Рішення

від 14.03.2024 по справі 440/549/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/549/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області про6

- визнання протиправним та скасувати рішення позачергової тридцять першої сесії восьмого скликання Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області від 20 липня 2023 року «Про виконання судових рішень по справі №440/4004/20»;

- зобов`язання відповідача надати дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 5310700000:06:069:0012, що розташована в АДРЕСА_1 , площею 0,0534 га, за цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.

У запереченнях на відзив позивач вказав на його необгрунтованість.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №92751819 ОСОБА_1 належить нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 , що відповідачем не заперечується.

17.08.2017 позивач звернувся до відповідача зі заявою, у якій просив передати у власність земельну ділянку не більше 0,10 га для обслуговування будівлі за адресою: АДРЕСА_1 та відповідно надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,10 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Листом від 11.09.2017 №7-8/2538 відповідач повідомив позивача про те, що безоплатна передача земельних ділянок за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель органів влади та місцевого самоврядування не передбачена. Для зміни цільового призначення землі ОСОБА_1 необхідно отримати від міської ради дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, в порядку встановленому статтею 123 Земельного кодексу України.

25.09.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки кадастровий номер 5310700000:06:069:0012, площею 0,0534 га для обслуговування будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .

Листом від 29.09.2017 №1-8/2680 відповідач повідомив позивача про те, що після придбання об`єкта нерухомого майна за вказаною адресою ОСОБА_1 лише набув право користування земельною ділянкою, на якій такий об`єкт розміщений, без зміни її цільового призначення. Вказано, що станом на 29.09.2017 ОСОБА_1 не оформив свого права користування землею, а відповідно не набув підстав для того, щоб правомірно користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою комунальної власності, які передаються орендареві землі, відповідно ОСОБА_1 не має права звертатись до міської ради із зазначеним вище клопотанням.

Надалі, упродовж 2018 та 2019 років позивач звертався до відповідача зі заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для одержання безоплатно у власність земельної ділянки площею 0,0534 га за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розміщене його майно.

У відповідях на вказані заяви виконавчим комітетом Лубенської міської ради вимагалося від ОСОБА_1 оформити право користування земельною ділянкою за вказаною адресою на умовах, визначених земельним законодавством України.

21.01.2020 розпорядженням міського голови Лубенської міської ради №21р "Про припинення розгляду повторних звернень гр. ОСОБА_1 " вирішено припинити розгляд звернень громадянина ОСОБА_1 з приводу надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1 як повторних від однієї і тієї ж особи, з одного і того ж питання, яке неодноразово розглядалося виконавчими органами міської ради, і з якого заявнику надавались обґрунтовані і вичерпні відповіді.

26.08.2020 розпорядженням міського голови Лубенської міської ради №208р "Про внесення змін до розпорядження від 23.01.2020 №21р" вирішено внести зміни до розпорядження від 23.01.2020 №21р та викласти пункт 1 у наступній редакції: "1. Розгляд звернень громадянина ОСОБА_1 з приводу надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1 як повторних від однієї і тієї ж особи, з одного і того ж питання, яке неодноразово розглядалося виконавчими органами міської ради, і з якого заявнику надавались обґрунтовані і вичерпні відповіді, припинити до оформлення ним права користування на земельну ділянку за вказаною адресою".

Позивач, вважаючи таку бездіяльність та оскаржуване розпорядження Лубенського міського голови протиправними, звернувся до суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 у справі №440/4004/20, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.01.2021, визнано протиправними та скасовано розпорядження Лубенського міського голови від 23 січня 2020 року №21-р та від 26 серпня 2020 року №208; визнано протиправною бездіяльність Лубенського міського голови Полтавської області, яка полягає у невжитті заходів щодо забезпечення розгляду клопотання ОСОБА_1 від 23 грудня 2019 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за цільовим призначенням для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0534 га сесією Лубенської міської ради Полтавської області; зобов`язано Лубенського міського голову Полтавської області вжити дії щодо винесення на розгляд пленарного засідання (сесії) Лубенської міської ради клопотання ОСОБА_1 від 23 грудня 2019 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою.

На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 09.01.2021 у справі №440/4004/20 відповідачем розглянуто заяву ОСОБА_1 від 23.12.2019.

Рішенням Лубенської міської ради від 20.07.2023 "Про виконання судових рішень по справі №440/4004/20" відмовлено гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_1 , площею 0,0534 га, за цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність встановлюються нормами Земельного кодексу України.

Відповідно до приписів статті 12 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.

Згідно з пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до приписів частин першої та другої статті 20 ЗК України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення.

При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.

Віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо земельних ділянок приватної власності - їх власниками.

Частиною третьою статті 20 ЗК України передбачено, що категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.

Згідно із частиною першою статті 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляються, зокрема, у разі зміни цільового призначення земельних ділянок у випадках, визначених законом.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За змістом пунктів "б" та "г" частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Відповідно до частин шостої та сьомої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно статті 116 Земельного кодексу, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (абзац перший частини першої).

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга). Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина третя). Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (частина четверта).

Частиною першою статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Із положень частини шостої статті 118 ЗК України випливає, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно із частиною сьомою статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Таким чином, підставами для відмови у наданні дозволу є: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Дані підстави є вичерпними та розширеному тлумаченню не підлягають.

Дана позиція суду узгоджується із висновками викладеними в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17 щодо вичерпного переліку підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки визначеного статті 118 ЗК України.

Відповідно до частини першої статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється органами законодавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення.

Згідно з частиною другою статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідно до частини третьої статті 123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Виходячи з аналізу вищевказаних законодавчих положень у системному їх зв`язку, суд дійшов висновку про те, що перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

У ході розгляду справи відповідачем, на дотримання положень частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, не надано доказів, зокрема, невідповідності місця розташування бажаної земельної ділянки вимогам законів та/або іншим нормативно-правовим актам, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Однак, як встановлено судом зі змісту спірного рішення, відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою без наведення конкретних причин та умов, за яких він дійшов висновку про наявність підстав для відмови.

Суд зауважує, що невідповідність місця розташування земельної ділянки має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, тощо.

Однак, спірне рішення не містить посилань на конкретні обставини.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а також надання оцінки усім фактам та обставинам, що мають значення.

З огляду на те, що відповідачем не надано заявнику обґрунтованих пояснень та не наведено будь-яких конкретних доводів щодо того, що обрана ним земельна ділянка через її місце розташування порушує вимоги законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, суд дійшов висновку, що прийняте відповідачем рішення не містить вмотивованої відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

За викладених обставин, відмова відповідача не ґрунтується на вимогах статті 118 Земельного кодексу України.

Відсутність належного мотивування підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою так само свідчить про невідповідність спірного рішення вимогам частини другої статті 2 КАС України.

За викладених обставин, відповідач належним чином не мотивував рішення про відмову у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, а доводи відповідача щодо наявності визначених законом підстав для відмови позивачу у наданні такого дозволу не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість спірного рішення, а тому його належить визнати протиправним та скасувати, а позов в цій частині - задовольнити.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою, суд виходить з такого.

Повноваження Лубенської міської ради з надання дозволу на розробку землевпорядної документації не є дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Разом із цим, суд враховує, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Видача такого дозволу без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі № 818/985/18 та від 26.12.2019 у справі № 810/637/18.

Оскільки матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про відсутність можливості та наміру у суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням висновків суду, суд вважає, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Отже, зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області (вул. Ярослава Мудрого, 33, м. Лубни, Полтавська область, 37500, код ЄДРПОУ 12053182) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області від 20.07.2023 "Про виконання судових рішень по справі №440/4004/20".

Зобов`язати Лубенську міську раду Лубенського району Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.12.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з урахуванням висновків суду, сформульованих судом у цьому рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.Ю. Алєксєєва