Постанова

від 06.03.2024 по справі 761/8701/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2024 року м. Київ

Справа №761/8701/23

Провадження № 22-ц/824/4105/2024

Резолютивна частина постанови оголошена 06 березня 2024 року

Повний текст постанови складено 07 березня 2024 року

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Мандрики О.П.

сторони: позивач ОСОБА_1

відповідачі ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва, від 13 березня 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неповерненої частини позики згідно з договором позики, процентів та пені, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2023 року позивач ОСОБА_3 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неповерненої частини позики згідно з договором позики, процентів та пені.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на: земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,1129 га (кадастровий номер 0520487500:07:001:0093) яка розташована на території Шляхівської сільської ради Бершадського району Вінницької області яка належить на праві приватної власності відповідачу.

Також позивач просить заборонити відповідачу вчиняти із земельною ділянкою кадастровий номер 0520487500:07:001:0093 дії, спрямовані на зміну цільового використання, її поділу чи об'єднання з іншими земельними ділянками, а також відчуження у будь-який спосіб. Заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав проводити будь-які реєстраційні дії, щодо земельної ділянки кадастровий номер 0520487500:07:001:0093. Накласти арешт на банківські рахунки відкриті ОСОБА_2 в національній, іноземній валюті, відкриті карткові рахунки в банківських установах України в межах 1 100 000, 00 грн.

Заява мотивована тим, що 20 березня 2021 року між позивачем та відповідачем було укладений договір позики грошей, згідно якого ОСОБА_2 отримав грошові кошти 61 050, 00 грн, що за домовленістю сторін, сторони вважають як еквівалент за курсом НБУ 27, 75 за долар США на дату підписання Договору позики грошей становить 2 200 доларів США, з зобов'язанням відповідача повернути отримані грошові кошти до 25 квітня 2021 року та проценти у розмірі 13 875, 00 грн., що за домовленістю сторін, сторони вважають як еквівалент за курсом НБУ 27, 75 за долар США на дату підписання Договору позики грошей становить 500 доларів США. У разі прострочення умов цього Договору відповідач повинен сплатити пеню у розмірі 1 385, 00 грн. за кожен день прострочення, що за домовленістю сторін, сторони вважають як еквівалент за курсом НБУ 27, 75 за долар США на дату підписання Договору позики грошей становить 50 доларів США. Загальна сума заборгованості згідно з Договором позики у розмірі 35 250 доларів США, як еквівалент за курсом НБУ 36, 57 грн. за долар США на дату подачі позовної заяви до суду, складає 1289092,50 грн. Відповідач не виконав умови Договору позики грошей в строк до 25.04.2021року, переховується від позивача, на зв`язок не виходить, за наявною інформацією ОСОБА_2 не працює, а також офіційного джерела доходу немає. Разом з тим позивач зазначає, що зазначена земельна ділянка є єдиним майном у відповідача, яке може бути відчужено з метою виконання виконання рішення суду. Отже, у позивача є всі підстави припускати, що існує об`єктивна можливість здійснення подальшої реалізації третім особам спірного майна. Таким чином, у разі продажу або відчуження іншим чином відповідачем згаданої вище земельної ділянки та подальшої реєстрації права власності на майно особою, позивач буде позбавлений можливості виконати рішення суду у цій справі та реалізувати свої права, адже йому необхідно буде витребувати майно у третіх осіб, з огляду на що існує висока ймовірність неможливості виконання рішення суду в цій справі у випадку задоволення позовних вимог позивача.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13 березня 2023 року заяву про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,1129 га (кадастровий номер 0520487500:07:001:0093) яка розташована на території Шляхівської сільської ради Бершадського району Вінницької області яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 ..

В задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Зокрема зазначає про те, що судом першої інстанції не повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи в контексті вжиття заходів забезпечення позову та способу забезпечення. Обраний позивачем спосіб забезпечення позову у виді накладення арешту на земельну ділянку не є співмірним з заявленими позовними вимогами, оскільки сума боргу позивачем по справі збільшена в кільки разів, а вартість земельної ділянки коштує від 400 000 грн. Позивач ввів суд в оману подавши позов, збільшивши суму боргу в десятки разів, що призвело до винесення судом оскаржуваної ухвали.

В судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги із викладених в ній підстав.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Петронюк Р.В. проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи і перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд в складі колегії суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13 березня 2023 року заяву про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,1129 га (кадастровий номер 0520487500:07:001:0093) яка розташована на території Шляхівської сільської ради Бершадського району Вінницької області яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 ..

В задоволенні іншої частини заяви відмволено.

Постановляючи оскаржувану ухвалу та частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інтенції вважаючи на надані докази, предмет спору та положення чинного процесуального законодавства України, дійшов висновку про задоволення заяви в частині накладення арешту на спірне майно, оскільки позивачем обґрунтовано вказано, що невжиття такого заходу забезпечення позову може призвести до труднощів у виконанні рішення в разі зміни власника спірного майна та може забезпечить фактичне виконання рішення суду в разі задоволення заявлених вимог.

Такий захід забезпечення є співмірним заявленим вимогам та не обмежить права ОСОБА_2 , адже має тимчасовий характер та цілком узгоджується із критеріями розумності, обгрунтованості та адекватності.

Крім того, дійшов висновку про відсутність підстави для задоволення заяви в іншій частині, а саме: заборони відповідачу вчиняти із земельною ділянкою за кадастровий номер 0520487500:07:001:0093 дії, спрямовані на зміну цільового використання, її поділу чи об`єднання з іншими земельними ділянками. Заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав проводити будь-які реєстраційні дії, щодо земельної ділянки за кадастровий номер 0520487500:07:001:0093, арешт на банківські рахунки відкриті в національній, іноземній валюті, карткові рахунки в банківських установах України в межах 1 100 000, 00 грн. які належать ОСОБА_2 , зважаючи на те, що позивачем не доведено необхідність застосування і такого засобу забезпечення позову поряд із накладенням арешту на предмет спору.

З даними висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони відповідають дійсним обставинам справи та ґрунтуються на вимогах процесуального закону.

Відповідно до ч. 1ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Відповідно до ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст. 150 ЦПК України).

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як вбачається з роз`яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлення обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Враховуючи викладене, заходи забезпечення позову застосовуються судом у випадку наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Як вбачається з роз`яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Зі змісту позовної заяви вбачається, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 35 250 доларів США, що еквівалентно 1 289 092,50 грн.

В заяві про забезпечення позову позивач зазначає, що станом на день звернення до суду заборгованість не сплачено. Крім того, позивач зауважив, що заявлені способи забезпечення позову є співмірними заявленим позовним вимогам.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України передбачено такий вид забезпечення позову як накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Враховуючи те, що між сторонами виник спір, який має майнових характер без вказаного забезпечення позову може утруднитись виконання можливого рішення суду, тому суд першої інстанції обґрунтовано забезпечив позов зазначеним способом, та дійшов вірного висновку про наявність підстав для забезпечення позову..

При цьому, такий вид забезпечення позову, як накладення арешту на майно, не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача ОСОБА_2 , оскільки, як вірно зазначив суд першої інстанції, слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача,

Заходи забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, їх значення полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Доводи апеляційної скарги про те, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову у виді накладення арешту на земельну ділянку не є співмірним з заявленими позовними вимогами, оскільки сума боргу позивачем по справі збільшена в кільки разів, а вартість земельної ділянки коштує від 400 000 грн. не заслуговують на увагу, оскільки, як вірно зазначив суд першої інстанції, обраний захід забезпечення позову забезпечення є співмірним заявленим вимогам та не обмежить права ОСОБА_2 , адже має тимчасовий характер та цілком узгоджується із критеріями розумності, обгрунтованості та адекватності.

Враховуючи викладене, з метою ефективного забезпечення балансу інтересів сторін по справі, колегія суддів вважає, що у суду першої були наявні підстави для задоволення заяви та застосування заходів забезпечення позову у вигляді арешту на майно, що належить на праві власності відповідачу.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і на законність оскаржуваної ухвали не впливають.

Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається, тому апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 13 березня 2023 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус

Судді: Л.Д. Поливач

О.І. Шкоріна