобто заборгованість виникла у зв`язку з несплатою зазначених коштів в т.ч. мешканцями гуртожитку.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Публічного акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління №41" підлягають задоволенню частково, а провадження у справі №910/12918/23 в частині стягнення 798370,80 грн основного боргу підлягає закриттю на підставі положень п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на наведене всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог та закриття провадження у справі щодо частини позовних вимог.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в частині закриття провадження у справі на підставі положень п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України - на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст.ст.74, 129, 231, 238-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління №41" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, місто Вишневе, вулиця Київська, будинок 31, ідентифікаційний код 05416886) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, місто Київ, площа І.Франка, будинок 5, ідентифікаційний номер 40538421) інфляційні втрати на суму 190478 (сто дев`яносто тисяч чотириста сімдесят вісім) грн 59 коп., 3% річних у розмірі 32359 (тридцять дві тисячі триста п`ятдесят дев`ять) грн 69 коп. та 15318 (п`ятнадцять тисяч триста вісімнадцять) грн 14 коп. судового збору.

3. На підставі положень п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України закрити провадження у справі №910/12918/23 в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 798370,80 грн у зв`язку з відсутністю предмета спору.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 14.03.2024

Суддя Ю.М.Смирнова