Постанова

від 11.03.2024 по справі 903/45/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 903/45/23 (903/44/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Масалова Сергія Миколайовича

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 (колегія суддів у складі: Тимошенко О.М. - головуючий, Миханюк М.В., Юрчук М.І.)

та рішення Господарського суду Волинської області від 15.05.2023 (суддя Слободян О.Г.)

у справі №903/45/23(903/44/23)

за позовом Фізичної особи-підприємця Масалова Сергія Миколайовича

до Державного підприємства "Дослідне господарство "Перше травня" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України"

про стягнення 1340256,00 грн,

в межах справи №903/44/23

за заявою Фізичної особи-підприємця Масалова Сергія Миколайовича

до Державного підприємства "Дослідне господарство "Перше травня" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позовних вимог та їх обґрунтування

1. У січні 2023 року Фізична особа-підприємець Масалов Сергій Миколайович (далі - ФОП Масалов С.М.) звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "Перше травня" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України" (далі - ДП "ДГ "Перше травня") про відшкодування вартості виконаних робіт у розмірі 1340256,00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач ухиляється відшкодувати вартість наданих позивачем послуг за договором, який визнано судом недійсним. Оскільки ДП "ДГ "Перше Травня" за виконані роботи та будівельні матеріали не розрахувалося з ФОП Масаловим С.М., а договір будівельного підряду визнано судом недійсним, то згідно зі ст. 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за зобов`язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима за цінами, які існують на момент відшкодування.

3. ФОП Масалов С.М. зазначив, що він частково виконав роботи згідно з договором з капітального ремонту адмінприміщення ДП "ДГ "Перше травня" в с. Копачівка.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

4. 17.09.2019 між ФОП Масаловим С.М. (підрядник) та ДП "ДГ "Перше травня" (замовник) укладений договір будівельного підряду №008 (далі - Договір будівельного підряду), згідно з пунктами 1.1, 1.2, 1.3 якого замовник замовляє, а підрядник зобов`язується виконати капітальний ремонт адмінприміщення в с. Копачівка відповідно до умов договору. Склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання підряднику, визначені проектно-кошторисною документацією. Відповідно до вартості інвестиційного кошторису, роботи виконуються із матеріалів та обладнання замовника, за винятком тих матеріалів, які за згодою двох сторін надає підрядник, в об`ємах, що не перевищують загальну суму договору.

5. Вартість робіт відповідно до Договору будівельного підряду визначалася за динамічною договірною ціною та становила 1615075,00 грн без ПДВ.

6. Позивачем та відповідачем підписані акти КБ-2в приймання частини виконаних будівельних робіт та довідок КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 15.10.2019; 16.12.2019; 18.12.2019; 20.12.2019; 15.01.2020; 20.01.2020; 17.03.2020; 27.03.2020; 07.04.2020; 14.04.2020; 19.05.2020.

7. Замовник за виконані роботи та будівельні матеріали не розрахувався.

8. Рішенням Господарського суду Волинської області від 10.08.2021 у справі №903/279/21 визнано недійсним Договір будівельного підряду №008 від 17.09.2019 та додаткову угоду до Договору будівельного підряду №008, укладені між ДП "ДГ "Перше травня" та ФОП Масаловим С.М.

9. Позивач як підрядник склав акти приймання виконаних у 2019-2020 роках будівельних робіт та використаних будівельних матеріалів під час капітального ремонту адмінприміщення ДП "ДГ "Перше травня" за середньозваженими цінами із загальнодоступних джерел станом на жовтень 2022 року на загальну суму 1340256,00 грн.

10. 14.12.2022 акти приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) у двох примірниках листом були надіслані відповідачу для підписання, однак повернулися у зв`язку із відмовою останнього в отриманні відправлення.

11. Відповідач проти доводів позивача заперечував, зазначивши, що додані позивачем акти виконаних будівельних робіт за жовтень 2022 року не є належними та допустимими доказами, оскільки не відповідають вимогам щодо оформлення первинних документів. Крім того, вказував про те, що позивачем не надано відомості витрачених ресурсів та накладні на закупівлю матеріальних цінностей, а тому неможливо перевірити правильність визначення вартості виконаних робіт.

12. Також, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач із посиланням на копію витягу з акта позапланової ревізії фінансово-господарської діяльності ДП "ДГ "Перше травня" за період з 01.01.2018 по 31.12.2020 №070-22/00 від 01.03.2021 в частині розрахунків із ФОП Масаловим С.М. по виконанню капітального ремонту адмінприміщення підприємства в с. Копачівка та копію довідки перевірки використання коштів, виділених ДП "ДГ "Перше травня" для капітального ремонту адмінприміщення в с. Копачівка від 03.12.2020, звертав увагу на встановлені перевіркою факти завищення підрядником об`ємів виконаних робіт.

Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

13. Рішенням Господарського суду Волинської області від 15.05.2023 відмовлено у задоволенні позову з підстав недоведеності позовних вимог.

14. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 рішення Господарського суду Волинської області від 15.05.2023 залишено без змін.

15. Господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що подані позивачем докази на підтвердження виконання ним будівельних робіт не відповідають вимогам щодо оформлення первинних бухгалтерських документів, оскільки акти не підписані замовником та не засвідчують прийняття таких робіт уповноваженою особою відповідача, а тому такі докази не можуть вважатися достовірними. Крім того, в матеріалах справи відсутні належні докази надіслання відповідачу актів приймання виконаних робіт.

16. Також господарський суд апеляційної інстанції, з посиланням на правові висновки у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №916/1952/17, від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18, від 14.05.2020 у справі №916/1952/17, зауважив на тому, що одностороння реституція чинним законодавством не передбачена. Втім, цей висновок не можна застосовувати у відриві від контексту та обставин справи. У цих постановах Верховний Суд звертав увагу на те, що правила абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України (двостороння реституція) застосовуються тоді, коли обидві сторони здійснили виконання недійсного договору. У тому разі, коли тільки одна із сторін недійсного правочину здійснила його виконання, то для повернення виконаного підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України, зокрема, ст. 1212 ЦК України.

17. Водночас, господарський суд апеляційної інстанції послався на висновок, який міститься у п. 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №923/196/20, стосовно того що ч. 1 ст. 14 ГПК України передбачає обов`язок господарського суду при здійсненні правосуддя керуватися принципом диспозитивності, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

18. ФОП Масалов С.М. (далі - скаржник) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить cкасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2023, рішення Господарського суду Волинської області від 15.05.2023 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

19. Скаржник як підставу касаційного оскарження судових рішень у справі зазначає обставини, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

20. Так, скаржник вважає, що господарські суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права та без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 05.10.2023 у справі №911/1981/20, від 02.06.2023 у справі №914/2355/21, від 17.08.2021 у справі №910/16308/20 щодо застосування ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ч. 4 ст. 882 ЦК України.

21. Також скаржник зазначає, що господарські суди при розгляді справи не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування ст. 853 та ч. 4 ст. 882 ЦК України, що викладені у постановах від 06.12.2019 у справі №910/7446/18, від 17.08.2021 у справі №910/16308/20, від 24.11.2022 у справі №914/1904/21, від 10.08.2023 у справі №914/11/22, від 16.08.2023 у справі №914/131/22, від 01.09.2023 у справі №906/386/21.

22. Скаржник зауважує, що господарський суд апеляційної інстанції порушив приписи ст.ст. 76-79 ГПК України, а саме, не взяв до уваги пояснення ФОП Масалова С.М. та відмовився досліджувати акти виконаних робіт, надані скаржником.

23. Скаржник вважає, що господарські суди не врахували тієї обставини, що відповідач не заперечує той факт, що капітальний ремонт адмінприміщення №46 по вул. Першотравнева у с. Копачівка, Рожищенського р-ну, Волинської області, було проведено.

24. Скаржник зазначає, що акти приймання-виконання будівельних робіт, що були складені ФОП Масаловим С.М. станом на жовтень 2022 року містять усі обов`язкові реквізити, оскільки протилежного не було встановлено оскаржуваними рішеннями. Єдиним недоліком згаданих актів, на який послався апеляційний суд було те, що акти підписані лише виконавцем - ФОП Масаловим С.М. Однак, такий висновок не відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 05.10.2023 у справі №911/1981/20 про те, що за загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою. Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи. Таких висновків також дотрималася і об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.06.2023 у справі №914/2355/21.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

25. Відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшли.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

26. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду позовних вимог про стягнення вартості робіт виконаних на підставі Договору будівельного підряду, який було визнано недійсним в судового порядку.

27. Звертаючись до господарського суду з позовом, позивач як правову підставу для задоволення позовних вимог зазначив ст. 216 ЦК України (реституцію) та обов`язок відповідача відшкодувати позивачу вартість того, що підприємство одержало за укладеним між сторонами договором, який визнано недійсним, за цінами, які існують на момент відшкодування.

28. Відповідно до частини 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

29. Верховний Суд вважає за необхідне зауважити на тому, що відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

30. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

31. Відповідно до ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

32. Згідно із ч. 2 ст. 1213 ЦК України у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість.

33. Верховний Суд звертає увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачем спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Суд незалежно від наявності посилання сторін вирішує, які норми права повинні застосовуватися для вирішення спору, при цьому сторони не зобов`язані доказувати в суді наявність та необхідність застосування певної норми до спірних правовідносин.

34. У зв`язку з цим господарський суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (такий висновок викладено в п. 7.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15).

35. Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

36. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.

37. Отже, застосування судом тих норм, що фактично регулюють спірні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту або до порушення ч. 1 ст. 14 ГПК України, який передбачає обов`язок господарського суду при здійсненні правосуддя керуватися принципом диспозитивності, як помилково зазначив господарський суд апеляційної інстанцій в постанові, що є предметом оскарження.

38. Враховуючи, що укладений між сторонами Договір будівельного підряду №008 від 17.09.2019 є недійсним та не породжує правових наслідків, правовідносини між позивачем та відповідачем щодо відшкодування вартості того, що одержано за недійсним правочином, має визначатися за цінами, які існують на момент відшкодування, що відповідає приписам ст.ст. 216, 1212 ЦК України.

39. Отже, господарські суди попередніх інстанцій, враховуючи предмет та підстави позовних вимог, на підставі сукупності поданих сторонами доказів, у тому числі і пояснень сторін, мали встановити наявність або відсутність обставин, що входять до предмету доказування у цій справі, зокрема факт покращення належного відповідачу майна за рахунок позивача; виконання робіт за недійсним договором саме позивачем; неможливості повернення безпідставно отриманого в натурі; вартості безпідставно набутого майна; об`єм виконаних робіт.

40. Однак, господарські суди попередніх інстанцій здійснили оцінку поданих сторонами доказів з точки зору відповідності нормам, які регулюють відносини підряду, помилково зосередившись на з`ясуванні обставин виконання сторонами умов договору підряду, зокрема, щодо відповідності/невідповідності вимогам ЦК України та іншим законам поданих позивачем доказів оформлення первинних бухгалтерських документів на підтвердження виконання ним будівельних робіт.

41. Водночас господарські суди попередніх інстанцій не надали оцінку наявному в матеріалах справи відзиву на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач, не заперечуючи виконання робіт позивачем, вказував про те, що подані акти не є належними та допустимими доказами у справі, оскільки відповідач не може підписати повторно складені позивачем у жовтні 2022 року акти виконаних робіт з огляду на тривалий проміжок з часу проведення позивачем робіт, неможливістю встановити обсяги виконаних робіт та витрачених матеріалів зазначених у цих актах, у зв`язку з застосуванням позивачем в актах за 2022 рік завищеного коефіцієнту прибутку, та коефіцієнту впливу умов виконання будівельних робіт та інше. Однак, відповідач не надав доказів існування у нього іншого розміру заборгованості, ніж того, що визначений позивачем, та не реалізував право на подання до суду власного контррозрахунку.

42. В матеріалах справи також містяться пояснення розпорядника майна відповідача, який в повному обсязі визнав позовні вимоги з огляду на те, що ФОП Масаловим С.М. як підрядником фактично виконані роботи з капітального ремонту приміщення і цим поясненням також не було надано оцінку господарськими судами.

43. Верховний Суд також враховує, що ключові доводи скаржника полягають у тому, що господарські суди не врахували правову позицію Верховного Суду щодо того, що основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема, непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2023 у справі №914/2355/23).

44. Господарські суди попередніх інстанцій не дослідили і відповідно не встановили обставини, які підтверджують або спростовують реальність здійснення відповідачем робіт та витрат на ці роботи, тоді як від цього також залежить встановлення розміру заявленої відповідачем до відшкодування грошової суми.

45. За змістом ст.ст. 13, 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

46. Верховний Суд акцентує увагу, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

47. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

48. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених ст. 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

49. Верховний Суд зауважує, принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення Європейського Суду від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").

50. Верховний Суд також звертає увагу, що обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

51. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

52. Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

53. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

54. Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

55. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

56. Ухвалюючи оскаржувані рішенні, господарські суди не здійснили належного дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, що стосуються предмета спору з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів та процесуальної рівності сторін визначених ГПК України.

57. Зокрема у разі обґрунтованих сумнівів щодо вартості та об`єму виконаних позивачем робіт, господарські суди попередніх інстанцій не були позбавлені можливості в порядку ст. 99 ГПК України з власної ініціативи розглянути питання щодо призначення відповідної судової експертизи, проте, цим правом не скористалися.

58. Враховуючи, що господарські суди попередніх інстанцій не надали будь-якої оцінки наявному в матеріалах справи відзиву на позовну заяву та поясненням розпорядника майна відповідача, які відповідно до вимог ст. 73 ГПК України є доказами у справі, Верховний Суд вважає, що доводи скаржника щодо недослідження господарськими судами обставин справи на предмет реальності виконаних будівельних робіт знайшли своє часткове підтвердження.

59. Наведене в сукупності вказує на неповне з`ясування господарськими судами фактичних обставин справи, що, в свою чергу, свідчить про передчасність висновку господарських судів про повну відмову у задоволенні позовних вимог позивача та необхідність скасування оскаржуваних судових рішень з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

60. За результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

61. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, надати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін, і в залежності від установленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.

62. Враховуючи вищевикладене та керуючись п. 2 ч. 1 ст. 308, ст. 310 ГПК України, касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а прийняті у справі постанова апеляційного господарського суду та рішення господарського суду - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судові витрати

63. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Масалова Сергія Миколайовича задовольнити частково.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 та рішення Господарського суду Волинської області від 15.05.2023 у справі №903/45/23(903/44/23) скасувати.

3. Справу №903/45/23(903/44/23) передати на новий розгляд до Господарського суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Картере

Судді С. Жуков

В. Пєсков