Постанова

від 06.03.2024 по справі 160/619/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 березня 2024 року м. Дніпросправа № 160/619/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Суховарова А.В.,

за участю секретаря судового засідання Соловей Л.О.

за участю представників: позивача Біднягіна К.В., відповідача Тарасова О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2023 ( суддя першої інстанції Боженко Н.В.) в адміністративній справі №160/619/19 за позовом Приватного акціонерного товариства Дніпровський крохмалепатоковий комбінат до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дій,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат» до суду з вимогами визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.10.2018 року №0029741418 за формою «С», прийняте ГУ ДФС у Дніпропетровській області, яким до ПрАТ «Дніпровський КПК» застосована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 1 459 565,40 грн., визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо складання в Акті від 05.10.2018 року №59373104-36-14-18/00383372 висновків про порушення статті 5 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року №185/94-ВР та п. 7 р. ІІІ Положення по порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 року №281 щодо несплати до державного бюджету позитивної курсової різниці у сумі 1281864,77 грн, що виникли внаслідок здійснення операцій повернення та продажу УМВБ раніше передплачених валютних коштів за імпортним контрактом.

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність податкового повідомлення-рішення відповідача від 29.10.2018 року №0029741418, а також висновків Акту від 05.10.2018 року №59373104-36-14-18/00383372.

Зазначає, що в 2017 році уклав з фірмою «PAGLIERANI SRL» контракти від 12.05.2017 року №PAG-DKPK-2017-05-12 та від 17.05.2017 року №PAG-DKPK-2017-05-17.

Предмети контрактів є подібними та полягають у поставці позивачу як покупцю лінії по упаковці товару.

За відповідними контрактами у грудні 2017 року виникла необхідність продовжити строки розрахунку, на що Мінекономрозвитку надало позитивні висновки про продовження строку розрахунків.

В березні 2018 року виникла необхідність повторно продовжити строки розрахунку, на що Мінекономрозвитку в обох випадках відмовлено, такі відмови позивачем оскаржено, щодо однієї з відмов станом на день подання позову є рішення суду про визнання такої відмови протиправною. Позивач стверджує, що за таких обставин в його діях відсутня протиправність щодо проведення розрахунків в імпортних операціях, а тому нарахована спірним податковим повідомленням-рішенням пеня за затримку в таких розрахунках є протиправною.

Також позивач не погоджується з висновками Акту про результати перевірки щодо порушення позивачем обов`язку щодо сплати до державного бюджету позитивної курсової різниці, яка виникла в результаті повернення іноземним контрагентом коштів, зазначає також, що позивач не є суб`єктом ринку.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2023 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 29 жовтня 2018 року №0029741418.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

З апеляційною скаргою звернувся відповідач, в якій зазначив про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, з огляду на таке.

Відповідно до умов Контракту від 17.05.2017 року кінцевим терміном розрахунку первинно була дата 13.12.2017 року, згідно висновку Мінекономрозвитку від 27.12.2017 року №1054 такий термін продовжено до 23.03.2018 року, однак кошти позивачу були повернуті лише 24.04.2018 року, в зв`язку з чим виникло прострочення, щодо якого і нарахована пеня.

Щодо Контракту від 12.05.2017 року має місце аналогічна ситуація, оскільки з урахуванням висновку Мінекономрозвитку від 27.12.2017 року №1055 термін розрахунків спливав 23.03.2018 року, в той час як кошти позивачу повернуто 24.04.2018 року, в зв`язку з чим також виникло прострочення.

Також позивач мав Контракт від 02.11.2017 року №DKPK 2017-11-02, по якому прострочення складає 1 день.

Також позивач мав за межами Україні на зберіганні валютні цінності, які підлягають декларуванню, а саме: станом на 01.04.2018 року 455754,60 Євро, однак в декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.04.2018 року позивачем не включено заборгованість від нерезидента.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просить суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

В судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечили, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Під час апеляційного перегляду справи встановлено, що наказом відповідача від 14.09.2018 року №5260-П про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку позивача з 24.09.2018 року тривалістю 5 робочих днів. Перевірку провести за період діяльності з 12.05.2017 року по 21.09.2018 року з метою перевірки дотримання вимог валютного законодавства України при виконання умов зовнішньоекономічних контрактів від 12.05.2017 року №PAG-DKPK-2017-05-12, від 17.05.2017 року №PAG-DKPK-2017-05-17, від 02.11.2017 року №PAG-DKPK-2017-11-02, порядку та термінів декларування валютних цінностей та іншого майна резидента, яке перебуває за межами України.

05 жовтня 2018 року відповідачем складено Акт №59373104-36-14-18/00383372 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства України при виконання умов зовнішньоекономічних контрактів від 12.05.2017 року №PAG-DKPK-2017-05-12, від 17.05.2017 року №PAG-DKPK-2017-05-17, від 02.11.2017 року №PAG-DKPK-2017-11-02, порядку та термінів декларування валютних цінностей та іншого майна резидента, яке перебуває за межами України (далі Акт про результати перевірки).

За результатами перевірки констатовано порушення вимог валютного законодавства:

- ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року №185/94-ВР (зі змінами та доповненнями) з урахуванням Постанови Правління НБУ від 25.05.2017 року №41 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» при виконанні контрактів 12.05.2017 року №PAG-DKPK-2017-05-12 та від 17.05.2017 року №PAG-DKPK-2017-05-17, складеному з нерезидентом фірмою «ПАГЛИЕРАНИ» (Італія) та від 02.11.2017 року №PAG-DKPK-2017-11-02, складеному з фірмою «R.Simon (Dryere) Limited» (Англія), за що на підставі ст. 4 цього ж Закону позивачу нараховується пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД;

- ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» (із змінами та доповненнями), за що у відповідності із п. 2.7. Постанови Правління НБУ від 08.02.00 №49 «Про затвердження Положення про валютний контроль» (зі змінами та доповненнями) та п. 2 ст. 16 Декрету №15-93, позивачу нараховується штрафна санкція за порушення порядку декларування валютних цінностей та іншого майна станом на 01.04.2018 року;

- ст. 5 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року №185/94-ВР (зі змінами та доповненнями) та п. 7 р. ІІІ Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року №281, щодо несплати до державного бюджету позитивної курсової різниці у сумі 1 281 864,77 грн, що виникла внаслідок здійснення операцій повернення та продажу на УМВБ раніше передплачених валютних коштів за імпортним контрактом.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «С» від 29.10.2018 року №0029741418, відповідно до якого встановлено порушення ст. 2 закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року №185/94-ВР (зі змінами та доповненнями) та на підставі пп. 54.3.3. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України і ст. 4 Закону №185/94-ВР застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 1 459 565,40 грн. (далі ППР від 29.10.2018 року).

Не погодившись з прийнятим контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, заначив, що обставина скасування обох рішень Мінекономрозвитку про відмову у продовженні строку розрахунків за зовнішньоекономічною операцією, а також констатація відсутності підстав для такої відмови та виконання позивачем умов для продовження строку таких розрахунків, що констатовано судовими рішеннями, які набрали законної сили, зумовлює протиправний характер наступних рішень інших суб`єктів владних повноважень (в т.ч. спірного податкового повідомлення-рішення), прийнятих виходячи з правомірності скасованих в подальшому рішень Мінекономрозвитку. Однак, в зв`язку зі скасуванням таких рішень Мінекономрозвитку, які були передумовою для винесення податкового-повідомлення рішення, воно також підлягає скасуванню у відповідній частині як таке, що ґрунтується на протиправному акті.

Отже, за Контрактом від 12.05.2017 року та Контрактом від 17.05.2017 року не виникло правопорушення щодо прострочення розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, які б були зумовлені правовою поведінкою позивача та, відповідно, могли б спричиняти для нього негативні правові наслідки у вигляді нарахування пені. Таким чином, у відповідній частині податкового повідомлення-рішення, яким така пеня нарахована, воно підлягає скасуванню.

Водночас, за цими контрактами позивачу в цілому нараховано пені на суму 1 447 606,17 грн.(ППР від 29.10.2018 року винесено на суму 1 459 565,40 грн.). Зі змісту даних про виконання імпортних контрактів вбачається, що до розміру пені додано прострочення за Контрактом від 02.11.2017, а також штраф на суму 340 грн

Згідно даних про виконання імпортних контрактів граничним терміном розрахунків було 04.07.2018 року, в той час як такі розрахунку здійснено 05.07.2018 року (дата надходження коштів на поточний рахунок позивача), що вказує на наявність 1 дня прострочення.

Суд першої інстанції погодився з доводами позивача, що прострочення відсутнє, оскільки повернення валютних коштів зараховано на розподільчий рахунок позивача в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» № НОМЕР_1 саме 04.07.2018 року, в той час як 05.07.2018 року 100% коштів в гривневому еквіваленті зараховано на поточний рахунок позивача № НОМЕР_2 . Зазначає, що кошти на розподільчому рахунку підлягають обліку, а також визнаються Національним банком України як кошти клієнтів банку.

Тож суд зазначив, що відповідач безпідставно визначав дату повернення валютних коштів виходячи з дати зарахування коштів на поточний рахунок позивача, а не з дати зарахування таких коштів на розподільчий рахунок, тому висновок про наявність 1 дня прострочення в розрахунках за зовнішнім економічним Контрактом від 02.11.2017 року є помилковим.

З цих підстав суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.10.2018 року №0029741418 за формою «С», яким до ПрАТ «Дніпровський КПК» застосована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства, оскільки відповідачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами правомірність його прийняття.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Досліджуючи матеріали справи встановлено.

12 травня 2017 року між ПрАТ «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат» (покупець) та фірмою «PAGLIERANI SRL» (Італія) (продавець) укладено Контракт № PAG-DKPK-2017-05-12, згідно якого, продавець зобов`язується здійснити поставку обладнання та виконати модернізацію існуючої пакувальної лінії та покупець зобов`язується оплатити та прийняти обладнання, а саме: автоматичну лінію фасування та палетування для 3-х видів крохмалю в паперові мішки по 25 кг. З клапаном. Станом на дату підписання контракту встановлено ціну у розмірі 1 111 200,00 євро; строк поставки - протягом 180 днів з моменту отримання передплати.

Висновком №1055 щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, оформленого листом від 21 грудня 2017 року №4102-09/1055, відповідачем продовжено строки розрахунків за контрактом від 12 травня 2017 року PAG-DKPK-2017-05-12 на суму 1 111 200,00 євро, додатком №1, додатковою угодою №2 від 22 грудня 2017 року, а саме: на суму 79641,77 євро з 14 грудня 2017 року до 23 березня 2018 року, на суму 30745,86 євро з 17 грудня 2017 року до 23 березня 2018 року, на суму 222972,37 євро з 18 грудня 2017 року до 23 березня 2018 року.

Вподальшому, зверненням від 15 березня 2018 року №12/265 ПрАТ «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат» звернулося до Мінекономрозвитку, в якому, керуючись статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Порядком №1409, просило видати висновок щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями на суму 79 641,77 євро до 15 серпня 2018 року, на суму 30745,86 євро до 15 серпня 2018 року, на суму 222972,37 євро до 15 серпня 2018 року.

Звернення мотивоване тим, що 15 січня 2018 року ПрАТ «Дніпровський КПК» отримав від «PAGLIERANI SRL» лист стосовно продовження строків поставки обладнання, обґрунтовуючи зміною розташування виробництва та затримки поставок від субпідрядників.

У зв`язку з наведеними обставинами, сторони домовилися внести зміни шляхом укладення додаткової угоди до контракту, в результаті чого 18 січня 2018 року підписана додаткова угода №3 до контракту №PAG-DKPK-2017-05-12 від 12 травня 2017 року, якою строк поставки обладнання продовжено до 15 серпня 2018 року.

Враховуючи викладене, поставка складного технічного виробу, визначеного контрактом №PAG-DKPK-2017-05-12 від 12 травня 2017 року, не може відбутися в строк, на який надано висновок №1055 від 27 грудня 2017 року щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, а саме до 23 березня 2018 року.

Строк поставки зазначеного виробу становить 15 серпня 2018 року.

Також, позивач вказав, що, відповідно до пункту 1.1 Контракту, обладнання є складним технічним виробом, що буде виготовлятися протягом тривалого часу. Також, вказане обладнання потребує установки, налагодження, введення в дію на місці експлуатації, враховує новітні світові розробки пакувальних ліній; буде забезпечувати фасування у мішки по 25 кг та надійну зварку клапанних мішків за рахунок випромінювання ультразвукових хвиль, укладання запакованих мішків на палету і обтягування сформованої палети термоусадочною плівкою, підйом, транспортування по спеціальній галереї, опускання запакованих палет від цеху до приміщення складу. Лінія буде повністю автоматизована; продуктивність лінії до 550 мішків за годину. Контрактом встановлено ціну в розмірі 1 111 200,00 євро; 16 червня 2017 року відповідно до пункту 5.1 контракту позивачем здійснений платіж у розмірі 79 641,77 євро; 19 червня 2017 року здійснено платіж у розмірі 30 745,86 євро; 20 червня 2017 року здійснений платіж у розмірі 222 972,37 євро (загальна сума становить 333 360,00 євро - 30% передплати).

У грудні 2017 року під час проектування виробничого приміщення виникла необхідність внести зміни до розташування цієї лінії, що зумовлює конструктивні зміни в лінії пакування. В результаті цього, виникла необхідність внесення додаткових конструктивних змін до обладнання та проведення додаткових випробовувань на заводі виробника, внесення змін в алгоритм та програму роботи пакувальної лінії, у зв`язку з чим, поставка обладнання в раніше обумовлені строки стала неможливою, а тому виникла необхідність продовжити строк поставки обладнання до 280 календарних днів з моменту отримання передплати.

У зв`язку з наведеними обставинами, сторони домовилися внести зміни шляхом укладення додаткової угоди до контракту від 22 грудня 2017 року №2; 27 грудня 2017 року ПрАТ «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат» отримано висновок №1055 щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями до 23 березня 2018 року.

Рішенням Мінекономрозвитку від 29 березня 2018 року №4102-10/105, оформленого листом, відповідно до підпункту 2 пункту 9 Порядку №1409, ПрАТ «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат» повідомлено про відсутність правових підстав для видачі висновку щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, що здійснюються відповідно до контракту; у разі надання додаткових документів Міністерство розгляне можливість надання висновку. Рішення мотивоване тим, що в наданому комплекті документів відсутнє належне обґрунтування щодо необхідності чергового продовження строків розрахунків за контрактом до 15 серпня 2018 року. У рішенні також зазначено, що, відповідно до підпункту 6 пункту 2 Порядку №1409 та, враховуючи подані документи, відповідачем надано позивачу висновок від 27 грудня 2017 року №1055, яким продовжено строки розрахунків за контрактом до 23 березня 2018 року. Відповідно до пункту 6 наказу Мінекономрозвитку від 18 січня 2008 року №15, у разі продовження строку розрахунків за зовнішньоекономічною операцією, установленого раніше виданому висновку, резидент подає відповідне обґрунтування необхідності такого продовження та підтверджуючі документи.

Щодо Контракту від 12.05.2017 року рішенням Мінекономрозвитку від 29 березня 2018 року №4102-10/105 відмовлено в продовжені строку розрахунків за зовнішньоекономічними операціями.

Це рішення скасовано рішенням окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2022 року у справі №826/6135/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2023 року. Судовим рішенням зобов`язано Мінекономрозвитку повторно розглянути заяву позивача про продовження строку розрахунків.

17 травня 2017 року між позивачем (покупець) та фірмою «PAGLIERANI SRL» (Італія) (продавець) укладено контракт №.PAG-DKPK-2017-05-17, згідно якого продавець зобов`язується здійснити поставку обладнання та виконати модернізацію існуючої пакувальної лінії та покупець зобов`язується оплатити та прийняти обладнання, а саме: автоматичну лінію фасування та пакетування сухих сиропів в 25 кг в мішки в розібраному стані для зручності транспортування.

Станом на дату підписання контракту встановлено ціну у розмірі 407982,00 євро з урахуванням упаковки та строки поставки (п.3.2) - до 15 листопада 2017 року.

Згідно платіжного доручення від 16 червня 2017 року №37 позивачем здійснено платіж відповідно до умов контракту у розмірі 30% передоплати від вартості товару у сумі 122 394,00 євро.

15 березня 2018 року позивач звернувся до відповідача листом-зверненням №12/266 з проханням видати Висновок щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями на суму 122394,60 євро до 01 липня 2018 року відповідно до ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2007 року №1409 «Про затвердження Порядку продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями».

Рішенням від 29 березня 2018 року №4102-10/104 відповідач відповідно до пп.2 п.9 Порядку №1409 дійшов висновку про відсутність правових підстав для видачі висновку щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, що здійснюються відповідно до контракту у зв`язку з тим, що у поданому комплекті документів відсутнє належне обґрунтування щодо необхідності чергового продовження строків розрахунків за контрактом до 01 липня 2018 року.

Щодо Контракту від 17.05.2017 року рішенням Мінекономрозвитку від 29 березня 2018 року №4102-10/104 відмовлено в продовжені строку розрахунків за зовнішньоекономічними операціями.

Це рішення скасовано рішенням окружного адміністративного суду м. Києва від 24.09.2018 року у справі №826/6134/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018 року. Судовим рішенням зобов`язано Мінекономрозвитку повторно розглянути заяву позивача про продовження строку розрахунків.

В матеріалах справи міститься документ «Дані про виконання імпортних контрактів ПрАТ Дніпровський КПК» за період з 12.05.2017 року по 21.09.2018 року». За змістом цей документ є розрахунком пені, щодо якої в подальшому винесено ППР від 29.10.2018 року. Так, сума пені утворена наступним чином:

Контрагент: фірма «ПАГЛИЕРАНИ» (Італія):

16.06.2017 року позивачем на користь контрагента сплачено 122 394,60 євро згідно Контракту від 17.05.2017 року, граничний термін надходження товарів 13.12.2017 року. В подальшому на підставі висновку Мінекономіки граничний термін продовжено до 23.03.2018 року.

- 24 квітня 2018 року та 25 квітня 2018 року позивачу його контрагентом двома платежами по 61 197,30 євро повернуто передплату за Контрактом від 17.05.2017 року.

Щодо операції з повернення коштів від 24.04.2018 року пеня обчислена наступним чином: 61197,30 Х 0,3% Х 32,333994 (24.03.2018 року) х 32 (24.03-24.04)=189 958,33;

Щодо операції з повернення коштів від 25.04.2018 року пеня обчислена наступним чином: 61197,30 Х 0,3% Х 32,333994 (24.03.2018 року) х 33 (24.03-25.04)=195 894,54.

16.06.2017 року позивачем на користь контрагента сплачено 79 641,77 євро згідно Контракту від 12.05.2017 року, граничний термін надходження товарів 13.12.2017 року. В подальшому на підставі висновку Мінекономіки граничний термін продовжено до 23.03.2018 року.

- 19.06.2017 року позивачем на користь контрагента сплачено 30 745,86 євро згідно Контракту від 12.05.2017 року, граничний термін надходження товарів 16.12.2017 року. В подальшому на підставі висновку Мінекономіки граничний термін продовжено до 23.03.2018 року.

- 20.06.2017 року позивачем на користь контрагента сплачено 222 972,37 євро згідно Контракту від 12.05.2017 року, граничний термін надходження товарів 17.12.2017 року. В подальшому на підставі висновку Мінекономіки граничний термін продовжено до 23.03.2018 року.

- 24 квітня 2018 року та 25 квітня 2018 року позивачу його контрагентом двома платежами по 55 193,81 євро та 278 166,19 євро відповідно повернуто передплату за Контрактом від 12.05.2017 року.

Щодо операції з повернення коштів від 24.04.2018 року пеня обчислена наступним чином: 55193,81 Х 0,3% Х 32,333994 (24.03.2018 року) х 32 (24.03-24.04)=171 323,61;

Щодо операції з повернення коштів від 25.04.2018 року пеня обчислена наступним чином: 278166,19,30 Х 0,3% Х 32,333994 (24.03.2018 року) х 33 (24.03-25.04)=890429,69

Контрагент: фірма «R.Simon (Dryere) Limited» (Англія):

05.01.2018 року позивачем на користь контрагента сплачено 114 077,00 фунтів стерлінгів згідно Контракту від 02.11.2017 року, граничний термін надходження товарів 04.07.2018 року.

- 05 липня 2018 року позивачу його контрагентом платежем на суму 114 077,00 фунтів стерлінгів повернуто передплату за Контрактом від 02.11.2017 року.

Щодо операції з повернення коштів від 05.07.2018 року пеня обчислена наступним чином: 114 077,00 Х 0,3% Х 34,933377 (05.07.2018 року) х 1 =11 955,25.

Всього: 1459561,42+340 (декларування) = 1 459 901,42.

Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018 року по справі 826/6134/18 стосовно цілей застосування вимог законодавства України зобов`язати відповідача вважати продовженими для позивача строки розрахунків за контрактом №.PAG-DKPK-2017-05-17 від 17 травня 2017 року з фірмою «PAGLIERANI SRL» (Італія) на суму попередньої оплати у розмірі 122394,60 євро з 24 березня 2018 року до 01 липня 2018 року; зобов`язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України надати позивачу висновок щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічною операцією за контрактом №.PAG-DKPK-2017-05-17 від 17 травня 2017 року з фірмою «PAGLIERANI SRL» (Італія) з додатком №1, додатковою угодою №2 від 22 грудня 2017 року, додатковою угодою №3 від 18 січня 2018 року на підставі листа-звернення позивача від 15 березня 2018 року №12/266 на суму 122394,60 євро з 24 березня 2018 року до 01 липня 2018 року, зазначено… «Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.»

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Таким чином, згідно листа Мінекономрозвитку від 22.07.2019 року №3102-13/30241-07 ним на виконання рішення суду у справі №826/6134/18 повідомлено, що з 07.02.2019 року введено в дію Закон України «Про валюту і валютні операції», відповідно до положень якого Кабінетом Міністрів України прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 13.02.2019 року №104 «Про затвердження Порядку видачі висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених національним банком». Зазначеною постановою було затверджено механізм видачі висновків щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком та визнано такою, що втратила чинність, зокрема, постанову Кабінету Міністрів України від 29.12.2007 року №1409 «Про затвердження порядку продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями».

Отже, наразі відсутній висновок щодо продовження позивачу строків за зовнішньоекономічними розрахунками.

З урахуванням даної обставини колегія суддів зазначає.

На час спірних відносин порядок розгляду Мінекономрозвитку України документів, необхідних для отримання висновку щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, а також підстави для відмови у його видачі регулювався Положенням про порядок видачі висновків щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, затвердженим наказом Міністерства економіки України від 18.01.2008 №15 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09 лютого 2008 року за №115/14806.

Пунктами 3 - 7, 9 вказаного Положення передбачалось, що відповідальність за достовірність відомостей, що містяться у документах, які резидент подає до Мінекономрозвитку України для отримання висновку, несе заявник згідно із законодавством.

Розгляд документів, необхідних для отримання висновку, здійснює відділ контролю у сфері зовнішньоекономічної діяльності за участю відділу правового забезпечення зовнішньоекономічної діяльності, а в разі потреби - за участю інших структурних підрозділів Мінекономрозвитку України.

Для отримання висновку резиденти подають Мінекономрозвитку України документи, визначені пунктом 4 Порядку продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2007 року №1409.

Якщо резидент звертається за висновком щодо чергового платежу (поставки товарів, виконання робіт, надання послуг) за зовнішньоекономічним договором (контрактом), за яким раніше вже надавалися висновки, то він подає до Мінекономрозвитку України лише документи, що стосуються цього платежу.

У разі продовження строку розрахунків за зовнішньоекономічною операцією, установленого у раніше виданому висновку, резидент подає відповідне обґрунтування необхідності такого продовження та підтверджуючі документи.

Отже у висновку після інформації про суму та строк, на який продовжено строки розрахунків за зовнішньоекономічною операцією, зазначаються дата та порядковий номер раніше виданого висновку, сума та строк на який продовжувалися розрахунки.

Датою подання документів, на підставі яких видається висновок, вважається дата їх реєстрації в департаменті документального забезпечення Мінекономрозвитку України.

Прийняті до розгляду документи відділ контролю у сфері зовнішньоекономічної діяльності реєструє у спеціальній книзі та додає до них лист-погодження. Після цього документи надаються на розгляд до структурних підрозділів, зазначених в пункті 4 цього Положення.

Строк розгляду документів структурними підрозділами Міністерства, які беруть участь у розгляді документів, необхідних для отримання висновків, не повинен перевищувати одного робочого дня.

Отже висновок Мінекономрозвитку щодо продовження строків розрахунків за експортною зовнішньоекономічною операцією є індивідуальним юридичним актом, виданим на перевищення встановлених законодавством строків розрахунків, який, у тому числі, усуває відповідальність за правопорушення, скоєне у минулому, а тому має зворотню силу у часі, й звільняє позивача від відповідальності у вигляді сплати пені.

Цей висновок може бути виданий за зверненням резидента як в межах строку, передбаченого статтею 1 Закону № 185/94-ВР (з врахуванням постанов Правління Національного банку України), так і після його закінчення.

В той же час санкції, передбачені статтею 4 Закону № 185/94-ВР, підлягають застосуванню при перевищенні строку розрахунку лише у разі відсутності висновку центрального органу з питань економічної політики відносин, продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, а не у випадку несвоєчасного його отримання.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, і в постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №813/6485/14, адміністративне провадження №К/9901/27702/18, а також у постанові від 10 квітня 2020 у справі №810/1221/16, адміністративне провадження №К/9901/28279/18.

Колегія суддів зазначає, що першим днем виникнення порушення у сфері ЗЕД, за умови одержання позивачем відповідного висновку Мінекономрозвитку, є перший день після закінчення строку який в такому був встановлений.

Також на думку суду, до даних правовідносин слід застосувати положення Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затверджена постановою Правління Національного банку України від 24..03.1999 №136, згідно із підпунктом 1.1 пункту якої день виникнення порушення - перший день після закінчення встановленого законодавством строку розрахунків за експортною, імпортною операцією або строку, встановленого відповідно до раніше одержаних за цією операцією висновків.

За матеріалами справи встановлено, що протягом перевіряємого періоду ПАТ «Дніпровський крохмалопатоковий комбінат» отримано висновки Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо продовження строків розрахунків за експортною зовнішньоекономічною операцією оформленого листом від 21 грудня 2017 року №4102-09/1055 продовжено строки розрахунків за контрактом від 17 травня 2017 року №.PAG-DKPK-2017-05-17 на суму 1 111 200,00 євро, додатком №1, додатковою угодою №2 від 22 грудня 2017 року, а саме:

-на суму 79641,77 євро з 14 грудня 2017 року до 23 березня 2018 року,

-на суму 30745,86 євро з 17 грудня 2017 року до 23 березня 2018 року,

-на суму 222972,37 євро з 18 грудня 2017 року до 23 березня 2018 року.

Отже, відбулося продовження термінів розрахунків на період з 14.12.2017 року по 23.03.2018 року.

Таким чином, днем виникнення заборгованості є 24.03.2018 року, що свідчить про те, що пеня нараховується за курсом НБУ з 24.03.2018року, але з урахуванням того, що загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що жодних підстав для визначення дати виникнення заборгованості з урахуванням отриманих позивачем висновків Мінекономрозвитку не існує і не може існувати.

В даній частині обставин позивач довільно тлумачить вимоги законодавства України в частині фінансово-правової відповідальності за не виконання приписів Закону № 185/94-ВР.

Крім того, за приписом статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

У разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що позивач не посилався на існування будь-яких форс-мажорних обставин з приводу невиконання приписів Закону № 185/94-ВР.

Приписами статті 112 Податкового кодексу України встановлено, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Під час рогляду дної справи судом встановлена необачність з боку позивача, що виключає можливість звільнення позивача від відповідальності за порушення вимог Закону України «Про валюту і валютні операції».

Щодо зарахування повернутих валютних коштів за зовнішньоекономічним контрактом, сторони висловлюють різні підходи до визначення початку відліку строку для зарахування валютної виручки.

Надходження інвалюти на поточний рахунок через розподільчий рахунок відбувається в результаті: · зарахування готівкових коштів у випадках, визначених НБУ в нормативних актах, що регулюють використання готівкової інвалюти на території України; · зарахування за платіжними документами, отриманими із-за кордону (надісланими, увезеними і задекларованими на митниці) на ім`я власника рахунка; · отримання коштів із-за кордону від нерезидентів за ЗЕД-контрактами; · перерахування нерезидентами коштів за придбані ними у резидента облігації зовнішньої державної позики; · повернення від нерезидентів позик, виданих раніше резидентами, а також розміщених резидентами на депозити за кордоном; · повернення нерезидентами раніше перерахованих їм коштів із будь-яких причин; · перерахування коштів із-за кордону від покупця-нерезидента посередникові-резидентові (комісіонеру, повіреному, агенту з продажу товарів, робіт, послуг) для подальшого перерахування комітентові (довірителеві, принципалу) і перерахування коштів безпосередньо комітентові (довірителеві, принципалу); · перерахування резидентом-посередником виручки, що надійшла йому від нерезидента-покупця на користь власника рахунку; · перерахування коштів від постійних представництв нерезидентів в Україні, якщо у призначенні платежу зазначено, що кошти, які надійшли із-за кордону, належать резидентові згідно з договором, інших операцій, що не суперечать законодавству України.

При цьому інвалютні надходження, перелічені вище в п. 2 (що потрапили на поточний рахунок через розподільчий рахунок), підлягають обов`язковому продажу в розмірі 75 % загальної суми такого надходження, за винятком, зокрема, таких видів надходжень: · коштів, отриманих резидентами-посередниками і призначених для подальшого перерахування їх власникам (довірителям, принципалам, комітентам); · благодійної допомоги на користь її набувача; · помилкових переказів; · інших надходжень, перелічених у п. 2 постанови Правління НБУ від 03.06.15 року № 354 (Постанова № 354).

Продаж інвалюти здійснюється з розподільчого рахунка без доручення клієнта виключно наступного дня після її зарахування (п. 2 Постанови № 354).

З вищенаведених норм законодавства випливає, що цей рахунок не відноситься безпосередньо до поточних або депозитних рахунків клієнта, зокрема до рахунків із спеціальним режимом використання.

Розподільчий рахунок відкривається персонально кожному клієнтові та застосовується для обліку коштів, що підлягають розподілу або додатковому контролю (див. п. 2 попереднього розділу), у тому числі в інвалюті, призначеній для обов`язкового продажу.

Режим роботи рахунка для клієнта банку обмежений: про зарахування інвалюти та її списання з такого рахунка він дізнається з відповідних виписок банку, при цьому самостійно розпоряджатися грошима не може.

Розподільчий рахунок є транзитним: він використовується банком для обліку платежів на якийсь час до перерахування їх за призначенням згідно з нормативно-правовими актами або договорами (п. 4 Інструкції № 280).

Проте інвалюта, зарахована на розподільчий рахунок, безперечно, належить клієнтові, на користь якого вона зарахована. А гроші, перераховані з розподільчого рахунка на поточний рахунок, опиняються в повному розпорядженні клієнта.

Отже, кошти на розподільчому рахунку це актив підприємства.

Рух грошей на розподільчому рахунку можна вважати господарською операцією, тобто дією або подією, яка викликає зміну в структурі активів і зобов`язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону № 996).

Дату надходження інвалюти на розподільчий рахунок можна вважати датою визнання активів, зобов`язань, власного капіталу, доходів і витрат.

Банк знімає експортну операцію резидента з валютного контролю після зарахування виручки за цією операцією на поточний рахунок резидента (п. 2.3 Інструкції, затвердженої постановою Правління НБУ від 24.03.99 р. № 136).

Таким чином, розподільчий рахунок, що відкривається до поточного валютного рахунка, сам поточним не є.

І з цього приводу НБУ не вносив ніяких змін до своїх нормативних актів.

Проте колегія суддів вважає, що логіка дій Мінфіну не вступає у принципову суперечність з нормативами НБУ, за якою не дозволено уповноваженим банкам знімати експортні операції клієнтів з валютного контролю на дату зарахування інвалютної виручки на розподільчий рахунок.

Крім того, у правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №808/502/17, від 20 грудня 2018 року у справі № П/811/1397/17, від 18.10.2019 у справі №810/3506/16, від 02.04.2019 у справі №815/342/16, встановлені підстави для висновку, що датою зарахування валютної виручки вважається зарахування її на розподільчий рахунок, з посиланням на підпункту «а» пункту 5.3 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 №492 (в редакції від 21.12.2017 року яка діяла на час існування спірних правовідносин), кошти, перераховані з-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами) або повернені з будь-яких причин нерезидентом, на користь якого були перераховані раніше, зараховуються на поточні рахунки в іноземній валюті юридичних осіб - резидентів через розподільні рахунки.

Таким чином, подальший рух коштів з валютного на поточний рахунок юридичної особи, в тому числі і з використанням розподільчого рахунку, свідчить про використання коштів вже на території України і може вважатись первинним надходженням коштів внаслідок виконання зовнішньоекономічних контрактів, з огляду на таке.

Датою надходження в іноземній валюті є дата надходження коштів на поточний рахунок резидента, оскільки усі надходження у валюті зараховуються на розподільчі рахунки з метою проведення валютного контролю.

Розподільчий рахунок є транзитним та використовується банком для обліку платежів на якийсь час до перерахування їх за призначенням згідно з нормативно-правовими актами або договорами.

Отже, аналізуючи викладені норми законодавства у сфері ЗЕД та вимоги валютного законодавства, зважаючи на процедуру повернення коштів в іноземній валюті, суд зазначає, що датою повернення резиденту коштів, зокрема, що були перераховані на адресу нерезидента за імпортним договором у зв`язку з тим, що взаємні зобов`язання за цим договором не виконані, є дата зарахування таких коштів на розподільчий рахунок.

За встановлених судами обставин, колегія суддів зазначає, що твердження податкового органу не відповідають положенням законодавства та ґрунтуються на їх помилковому трактуванні в частині визначення датою зарахування валютної виручки день її надходження на поточний рахунок, а не день надходження на розподільчий рахунок, адже подальший рух коштів з валютного на поточний рахунок юридичної особи, у тому числі із застосуванням розподільчого рахунку, свідчить про використання коштів вже на території України та може вважатись первинним надходженням виручки за зовнішньоекономічним контрактом.

Щодо порушення порядку декларування валютних цінностей.

Постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 № 136, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 травня 1999 року за № 338/3631, було затверджено Інструкцію про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями (Інструкція №136), пунктами 3.1. та 3.2. якої встановлено, що імпортні операції резидентів [крім інвесторів (представництв іноземних інвесторів на території України) за угодами про розподіл продукції, контроль за своєчасністю розрахунків яких не здійснюється], які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує встановлений законодавством України строк з моменту здійснення авансового платежу, виставлення векселя на користь постачальника товару, що імпортується, або при застосуванні розрахунків у формі документарного акредитива з моменту здійснення банком платежу на користь нерезидента, потребують одержання висновку. Відлік законодавчо встановленого строку розрахунків банк починає з наступного календарного дня після дня здійснення операцій, вказаних у п. 3.1 цієї Інструкції. При застосуванні розрахунків у формі документарного акредитива моментом здійснення платежу на користь нерезидента вважається дата списання коштів з рахунку банку.

Пунктом п. 3.3 Інструкції встановлено, що однією з підстав для зняття з контролю операцій резидента в разі імпорту товару з увезенням його на територію України є пред`явлення резидентом акта, рахунку (інвойсу) або іншого документа, який згідно з умовами договору засвідчує виконання нерезидентом робіт, надання послуг, передавання прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі), - в інших випадках.

Відповідно до п. 3.5 Інструкції, у разі повернення резиденту коштів, що були перераховані на адресу нерезидента за імпортним договором у зв`язку з тим, що взаємні зобов`язання за цим договором частково або повністю не виконані, резидент самостійно передає банку, який за дорученням резидента здійснив платіж на користь нерезидента, копії документів, які однозначно підтверджують повернення коштів (за умови, що кошти повернуто на рахунок резидента в іншому банку). Відповідальність за порушення цієї умови покладається на резидента.

Згідно з п. 1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, які незаконно знаходяться за її межами» суб`єктам підприємницької діяльності України, незалежно від форм власності, у десятиденний строк: продекларувати у Національному банку України наявність (або відсутність) з визначенням сум усіх належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, в тому числі одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України. Надалі декларування суб`єктами підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, наявності належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, здійснюється щоквартально.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові Верховного суду України від 07.02.2012 по справі № 21-904а10, положення Указу Президента України № 734/99 від 27.06.1999 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства», яким органи державної податкової служби наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені п. 2 ст. 16 Декрету № 15-93, не підлягають застосуванню, оскільки, врегульовують по-іншому питання, які були врегульовані законом (Декретом, виданим у межах повноважень, наданих Законом України від 18.11.1992 № 2796-XII «Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання»), Указ суперечить обмеженням, встановленим п. 4 Перехідних положень Конституції України та необґрунтовано створює протиріччя в правовому регулюванні відносин.

Враховуючи вищезазначене та оскільки до повноважень ДФС не віднесено застосування санкцій, передбачених п. 2 ст. 16 зазначеного вище Декрету, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків відповідача щодо порушення статті 5 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року №185/94-ВР та п. 7 р. ІІІ Положення по порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 року №281 щодо несплати до державного бюджету позитивної курсової різниці у сумі 1 281 864,77 грн, що виникли внаслідок здійснення операцій повернення та продажу УМВБ раніше передплачених валютних коштів за імпортним контрактом.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок контролюючого органу про порушення позивачем термінів розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами враховуючи зарахування коштів на поточний рахунок, за результатами апеляційного перегляду справи, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позиції відповідача що допущення порушення позивачем статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та застосування відповідних санкцій в цій частині.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення частково допустив порушення норм матеріального права та невірно надав оцінку обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню в частині задоволених позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 29 жовтня 2018 року №0029741418 в частині суми 1 086 324,23 грн з прийняттям у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2023 в адміністративній справі №160/619/19 скасувати в частині задоволених позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 29 жовтня 2018 року №0029741418 в частині суми 1 086 324,23 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 29 жовтня 2018 року №0029741418 в частині суми 1 086 324,23 грн відмовити.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2023 в адміністративній справі №160/619/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 06 березня 2024 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 11 березня 2024 року.

Головуючий - суддяН.А. Олефіренко

суддяЛ.А. Божко

суддяА.В. Суховаров