Рішення

від 14.03.2024 по справі 520/31280/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 березня 2024 року № 520/31280/23

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Харківській області від 19.06.2023 року №0053032-2414-2016- UА63060070000031032;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Харківській області від 19.06.2023 року №0053033-2414-2016- UА63060070000031032;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Харківській областівід 19.06.2023 року № 0053034-2414-2016-UА63060070000031032;

- стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області судові витрати в розмірі 17450,00 грн. що включають в себе судовий збір 1 150,00 грн., та витрати на правничу допомогу 16 300,00 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідно до пункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України нерухомість, яка належить позивачу не є об`єктом оподаткування, також зазначив, що з урахуванням змін, які були внесені, зокрема, до пп. 69.14 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ ПК України Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" № 2120-IX, який набув чинності 17 березня 2022 року, не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти житлової нерухомості, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії. Зазначив, що в спірному рішенні не зазначено підстави для нарахування податку, не додано розрахунок податкового зобов`язання. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 на праві приватної власності володіє об`єктами нерухомого майна, нежитловими приміщеннями, а саме: нежитлова будівля (мех. майстерня) за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 308,8 кв. метрів; нежитлова будівля (гаражі) за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 579,4 кв. метрів; нежитлова будівля (сарай-корівник) за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 2645,0 кв. метрів.

Позивачу нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік на вказані нежитлові приміщення.

ГУ ДПС застосовано ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 за об`єктами нежитлової нерухомості відповідно до рішення Наталинської сільської ради, на території якої розташовані вищезазначені об`єкти нерухомого майна від 20.05.2021 № 624-VIII «Про встановлення місцевих податків і зборів», яким встановлено ставки податку у відсотках від розміру мінімальної заробітної плати на 1 січня звітного (податкового) року за 1 квадратний метр бази оподаткування для всіх типів об`єктів нежитлової нерухомості, в тому числі часток, що перебувають у власності платника податку.

Як вказав відповідач, оскільки, позивач не використовував вищезазначені нежитлові будівлі за основним видом діяльності, тому ставка податку за 1 кв. м. у 2022 році була віднесена до категорії склади та сховища інші (код 1252.9) та становила 0,5 % від мінімальної заробітної плати.

Розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 19.06.2023 № 0053031- 2414-2016- UA6306000000031032 у загальному розмірі 10036,00 гривень, за об`єкт нежитлова будівля розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 308,8 кв. метрів. Станом на 01.01.2022 мінімальна заробітна плата складала 6 500 грн. (6 500,0*0,5% = 32,5 гривень). 32,5 х 308,8 = 10036,00 грн, де 308,8- площа об`єкт , 32,5 - ставка податку у 2022 році (0,5% *6 500,00 гривень).

Розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 19.06.2023 № 0053031- 2414-2016- UA6306000000031033 у загальному розмірі 18830,50 гривень, за об`єкт нежитлова будівля розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 579,4 кв. метрів. Станом на 01.01.2022 мінімальна заробітна плата складала 6 500 грн. (6 500,0*0,5%= 32,5 гривень). 32,5 х 579,4 = 18830,50 грн, де 579,4 - площа об`єкту , 32,5 - ставка податку у 2022 році (0,5% *6 500,00 гривень).

Розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 19.06.2023 № 0053031- 2414-2016- UA6306000000031034 у загальному розмірі 85982,00 гривень, за об`єкт нежитлова будівля розташована за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 2645,0 кв. метрів. Станом на 01.01.2022 мінімальна заробітна плата складала 6 500 грн. (6 500,0*0,5%= 32,5 гривень). 32,5 х 2645,0 = 85982,00 грн, де 2645,0 - площа об`єкту , 32,5 - ставка податку у 2022 році (0,5% *6 500,00 гривень).

Позивач в досудовому порядку оскаржив спірні рішення до Державної податкової служби України. Рішенням про результати розгляду скарги від 02.10.2023 року скаргу залишено без задоволення.

Не погоджуючись із такими рішенням суб`єкта владних повноважень, та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Суд з приводу спірних відносин зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.

Статтею 15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з вказаним Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з вказаним Кодексом.

Відповідно до визначень, наведених у підпунктах 14.1.153 та 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу; податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено статтею 266 розділу ХІІ "Податок на майно" Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку, зокрема за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку.

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Позивач наголошує, що не є платником указаного податку відповідно до підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

За змістом підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Застосування підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником (юридичною та фізичною особою), друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) віднесений до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здається їх власником в оренду, лізинг, позичку.

Судом з матеріалів справи встановлено, що основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є 01.11 - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Щодо посилання відповідача, що вказані об`єкти нерухомості в 2022 році позивачем не використовувались, оскільки були передані в оренду фермерському господарству «Злагода» (31546053), суд зазначає, що з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців судом встановлено, що засновником фермерському господарству «Злагода» (31546053) є ОСОБА_1 , види діяльності: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний);01.28 Вирощування пряних, ароматичних і лікарських культур; 01.50 Змішане сільське господарство; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві;01.63 Післяурожайна діяльність; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Фермерське господарство, у розумінні частини першої статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 № 973-IV, є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Отже, належне позивачу на праві власності будівля використовуються ним для ведення селянського (фермерського) господарства.

Крім того, державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 127 "Будівлі нежитлові інші" клас 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства").

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи: 1271.1 "Будівлі для тваринництва"; 1271.2 "Будівлі для птахівництва"; 1271.3 "Будівлі для зберігання зерна"; 1271.4 "Будівлі силосні та сінажні"; 1271.5 "Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства"; 1271.6 "Будівлі тепличного господарства"; 1271.7 "Будівлі рибного господарства"; 1271.8 "Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва"; 1271.9 "Будівлі сільськогосподарського призначення інші".

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) "Будівлі нежитлові" належить клас (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.

Отже, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі.

Таким чином, нежитлові будівлі, які належить позивачу на праві власності, за вимогами ДК 018-2000 віднесені до класу (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", використовуються ним безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Слід зазначити, що відповідач у межах спірних правовідносин не довів, що будівля нерухомості, яка належать позивачу на праві власності, не є будівлями сільськогосподарського призначення, що позивач впродовж 2022 років використовував належні йому на праві власності об`єкти нерухомості у будь-якій іншій, відмінній від сільськогосподарської діяльності спосіб. Здійснюючи донарахування податку, контролюючий орган не довів чим він керувався при визначенні позивачу розміру податкового зобов`язання, який документ щодо класифікації будівель і споруд використав, чому на стадії податкового адміністрування (контролю) не отримав інформацію щодо класифікації будівель від компетентної установи, що вказує на недотримання відповідачем як суб`єктом владних повноважень частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України при прийнятті рішень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що нежитлові будівлі, які належать позивачу на праві власності, та за які відповідачем, в даному випадку нарахований податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, не є об`єктом оподаткування відповідно до пункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Отже, спірні податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області підлягає скасуванню.

При розв`язанні спору, суд зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), вичерпно реалізував усі діючі механізми з`ясування об`єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам та нормам закону, котрі здатні вплинути на правильне вирішення спору; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; повно та детально виклав власні висновки та міркування як з приводу тлумачення належних норм права, так і з приводу усіх слушних доводів поданих учасниками спору процесуальних документів.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

З урахування вказано позовні вимоги підлягають задоволенню.

Стосовно заяви позивача про стягнення з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Факт надання адвокатом послуг позивачу підтверджується договором про надання правової допомоги, розрахунком витрат, ордером про надання правничої (правової) допомоги, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Суд зазначає, що у відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

На підставі викладеного, з урахуванням принципу співмірності, суд доходить висновку про наявність підстав для відшкодування судових витрат на правничу допомогу в сумі 10000 грн., понесених у зв`язку з розглядом справи, які підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до приписів ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд.46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення ГУ ДПС у Харківській області від 19.06.2023 року №0053032-2414-2016- UА63060070000031032, №0053033-2414-2016- UА63060070000031032, № 0053034-2414-2016-UА63060070000031032.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд.46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ43983495) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 1150 (одна тисяча сто п`ятдесят) грн.00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд.46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ43983495) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч ) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Рубан В.В.