Ухвала

від 14.03.2024 по справі 11/5026/1738/2012

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 березня 2024 року

м. Київ

Cправа № 11/5026/1738/2012

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 (колегія суддів: Майданевич А. Г., Сулім В. В., Коротун О. М.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТ" до Приватного підприємства "САНТ", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) ОСОБА_2 ; 2) ОСОБА_3 ; 3) ОСОБА_4 ; 4) ОСОБА_5 ; 5) ОСОБА_6 ; 6) ОСОБА_7 ; 7) ОСОБА_8 ; 8) ОСОБА_1 ; 9) ОСОБА_9 ; 10) ОСОБА_10 ; 11) ОСОБА_11 ; 12) Держава в особі Міністерства оборони України; 13) Державне підприємство "Рубін" про виділ нерухомого майна зі спільної часткової власності та визнання права власності на це майно,

ВСТАНОВИВ:

25.02.2024 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 про відмову у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Черкаської області від 24.12.2012 у цій справі.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2024 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Рогач Л. І., Мачульського Г. М.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, зважаючи на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з приписами частини першої статті 304 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвали судів першої та апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу.

Предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження.

24.12.2012 Господарський суд Черкаської області ухвалив рішення про задоволення позову у цій справі; визнав за Товариством з обмеженою відповідальністю "РОСТ" право власності на виробничу будівлю (підрозділ № 204) з прибудовами та ґанком "В9", "В 17", "В7", XII, площею 10 860,9 кв.м., що знаходиться на вул. Леніна, 57, у м. Умань Черкаської області , як на окремий об`єкт нерухомого майна; зобов`язав виділити у натурі 43/200 частини комплексу нежитлових будівель та споруд Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТ", а саме: виробничу будівлю (підрозділ № 204) з прибудовами та ґанком "В9", "В 17", "В7", XII, площею 10 860,9 кв.м., що знаходиться в м. Умань, по вул. Леніна, 57, Черкаської області в окремий об`єкт нерухомого майна; припинив право спільної часткової власності Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТ" на 43/200 частини комплексу нежитлових будівель та споруд, а саме: виробничу будівлю (підрозділ № 204) з прибудовами та ґанком "В9", "В 17", "В7", XII, площею 10 860,9 кв.м., що знаходиться на вул. Леніна, 57, у м. Умань Черкаської області .

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати це рішення та прийняти нове - про відмову у позові.

Скаржник також заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтував, зокрема, тим, що він не отримав рішення суду першої інстанції, а дізнався про існування цього рішення та про відповідне судове провадження лише після ознайомлення з матеріалами справи 17.11.2023, і саме з цієї дати, на його думку, розпочався перебіг строку на апеляційне оскарження вказаного рішення.

15.01.2024 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху з таких підстав.

Апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції подано більше ніж через 10 років після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Суд апеляційної інстанції встановив, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10.12.2012 ОСОБА_1 було залучено до участі у цій справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. ОСОБА_1 не з`явився у судове засідання 24.12.2012, в якому було прийнято рішення по суті спору. Копію вказаного рішення суд надіслав ОСОБА_1 , однак це поштове відправлення повернулося до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Суд зазначив, що наведений скаржником довід щодо обізнаності про існування цієї справи з моменту ознайомлення з матеріалами справи 17.11.2023 не відповідає дійсності, оскільки в матеріалах справи наявні документи, які підтверджують те, що скаржнику було відомо про прийняте рішення, зокрема, заяви його представника про ознайомлення з матеріалами справи від 21.02.2022 та від 16.08.2023 (а. с. 46-148, 150).

З приводу неможливості скаржника взяти участь у розгляді справи у зв`язку із перебуванням за кордоном в період з жовтня 2012 року до лютого 2013 року, суд зазначив, що цей факт жодним чином не впливає на поважність причин пропуску процесуального строку для звернення з апеляційною скаргою більш ніж через 10 років після прийняття рішення.

Тож, керуючись частиною третьою статті 260 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд визнав не поважними причини пропуску процесуального строку на оскарження рішення суду першої інстанції, залишив апеляційну скаргу без руху та надав можливість ОСОБА_1 подати суду вмотивоване клопотання про поновлення пропущеного строку її подання з наведенням інших поважних причин його пропуску.

29.01.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

У цій заяві скаржник зазначив про неможливість звернутися з апеляційною скаргою в межах строку, встановленого для подання апеляційної скарги, оскільки подані заяви про ознайомлення з матеріалами справи від 21.02.2022 та від 16.08.2023, на які судом на його електронну адресу направлялися відповіді від 24.02.2022 та від 17.08.2023 щодо можливості ознайомлення з матеріалами справи в приміщені Господарського суду Черкаської області, на його думку, не містять доказів того, що він особисто чи його представник ознайомились з матеріалами справи, і, як наслідок, з рішенням у справі. Стверджував, що про оскаржуване рішення суду йому стало відомо лише після ознайомлення з матеріалами справи 17.11.2023.

Окрім цього, скаржник вказав, що починаючи з 24.02.2022 офіційний сайт Єдиного державного реєстру судових рішень було закрито для загального доступу, а тому у нього не було можливості ознайомитися з рішенням суду першої інстанції.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про усунення недоліків апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що скаржник не виконав вимоги від 15.01.2024, оскільки не виклав обставин, які б свідчили про необізнаність скаржника про існування рішення Господарського суду Черкаської області у цій справі від 24.12.2012 та поважності причин пропуску строку на його апеляційне оскарження, а тому постановив ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржник звернувся з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції майже через 11 років після його ухвалення. При цьому врахував, що починаючи з 21.02.2022 скаржник неодноразово звертався до суду першої інстанції із клопотаннями про ознайомлення з матеріалами справи, що свідчить про обізнаність скаржника про існування справи та оскаржуваного рішення принаймні з 21.02.2022. До того ж з 20.06.2022 загальний доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень було відновлено.

У касаційній скарзі на цю ухвалу скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції не врахував того, що суд першої інстанції не повідомив скаржника ні про залучення його до участі у цій справі, ні про розгляд справи; копії рішення суду першої інстанції скаржник теж не отримував.

ОСОБА_1 підтверджує факт подання у лютому 2022 та серпні 2023 року до суду клопотань про ознайомлення із матеріалами справи, однак вважає, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги те, що ознайомлення з матеріалами справи не відбулося з поважних причин, а саме у зв`язку із призванням адвоката Софійського С. Ю. на військову службу. Крім того, маючи обмежену можливість у користуванні інтернетом, всі намагання ознайомитися з оскаржуваним рішенням Господарського суду Черкаської області як у 2022 році, так і протягом майже всього 2023 року через не мали успіху, кожного разу реєстр не міг відкрити потрібне повне рішення Господарського суду Черкаської області у справі №11/5026/1738/2012.

Верховний Суд відхиляє такі доводи скаржника та вважає, що судом апеляційної інстанції правильно застосовано статті 119, 260, 261 ГПК України з огляду на таке.

Суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу до Північного апеляційного господарського суду у грудні 2023 року, тобто більше ніж через 10 років після ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

За змістом частин третьої, четвертої статті 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Згідно пунктом 4 частини першої статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Відповідно до частини другої статті 261 ГПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:

1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки;

2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Частиною першою статті 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Згідно з частиною третьою статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Перевіривши доводи ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції врахував, що апеляційна скарга подана більше ніж через 10 років після ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Суд, посилаючись на наявні у справі документи спростував доводи скаржника щодо необізнаності про наявність ухваленого судом першої інстанції рішення раніше ніж 17.11.2023. Доказів наявності обставин непереборної сили, які стали підставою пропуску строку на апеляційне оскарження, скаржник не довів.

Отже, встановивши наведені вище обставини та оцінивши зазначені ОСОБА_1 причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав їх неповажними.

За наведених обставин обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України, оскільки ОСОБА_1 не зазначив та не довів існування обставин непереборної сили, що зумовили пропуск процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та об`єктивно свідчили би про неможливість своєчасного звернення з апеляційною скаргою.

Верховний Суд зауважує, що конструкція статті 261 ГПК України, яка встановлює обов`язок суду апеляційної інстанції відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі за наявності випадків, перелічених у наведеній нормі, не передбачає подвійного тлумачення. Її правильне застосування є очевидним і не викликає розумних сумнівів, а тому доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду щодо застосування вказаної правової норми. Аргументи, викладені у касаційній скарзі, так само не викликають розумних сумнівів у правильності застосування норми права судом апеляційної інстанції.

Відповідно до частини другої статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Керуючись статтями 234, 293, 304 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 11/5026/1738/2012 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач