Постанова

від 13.03.2024 по справі 760/26348/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 року місто Київ

Справа № 760/26348/19

Апеляційне провадження № 22-ц/824/1986/2024

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Желепи О. В. (суддя-доповідач), Мазурик О. Ф., Немировської О. В.

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 вересня 2023 року (ухвалене у складі судді Кушнір С. І., інформація щодо дати складання повного рішення відсутня)

у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «АВІА» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати внесків та платежів на утримання будинку та прибудинкової території

ВСТАНОВИВ

У вересні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 18.02.2020 року, просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСББ «АВІА» заборгованість зі сплати внесків та платежів на утримання будинку та прибудинкової території з 01 квітня 2017 року по 01 лютого 2020 року з урахуванням інфляційного нарахування та 3% річних у розмірі 63 454,00 грн, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачка є власницею приміщення № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач починаючи з 01 квітня 2017 року здійснює управління та утримання будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі відповідних договорів із виконавцями та постачальниками житлово-комунальних послуг.

ОСОБА_2 як власник приміщення № НОМЕР_1 та співвласник ОСББ «АВІА» відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», ЦК України та Статуту позивача зобов`язана своєчасно та в повному обсязі сплачувати належні внески та платежі.

Рішенням Загальних зборів ОСББ «АВІА» від 18.02.2017 року затверджено розмір внесків для власників квартир і нежитлових приміщень на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 4,00 грн./ м.кв.

Рішенням Загальних зборів ОСББ «АВІА» від 03.06.2018 року затверджено розмір внесків для власників квартир і нежитлових приміщень на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 8,48 грн./ м.кв.

Проте, свої зобов`язання зі сплати за надані послуги з утримання будинку й прибудинкової території відповідачка виконує неналежним чином, у зв`язку з чим за період з 01 квітня 2017 року по 01 червня 2020 року утворилася заборгованість у розмірі 54324,40 грн.

У зв`язку з виниклою у відповідача заборгованістю, позивач просить в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України стягнути з відповідачки 7124,40 грн. інфляційного збільшення та 2005,20 грн. 3% річних.

Оскільки відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість, позивач був змушений звернутись до суду з даним позовом.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 26 вересня 2023 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «АВІА» заборгованість з 01 квітня 2017 року по 01 лютого 2020 року у розмірі 60 246 грн 91 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «АВІА» судовий збір у розмірі 1 823 грн 90 коп.

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 17 листопада 2023 року, згідно поштової відмітки, направила на поштову адресу Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 вересня 2023 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права, із неправильним застосуванням норм матеріального, неправильним тлумаченням закону, застосуванням норм права, які у даних правовідносинах не застосовуються, без врахування всіх доказів по справі, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи.

Вказує, що судом невірно встановлений спірний період по справі, оскільки в оскаржуваному рішенні судом зазначено, що заборгованість у ОСОБА_2 виникла за період з 01.04.2017по 12.02.2020 та визначено суму основного боргу в 54 324,40 грн.

Однак, в п. 3 позовних вимог даної справи зазначено позивачем, що «... заборгованість зі сплати внесків та платежів на утримання будинку та прибудинкової території з 01.04.2017по 01.09.2019 з урахуванням інфляційного нарахування та 3% річних...»В тексті позовної заяви заборгованість за вказаний період склала 44 114,50грн.

Ухвалою 08.10.2019 Солом`янським районним судом м. Києва було відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання на 18.02.2020.

18.02.2023 за вхідним номером13567 представником позивача ОСОБА_3 було подано заяву про збільшення позовних вимог з 44 114,50грн до 54 324,40грн, що зазначено в позовній заяві в новій редакції, але при цьому спірний період залишився незмінним -з 01.04.2017 по 01.09.2019.

Таким чином, незрозумілим є за рахунок якої норми права або належного доказу по справі основна вимога збільшилася майже на 10 тис. грн з 44 114,50грн до 54 324,40грн при незмінному періоді.

При цьому, позивачем порушені норми ч. 3 ст. 49 ЦПК України, відповідно до яких, у справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п?ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Крім того в заяві про збільшення позовних вимог від 18.02.2021 представником позивача не ставилося питання про поновлення процесуальних строків, визначених ч. 3 ст. 49 ЦПК України, а отже за приписами ч. 2 ст. 126 ЦПК України дана заява від 18.02.2021 має бути залишена судом без розгляду.

В оскаржуваному рішенні відсутнє посилання суду на врахування розрахунку позивача відповідно до заяви про збільшення позовних вимог з 44 114,50грн до 54 324,40грн, а також щодо збільшення спірного періоду виникнення зобов`язань з 01.04.2017 по 01.09.2019 на період з 01.04.2017 по 12.02.2020. З матеріалів справи убачається, що судом першої інстанції не було постановлено відповідної ухвали за наслідками вирішення питання про прийняття до розгляду такої уточненої позові заяви позивача та/або заяви про збільшення позовних вимог, не досліджувалося судом питання щодо виконання позивачем всіх вимог ч. 3 ст. 49, ст. ст. 120, 127, 76-83 ЦПК України. Натомість згідно змісту оскаржуваного судового рішення, суд фактично прийняв вказану заяву позивача з порушенням норм права та розглянув справу з урахуванням поданої позивачем уточненої позовної заяви.

Вказує, що судом невірно встановлений строк виникнення зобов`язань, прострочення зобов`язань, оскільки рішення загальних зборів ОСББ «АВІА» не було ані надано під розписку, ані направлене поштою (рекомендованим листом) ініціатором загальних зборів, про що свідчить відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів направлення позивачем відповідачу ані протоколів загальних зборів про затвердження розмірів внесків та обов`язкових платежів ОСББ «АВІА», ані затвердження статуту ОСББ «АВІА», ані повідомлення про проведення установчих та загальних зборів членів ОСЮЮ «АВІА», на яких вирішувалися питання, що стосуються правовідносин, які є предметом розгляду даної справи, ані запрошення відповідача на взяття участі у загальних зборах членів ОСББ «АВІА». Отже у даній справі відсутній предмет спору, а строк виконання зобов`язання відповідачем ще не наступив, тому відсутні підстави як для стягнення основного розміру заборгованості, так і трьох процентів річних та індексу інфляції.

Зазначає, що при визначенні індексу інфляції у відповідних розмірах, судом першої інстанції не обґрунтовано розмір такого нарахування відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 26 червня 2020 року у справі № 905/21/19, оскільки вони не можуть бути однаковими щомісяця, як зазначено в оскаржуваному рішенні, а також суперечить встановленим Міністерством фінансів України індексам споживчих цін.

Вказує, що позивачем не надано жодного договору, укладеного ОСББ «АВІА» з виконавцями робіт та надавачами послуг. Позивачем не визначено, які саме послуги надавалися ним відповідачу у спірний період, чи відповідає затверджений розмір внесків на утримання будинку та прибудинкової території переліку послуг по їх кількості, об`єму та якості, що начебто надаються відповідачеві. Крім цього, у зв`язку з тим, що нежитлове приміщення № 100, що належить відповідачу на праві власності, знаходиться у будинку АДРЕСА_1 на першому поверсі та має вихід на протилежну сторону будинку з окремим входом, то мешканці будинку та відповідач ніколи не перетинаються один з одним, а відповідач не має доступу до під`їздів житлової частини будинку, а тому позивачем не надаються і не можуть надаватися відповідачу ряд житлово-комунальних послуг, що стосуються безпосередньо під`їзду та квартир у ньому.

Зазначає, що спірним періодом у даній справі є 01.04.2017 - 01.09.2019, у протоколі від 03.06.2018 затверджений розмір внеску 8,48 грн, що діє з 03.06.2018, а отже відсутні докази нарахування та стягнення за період 01.05.2017 - 03.06.2018. Крім цього вказує, що між сторонами не укладено договору про надання житлово-комунальних послуг та послуг з утримання будинку та прибудинкової території.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 листопада 2023 року витребувано матеріали цивільної справи 760/26348/19.

07 грудня 2023 року на запит суду надійшли матеріали цивільної справи 760/26348/19за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «АВІА» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати внесків та платежів на утримання будинку та прибудинкової території.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року відкрито апеляційне провадження у цій справі та надано учасникам справи 5-ти денний строк з моменту отримання ухвали для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалу про відкриття апеляційного провадження разом із апеляційною скаргою ОСББ «АВІА» отримало 27 грудня 2023 року, що підтверджується зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення (том 3, а. с. 98).

Відзив на апеляційну скаргу від ОСББ «АВІА» поданий до відправлення на адресу Київського апеляційного суду 03 січня 2024 року, тобто в порушення 5-денного строку з дати отримання ухвали про відкриття апеляційного провадження, оскільки останнім днем було 01 січня 2024 року, а тому відзив на апеляційну скаргу від ОСББ «АВІА» не приймається колегією суддів до уваги.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 11березня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За правилами ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає .

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 18 жовтня 2015 року є власницею нежитлового приміщення № НОМЕР_1 , в літері «А» за адресою: АДРЕСА_1 (площа приміщення 240,8 м.кв.) на підставі договору дарування, посвідченого 18 жовтня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мартишенко С.С.

15.10.2016 Установчими зборами співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 було прийнято рішення про створення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «АВІА» (код ЄДРПОУ: 40989824) та затверджено Статут Об`єднання. Рішення Установчих зборів зафіксоване Протоколом №1.

30.11.2016 відбулася державна реєстрація ОСББ «АВІА» (код ЄДРПОУ: 40989824) як юридичної особи, що підтверджується випискою з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських організацій.

Відповідно до протоколу № 2 загальних зборів ОСББ «Авіа» від 18 лютого 2017 року, загальними зборами об`єднання було прийнято рішення відмовитись від користування послугами обслуговуючого кооперативу «Темп-2» з утримання будинку АДРЕСА_1 та його прибудинкової території, а також прийнято рішення перейти до самостійного обслуговування будинку з 13.03.2017.

Цим же рішенням загальних зборів було затверджено розмір внеску співвласників ОСББ «Авіа» на обслуговування будинку та прибудинкової території на 2017 рік в розмірі 4,00 грн. за 1 м2 площі приміщення, а також доручено правлінню ОСББ «Авіа» укладати договори з підрядниками (надавачами послуг), найм працівників.

Відповідно до акту приймання-передачі об`єкта з управління в управління від 31 березня 2017 року Обслуговуючим кооперативом «Темп-2» було передано в управління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «АВІА» житловий будинок АДРЕСА_1 .

Рішенням Загальних зборів ОСББ «АВІА» від 03.06.2018 затверджено розмір внесків для власників квартир і нежитлових приміщень на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 8,48 грн./ м.кв

Відповідно до п. 1.1. Розділу І Статуту ОСББ «АВІА» об`єднання створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 відповідно до ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Відповідно до п. 2. Розділу 2 Статуту ОСББ «АВІА» метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.

Таким чином встановлено, що ОСББ «АВІА», як неприбуткова організація, шляхом самозабезпечення утримує та здійснює експлуатацію багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , за рахунок коштів співвласників багатоквартирного будинку, напряму розраховуючись цими коштами із безпосередніми виконавцями робіт по утриманню і експлуатації будинку та його прибудинкової території.

З метою здійснення статутної діяльності: належного утримання та управління спільною власністю, забезпечення реалізації прав співвласників володіння та користування спільним майном в багатоквартирному будинку ОСББ «Авіа» станом на час пред`явлення позову мало укладені договори з такими суб`єктами господарювання: ТОВ «Альтфатер Київ» - договір №4009 від 01.04.2017 на вивезення твердих побутових відходів; ТОВ «Фінансовий будівельний холдінг» - договір №0104/БН-17 від 01.04.2017 про надання послуг з технічного та аварійного обслуговування ліфтів; ФОП « ОСОБА_4 » - договір №О-0104БН/17 від 01.04.2017 про технічне та аварійне обслуговування систем опалення, каналізації, гарячого і холодного водопостачання, внутрішніх будинкових електромереж, електрощитових та систем внутрішнього освітлення; ПАТ «Київенерго» - договір №43681 від 12.06.2017 на постачання електричної енергії; ПАТ АК «Київводоканал» - договір №17859/9-09 від 04.08.2017 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі; ПАТ «Укртелеком» - договір №K.U.-52678 від 01.04.2017 про надання послуг бізнес-мережі; ПАТ «Київстар» - договір №789040411 від 29.08.2017 про надання послуг мобільного зв`язку; ТОВ «Київський центр права» - договір №11 від 01.07.2018 про надання правничих послуг.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд дійшов висновку, що сплата відповідачем за комунальні послуги (відповідно до договору з ОК «Темп-2» за обслуговування, експлуатацію та загальний ремонт нежитлового приміщення, утримання прибудинкової території) на користь Обслуговуючого кооперативу «Темп-2», не звільняє її як співвласника багатоквартирного будинку від виконання обов`язків, встановлених статутом ОСББ «Авіа», та передбачених ст. 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» щодо сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території. А також, що відповідачем не надано доказів на спростування наявної заборгованості по сплаті внесків на утримання будинку, прибудинкової території, а також за спожиті комунальні послуги, або ж доказів на погашення заборгованості, яка утворилася у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань. Разом із цим суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат за ст. 625 ЦК України, оскільки наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат здійснений неправильно.

Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Конституції України, ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує.

За приписами ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин)(далі - Закон № 2866-ІІІ) об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2866-ІІІта п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі - Закон № 417-VIII), співвласниками багатоквартирного будинку є власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Згідно зч. 1 ст. 20 Закону № 2866-ІІІчастка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Відповідно до ст. 4 Закону № 2866-ІІІосновна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Частина 1 статті 9 Закону №417-VIII визначає, що управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Згідно із частиною 1 статті 10 Закону №417-VIII, співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків.

Частина перша, друга, тринадцята статті 6 Закону №2866-ІІІ встановлює, що об`єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках). Установчі збори об`єднання у новозбудованих багатоквартирних будинках можуть бути проведені після державної реєстрації права власності на більше половини квартир та нежитлових приміщень у такому будинку. Для створення об`єднання скликаються установчі збори. Установчі збори приймають рішення про створення об`єднання і затверджують його статут.

Відповідно до положень частини першої статті 17, статті 20, частин шостої, сьомої, восьмої статті 22, частини четвертої статті 23 Закону № 2866-ІІІ власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, функції по утриманню якого і прибудинкової території здійснює об`єднання співвласників, зобов`язані нести витрати по утриманню спільного неподільного майна незалежно від членства в об`єднанні в розмірі затверджених в установленому порядку внесків та тарифів.

Таким чином, з огляду на докази, що містяться в матеріалах справи, судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що ОСББ «АВІА», починаючи з 01.04.2017 р., як неприбуткова організація, шляхом самозабезпечення утримує та здійснює експлуатацію багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , за рахунок коштів співвласників багатоквартирного будинку, напряму розраховуючись цими коштами із безпосередніми виконавцями робіт по утриманню і експлуатації будинку та його прибудинкової території.

За таких обставин колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності предмету спору та ненастання у відповідача строку виконання обов`язків перед ОСББ «АВІА» внаслідок ненадання рішення загальних зборів ані під розписку, ані відправлення поштою (рекомендованим листом) ініціатором загальних зборів,оскільки обов`язок відповідача перед позивачем виникає внаслідок прямої вказівки закону про необхідність утримувати належне власнику майно, у тому числі нежитлове приміщення та прибудинкову територію біля нього. Також апеляційний суд звертає увагу, що предметом спору у цій справі є заборгованість ОСОБА_2 як власниці нежитлового приміщення № НОМЕР_1 в літері «А» за адресою: АДРЕСА_1 перед ОСББ «АВІА» зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території, а не встановлення правомірності, законності і правильності створення ОСББ «АВІА», а також порядку виконання ним своєї статутної діяльності, а тому доводи апелянта щодо необізнаності із виниклим у неї обов`язку зі сплати таких внесків є неналежними та безпідставними. Разом із цим, рішення, прийняті загальними зборами ОСББ «АВІА», зокрема щодо встановлення розміру внесків на утримання будинків,не оскаржені в установленому законом порядку, а тому є чинними та обов`язковими до виконання усіма співвласниками будинку, у тому числі відповідачем.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про ненадання позивачем договорів, укладених ним з виконавцями робіт та надавачами послуг, а також не визначення переліку послуг, що надаються на виконання статутних завдань ОСББ «АВІА» оскільки вони спростовуються матеріалами справи та не суперечать положенням законодавства з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою здійснення статутної діяльності: належного утримання та управління спільною власністю, забезпечення реалізації прав співвласників володіння та користування спільним майном в багатоквартирному будинку ОСББ «Авіа» станом на час пред`явлення позову мало укладені договори з такими суб`єктами господарювання: ТОВ «Альтфатер Київ» - договір №4009 від 01.04.2017 на вивезення твердих побутових відходів; ТОВ «Фінансовий будівельний холдінг» - договір №0104/БН-17 від 01.04.2017 про надання послуг з технічного та аварійного обслуговування ліфтів; ФОП « ОСОБА_4 » - договір №О-0104БН/17 від 01.04.2017 про технічне та аварійне обслуговування систем опалення, каналізації, гарячого і холодного водопостачання, внутрішніх будинкових електромереж, електрощитових та систем внутрішнього освітлення; ПАТ «Київенерго» - договір №43681 від 12.06.2017 на постачання електричної енергії; ПАТ АК «Київводоканал» - договір №17859/9-09 від 04.08.2017 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі; ПАТ «Укртелеком» - договір №K.U.-52678 від 01.04.2017 про надання послуг бізнес-мережі; ПАТ «Київстар» - договір №789040411 від 29.08.2017 про надання послуг мобільного зв`язку; ТОВ «Київський центр права» - договір №11 від 01.07.2018 про надання правничих послуг.

А відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону № 417-VIII невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено факту надання житлово-комунальних послуг колегією суддів не приймається, оскільки з огляду на характер вказаних послуг, саме відповідач, заперечуючи проти позовних вимог повинен був надати докази ненадання або неповного надання послуг позивачем. Таким доказом відповідно до ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є акт-претензія, що підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Проте відповідного акту матеріали справи не містять, а тому підстав для ставлення під сумнів належності виконання свого обов`язку із надання послуг по утриманню буднику та прибудинкової території позивачем немає.

Суд також не приймає доводи відповідача, про те, що з її приміщення є окремий вихід, а тому частину послуг вона не отримує, оскільки наявність окремого виходу не звільняє відповідача від обов`язку оплачувати витрати на утримання нежитлового приміщення, виходячи з його площі за затвердженим Зборами тарифом, визначеним на 1 кв.м.

Щодо порушення позивачем норми ч. 3 ст. 49 ЦПК України та невірного визначення судом першої інстанції спірного періоду внаслідок прийняття заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Вказана норма стосується права позивача змінити предмет або підстави позову. Проте доводи апеляційної скарги спрямовані проти прийняття судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, а тому вбачається, що відповідачем здійснена підміна понять та безпідставно вказано на порушення судом першої інстанції процесуальних норм, оскільки згідно з п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Таке право позивача обмежене строком «до початку першого судового засідання», а не «не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання» як передбачено у випадку зміни предмету або підстав позову.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою від 08.10.2019 Солом`янським районним судом м. Києва було відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання на 18.02.2020. 18.02.2023 за вхідним номером13567 представником позивача ОСОБА_3 було подано заяву про збільшення позовних вимог.

Відповідач був ознайомлений з таким збільшенням та мав достатньо часу для надання відзиву з урахуванням проведеного збільшення.

За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неправильного визначення спірного періоду через прийняття заяви про збільшення розміру позовних вимог, оскільки апеляційним судом не встановлено порушень процесуальних норм судом першої інстанції.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутності обґрунтування судом першої інстанції при визначенні розмірів інфляційного нарахування відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 26 червня 2020 року у справі № 905/21/19, а також, що розрахунок суперечить встановленим Міністерством фінансів України індексам споживчих цін.

Апеляційний суд визнає їх безпідставними та відхиляє, оскільки з рішення суду першої інстанції безпосередньо вбачається застосування формули, описаної у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 26 червня 2020 року у справі № 905/21/19, а саме:

"Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ",

де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).

Дійсно, судом першої інстанції не зазначено у рішенні з якого моменту (дати) було встановлено прострочення виконання зобов`язання, разом із цим здійснюючи перерахунок індексу інфляції суд першої інстанції керувався заявленими позивачем вимогами про стягнення інфляційних втрат з 01 квітня 2017 року по 01 лютого 2020 року.

При перевірці вказаної обставини апеляційним судом було самостійно визначено сукупний індекс інфляції за перші періоду, внаслідок чого було встановлено, що за період 01.04.2017 - 01.02.2020 сукупний індекс інфляцій складає 125,157786 %, за період 01.05.2017 - 01.02.2020 - 124,041414%, за період 01.06.2017 - 01.02.2020 - 122,449569%. Аналогічні показники містяться і у рішенні суду першої інстанції, що дозволяє встановити обставини, що є незрозумілими апелянту.

Таким чином, відсутність у рішенні суду першої інстанції вказівки на те, з якого моменту суд вважав зобов`язання простроченим, не призвело до неправильного вирішення справи по суті, оскільки встановлені судом першої інстанції були перевірені судом апеляційної інстанції та знайшли своє підтвердження. Враховуючи, що сам розрахунок відповідачем не оскаржується, а зазначається лише про цей формальний недолік судового рішення, то апеляційний суд керується приписами абзацу 2 частини 2 статті 376 ЦПК України, відповідно до яких, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Щодо доказів, долучених відповідачем до апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Аналогічна норма передбачена в ч. 3 ст. 367 ЦПК України, відповідно до якої, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Разом із апеляційною скаргою скаржником подано ряд доказів, що не були подані до суду першої інстанції, та на які апелянт посилається як на підставу своїх заперечень проти позову.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2018 у справі № 346/5603/17 (провадження № 61-41031св18) вказано, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які були витребувані раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок.

Відповідачем клопотання про прийняття нових доказів через неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, та з наданням відповідних доказів, не заявлялись та не зазначено про таке клопотання в тексі апеляційної скарги, а тому в апеляційного суду відсутні підстави для прийняття та дослідження поданих разом з апеляційною скаргою документів на стадії апеляційного провадження.

Таким чином, додані до апеляційної скарги докази колегія суддів не бере до уваги, оскільки відповідач не дотримався строків та порядку їх подання до суду.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційним судом не встановлено порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

З огляду на це, рішення Солом`янського районного суду від 26вересня 2023 року залишається без змін.

Підстави для розподілу судових витрат на стадії апеляційного провадження відповідно до ст. 141 ЦПК України відсутні.

Керуючись ст.ст. 13, 259, 263, 268, 374, 375, 381-384 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 вересня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідачО. В. ЖелепаСудді:О. Ф. Мазурик О. В. Немировська