Постанова

від 14.03.2024 по справі 420/24571/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/24571/23

Перша інстанція: суддя Потоцька Н.В.,

повний текст судового рішення

складено 20.11.2023, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Федусика А.Г.,

суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюмініка" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2023 року ТОВ "Алюмініка" (далі ТОВ) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі ГУДПС) та просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУДПС від 15.08.2023 року №20247/15-32-04-09 про застосування до ТОВ штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та зобов`язання сплатити штраф у розмірі 25% у сумі двадцять дві тисячі тридцять гривень 25 копійок.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову в позові повністю.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ зареєстровано як платник податків в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб 31.12.2003 р., на даний час перебуває на податковому обліку в ГУДПС, має дійсне свідоцтво платника ПДВ, індивідуальний податковий номер: 327448715171, дата реєстрації: 12.02.2004 року.

14.10.2022 року ГУДПС складено акт про результати перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних ТОВ за листопад, грудень 2021 р., січень 2022 р.

За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №10502/15-32-04-09 від 02.12.2022 р. на суму 192251,73 грн.

16.01.2023 р. ТОВ подано податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період грудень 2022 року.

У рядку 20 декларації зазначено суму 88121,00 грн.

У рядку 20.1 (зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість) зазначено суму 88121,00 грн.

01.02.2023 року ТОВ подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, звітний період, що уточнюється грудень 2022 року.

Показник, який уточнюється рядок 20.1, сума 88212,00 грн., уточнений показник» рядок 20.1 «-», різниця рядок 20.1 сума «-88121,00 грн.».

17.02.2023 р. ТОВ подано податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період січень 2023 року.

У рядку 20 декларації зазначено суму 88488,00 грн.

У рядку 20.1 (зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість) зазначено суму 88488,00 грн.

20.07.2023 р. податковим органом проведено камеральну перевірку щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт №19633/15-32-04-09/32744874.

Перевіркою встановлено порушення термінів сплати узгодженого грошового зобов`язання з ПДВ у сумі 88121,00 грн. по податковій декларації з ПДВ (уточнюючий розрахунок) від 01.02.2023 р. (граничний термін сплати 01.02.2023 року, дата фактичної сплати 20.02.2023 року).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.08.2023 р. №20247/15-32-04-09 про застосування штрафних санкцій (п.124.2 ст.124 ПКУ) у розмірі 22030,25 грн. (25% від 88121,00 грн.).

Вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що при проведенні камеральної перевірки 20.07.2023 р. не здійснено системного аналізу поданих декларацій, уточнюючого розрахунку, дати виникнення та сплати податкового боргу, що призвело до необґрунтованого висновку про порушення позивачем термінів сплати узгодженого податкового зобов`язання та, як наслідок, застосування штрафних санкцій.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Порядок надання податкової декларації та строки розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість визначено ст.203 Податкового Кодексу України (далі ПКУ).

Згідно з п. 203.1 ст. 203 ПКУ податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.203.1 ст.203 ПКУ для подання податкової декларації (п.203.2 ст.203 ПКУ).

Підпунктом 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПКУ визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений ПКУ строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному ПКУ.

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст.200 ПКУ передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 ст.200 ПКУ, така сума, зокрема, враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до ПКУ) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.200-1.3 ст.200-1 ПКУ (далі - реєстраційна сума) на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.

Згідно з п.п.4 п.5 розд.V Порядку №21 сума від`ємного значення, яка зараховується у зменшення суми податкового боргу, що виник за попередні звітні (податкові) періоди, в частині, що не перевищує суми, обчисленої відповідно до п.200-1.3 ст.200-1 ПКУ на момент подання податкової декларації, відображається у рядку 20.1 податкової декларації з ПДВ.

Відповідно до п.1 розд.II Порядку №422, облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в інтегрованій картці платника окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.

Підпунктом 4 п.2 розд.III Порядку №422 визначено, що при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник, у першу чергу зараховуються у рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник, у наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу - у рахунок пені згідно з черговістю їх виникнення.

З системного аналізу наведених норм вбачається, що у разі наявності у платника податку на дату подання ним податкової звітності з ПДВ податкового боргу з цього податку, такий платник має право зарахувати суму від`ємного значення ПДВ сформовану за результатами такої податкової звітності, у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди та обліковувався в інтегрованій картці платника станом на перше число місяця, у якому було подано таку декларацію, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.200-1.3 ст.200-1 ПКУ, такого платника на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.

З інтегрованої картки платника податку судом встановлено наступне:

Станом на 31.12.2022 р. у ТОВ наявна переплата у сумі 9881,51 грн., заборгованість відсутня.

12.01.2023 р. донараховано в поточному році штрафні санкції за актом минулих років (податкове повідомлення-рішення форми «Н» №10502/15-32-04-09 від 02.12.2022 року) в сумі 192251,73 грн.

20.01.2023 р. зараховано від`ємне значення у зменшення боргу з ПДВ (податкова декларація з ПДВ №9298970307 за 01.12.2022 року) у сумі 88121,00 грн.

20.01.2023 р. зменшення боргу по ШС у сумі 88121,00 грн. (податкове повідомлення-рішення №10502/15-32-04-09) по податковій декларації з ПДВ №9298970307 від 16.01.2023р.

Станом на 31.01.2023 року зменшено суму боргу до 104130,73 грн.

01.02.2023 року подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виправлених помилок №9012795823 за 01.12.2023 р.

01.02.2023 р. збільшено недоїмки по уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виправлених помилок №9012795823 за 01.12.2023 р. у сумі 88121,00 грн.

20.02.2023 р. зараховано від`ємного значення у зменшення боргу з ПДВ (податкова декларація з ПДВ №9027385103 за 01.01.2023 року) у сумі 88488,00 грн.

З наведеного вбачається, що ТОВ було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2022 р. (від 16.01.2023 р. №9298970307), в якій у рядку 20.1 зазначено суму 88121,00 грн., яка зараховується у зменшення суми податкового боргу з ПДВ.

Разом з цим, у ТОВ на дату подання ним податкової звітності з ПДВ за грудень 2022 р. податкового боргу з цього податку, який платник має право зарахувати суму від`ємного значення ПДВ сформовану за результатами такої податкової звітності, у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди та обліковувався в інтегрованій картці платника станом на перше число місяця, у якому було подано таку декларацію, ще не було.

Такий податковий борг обліковувався в інтегрованій картці платника лише станом на 12.01.2023 р.

ТОВ 01.02.2023 р. було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації з ПДВ за грудень2022 р. (№9012795823), яким збільшено недоїмки на суму 88121,00 грн.

Тобто, позивачем помилково відображено в рядку 20.1 у податковій декларації з ПДВ за грудень 2022 р. зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 88121,00 грн., що було виправлено уточнюючим розрахунком від 01.02.2023 р.

Водночас, ТОВ 20.02.2023 р. було зараховано від`ємне значення у зменшення боргу з ПДВ (податкова декларація з ПДВ №9027385103 за 01.01.2023 року) у сумі 88488,00 грн.

При цьому, суд зауважує, що згідно змісту акту перевірки від 20.07.2023 №19633/15-32-04-09/32744874 податковим органом не заперечується наявність у позивача права на від`ємне значення з податку на додану вартість, а лише встановлюється факт порушення граничного строку сплати узгодженого грошового зобов`язання.

Проте, податковим органом, при проведенні камеральної перевірки 20.07.2023 р., не здійснено системного аналізу поданих декларацій, уточнюючого розрахунку, дати виникнення та сплати податкового боргу, що призвело до необґрунтованого висновку про порушення позивачем термінів сплати узгодженого податкового зобов`язання та, як наслідок, застосування штрафних санкцій.

Як вірно зазначив суд 1-ї інстанції, в адміністративному судочинстві добросовісність (несвавільність, розумність, справедливість) рішення суб`єкта владних повноважень означає, що при його прийнятті повинен бути застосований певний стандарт поведінки посадових осіб такого суб`єкта, що характеризується законністю, транспарентністю та повагою до прав та інтересів суб`єкта приватного права (від лат. uberrima fides - найбільш добросовісний).

В спірних правовідносинах ТОВ діяло як добросовісний платник, намагаючись вчасно виконати податковий обов`язок щодо сплати податкового боргу, навіть до його узгодження.

Також слід зазначити, що штрафні санкції до ТОВ застосовано за п.124.2 ст.124 ПКУ, який передбачає, що діяння, передбачені пунктами 124.1, 124.11 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

При цьому, визначаючи вину позивача, податковий орган зазначає про те, що позивач самостійно задекларував податкові зобов`язання у попередніх звітних періодах своєчасно та в повному обсязі сплачував задекларовані суми ПДВ, платник обізнаний з вимогами ПКУ та в електронному кабінеті платника наявний податковий календар про терміни декларування та сплати податків.

Згідно з приписами п.109.1 ст.109 Кодексу діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Разом з тим, як встановлено судом із матеріалів справи, позивачем вчинено всі можливі дії щодо сплати податкового боргу, проте спроба його сплатити ще до його узгодження та відображення в інтегрованій картці платника податку призвела до помилки у податковій декларації грудня 2022 року, яка була виправлена самостійно.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції, що вказані дії не можна вважати умисними, тобто такими, що створюють умови для невиконання або неналежне виконання вимог.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. ФедусикСудді А.В. Бойко О.А. Шевчук