Постанова

від 12.03.2024 по справі 756/5368/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 756/5368/19 Головуючий у 1 інстанції: Шевчук А.В.

Провадження № 22-ц/824/6857/2024 Доповідач: Шебуєва В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Шебуєвої В.А.,

суддів Крижанівської Г.В., Матвієнко Ю.О.,

секретар Ткаченко В.В.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління житлово-комунального господарства Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління житлово-комунального господарства Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про зобов`язання вчинити дії. Зазначила, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 28 жовтня 1994 року квартира АДРЕСА_1 була приватизована у спільну власність ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 . Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пасічник С.Г. 03 липня 2014 року був посвідчений договір дарування 1/2 частки вказаної квартири, відповідно до умов якого ОСОБА_2 , який діяв від свого імені та від імені ОСОБА_3 , подарували ОСОБА_1 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . В серпні 2014 року ОСОБА_6 , ОСОБА_4 звернулися із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання договору дарування 1/2 частини квартири недійсним. Свої позовні вимоги обґрунтовували тим, що усвідоцтві про право власності на квартиру АДРЕСА_1 вказано, що дана квартира є об`єктом спільної сумісної власності, що унеможливлює дарування її частини ОСОБА_1 . РішеннямОболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20 січня 2016 року, позов був задоволений частково. Визнаний недійсним договір дарування 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 . Згідно даних реєстрових книг Київського міського бюро технічної інвентаризації Київської міської ради станом на 31 грудня 2016 року реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 була проведена за ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 в рівних долях на підставі Свідоцтва про право приватної власності на житло виданого Фондом комунального майна Мінського району від 28 жовтня 1994 року. Позивачка ОСОБА_1 вважає, що при видачі свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 була допущена помилка у визначенні форми власності - не вірно підкреслено форму власності, замість «спільної сумісної» мала бути підкреслена «спільна часткова». Вказана помилка потягла за собою ряд юридичних наслідків і підлагє виправленню, що надасть їй змогу поновити свої порушені права на квартиру АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 просила зобов`язати Управління житлово-комунального господарства Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації виправити помилку у свідоцтві № НОМЕР_1 від 28 жовтня 1994 року про право власності на квартиру АДРЕСА_1 та змінити запис про форму власності з «спільної сумісної» на «спільну часткову».

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27 листопада 2023 року у задоволенні позовну ОСОБА_1 до Управління житлово-комунального господарства Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про зобов`язання вчинити дії відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також неналежну оцінку наявним у справі доказам. За наявними у матеріалах справи даних реєстрових книг Київського міського бюро технічної інвентаризації Київської міської ради станом на 31 грудня 2016 року реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 була проведено за ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 в рівних долях, на підставі Свідоцтва про право приватної власності на житло видане Фондом комунального майна Мінського району від 28 жовтня 1994 року на квартиру АДРЕСА_2 . Відтак, Бюро проведена реєстрація права спальної часткової власності на вище вказану. Також вона зверталась до Оболонського районного суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту спільної часткової власності на майно. ї 05 березня 2018 року Оболонським районним судом м. Києва ухвалено рішення про відмову в задоволенні заяви. В мотивувальній частині рішення зазначено, що сукупність досліджених судом доказів дає підстави для висновку, що квартира АДРЕСА_1 належить співвласникам на праві спільної часткової власності з визначенням часток кожного співвласника у праві власності. Підстави для встановлення юридичного факту, що квартира АДРЕСА_1 належить співвласникам на праві спільної часткової власності відсутні, оскільки цей факт і так підтверджується доказами та не підлягає окремому встановленню в судовому порядку.Постановою Апеляційного суду м. Києва від 06 червня 2018 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05 березня 2018 року залишено без змін. ОСОБА_1 також зазначає, що на виконанні у Оболонському районному відділі державної виконавчої служби м. Києва перебувало виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа №№2-140 Оболонського районного суду м.Києва про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 боргу у розмірі 159 541, 65 грн. Державним виконавцем було арештоване майно боржника та оголошено заборону на його відчуження. 02 липня 2014 року державний виконавець виніс постанову про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні, в якій зазначено, що згідно акту опису та арешту майна від 14 листопада 2013 року була арештована та описана 1/4 частина квартири. Також у матеріалах справи наявні докази того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 приймали участь у приватизації 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 та використали своє право приватизацію житла в обсязі 13,4 кв.м на кожну особу при нормі 23,5 кв.м. Згідно відповіді Управління житлово-комунального господарства Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації №8 від 14 січня 2019 року квартира АДРЕСА_1 була приватизована на праві спільної часткової власності. Апелянт вважає, що суд дійшов безпідставного висновку, що позов заявлений нею до неналежного відповідача.

В апеляційній інстанції ОСОБА_1 та її представник підтримали апеляційну скаргу та просять її задовольнити.

Представник Управління житлово-комунального господарства Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації просить відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Третя особа ОСОБА_4 заперечує наявність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 . Інші треті особи в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені про місце і час розгляду справи.

Вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло Фонду комунального майна Мінського району м.Кєва від 28 жовтня 1994 року квартира АДРЕСА_1 була приватизована та належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 (в рівних долях). При цьому у вказаному свідоцтві в графі про форму власності здійснено відмітку про те, що квартира належить останнім на праві спільної сумісної власності шляхом підкреслення словосполучення «… спільної сумісної…» (а.с. 5 т. 1).

03 липня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пасічник С.Г. був посвідчений укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , від імені якої діяв ОСОБА_2 договір дарування 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 (а.с .7-8 т. 1).

У серпні 2014 року ОСОБА_6 та ОСОБА_4 звернулись до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання договору дарування частини квартири недійсним.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20 січня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 березня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено. Позов ОСОБА_4 задоволено. Визнаний недійсним договір дарування 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та посвідчений 03 липня2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пасічник С.Г., зареєстрований у реєстрі за № 232 (а.с. 9-14 т. 1).

З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Управління житлово-комунального господарства Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації виправити помилку у свідоцтві № НОМЕР_1 від 28 жовтня 1994 року про право власності на квартиру АДРЕСА_1 та змінити запис про форму власності з «спільної сумісної» на «спільну часткову».

Колегія суддів не вбачає підстав для скасування такого рішення суду першої інстанції.

Так, статтею 4 ЦПК України надано право на звернення до суду в порядку встановленому цим Кодексом за захистом своїх порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №18-рп/2004 поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Позивачка ОСОБА_1 просила зобов`язати Управління житлово-комунального господарства Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації виправити помилку у правовстановлюючому документі на нерухоме майно ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

Сама позивачка ОСОБА_1 не приймала участі у приватизації квартири АДРЕСА_1 , за наслідком якого було видано свідоцтво про право власності на житло від 28 жовтня 1994 року.

ОСОБА_1 набула 03 липня 2014 року право власності на 1/2 частину квартири на підставі укладеного з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 договору дарування, який в подальшому був визнаний недійсним за рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2015 року.

У ОСОБА_1 не набувала права власності на квартиру АДРЕСА_1 як учасник приватизації, право власності на квартиру у позивачки відсутнє на час звернення до суду з даним позовом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, що позовні вимоги ОСОБА_1 заявлені до неналежного відповідача, оскільки Управління житлово-комунального господарства Оболонської районної в м.Києві державної адміністрації не є правонаступником органу приватизації Фонду комунального майна Мінського району м.Києва та не має правових підстав для внесення змін до свідоцтва про право власності. Також заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги зачіпають права на нерухоме майно осіб, які визначені як треті особи у справі.

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 листопада 2023 рокубез змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13 березня 2024 року.

Суддя-доповідач Шебуєва В.А.

Судді Крижанівська Г.В.

Матвієнко Ю.О.