Ухвала

від 13.03.2024 по справі 910/10904/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/10904/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання Дерлі І.І.,

за участю представників сторін:

позивача - Кобець І.В., Невмержицький В.П.,

відповідача - Корж В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника Політичної партії "Європейська Солідарність" - адвоката Коржа Володимира Миколайовича

про відвід колегії суддів Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

від розгляду справи №910/10904/23

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 (у складі колегії суддів: Сітайло Л.Г. (головуючий), Буравльов С.І., Шапран В.В.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ"

до Політичної партії "Європейська Солідарність"

про виселення з орендованого майна,

ВСТАНОВИВ:

24.01.2024 безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Політична партія "Європейська Солідарність" подала касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 у справі №910/10904/23.

Ухвалою Касаційного господарського суду від 13.02.2024 було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 13.03.2024.

19.02.2024 безпосередньо до Касаційного господарського суду Політична партія "Європейська Солідарність" подала клопотання про зупинення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 у справі № 910/10904/23 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Також, 19.02.2024 електронною поштою на адресу Суду від Політичної партії "Європейська Солідарність" надійшло клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень та виходячи з його змісту, воно є ідентичним клопотанню поданому безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Ухвалою Касаційного господарського суду від 21.02.2024 було зупинено виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 у справі № 910/10904/23 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

13.03.2024 у судовому засіданні представник Політичної партії "Європейська Солідарність" - адвокат Корж В.М. заявив клопотання про зупинення провадження у справі №910/10904/23 до набрання законної сили рішення у справі №910/16492/23.

Колегія суддів протокольною ухвалою відмовила у задоволенні вказаного вище клопотання.

Окрім того, 13.03.2024 у судовому засіданні представник Політичної партії "Європейська Солідарність" - адвокат Корж В.М. заявив відвід колегії суддів Зуєву В.А., Берднік І.С. та Міщенку І.С. від розгляду справи №910/10904/23, та просив справу передати для повторного авторозподілу.

Заявник обґрунтовує свою заяву про відвід суддів тим, що судом в складі колегії суддів Зуєв В.А., Берднік І.С., Міщенко І.С., було відмовлено Відповідачу в задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі. Враховуючи вищевикладене, адвокат Корж В.М. вказує на те, що у нього виник сумнів у безсторонності складу суду у даній справі та додатково зазначає, що при вирішенні питання відвіду необхідно врахувати, що метою запровадження інституту відводу є забезпечення довіри до суду, підтвердження факту не заінтересованості та неупередженості суду.

Розглянувши зазначену заяву, Суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на таке.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників справи, в тому числі, право подавати заяви, зокрема і про відвід судді.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені у статтях 35, 36 Господарського процесуального кодексу України.

В силу положень частин другої та третьої статті 38 Господарського процесуального кодексу України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи; відвід повинен бути вмотивованим.

Відповідно до частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

При вирішенні питання про відвід судді (складу суду) необхідно перевірити додержання як об`єктивного, так і суб`єктивного критеріїв безсторонності суду, а саме формування суду (колегії суддів) для розгляду конкретної справи (об`єктивний критерій) у встановлений законом спосіб та надати оцінку доводам заявника на предмет недодержання вимог щодо особистої безсторонності суду (суб`єктивний критерій)

Суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді (суддів) під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді (суддів), які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його (їх) безсторонність.

Так, за висновком Європейського суду з прав людини у контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.

Щодо об`єктивного критерію, окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення Європейський суд з прав людини у справі "Україна-центр" проти України" від 15.07.2010).

Разом з тим, надаючи оцінку об`єктивності судді (суддів) під час вчинення ним процесуальних дій, необхідно виходити з таких критеріїв: чи вільний суддя під час виконання ним своїх обов`язків від будь-яких заходів впливу; чи сприяє його поведінка у судовому процесі та за стінами суду підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі; чи вчинялись суддею дії, які можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справах.

При об`єктивному підході до встановлення наявності/відсутності упередженості судді (суддів) повинно бути визначено чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність, зважаючи на безпосередню поведінку судді.

Як вбачається зі змісту заяви про відвід та виступу представника Відповідача - адвоката Коржа В.М. у судовому засіданні, підставою відводу колегії суддів є саме незгода з процесуальним рішенням колегії суддів щодо відмови у задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі.

При цьому про те, що заявлення відводу пов`язане саме із незгодою представника Відповідача з процесуальним рішенням колегії суддів у цій справі свідчить те, що на початку судового засідання 13.03.2024 представникам сторін було роз`яснено право заявити відводи оголошеному складу суду, секретарю судового засідання, на що адвокат Корж В.М. зазначив: "відводів немає на даний час".

У свою чергу, заява про відвід колегії суддів була усно заявлена представником Відповідача у тому ж судовому засіданні одразу після відмови Судом останньому у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі та у подальшому, після оголошення перерви у судовому засіданні до 18 год. 00 хв. 13.03.2024, подана колегії суддів у друкованому вигляді.

У свою чергу, колегія суддів звертає увагу, що згідно із частинами першою, другою статті 48 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Частиною четвертою статті 11 Господарського процесуального кодексу України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Як зазначає Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (рішення ЄСПЛ у справі "Хаушильд проти Данії").

Стаття 6 Конвенції вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії").

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справі "Хаушильд проти Данії").

За усталеною практикою ЄСПЛ наявність безсторонності згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49 рішення ЄСПЛ у справі "Білуха проти України").

ЄСПЛ зазначив, що "безсторонність", в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справі "Булут проти Австрії" від 22.02.1996, у справі "Томан проти Швейцарії" від 10.06.1996). Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення.

При цьому, особиста безсторонність суду, як суб`єктивний критерій, презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 рішення ЄСПЛ у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006).

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді, що узгоджується із висновками, викладеними в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2018 у справі №9901/22/17.

Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді (суддів), однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Суд зазначає, що не є підставами для відводу судді (суддів) заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв`язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.

Таким чином, щодо суб`єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді (суддів) для відводу його від справи, оскільки презумпція особистої неупередженості судді (суддів) діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного. І тільки якщо з`являються об`єктивні сумніви щодо цього, то для його (їх) відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді (суддів), або його (їх) прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Імперативними положеннями частини четвертої статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Отже, висновки або позиції судді (суддів), висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя, а в протилежному випадку суддя (судді) позбавляється (позбавляються) можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.

Відтак сама по собі незгода учасника справи із рішенням судді (суддів) не свідчить про його (їх) упередженість, необ`єктивність чи заінтересованість та не є підставою для відводу останнього (останніх) відповідно до наведених норм Господарського процесуального кодексу України.

При цьому внутрішні емоційно-вольові відчуття заявника з того чи іншого питання, без наявності певних доказів чи інформації на їх підтвердження не є достатньою підставою для констатації факту наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді (суддів).

Отже, незгода заявника з процесуальним рішенням у справі у справі №910/10904/23 не може бути підставою для відводу суддів, передбаченої чинним процесуальним законодавством без надання стороною, яка заявляє відвід, доказів проявлення зазначеним суддями саме необ`єктивності чи упередженості при ухвалені такого судового рішення.

Інших обставин, які викликають у заявника сумнів у неупередженості та об`єктивності суддів ним не зазначено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заявленого відводу.

Відповідно до частин першої та другої статті 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу.

За змістом частини третьої статті 39 Господарського процесуального кодексу України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

У такий спосіб, оскільки заява представника Відповідача про відвід подана до Суду менше ніж за три робочі дні до судового засідання, то, відповідно до положень абзацу 2 частини третьої статті 39 Господарського процесуального кодексу України, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

З огляду на викладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви представника Політичної партії "Європейська Солідарність" адвоката Коржа В. М. про відвід колегії суддів у складі Зуєва В.А., Берднік І.С. та Міщенка І.С. у справі № 910/10904/23.

Керуючись статтями 35, 39, 118, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити представнику Політичної партії "Європейська Солідарність" адвокату Коржу Володимиру Миколайовичу у задоволенні заяви про відвід колегії суддів у складі Зуєва В.А., Берднік І.С. та Міщенка І.С. у справі № 910/10904/23.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко