Постанова

від 02.07.2024 по справі 440/549/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 р. Справа № 440/549/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Русанової В.Б. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2024, головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, м. Полтава, повний текст складено 14.03.24 по справі № 440/549/24

за позовом ОСОБА_1

до Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області

про визнання протиправним та скасування акту,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області (далі по тексту - Лубенська міська рада, відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення позачергової тридцять першої сесії восьмого скликання Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області від 20 липня 2023 року «Про виконання судових рішень по справі № 440/4004/20», яким відмовлено громадянину ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_1 , площею 0,0534 га, за цільовим призначенням;

- зобов`язати відповідача надати дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 5310700000:06:069:0012, що розташована в АДРЕСА_1 , площею 0,0534 га, за цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 по справі № 440/4004/20 відповідачем розглянуто заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та видано рішення від 20.07.2023, яким відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою без зазначення підстав та обґрунтувань такої відмови, що на думку позивача, є протиправним.

Вважає, що обставини, які викладені у пояснювальній записці до рішення (відсутність звернень позивача з заявою про зміну цільового призначення земельної ділянки), є такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки протягом 2017-2019 років позивач вчиняв необхідні дії для оформлення земельної ділянки, однак його звернення з незрозумілих причин не розглядались до 20.07.2023,

Також зауважив, що загальне посилання на порушення ОСОБА_1 норм податкового та земельного законодавства без наведення чітких мотиві та норм не може бути підставою для відмови йому у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 по справі № 440/549/24 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області (вул. Ярослава Мудрого, 33, м. Лубни, Полтавська область, 37500, код ЄДРПОУ 12053182) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області від 20.07.2023 "Про виконання судових рішень по справі №440/4004/20".

Зобов`язано Лубенську міську раду Лубенського району Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.12.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з урахуванням висновків суду, сформульованих судом у цьому рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 по справі № 440/549/24 та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга мотивована твердженнями про відсутність правових підстав у Лубенської міської ради для надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вже сформованої земельної ділянки, яка має кадастровий номер, чітко визначені розміри і межі, а також цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, враховуючи, що позивач не оформив своє право користування зазначеною земельною ділянкою, на якій розміщено об`єкт нерухомого майна, що перебуває у його власності, у порядку, передбаченому статтями 124-125 Земельного кодексу України (далі ЗК України), а з клопотанням про зміну цільового призначення земельної ділянки не звертався.

Позивач у надісланому до суду відзиві на апеляційну скаргу просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області без задоволення, а судове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 по справі № 440/549/24 без змін.

Заперечив проти наявності у позивача обов`язку на звернення до органу місцевого самоврядування для зміни цільового призначення земельної ділянки, оскільки зі змісту статей 20, 21 ЗК України вбачається, що дії щодо зміни цільового призначення земельної ділянки повинен був вчинити саме орган місцевого самоврядування, який зобов`язаний прийняти відповідне рішення з моменту виникнення обставин, які унеможливлюють використання земельної ділянки за існуючим цільовим призначенням.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, щозгідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №92751819 ОСОБА_1 належить нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 , що відповідачем не заперечується.

17.08.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив передати у власність земельну ділянку не більше 0,10 га для обслуговування будівлі за адресою: АДРЕСА_1 та відповідно надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,10 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Листом від 11.09.2017 №7-8/2538 відповідач повідомив позивача про те, що безоплатна передача земельних ділянок за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель органів влади та місцевого самоврядування не передбачена. Для зміни цільового призначення землі ОСОБА_1 необхідно отримати від міської ради дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки в порядку, встановленому статтею 123 Земельного кодексу України.

25.09.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки кадастровий номер 5310700000:06:069:0012, площею 0,0534 га для обслуговування будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .

Листом від 29.09.2017 № 1-8/2680 відповідач повідомив позивача про те, що після придбання об`єкта нерухомого майна за вказаною адресою ОСОБА_1 лише набув право користування земельною ділянкою, на якій такий об`єкт розміщений, без зміни її цільового призначення. Вказано, що станом на 29.09.2017 ОСОБА_1 не оформив свого права користування землею, а відповідно не набув підстав для того, щоб правомірно користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою комунальної власності, які передаються орендареві землі, відповідно ОСОБА_1 не має права звертатись до міської ради із зазначеним вище клопотанням.

Надалі, упродовж 2018 та 2019 років позивач звертався до відповідача із заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для одержання безоплатно у власність земельної ділянки площею 0,0534 га за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розміщене його майно.

У відповідях на такі заяви виконавчим комітетом Лубенської міської ради зазначалося про необхідність оформити ОСОБА_1 право користування земельною ділянкою за вказаною адресою на умовах, визначених земельним законодавством України.

21.01.2020 розпорядженням міського голови Лубенської міської ради № 21р "Про припинення розгляду повторних звернень гр. ОСОБА_1 " вирішено припинити розгляд звернень громадянина ОСОБА_1 з приводу надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1 , як повторних від однієї і тієї ж особи, з одного і того ж питання, яке неодноразово розглядалося виконавчими органами міської ради, і з якого заявнику надавались обґрунтовані і вичерпні відповіді.

26.08.2020 розпорядженням міського голови Лубенської міської ради № 208р "Про внесення змін до розпорядження від 23.01.2020 № 21р" вирішено внести зміни до розпорядження від 23.01.2020 №21р та викласти пункт 1 у наступній редакції: "1. Розгляд звернень громадянина ОСОБА_1 з приводу надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1 , як повторних від однієї і тієї ж особи, з одного і того ж питання, яке неодноразово розглядалося виконавчими органами міської ради, і з якого заявнику надавались обґрунтовані і вичерпні відповіді, припинити до оформлення ним права користування на земельну ділянку за вказаною адресою".

Позивач, вважаючи таку бездіяльність та оскаржуване розпорядження Лубенського міського голови протиправними, звернувся до суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 у справі №440/4004/20, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.01.2021, визнано протиправними та скасовано розпорядження Лубенського міського голови від 23 січня 2020 року № 21-р та від 26 серпня 2020 року № 208; визнано протиправною бездіяльність Лубенського міського голови Полтавської області, яка полягає у невжитті заходів щодо забезпечення розгляду клопотання ОСОБА_1 від 23 грудня 2019 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за цільовим призначенням для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0534 га сесією Лубенської міської ради Полтавської області; зобов`язано Лубенського міського голову Полтавської області вжити дії щодо винесення на розгляд пленарного засідання (сесії) Лубенської міської ради клопотання ОСОБА_1 від 23 грудня 2019 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою.

На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 09.01.2021 у справі №440/4004/20 відповідачем розглянуто заяву ОСОБА_1 від 23.12.2019.

Рішенням Лубенської міської ради від 20.07.2023 "Про виконання судових рішень по справі № 440/4004/20" відмовлено гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_1 , площею 0,0534 га, за цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області від 20.07.2023 "Про виконання судових рішень по справі № 440/4004/20" суд першої інстанції виходив з безпідставності та необґрунтованості спірного рішення, оскільки в останньому не викладено обґрунтованих пояснень та не наведено будь-яких конкретних доводів щодо того, що надання такої земельної ділянки через її місце розташування порушує вимоги законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Крім того, суд вважав, що прийняте відповідачем рішення не містить вмотивованої відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, тобто, відмова відповідача не ґрунтується на вимогах статті 118 ЗК України.

При цьому, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважав за необхідне зобов`язати Лубенську міську раду Лубенського району Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.12.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з урахуванням висновків суду, сформульованих судом у цьому рішенні.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою суд першої інстанції зазначив, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Видача такого дозволу без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (перегляду підлягає рішення суду в частині задоволення позову), колегія суддів зазначає таке.

В силу приписів частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 3 ЗК України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із частиною 2 статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Положеннями частини 3 статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Відповідно до статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Положеннями частин 1 - 5 статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас, ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 ЗК України.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений статтею 118 ЗК України.

Згідно із частиною 1 статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Частиною 6 наведеної норми передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

За змістом частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

За змістом пункту "б" частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з частиною 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України від 21.05.97 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (надалі - Закон № 280/97-ВР) передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, які відповідно до закону віднесено до питань регулювання земельних відносин.

За змістом статті 59 Закону № 280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

З огляду на вимоги частини 2 статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим та цілком узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.02.2019 року у справі № 820/688/17, відповідно до якої рішення відповідача про відмову в наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не може відповідати критеріям, установленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо не надає чіткої та зрозумілої відповіді стосовно наявності причини (причин), які унеможливлюють позитивне вирішення порушеного позивачем питання.

Так, частиною 7 статті 118 ЗК України встановлено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме: надати дозвіл або відмову в наданні такого дозволу.

Так само, частиною 7 статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Отже, якщо особою, яка звернулася до відповідного органу місцевого самоврядування, виконані усі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, то відповідно підстави для відмови у наданні такого дозволу відсутні.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 18.10.2018 у справі № 806/1316/18 зазначив, що перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, який визначений ч. 7 ст. 118 ЗК України, є вичерпним. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач, відмовляючи ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, обмежився виключно посиланням на положення ст. ст. 12, 79-1, 83, 118, 120, 122 ЗК України, ст. ст. 19, 26, 50 Закону України «Про землеустрій та Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» без наведення конкретних підстав та мотивів, за яких він дійшов висновку про наявність підстав для відмови.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а також надання оцінки усім фактам та обставинам, що мають значення.

З огляду на те, що відповідачем у рішенні не наведено будь-яких конкретних обставин щодо того, що надання спірної земельної ділянки через її місце розташування порушує вимоги законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, слід дійти висновку про невмотивованість відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Колегія суддів також зауважує, що одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів доброго врядування і належної адміністрації (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до якості закону).

У пп. 70 - 71 рішення по справі Рисовський проти України (заява № 29979/04) Європейський суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу належного урядування, зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), № 33202/96, п. 120, Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), № 48939/99, п. 128, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, п. 72, Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), № 10373/05, п. 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74 від 20 травня 2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), п. 119.

Враховуючи, що спірне рішення не містить підстав для відмови у розумінні частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, наявні підстави для визнання його протиправним та скасування.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи апелянта про відсутність звернень позивача, спрямованих на зміну цільового призначення спірної земельної ділянки, оскільки такі спростовуються наявним в матеріалах справи клопотанням позивача від 23.12.2019.

Колегія суддів звертає увагу, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №826/5735/16). Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки дозвіл не є правовстановлюючим актом, про що Велика Палата Верховного Суду зазначила у постановах від 23.01.2019 у справі №308/10112/16-а, від 18.12.2019 у справі №160/4211/19.

Враховуючи встановлені у справі обставини та прийняття відповідачем рішення без наведення (встановлення) вичерпних підстав, передбачених статтею 118 ЗК України, колегія суддів вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.12.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про додержання судом першої інстанції при прийнятті рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 по справі № 440/549/24 в частині задоволення позову норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з підстав, викладених в останній, висновки суду першої інстанції в частині задоволення позову не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 по справі № 440/549/24 в частині задоволення позовних вимог - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді В.Б. Русанова О.А. Спаскін