Постанова

від 11.06.2024 по справі 910/12918/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2024 р. Справа№ 910/12918/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Мальченко А.О.

Гончарова С.А.

при секретарі судового засідання Король Я.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління №41"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2024

(повний текст рішення складено 14.03.2024)

у справі № 910/12918/23 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Публічного акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління №41"

про стягнення 1 412 784,52 грн

за участю представників:

від позивача: Качкурова С.В.

від відповідача: не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління №41" 1 412 784,52 грн, з яких 798 370,80 грн основного боргу, 120 194,42 грн пені, 198 067,99 грн інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 33 272,90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 810346 від 01.11.2018 в частині оплати спожитої теплової енергії за період з листопада 2021 року по травень 2023 року у встановлений цим правочином строк.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2024 у справі № 910/12918/23 закрито провадження у справі в частині основного боргу в розмірі 798 370,80 грн, в іншій частині позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні втрати на суму 190 478,59 грн, 3% річних у розмірі 32 359,69 грн та 15 318,14 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Закриваючи провадження у справі в частині стягнення основного боргу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було сплачено на користь позивача заборгованість у розмірі 755 733,52 грн вже в ході розгляду справи судом, що підтверджується довідкою позивача про стан розрахунків відповідача за спожиту теплоенергію. Крім того, 31.08.2023 між сторонами було підписано акт № 08/2023-810346 приймання-передавання товарної продукції за серпень 2023 року, яким підтверджено перерахунок нарахувань споживачу (зменшено) за лютий та березень 2022 року на загальну суму 42 637,28 грн.

За результатами перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням внесених сторонами коригувань за лютий та березень 2022 року, місцевий господарський суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати у розмірі 190 478,59 грн та 3% річних у розмірі 32 359,69 грн за загальний період прострочення з 01.12.2021 по 31.05.2023.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ПАТ "Шляхово-будівельне управління №41" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким відмовити у позові повністю.

За твердженням скаржника, суд першої інстанції не врахував аргументів відповідача та правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у постанові від 18.03.2021 у справі № 902/417/18, суму інфляційних страт та 3% річних переглянув лише з урахуванням наданих відповідачем коригувань, а стягнення боргу по інфляційних втратах та 3% річних є надмірним тягарем для скаржника, що спричинить додаткове фінансове навантаження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/12918/23, справу призначено до розгляду на 11.06.2024.

29.05.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив, в якому позивач вимоги та доводи апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2024 у справі № 910/12918/23 без змін, а апеляційну скаргу ПАТ "Шляхово-будівельне управління №41" - без задоволення.

У зв`язку з перебуванням судді Скрипки І.М. у відпустці для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Гончаров С.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 справу прийнято до провадження новим складом колегії суддів.

11.06.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання представника ПАТ "Шляхово-будівельне управління №41" про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю представника в іншому судовому процесі.

В судове засідання представники відповідача не з`явились, хоч учасники процесу були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Беручи до уваги, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті, а також те, що згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів відхилила клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та визнала можливим розгляд справи за відсутності представників відповідача за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечив, доводячи її безпідставність.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 01.11.2018 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (енергопостачальна організація) та ПАТ "Шляхово-будівельне управління № 41" (споживач) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №810346 (договір), на умовах якого постачальник зобов`язався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у цьому договорі (п. 1.1).

Відповідно до п. 2.3.1 договору споживач зобов`язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

Згідно із п. 3.3 договору споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2019 (п. 4.1 договору).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення (п. 4.4 договору).

У п. 5.1 договору визначено реквізити споживача - гуртожиток за адресою: м. Київ, бульвар Кольцова, 17Б.

Також між сторонами підписані відповідні додатки до договору.

Згідно із п. 1 додатку 2 до договору розрахунки зі споживачем за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 26.04.2018 № 700, за кожну відпущену Гігакалорію без урахування ПДВ.

Відповідно до п. 2 додатку 2 до договору у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3, 4).

Споживач, що має будинкові прилади обліку (незалежно від балансової приналежності приладів обліку теплової енергії), щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії за адресою: проспект Повітрофлотський, 58 не пізніше 28 числа звітного місяця (п.5 додатку 2 до договору).

Відповідно до п. 9 додатку 2 до договору споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує за адресою: проспект Повітрофлотський, 58, оформлену постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції, облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

У п. 10 додатку 2 до договору визначено, що споживач, на розрахунковий рахунок постачальника, відкритий у ТВБВ № 100/020 філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію.

Облік споживання теплової енергії за даними будинкового засобу обліку за адресою: місто Київ, бульвар Кольцова, 17Б (гуртожиток), здійснюється за особовим рахунком: 810346.

На підтвердження заборгованості позивачем надано облікові картки відповідача, акти приймання-передавання товарної продукції, корінці нарядів на включення/відключення опалення, акти про готовність вузла комерційного обліку споживача за адресою: бульвар Кольцова, 17Б до роботи в опалювальні періоди, протоколами (відомостями) реєстрації середньодобових параметрів та підсумкових значень теплоспоживання.

Факт виконання позивачем зобов`язань з поставки теплової енергії за укладеним між сторонами договором у спірний період з листопада 2021 року по травень 2023 року відповідачем не заперечується.

При зверненні до суду позивач просив стягнути з відповідача 798 370,80 грн основного боргу.

В ході розгляду справи судом відповідачем було сплачено на користь позивача заборгованість у розмірі 755 733,52 грн, що підтверджується довідкою позивача про стан розрахунків відповідача за спожиту теплоенергію. Крім того, 31.08.2023 між сторонами було підписано акт № 08/2023-810346 приймання-передавання товарної продукції за серпень 2023 року, яким підтверджено перерахунок нарахувань споживачу (зменшено) за лютий та березень 2022 року на загальну суму 42 637,28 грн.

Таким чином, після звернення позивача з позовом до суду основна заборгованість у розмірі 798 370,80 грн погашена відповідачем як шляхом сплати, так і за рахунок проведених коригувань.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки предмет спору існував на момент відкриття провадження у справі та припинив існування в процесі розгляду справи, суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку щодо наявності підстав для закриття провадження у справі № 910/12918/23 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 798 370,80 грн основного боргу у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами в цій частині.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд № 910/12604/18 від 01.10.2019).

За результатами перевірки нарахування заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується, що з урахуванням внесених сторонами коригувань за лютий та березень 2022 року, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати у розмірі 190 478,59 грн та 3% річних у розмірі 32 359,69 грн за загальний період прострочення з 01.12.2021 по 31.05.2023.

Визначене ч. 2 ст. 625 ЦК України право на стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані.

Водночас, згідно із ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, інфляційні втрати та відсотки річні не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, у зв`язку з знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та користування цими коштами. (правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, від 22.02.2022 у справі № 924/441/20).

Так, у постанові Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зокрема зазначено, що стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди. А тому судами правильно враховано вказаний правовий висновок Верховного Суду у справі № 910/4590/19.

Водночас, у постанові Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 924/441/20 суд звертав увагу на необхідність врахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та зазначав, що "виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання."

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17).

Таким чином, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (аналогічний висновок викладено і у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

Стосовно посилань скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Північний апеляційний господарський суд зазначає наступне.

У справі № 902/417/18 сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її у розмірі 40% річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96% річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев`яноста календарних днів до дня повної оплати. Велика Палата Верховного Суду встановила, що фактично визначені договором 96% річних є саме способом отримання кредитором доходу. З метою запобігання такому безпідставному збагаченню розмір належної до стягнення суми відсотків річних був обмежений судом.

У постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.

Водночас у зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.

Наведене у сукупності свідчить, що у справі № 902/417/18 питання можливості зменшення неустойки та інших нарахувань вирішувалось за результатами аналізу конкретної ситуації, на підставі наданих сторонами доказів згідно зі ст. 86 ГПК України і ситуація у справі № 902/417/18 не є тотожною тій, що склалась у справі, що розглядається. У зв`язку з цим вимоги апеляційної скарги в цій частині відхиляються через необґрунтованість.

У справі, яка переглядається, позивачем заявлено до стягнення 3 % річних, тобто розмір передбачений законодавством (ч. 2 ст. 625 ЦК України), отже, в даному випадку відсутні підстави для зменшення заявленого до стягнення розміру 3% річних, і тим паче інфляційних (аналогічний висновок, викладено у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 921/94/21).

Таким чином, колегія суддів вважає помилковими доводи скаржника щодо наявності підстав для зменшення розміру 3 % річних та інфляційних нарахувань з урахуванням критеріїв розумності, справедливості та пропорційності, оскільки, обставини очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних відсутні, розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.01.2024 у справі № 914/2994/22, від 31.05.2023 у справі № 914/2453/21, від 20.02.2023 у справі № 910/15411/21, від 07.03.2023 у справі № 910/17556/21.

Крім того, відповідач до суду першої інстанції із відповідною заявою щодо зменшення розміру 3 % річних та інфляційних нарахувань не звертався, доказів не надавав. Належних доказів на підтвердження викладених у апеляційній скарзі доводів суду апеляційної інстанції також не надав.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи судом апеляційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління №41" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2024 у справі № 910/12918/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2024 у справі № 910/12918/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/12918/23 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 14.06.2024.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді А.О. Мальченко

С.А. Гончаров