Рішення

від 11.03.2024 по справі 911/3671/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2024 р. м. Київ Справа № 911/3671/23

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Лівандовському О.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовомПриватного підприємства «Білоцерківагробізнес», село Шкарівка Київської області

до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Бровагро», с. Красилівка Київської області

про стягнення 1 182 016,47 грн.

за участю представників:

від позивача:Красовська Ю.Г., адвокат, ордер серії АІ №1494907 від 01.11.2023;

від відповідача:Романюк І.М., адвокат, ордер серії АІ №1531735 від 21.01.2024;

Паюк В.П., керівник, відомості з ЄДР;

СУТЬ СПОРУ:

позивач Приватне підприємство «Білоцерківагробізнес», с. Шкарівка Київської області (далі за текстом ПП «Білоцерківагробізнес») 06.12.2023 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом вих. №29/11-23 від 29.11.2023 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бровагро», с. Красилівка Київської області (далі за текстом ТОВ «Бровагро»), в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором №090/22 купівлі-продажу (поставки) товару на умовах відстрочення оплати від 02.05.2022 в загальному розмірі 1 182 016,47 грн., з яких:

474 512,52 грн. заборгованість з оплати товару, поставленого за видатковими накладними №747 від 29.04.2022 та №473 від 02.05.2022;

334 695,97 грн. пеня відповідно до пп. А) п.5.1 Договору №090/22 від 02.05.2022 (за період 01.10.2022-28.11.2023);

124 902,50 грн. штраф, нарахований згідно із пп. Б) п.5.1 Договору №090/22 від 02.05.2022;

49 494,18 грн. сума інфляційного збільшення заборгованості з оплати товарів, поставлених по Договору №090/22 від 02.05.2022, нарахована згідно із пп. В) п.5.1 Договору та ч.2 ст. 625 ЦК України за період з жовтня 2022 по жовтень 2023 включно;

198 411,30 грн. двадцять вісім відсотків річних, нарахованих згідно із пп. В) п.5.1 Договору та ч.2 ст. 625 ЦК України (за сукупний період з 01.10.2022 28.11.2023).

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 02.05.2022 між ПП «Білоцерківагробізнес» (постачальник) та ТОВ «Бровагро» (покупець) був укладений договір №090/22 купівлі-продажу (поставки) товару на умовах відстрочення оплати, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити покупцю у власність товар (засоби захисту рослин, мінеральні добрива, насіння, зерно, сільськогосподарську та іншу продукцію), а покупець зобов`язується прийняти товар та провести оплату.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар за видатковою накладною №743 від 02.05.2022 на суму 308 504,52 грн. та ТТН №Р743 від 02.05.2022, та за видатковою накладною №747 від 29.04.2022 на суму 316 008,00 грн. та ТТН №Р747 від 29.04.2022.

Станом на дату підписання позовної заяви (29.11.2023) відповідач здійснив оплату за поставлений товар частково, у зв`язку з чим позивач просить стягнути наявну заборгованість в розмірі 474 512,52 грн. в судовому порядку.

Позивач стверджує, що відповідач прострочив строк оплати за поставлений товар, у зв`язку з чим, відповідно до пп. А), Б) п.5.1 Договору, нарахував та просить стягнути з відповідача в судовому порядку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та штраф у розмірі 20% від несплаченої суми.

Також, у зв`язку із простроченням грошового зобов`язання позивач просить суд стягнути з відповідача відповідно до пп. Б) п.5.1 Договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України двадцять вісім відсотків річних та інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №911/3671/23, в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 22.01.2024.

Цією ж ухвалою суд зобов`язав відповідача подати суду у строк п`ятнадцять днів з дати отримання цієї ухвали докази оплати (платіжні документи та/або банківські виписки та/або довідку банківської установи по контрагенту) за поставлений товар відповідно до договору купівлі-продажу (поставки) товару на умовах відстрочення оплати №090/22 від 02.05.2022 за видатковими накладними №747 від 29.04.2022 та №473 від 02.05.2022.

21.01.2024 через систему «Електронний суд» представник відповідача подав клопотання про відкладення судового засідання та ознайомлення з матеріалами справи.

Підготовче судове засідання, призначене на 22.01.2024, не відбулося у зв`язку з відсутністю можливості фіксування судового процесу, про що складено та долучено до матеріалів справи Акт від 22.01.2024 про технічний збій. Ухвалою від 22.01.2024 підготовче судове засідання у справі №911/3671/23 призначено на 05.02.2024.

05.02.2024 через систему «Електронний суд» представник відповідача подав відзив на позовну заяву від 04.02.2024, в якому просить суд поновити ТОВ «Бровагро» строк для подання відзиву на позовну заяву, відзив долучити до матеріалів справи та врахувати заперечення, викладені в ньому, при розгляді справи по суті. Відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відзив мотивований тим, що відповідач не зміг виконати свої зобов`язання у строк, що був встановлений договором (30.09.2022) через те, що поля, які належали до обробітку, зокрема і за рахунок придбаного насіння, були заміновані до травня 2023 року. Лише після розмінування полів та використання насіннєвого матеріалу відповідач зміг почати розрахунки з позивачем.

Відповідач твердить, що станом на дату подачі відзиву, оплата за поставлене насіння здійснена в повному обсязі, про що свідчать додані до матеріалів відзиву платіжні інструкції №438, 451, 452, 465, 466, 459 на загальну суму 474 512,52 грн.

Відповідач зазначає, що сума штрафних санкцій, які позивач бажає стягнути з відповідача є неспівмірною з сумою основного боргу та обставинами, які перешкоджали відповідачу виконати свої зобов`язання.

У підготовчому судовому засіданні 05.02.2024 суд залучив поданий відзив відповідача та оголосив перерву до 12.02.2024, про що присутні представники обох сторін були повідомлені особисто під розпис.

12.02.2024 через систему «Електронний суд» представник позивача подала відповідь на відзив від 10.02.2024, в якій підтримала викладену у позовній заяві позицію, просила задовольнити позов ПП «Білоцерківагробізнес» в повному обсязі.

Позивач твердить, що доводи відповідача, викладені у відзиві, є безпідставними, а правові підстави для застосування положень ст. 233 ГК України та 551 ЦК України та зменшення розміру нарахованих відповідачу штрафу, пені, інфляційних втрат та 28% річних відсутні.

У підготовчому судовому засіданні 12.02.2024 суд оголосив перерву до 26.02.2024 та встановив відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 19.02.2024, про що присутні представники обох сторін повідомлені особисто під розпис.

20.02.2024 через систему «Електронний суд» представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає про непропорційність заявленого позивачем розміру штрафних санкцій обставинам прострочення зобов`язань з оплати поставленого товару, який на сьогодні оплачений у повному обсязі. Представник відповідача твердить, що заявлений позивачем розмір штрафних санкцій фактично свідчить про намір позивача покласти непомірний тягар на відповідача, який постраждав від неможливості використати отриманий насіннєвий матеріал через наслідки бойових дій на території здійснення свої діяльності.

26.02.2024 представник позивача через систему «Електронний суд» подала додаткові пояснення у справі, в яких просить суд провадження у справі в частині стягнення 474 512,52 грн. заборгованості з оплати товару (основного боргу) закрити у зв`язку з відсутністю предмета спору; в іншій частині позовні вимоги задовольнити та стягнути на користь позивача нараховану пеню, штраф, проценти річних та інфляційне збільшення.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.02.2024 підготовче провадження закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 11.03.2024.

У судове засідання з розгляду справи по суті 11.03.2024 з`явились представники обох сторін, які підтримали свої позиції, викладені в заявах по суті справи. Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши позов ПП «Білоцерківагробізнес» до ТОВ «Бровагро», всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, господарський суд

УСТАНОВИВ:

відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

02.05.2022 між ПП «Білоцерківагробізнес» (постачальник) та ТОВ «Бровагро» (покупець) укладено договір №090/22 купівлі-продажу (поставки) товару на умовах відстрочення оплати (далі по тексту Договір), згідно з яким постачальник зобов`язався поставити покупцю у власність товар (засоби захисту рослин, мінеральні добрива, насіння, зерно, сільськогосподарську та іншу продукцію), а покупець зобов`язується прийняти товар та провести оплату (пункт 1.1).

Конкретний асортимент, кількість, ціна, строки та умови поставки та оплати наведені у Специфікаціях та/або накладних, які є невід`ємною частиною даного договору. Початкова ціна визначається у специфікаціях та підлягає зміні (коригуванню) у відповідності до умов договору (пункт 1.2).

Оплата за товар здійснюється покупцем у порядку та у строки проведення оплати, що визначені специфікацією (пункт 2.1). Ціна та загальна вартість імпортного товару визначається в іноземній валюті та у національній валюті по міжбанківському валютному курсу продажу валюти на дату, що передує даті підписання специфікації. Сторони домовились, що у разі зміни (зростання) на дату здійснення покупцем оплати валютного курсу продажу іноземної валюти до гривні, вартість товару/неоплачена частина вартості товару перераховується у відповідності до умов цього договору на дату здійснення оплати. Сторони домовились про порядок автоматичної зміни ціни та загальної вартості неоплаченого імпортного товару у випадку збільшення більш ніж на 3% міжбанківського валютного курсу продажу валюти до гривні на дату, що передує даті оплати відносно міжбанківського валютного курсу продажу валюти до гривні, що вказаний у відповідному Додатку (специфікації) до цього договору: зміна ціни відбувається автоматично, не потребує додаткового узгодження, не вважається односторонньою зміною умов та не потребує підписання додаткових угод, за формулою Ц=Цдог*(Копл/Кдог), де Ц ціна товару на дату здійснення оплати, Цдог ціна товару на дату складання Додатку, Копл комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті оплати, Кдог комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті складення додатку (специфікації).

Сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо курс гривні на дату оплати є меншим або рівним курсу, який був встановлений на дату підписання Специфікації (пункт 2.2).

Оплата здійснюється покупцем в українській валюті гривні безпосередньо на підставі договору, додатку до договору чи видаткової накладної, що зазначається у призначенні платежу з урахуванням коригування ціни товару. Підставою для оплати може бути також рахунок-фактура (пункт 2.4).

Сторони домовились, що кошти, які надходять на рахунок постачальника, зараховуються в погашення зобов`язань в порядку черговості їх виникнення (крім коштів за придбані мінеральні добрива, які зараховуються відповідно до призначення платежу). В першу чергу погашається заборгованість по сплаті основного зобов`язання, у другу чергу заборгованість по сплаті нарахованої покупцю неустойки (пені, штрафних санкцій, інфляції, інших нарахувань). Решта коштів спрямовується на погашення поточних зобов`язань. У разі відсутності заборгованості кошти зараховуються за призначенням платежу (пункт 2.8).

Датою поставки є дата підписання сторонами видаткових накладних (пункт 3.1). Право власності на товар та всі ризики переходять до покупця з моменту поставки по видатковій накладній та/або товарно-транспортній накладній, видатковій кількісній накладній пункт 3.3).

За порушення умов даного договору та/або додатків щодо виконання грошових зобов`язань (прострочення) з оплати вартості поставленого товару покупець

сплачує на користь постачальника неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення, від суми боргу, за кожен день прострочення (підпункт А пункту 5.1);

якщо строк прострочення становить понад 5 банківських днів, додатково сплачує штраф у розмірі 20% від несплаченої суми (підпункт Б пункту 5.1);

сплачує на користь постачальника 28% річних та індекс інфляції за весь час прострочення (ст. 625 ЦК України) (підпункт В пункту 5.1).

Пеня та штрафні санкції нараховуються за весь час прострочення, починаючи з дня виникнення заборгованості та закінчуючи днем її погашення, без застосування положень частини 6 ст. 232 ГК України (пункт 5.3).

Права та зобов`язання виникають з дня підписання тексту договору повноважними представниками. Договір дійсний до 31.12.2022, а у частині розрахунків до повного виконання (пункт 8.1). Зміни та доповнення до Договору здійснюються в письмовій формі і підписуються сторонами (пункт 8.2). Сторони визнають юридичну силу документів, надісланих у зв`язку з виконанням договору електронною поштою або факсом, за умови, що на таких документах відображені підпис повноважної особи та відтиск печатки сторони, що надсилає документ (пункт 8.3).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги визначені статтею 193 Господарського кодексу України.

Сторони уклали Додаток №1 від 28.04.2022, відповідно до якого до поставки належало насіння кукурудзи Адевей 100 мішків за ціною 2,706,18 грн., загальною вартістю 308 504,52 грн. з ПДВ, зі строком оплати до 30.09.2022. Комерційний курс долара згідно додатку був прийнятий на рівні 29,95 грн.

На виконання вказаного додатку позивач поставив, а відповідач прийняв товар за видатковою накладною №743 від 02.05.2022 на суму 308 504,52 грн. та ТТН №Р743 від 02.05.2022.

Також позивач сформував Рахунок на оплату №450 від 28.04.2022 на оплату на суму 308 504,52 грн.

Сторони уклали Додаток №2 від 29.04.2022, відповідно до якого до поставки належало насіння соняшнику Круізер 70 мішків за ціною 3960,00 грн., загальною вартістю 316 008,00 грн. з ПДВ, зі строком оплати до 30.09.2022. Комерційний курс долара згідно додатку був прийнятий на рівні 29,95 грн.

На виконання вказаного додатку позивач поставив, а відповідач прийняв товар за видатковою накладною №747 від 29.04.2022 на суму 316 008,00 грн. та ТТН №Р747 від 29.04.2022.

Також позивач сформував Рахунок на оплату №452 від 29.04.2022 на оплату на суму 316 008,00 грн.

09.03.2023 цінним листом з описом №0910300076889 позивач направив відповідачу вимогу про оплату товару, отриманого за видатковими накладними №747 від 29.04.2022 та №743 від 02.05.2022.

Як вбачається з поданої позивачем виписки, відповідач частково оплатив отриманий товар платіжним дорученням №419 від 19.10.2023 на суму 150 000,00 грн. із призначенням платежу «за насіння кукурудзи зг.рах.№450 від 28.04.23».

Суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що поставлене насіння є імпортним товаром, у зв`язку з чим автоматичне коригування ціни товару у залежності від комерційного курсу іноземної валюти (пункти 2.2, 2.3 договору) до спірних поставок не застосовується.

Отже, станом на дату підписання позовної заяви (29.11.2023) сума заборгованості відповідача перед позивачем, строк оплати якої сплив 30.09.2022, становила 474 512,52 грн. (308 504,52 грн. плюс 316 008,00 грн. мінус 150 000,00 грн.).

Як вбачається з матеріалів справи, після відкриття провадження у справі відповідач погасив основну заборгованість повністю в сумі 474 512,52 грн., що не заперечується позивачем та підтверджується залученими до матеріалів справи платіжними інструкціями

№438 від 01.12.2023 на суму 100 000,00 грн.;

№451 від 18.12.2023 на суму 58 504,52 грн.;

№452 від 18.12.2023 на суму 100 000,00 грн.;

№465 від 26.01.2024 на суму 86008,00 грн.;

№466 від 30.01.2024 на суму 30 000,00 грн.;

№459 від 16.01.2024 на суму 100 000,00 грн.

За приписами пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до частини 3 статті 232, пункту 1 частини 5 статті 238 ГПК України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. У резолютивній частині рішення зазначаються висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог.

Отже, Господарський процесуальний кодекс України не передбачає можливість включення до резолютивної частини рішення висновків з питань, не пов`язаних з вирішенням справи по суті, зокрема щодо закриття провадження щодо частини позовних вимог. Крім того, у частині 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України також передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Враховуючи вище викладене, провадження у справі у частині стягнення 474 512,52 грн. основного боргу належить закрити відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору шляхом постановлення відповідної ухвали. Така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №903/181/19.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання позивач нарахував та заявив до стягнення 334 695,97 грн. пені, розрахованої за період з 01.10.2022 по 28.11.2023, штраф 124 902,50 грн. - 20% від суми заборгованості; 28% річних в сумі 198 411,30 грн. за період з 01.10.2022 по 28.11.2023 та 49 494,18 грн. інфляційних втрат за період жовтень 2022 року жовтень 2023 року. Щодо вказаних вимог суд встановив таке.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Підпунктом А пункту 5.1 Договору встановлено, що за прострочення платежів за цим договором замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі ставки НБУ від суми відповідного платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання з оплати мало бути виконано. Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Інше встановлено пунктом 5.3 договору, відповідно до якого пеня та штрафні санкції нараховуються за весь час прострочення, починаючи з дня виникнення заборгованості та закінчуючи днем її погашення, без застосування положень частини 6 ст. 232 ГК України.

Відтак, пеня має розраховуватися з дати, наступної за останнім днем строку оплати, а саме з 01.10.2022, та до дня фактичної оплати, як то визначено договором.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Інший розмір процентів річних 28% встановлений підпунктом В пункту 5.1 договору.

Суд зазначає, що формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних та інфляційні не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України, відтак, обмеження нарахування шістьма місяцями відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України до 3% річних та інфляційних втрат не застосовується.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд звертає увагу учасників справи на те, що індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Здійснивши власний розрахунок за заявлений позивачем період,

НакладнаСтрок оплатиФактично сплачено, грнОсновний борг, грнПеріод прострочення (в межах заявленого)Пеня, грн28%, грнІнфляційні втрати№747 від 29.04.2022 316008,00 грн.30.09.2022 316008,0001.10.22 17.12.2301.10.22 28.11.23 172220,0301.10.22 28.11.23 102 784,85жовтень 22 жовтень 23 25044,42 18.12.2023100 000,00216008,0018.12.23 15.01.24 16.01.2024100 000,00116008,0016.01.24 25.01.24 26.01.202486008,0030 000,0026.01.24 29.01.24 30.01.202430 000,000 №743 від 02.05.2022 308 504,52 грн.30.09.2022 308 504,5201.10.22 18.10.2301.10.22 18.10.23 156 500,5401.10.22 18.10.23 90 641,16Жовтень 22 жовтень 23 24 449,75 19.10.2023150 000,00158 504,5219.10.23 30.11.2319.10.23 28.11.23 5975,4019.10.23 28.11.23 4985,29 01.12.2023100 000,0058 504,5201.12.23 17.12.23 18.12.202358 504,520 всього 0 334695,97198411,3049494,17

Суд встановив, що вірно розрахований розмір пені становить 334 695,97 грн., процентів річних 198 411,30 грн., інфляційних втрат 49494,17 грн. Відтак, вимоги про стягнення з відповідача 28% річних в сумі 198 411,30 грн. та інфляційних втрат в сумі 49 494,17 грн. належить задовольнити повністю.

Щодо вимог про стягнення з відповідача неустойки в сумі 124 902,50 грн. у вигляді штрафу 20% від простроченої більше п`яти банківських днів заборгованості, суд зазначає, що умовою застосування до боржника неустойки у вигляді штрафу є: по-перше, наявність порушення боржником зобов`язання, а по-друге, така неустойка (штраф) за порушення зобов`язання має бути передбачена Договором.

Одночасне стягнення передбачених договором двох видів неустойки (пені та штрафу), не суперечить статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

По-перше, у даному випадку сторонами застосовано два підвиди неустойки, а в межах одного виду відповідальності сторонами може бути застосований різний набір санкцій, про що неодноразово наголошував Верховний Суд. По-друге, таке формулювання сторони погодили у Договорі на підставі вільного волевиявлення, що відповідає положенням ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України. Підписаного сторонами протоколу розбіжностей до договору у порядку частин 3-7 ст. 181 ГК України суду не подано.

Крім того, стаття 61 Конституції України вміщена у розділі ІІ Конституції «Права, свободи та обов`язки людини і громадянина» відповідно не розповсюджується на господарсько-правову відповідальність юридичних осіб у господарських зобов`язальних відносинах.

Оскільки оплату товару на всю суму поставки 624 512,52 грн. (308 504,52 грн. плюс 316 008,00 грн.) відповідач прострочив більше ніж на п`ять банківських днів, суд погоджується, що позивач мав право нарахувати відповідачу штраф у розмірі 20%, передбачений підпунктом Б пункту 5.1 Договору, що в даному випадку становить 124 902,50 грн.

Разом з тим, суд звертає увагу на таке.

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частина 2 статті 216 ГК України).

Згідно із частинами 1, 2 статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Разом з тим, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (таку правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

Згідно з положеннями статті 233 ГК України, які також кореспондують зі змістом статті 551 ЦК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Вирішуючи питання щодо зменшення розміру пені та штрафу, суд бере до уваги таке.

Як вбачається з Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» на території смт Велика Димерка Великодимерської селищної територіальної громади велися бойові дії з 08.03.2022 по 30.03.2022.

Відповідно до довідки від 16.02.2024 №544103-15 виданої виконавчим комітетом Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області відповідач ТОВ «Бровагро» орендує на території Великодимерської територіальній громаді 92 га земель сільськогосподарського призначення. Разом із тим, після бойових дій на вказаній території починаючи з травня 2022 року почали виявляти вибухонебезпечні матеріали та замінування земель, які обробляються ТОВ «Бровагро».

Протягом 2022-2023 років було частково обстежено та розміновано площу в загальному розмірі 32,03 га, що підтверджується залученими до матеріалів справи Актами на виконання робіт по перевірці місцевості від вибухонебезпечних предметів №12 від 09.05.2023, №13 від 10.05.2023, №14 від 11.05.2023, №15 від 12.05.2023, №16 від 13.05.2023, №17 від 14.05.2023, №18 від 15.05.2023, №19 від 16.05.2023, №20 від 17.05.2023, №21 від 18.05.2023, №22 від 19.05.2023, №23 від 20.05.2023, №24 від 22.05.2023, №25 від 23.05.2023, №26 від 24.05.2023, №27 від 25.05.2023.

Керівник ТОВ «Бровагро» у судовому засіданні 11.03.2023 повідомив, що товариство орендує землі сільськогосподарського призначення у Броварському районі загальною площею 127 га. Як зазначалось вище, основна площа земель, на яких здійснюється діяльність товариства 92 га, знаходять на території Великодимерської територіальної громади, які до 2023 були заміновані, що значно ускладнило відповідачу здійснення господарської діяльності.

Суд звертає увагу, що поведінка відповідача не свідчить про його недобросовісність, оскільки він, після розмінування частини орендованих земель, оплатив частину наявної заборгованості, та, в подальшому, провів повну оплату основного боргу за поставлений товар.

Також суд враховує, що

- позивач застосував до відповідача також таку міру відповідальності, як стягнення 28% річних, та інфляційних нарахувань, які в достатній мірі компенсують всі майнові втрати позивача від несвоєчасного погашення заборгованості відповідачем;

- пеня та штраф є санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням стягнення 28% річних та інфляційних втрат;

- сума нарахованих позивачем штрафних санкцій перевищують суму основного боргу, що свідчить про неспівмірність заявлених сум та про те, що стягнення штрафних санкцій у такому розмірі втрачає функцію стимулювання боржника до належного виконання зобовязання та набуває ознаки джерела отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Суд враховує правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Правовий висновок, що пеня не може бути непомірним тягарем боржникові і джерелом отримання додаткових прибутків кредиторові підтримав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 08.04.2020 у справі №924/570/19.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає за можливе скористатись правом, наданим ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, та виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, зменшити розмір пені та штрафу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, на 90%, тобто до їх розумного розміру.

Подібні правові висновки щодо зменшення розміру неустойки до її розумного розміру, в тому числі і з власної ініціативи, викладено в постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №902/538/18.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов ПП «Білоцерківагробізнес» частково та ухвалює рішення про стягнення з ТОВ «Бровагро» 198 411,30 грн. двадцять вісім відсотків річних, 49 494,17 грн. інфляційних втрат, 33 469,59 грн. пені та 12 490,25 грн. штрафу.

Оскільки спір у справі виник у результаті неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності позивачу звертатися до суду та нести додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору пропорційно задоволеним вимогам та пропорційно сумі, на яку пеня та штраф зменшені судом.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства «Білоцерківагробізнес» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бровагро» (07451, Київська обл., Броварський район, с. Красилівка, вул. Європейська, буд. 5, ідентифікаційний код 42108742)

на користь Приватного підприємства «Білоцерківагробізнес» (09170, Київська обл., Білоцерківський район, село Шкарівка, вул. Таращанська 2, буд. 28-Б, ідентифікаційний код 23244348)

33 469,59 грн. (тридцять три тисячі чотириста шістдесят дев`ять гривень п`ятдесят дев`ять копійок) пені,

12 490,25 грн. (дванадцять тисяч чотириста дев`яносто гривень двадцять п`ять копійок) штрафу,

49 494,17 грн. (сорок дев`ять тисяч чотириста дев`яносто чотири гривні сімнадцять копійок) інфляційних втрат,

198 411,30 грн. (сто дев`яносто вісім тисяч чотириста одинадцять гривень тридцять копійок) процентів річних,

10 612,57 грн. (десять тисяч шістсот дванадцять гривень п`ятдесят сім копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 14.03.2024.

Суддя О.В. Конюх