Рішення

від 05.03.2024 по справі 260/8579/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 березня 2024 року м. Ужгород№ 260/8579/23 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Калинич Я.М.

при секретарі судового засідання - Деяк О.М.

за участю:

представник позивача: не з`явився ,

представник відповідача 1: не з`явився,

представник відповідача 2: не з`явився,

представник третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків МЖК-96 (ОСББ МЖК-96) до Ужгородської міської ради, Управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Міабуд» про визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків МЖК-96 (ОСББ МЖК-96) (далі позивач, ОСББ) через представника - адвоката Білоцерковця Юлія Сергійовича, звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ужгородської міської ради (далі відповідач 1), Управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради (далі відповідач 2), в якому просить суд:

1. Визнати протиправним і скасувати наказ Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради №96-м від 28 грудня 2022 року яким затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування будівництва (реєстраційний номер ЄДЕССБ MU01:2371-4682-1964-7335, реєстраційний номер 120/03-03/22 від 28.12.2022 року).

2. Визнати незаконними та скасувати містобудівні умови та обмеження для проектування будівництва (реєстраційний номер ЄДЕССБ MU01:2371-4682-1964-7335, реєстраційний номер 120/03-03/22 від 28.12.2022 року).

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що рішенням Ужгородської міської ради №1281 від 11.02.2018 року вирішено внести зміни до детального плану території, обмеженої вулицями Перемоги, Миколи Бобяка, 8 Володимирською та Михайла Драгоманова, затвердженого рішенням XXIV сесії Ужгородської міської ради VII скликання від 26.06.2018 №1135 «Про затвердження містобудівної документації», а не затверджено детальний план цих територій, як то передбачено статтею 19 Закону. Пунктом 2 рішення Ужгородської міської ради №1281 від 11.102.2018 року управлінню містобудування та архітектури доручено організувати розроблення містобудівної документації та забезпечити проведення громадських слухань та подати на затвердження міською радою.

Позивач вважає, що дане також слугує підставою вважати, що рішенням №1281 від 11.02.2018 року зміни до Детального плану територій не затверджені органом місцевого самоврядування, а перебувають на стадії розроблення.

Поряд з цим, наказом Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради №96-м від 28.12.2022 року затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування будівництва (реєстраційний номер ЄДЕССБ MU01:2371-4682-1964-7335, реєстраційний номер 120/03-03/22 від 28.12.2022 року).

Той факт, що оскаржувані містобудівні умови та обмеження прийняті на підставі та з урахуванням рішення Ужгородської міської ради №1281 від 11.10.2018 року підтверджується і самою відповіддю №2206/03-13 від 31.05.2023 року.

Позивач вважає, що містобудівні умови та обмеження реєстраційний номер ЄДЕССБ MU01:2371-4682-1964-7335, реєстраційний номер 120/03-03/22 від 28.12.2022 року не могли бути видані ТОВ «Міабуд» на підставі містобудівної документації - Детального плану територій, обмеженої вулицями Перемоги, Миколи Бобяка, Володимирською та Михайла Драгоманова у м. Ужгороді, затвердженого 11.10.2018 року XXXVIII сесією VI скликання рішенням №1281 у зв`язку з тим, що такий детальний план рішенням №1281 не затверджувався.

Тобто містобудівні умови та обмеження розроблені та видані на підставі містобудівної документації якої ще не існує юридично, так як така не розроблена, не пройшла обов`язкової процедури громадських обговорень та не затверджена Ужгородською міською радою, а тому є такими, що фактично не відповідають містобудівній документації на місцевому рівні.

З урахуванням того, що відповідність містобудівних умов та обмежень містобудівній документації є обов`язковим, то містобудівні умови та обмеження реєстраційний номер ЄДЕССБ MU01:2371-4682-1964-7335, реєстраційний номер 120/03-03/22 від 28.12.2022 року не відповідають вимогам закону, та мають бути скасовані судом, як то передбачено частиною 8 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної документації».

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Міабуд».

24 листопада 2023 року відповідачем 2 було подано до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що положеннями ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» чітко врегульовано набір даних, які повинні міститися в МУО для їх чинності, а також перелік документів, який подається заявником для отримання МУО. Звертає увагу суду на те, що перелік документів для надання МУО та перелік умов, які повинні міститися у змісті МУО є вичерпним. Наголошує, що, оспорювані МУО у своєму змісті містять весь вичерпний перелік умов, обов`язковість яких передбачена ч. 5 ст. 29 Закону, а відтак, - відсутні підстави для їх скасування.

Вказує, що однією з головних умов чинності МУО є їх відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні. Наголошуємо, що чинною на момент видачі МУО була та залишається містобудівна документація: «Детальний план території, обмежений вулицями Перемоги, Миколи Бобяка, Володимирською та Михайла Драгоманова». Дана містобудівна документація затверджена рішенням Ужгородської міської ради №1135 від 26.06.2018. Саме змісту зазначеної містобудівної документації і відповідають оскаржувані МУО. Проте, під час формування змісту додатків МУО (викопіювання з детального плану) було допущено технічну помилку у реквізитах рішення сесії Ужгородської міської ради, яким було затверджено відповідну містобудівну документацію, а саме: замість рішення №1135 від 26.06.2028, помилково вказано рішення №1281 від 11.10.2018. Проте, на зміст та відповідність МУО чинній містобудівній документації та вимогам ст. 29 Закону, технічна опечатка в реквізитах рішення сесії ніяк не впливає. Оскільки, відповідно до діючої містобудівної документації, територія запланованої забудови віднесена до території багатоквартирної житлової забудови. Крім того вказує, що генеральний план міста Ужгорода (коригування окремих розділів), затверджений рішенням Ужгородської міської рали №313 від 04.06.2004 також визначає дану територію, як територію багатоквартирної житлової забудови. Таким чином, очевидним є факт відповідності намірів забудови земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:24:001:0442 містобудівній документації на місцевому рівні, а саме «Детальному плану території, обмеженої вулицями Перемоги, Миколи Бобяка, Володимирською та Михайла Драгоманова».

Відповідач 1 правом подання відзиву на позовну заяву не скористався. Разом з тим, відповідач 1 у клопотання про приєднання доказів зазначило, що оскільки позовних вимог звернених до Ужгородської міської ради позов не містить, відтак відповідач 1 не подавав відзив на позовну заяву. Одночасно зазначив, що підтримує позицію відповідача 2 та просить відмовити у задоволенні позову.

Третя особа правом на подання пояснень не скористалась.

Ухвалою суду від 27 грудня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання представник позивача не з`явився, проте подав до суду клопотання про проведення розгляду справи за його відсутності (вх.№2671/24, 30.01.2024р.). Вважає, що у відзиві на позов відповідач визнав допущення помилки при видачі містобудівних умов та обмежень, чим фактично визнав їх незаконність, позовну заяву просить задовольнити.

Відповідач 1 явку свого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення такого.

Представник відповідача 2 в підготовче засідання не з`явився, однак в матеріалах справи міститься клопотання від такого про розгляд справи без його участі (вх.№40163/23, 26.12.2023р.).

Третя особа явку свого представника в підготовче засідання не забезпечила, причини неявки суду не повідомила, хоча належним чином повідомлялася про дату, час та місце проведення такого.

У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

На виконання вимог ч. 13 ст. 10 та ч. 1 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 4 ст. 229 КАС України).

З`ясувавши зміст спірних правовідносин, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

22 грудня 2022 року ТОВ «Міабуд» звернулося із заявою до начальника управління містобудування та архітектури щодо надання містобудівних умов та обмежень на проектування об`єкта будівництва у м. Ужгород, вул. Володимирській, буд. 65 «а» (а.с. 34).

До вказаного вище звернення ТОВ «Міабуд» було долучено необхідні документи.

28 грудня 2022 року Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради розглянувши заяву ТОВ «Міабуд» від 22.12.2022 року, прийняв рішення №96-М від 28.12.2022 року «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єктів будівництва», яким у п.1.1 затвердив містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва «Будівництво багатоквартирного житлового будинку із знесенням існуючого об`єкту (котельні) по вул. Володимирській, буд. 65 «а» в м. Ужгороді» (а.с.23).

Не погоджуючись з рішенням Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської №96-М від 28.12.2022 року «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єктів будівництва», вважаючи його протиправним, та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом свого права із цим позовом.

При вирішенні спору суд застосовує такі норми права.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI від 17.02.2011 (тут і надалі правові акти застосовано у редакції, чинній на момент затвердження спірних містобудівних умов і обмежень) містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Частиною 2 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Згідно з частиною 3 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;

4) витяг із Державного земельного кадастру.

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Відповідно до частини 4 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

Частиною 6 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.

Статтею 14 Закону України «Про основи містобудування» передбачено, що до компетенції виконавчих органів сільських, селищний, міських рад входить надання відповідно до закону містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчі органи рад це органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам.

Пунктом 9 частини 1 статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі будівництва належить, зокрема, повноваження із надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок.

22 грудня 2022 року ТОВ «Міабуд» звернулося із заявою до начальника управління містобудування та архітектури щодо надання містобудівних умов та обмежень на проектування об`єкта будівництва у м. Ужгород, вул. Володимирській, буд. 65 «а» (а.с. 34).

До вказаного вище звернення ТОВ «Міабуд» було долучено необхідні документи, що у даній справі не оскаржується.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Міабуд» при зверненні до відповідача із заявою про видачу містобудівних умов та обмежень, було надано всі необхідні документи для отримання адміністративної послуги, передбачені частиною 3 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та дотримано порядку та способу їх подання відповідно до інформаційної картки адміністративної послуги - надання містобудівних умов та обмежень.

28 грудня 2022 року Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради розглянувши заяву ТОВ «Міабуд» від 22.12.2022 року, прийняв рішення №96-М від 28.12.2022 року «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єктів будівництва», яким у п.1.1 затвердив містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва «Будівництво багатоквартирного житлового будинку із знесенням існуючого об`єкту (котельні) по вул. Володимирській, буд. 65 «а» в м. Ужгороді».

Щодо відповідності намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, суд зазначає таке.

Відповідно до Генерального плану міста (коригування окремих розділів), затвердженого рішенням №313 від 04.06.2004, а також детального плану території, обмеженої вулицями Перемоги, Миколи Бобяка, Володимирською та Михайла Драгоманова у м. Ужгороді, затвердженого рішенням Ужгородської міської ради 11.10.2018 №1281, ділянка будівництва розташована на території, яка призначена для розміщення на ній багатоквартирних житлових будинків (а.с.176).

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії договору оренди землі №1887/1 від 24.09.2021 року, територіальна громада міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради від імені якої діє Департамент міського господарства Ужгородської міської ради (орендодавець) з одного боку, та гр. ОСОБА_1 (орендар) з другого боку, уклали договір в строкове платне користування земельною ділянкою для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:24:001:0442. В оренду передано земельну ділянку площею 0,0890 га. На земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна: будівля центрального теплового пункту літ.А площею 283,3 кв.м. (а.с.184). Такий договір став підставою використання даної земельної ділянки.

25.11.2021 року приватним нотаріусом на виконання приписів статті 120 Земельного кодексу України, враховуючи перехід прав на нерухоме майно, що розміщене на орендованій земельній ділянці, внесено зміни до Державного реєстру речових прав, зокрема змінено Орендаря у чинному договорі оренди землі з гр. ОСОБА_1 , на ТОВ «Міабуд».

30.08.2022 року рішенням Ужгородської міської ради №858 (пункт 1.6) ТОВ «Міабуд» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:24:001:0442) площею 890 кв.м. для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 зі зміною цільового призначення та передано її в оренду строком на 3 роки (а.с.48).

Згідно з копією додаткової угоди від 11.11.2022 року до договору оренди землі від 30.08.2016 року №1887, територіальна громада міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради від імені якої діє Департамент міського господарства Ужгородської міської ради (орендодавець) з одного боку, та товариства з обмеженою відповідальністю «Міабуд» (орендар) з другого боку, уклали договір про прийняття в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку в АДРЕСА_1 . Кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:24:001:0442 (а.с.192).

Згідно з витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна земельна ділянка: площею 0,0890 га, кадастровий номер: 2110100000:24:001:0442, розташована за адресою: АДРЕСА_1 належать на праві оренди ТОВ «Міабуд», власником якої є територіальна громада, Ужгородська міська рада. Цільове призначення - для будівництва багатоквартирного житлового будинку. Відповідно до вищевказаних відомостей об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 765968221101, тип об`єкта: будівля центрального теплового пункту, об`єкт житлової нерухомості: ні, загальною площею 283,3 кв.м, за адресою м. Ужгород, вул. Володимирська, буд. 65а належить на праві власності ТОВ «Міабуд» (а.с.195-197).

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів територій, їх оновлення та внесення змін до них.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану.

Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно з частиною 6 статті 12 Закону України «Про основи містобудування» до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належить затвердження детальних планів територій за наявності затверджених в установленому порядку планів зонування територій; визначення територій для містобудівних потреб; внесення пропозицій щодо встановлення і зміни меж населених пунктів відповідно до закону.

Таким чином, зазначене вище підтверджує, що наміри забудови земельних ділянок, на які видано містобудівні умови та обмеження, відповідали містобудівній документації на місцевому рівні.

Щодо покликання позивача на те, що оскаржувані містобудівні умови та обмеження прийняті на підставі та з урахуванням рішення Ужгородської міської ради №1281 від 11.10.2018 року, яким не затверджено детальний план територій, як то передбачено ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», суд зазначає таке.

Так, рішенням Ужгородської міської ради №1281 від 11.10.2018 року, міська рада вирішила:

1. Внести зміни до детального плану території, обмеженої вулицями Перемоги, Миколи Бобяка, Володимирською та Михайла Драгоманова, затвердженого рішенням XXIV сесії Ужгородської міської ради VII скликання від 26.06.2018 №1135 «Про затвердження містобудівної документації».

2. Замовнику (управлінню містобудування та архітектури) організувати розроблення містобудівної документації у порядку, визначеному наказом Мінрегіонбуду 16.11.2011 №290, забезпечити проведення громадських слухань та подати на затвердження міською радою.

3. Відділу програмного та комп`ютерного забезпечення ( ОСОБА_2 ) оприлюднити рішення на офіційному веб-сайті Ужгородської міської ради. Рішення опублікувати в газеті «Ужгород» ( ОСОБА_3 ).

В подальшому наказом Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради №96-м від 28.12.2022 року затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування будівництва (реєстраційний номер ЄДЕССБ MU01:2371-4682-1964-7335, реєстраційний номер 120/03-03/22 від 28.12.2022 року). Така містобудівна документація була затверджена рішенням Ужгородської міської ради №1135 від 26.08.2018 року. Разом з тим, у реквізитах рішення сесії Ужгородської міської ради, яким було затверджено містобудівну документацію, було допущено технічну помилку та зазначено рішення Ужгородської міської ради №1281 від 11.10.2018 року замість вірного рішення Ужгородської міської ради №1135 від 26.06.2018 року.

Проте, суд зазначає, що на зміст та відповідність МУО чинній містобудівній документації та вимогам ст. 29 Закону, технічна опечатка в реквізитах рішення сесії ніяк не впливає. Оскільки, відповідно до діючої містобудівної документації, територія запланованої забудови віднесена до території багатоквартирної житлової забудови, що вже встановлено судом вище.

Наказом Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 27.09.2023 року за №142-М «Про затвердження внесення змін до містобудівних умов та обмежень для проектування об`єктів будівництва», внесено зміни у містобудівні умови та обмеження (а.с.111, на звороті).

Отже, суд констатує, що на підставі заяви ТОВ «Міабуд» від 20.11.2023 року, управлінням містобудування та архітектури виправлено технічну помилку у реквізитах рішення сесії Ужгородської міської ради, допущену у додатку до МУО. Таким чином, на даний момент діють МУО за реєстраційним номером ЄДЕССБ MU01:2371-4682-1964-7335 в редакції №3 від 20.11.2023 року, в яких зазначені коректні реквізити рішення сесії Ужгородської міської ради, яким було затверджено містобудівну документацію: «Детальний план території, обмежений вулицями Перемоги, Миколи Бобяка, Володимирською та Михайла Драгоманова» (а.с.105-113).

Відтак, основні посилання позивача на протиправність оскаржуваного рішення були виправлені відповідачем, як описка у рішенні.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи вищенаведене, суд вважає, що наказ Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 28.12.2022 року за №96-М «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єктів будівництва є правомірним та скасуванню не підлягає.

Щодо встановлення наявності/відсутності порушення прав позивача, суд зазначає таке.

Згідно з статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За правилами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються, зокрема, у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод інтересів позивача.

Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов`язковою умовою визнання протиправними рішення суб`єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням суб`єкта владних повноважень, тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення його прав та інтересів з боку відповідача.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

При цьому, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

В постанові Верховного Суду України від 24.02.2015 по справі №21-34а15 зазначено, що за змістом статті 6 КАС України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Водночас суб`єктивна оцінка порушення права не є абсолютною. В деяких випадках сам законодавець визначає коло осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок бездіяльності, вчинення суб`єктом владних повноважень певних дій чи прийняття актів, правомірно обмежуючи право інших осіб на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод або інтересів.

У рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Суд наголошує, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003 року).

Таким чином адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права, у зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

При цьому, порушення вимог Закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема, наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Правова позиція щодо обов`язкової умови надання правового захисту судом, як то наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, висловлена Верховним Судом України у постановах від 15.12.2015 у справі №21-5361а15 та від 01.12.2015 у справі №21-3222а15.

Відсутність у заявника прав чи обов`язків у зв`язку із вчиненням оскаржуваних дій не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

Вищевказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.10.2015 у справі №2138а15.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд звертає увагу на той факт, що у правовідносинах із затвердження містобудівних умов та обмежень ТОВ «Міабуд», ОСББ «МЖК - 96» не є учасником (суб`єктом) правовідносин, що передбачені в оспорюваному позивачем рішенні, як акта індивідуальної дії, таке рішення відповідача не породжує для позивача прав та обов`язків, а тому відсутнє право на захист.

При цьому суд зазначає, що право на звернення до суду, гарантоване Конституцією України, та, зокрема, закріплене в КАС України, має ґрунтуватися на реальному порушенні прав особи з боку суб`єкта владних повноважень, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

За визначенням, наведеним у пункті 19 частини 1 статті 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Зі змісту наведених норм можна дійти висновку, що право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте чи прав, свобод та інтересів якої воно безпосередньо стосується.

Згідно з частиною 1 статті 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Суд звертає увагу на те, що правовий акт індивідуальної дії - це виданий суб`єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акта (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, який не містить загальнообов`язкових правил поведінки, а стосується прав і обов`язків чітко визначеного суб`єкта, на якого він поширюється.

Таким чином, у разі порушення індивідуально правовим актом прав, свобод та інтересів у суб`єкта, на якого поширюється дія акта, виникає право на захист. При цьому, оскаржений акт породжує права й обов`язки тільки того суб`єкта, якому його адресовано.

Вказані обставини дають підстави дійти висновку, що звернення до суду передує порушення індивідуально правовим актом прав, свобод та інтересів суб`єкта того, якому його було адресовано та з якими на його підставі виникає публічно правовий спір.

З огляду на наведене, оскільки оспорюваним рішенням в рамках досліджуваних правовідносин не приймалось будь-яких рішень, які б впливали на права та інтереси позивача, враховуючи недоведеність позивачем обставин порушеного права внаслідок прийняття та індивідуальність оскарження рішення, суд дійшов висновку, що у задоволені слід відмовити повністю.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 5, 6, 9, 8-10, 13, 14, 19, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків МЖК-96 (ОСББ МЖК-96) (вул. Володимирська, буд. 65, кв. 29, м. Ужгород, Закарпатська область, Ужгородський район, 88009, код ЄДРПОУ 40682963) до Ужгородської міської ради (пл. Поштова, буд. 3, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 33868924), Управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради (вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 41284929), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Міабуд» (пл. Кирила і Мефодія, буд. 5, каб. 415, м. Ужгород, Закарпатська область, 88005, код ЄДРПОУ 44651076), про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 14 березня 2024 року.

СуддяЯ. М. Калинич