Постанова

від 14.03.2024 по справі 520/2301/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 р. Справа № 520/2301/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,

Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2023 року, головуючий суддя І інстанції: Мороко А.С., м. Харків, повний текст складено 07.02.23 року у справі № 520/2301/22

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України № 8527306-2414-2030 від 03.06.2021 р.

В обґрунтування позову зазначила, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення щодо сплати земельного податку з фізичних осіб винесено з порушеннями вимог податкового законодавства, оскільки відповідачем не враховано, що позивач був власником частини приміщень у будівлі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , та вважає, що позивач не є власником земельної ділянки, земельна ділянка, щодо якої позивачу нараховано земельний податок, не є сформованою як об`єкт цивільних прав.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2023 у справі № 520/2301/22 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 8527306-2414-2030 від 03.06.2021, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб (код платежу 18010700) за 2021 рік у розмірі 178632,18 грн.

Відповідач, Головне управління ДПС у Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановлених пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 Податкового кодексу України, з викладенням в ньому висновків, які не відповідають обставинам справи, та ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, що в силу положень ст. 317 КАС України є підставою для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення суду. Просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2023 у справі № 520/2301/22 скасувати, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що підставою виникнення обов`язку щодо сплати земельного податку за земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0988 га, є договір купівлі - продажу від 27.03.2019 нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до даного договору зазначено, що нежитлова будівля розташована на неприватизованій земельній ділянці, загальною площею 0,0988 га, за адресою: АДРЕСА_1 . Отже, відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.03.2019 у справі № 826/11633/16, ОСОБА_1 з 27.03.2019 має встановлений законодавством обов`язок щодо сплати земельного податку за земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0988 га.

Таким чином вважає, що земельний податок нараховано позивачу у відповідності та на підставі вимог чинного законодавства, вважає, що оскільки за договором купівлі - продажу від 27.02.2019 за реєстровим № 1478, нежитлова будівля (яку придбала позивач) площею 197,2 кв.м. знаходиться на земельній ділянці площею 0,0988 га, то земельний податок слід нараховувати, виходячи саме із площі вказаної земельної ділянки, а тому на думку відповідача, позивач повинна сплачувати податок на належне їй нерухоме майно, враховуючи загальну площу земельної ділянки, на якій це майно розташовано.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено доводи щодо безпідставності вимог апеляційної скарги.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 27.02.2019 за реєстровим № 1478, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Свергуновою Вікторією Андріївною (далі - Договір купівлі-продажу), належить право власності на нежитлову будівлю літ. «А-1», загальною площею 197, 2 кв.м. по АДРЕСА_1 .

Згідно з п. 1 Договору купівлі-продажу, нежитлова будівля розташована на неприватизованій земельній ділянці кадастровий номер 6310137900:01:001:0030 площею 0.0988 га, - цільове призначення для експлуатації нежитлової будівлі.

Відповідно до даних, вказаних у Витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №ПВ-0002928202019, виданому 27 березня 2019 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Свергуновою Вікторією Андріївною, зареєстроване обмеження у використанні земельної ділянки: вид обмеження: охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта транспорту; площа земельної ділянки (її частини), на яку поширюється дія обмеження: 0.0197 гектарів; підстава для виникнення обмеження у використанні земельної ділянки: Закон, «Про трубопровідний транспорт». 15.05.1996; строк дії обмеження: безстроково.

За Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку за кадастровим номером 6310137900:01:001:0030, дана земельна ділянка належить до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Цільовим призначенням даної земельної ділянки є: розміщення та експлуатація об`єктів дорожнього сервісу, вид використання: для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі.

03.06.2021 року Головним управлінням ДПС у Харківській області винесено податкове повідомлення - рішення №8527306-2414-2030, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання у розмірі 178632,18 грн. за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2021 рік.

Не погодившись з податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не встановлено кількість користувачів земельної ділянки, та при визначенні позивачу земельного податку не враховано площу частки земельної ділянки кожного співвласника у праві власності на нерухоме майно, яке знаходиться на цій земельній ділянці, а тому нарахування суми податкового зобов`язання не є правомірним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Підпунктом 14.1.147 статті 14 ПК України встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У відповідності до підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Підпунктом 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України визначено, що платниками земельного податку є землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій пункту 287.1 статті 287 ПК України, датою виникнення податкового обов`язку із справляння плати за землю власниками землі та землекористувачами є день виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.6 статті 287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Судом при розгляді справи встановлено, що земельний податок позивачу нараховано за всю площу земельної ділянки, на якій розміщено належне їй нерухоме майно, без врахування того, що на такій земельній ділянці розміщені інші об`єкти нерухомості.

Відповідно до пункту 271.1 статті 271 ПК України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно з пунктом 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 193 Земельного кодексу України Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Призначенням державного земельного кадастру, відповідно до статті 194 Земельного кодексу України, є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Підпунктом 14.1.42 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

Згідно з підпункту 14 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051, до Державного земельного кадастру вносяться такі відомості про земельні ділянки, зокрема як нормативна грошова оцінка: значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у пункті 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з пп. 8 п. 22 цього Порядку.

Отже, виходячи із системного аналізу норм права, базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, нормативна грошова оцінка земельної ділянки проводиться у визначеному законом порядку, підставою для нарахування податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до частини 1 статті 38 Закону України "Про Державний земельний кадастр", відомості з Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

Згідно з частини 5 статті 38 Закону України "Про Державний земельний кадастр", на отримання відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку мають право, зокрема, органи державної влади та органи місцевого самоврядування для реалізації своїх повноважень, визначених законом.

Враховуючи вищенаведені правові норми та обставини справи, позивач як власник нежитлових приміщень наділений обов`язком вносити до бюджету плату за землю (земельний податок) пропорційно до площі нежитлової будівлі, яка йому належить. При цьому, такий податок нараховується контролюючим органом виключно із врахуванням (на підставі) даних державного земельного кадастру (п.286.1 ст. 286 ПК України).

Колегія суддів встановила, що розрахунок земельного податку позивачу здійснювався на підставі площі земельної ділянки розміром 0,0988 га, про що відповідач зазначає в апеляційній скарзі.

Згідно з витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 161299233 встановлено, що у власності ОСОБА_1 перебуває об`єкт житлової нерухомості площею 197,2 кв.м. (адреса - АДРЕСА_1 ), який набутий позивачем на підставі договору купівлі - продажу № 1478 від 27.03.2019.

Отже, розрахунок земельного податку відповідачем зроблено, виходячи з розміру площі земельної ділянки 0,0988 га, при цьому до матеріалів справи не надано доказів того, що використаний для розрахунку земельного податку у межах спірних правовідносин числовий показник площі земельної ділянки відповідає площі земельної ділянки (з пропорційною часткою прибудинкової території) у розумінні приписів Податкового кодексу України, тобто відповідачем не надано деталізованого розрахунку частини земельної ділянки пропорційно до займаної площі нежитловим приміщенням, що належить позивачу.

Колегія суддів вважає, що податковим органом при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не встановлено кількість користувачів земельної ділянки, та при визначенні позивачу земельного податку не враховано площу частки земельної ділянки кожного співвласника у праві власності на нерухоме майно, яке знаходиться на цій земельній ділянці. Доказів протилежного до суду не надано.

Таким чином, відповідачем розрахунок суми земельного податку з фізичних осіб для позивача здійснено за відсутності відомостей, обов`язкова наявність яких обумовлена нормами Податкового кодексу України.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковим органом під час нарахування земельного податку не враховувались та не використовувались дані Державного земельного кадастру, не наведено доказів врахування частини загальної площі земельної ділянки без визначення її пропорційності до площі нежитлового приміщення, яке належало позивачу.

Також колегія суддів зазначає, що відповідачем при розрахунку земельного податку за 2021 рік не враховано, що позивач 21.10.2021 року за договором купівлі - продажу № 2515 реалізувала належне їй майно за адресою АДРЕСА_1 на користь ТОВ «Маріїнське», тобто позивач користувалась земельною ділянкою не весь 2021 рік. Доказів протилежного до суду не надано, у розрахунку не наведено.

Крім того. колегія суддів зазначає, що відповідач неправомірно застосував при розрахунку суми земельного податку показник Кф із визначенням 3, оскільки до Державного земельного кадастру внесені відомості про цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 6310137900:01:001:0030 - 12.11 (Для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу), а Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджений Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489 визначає за таким кодом показник Кф - 2,5.

Вказані обставини, також впливають на визначення коректної суми плати на землю, яку має сплачувати позивачка, та, водночас, є окремим доказом протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12.03.2019 у справі № 826/11633/16, від 14.05.2019 у справі №826/13773/16, від 17.03.2020 у справі № 815/4644/14, колегія суддів не приймає, оскільки у вказаних вище рішеннях Верховний Суд не посилається на неправильний розрахунок податкових зобов`язань, у зв`язку з нарахованням позивачу земельного податку, який занадто завищений через застосування неправильного коефіцієнту та розміру площі земельної ділянки, яка є в декілька разів більшою за площу землі під належним їй нежитловим приміщенням і прибудинкової території навколо нього.

В силу ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийняті оспорюваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам чинного законодавства.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування податкового повідомлення - рішення № 8527306-2414-2030 від 03.06.2021 р.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2023 у справі № 520/2301/22 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2023 по справі № 520/2301/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді В.А. Калиновський З.О. Кононенко