Постанова

від 14.03.2024 по справі 400/13840/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/13840/23

Перша інстанція: суддя Біоносенко В. В.,

повний текст судового рішення

складено 18.01.2024, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Федусика А.Г.,

суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Коблівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Коблівської сільської ради та просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №31 від 12.05.2023 року «Про відмову вирішення земельних питань», яким позивачу відмовлено у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність;

- зобов`язати Коблівську сільську раду Миколаївського району Миколаївської області прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 4820982200:12:055:0173;

- зобов`язати Коблівську сільську раду Миколаївської області прийняти рішення про безоплатну передачу земельної ділянки кадастровий номер 4820982200:12:055:0173 у власність ОСОБА_1 ..

Свої позовні вимог ОСОБА_1 обґрунтував тим, що в лютому 2022 року він звернувся до Коблівської сільської ради з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення. 12.05.2023 року рішенням Коблевської сільської ради №31 йому було відмовлено у затвердженні проекту та передачі земельної ділянку у зв`язку з тим, що під час дії воєнного стану забороняється безоплатна передача земель державної та комунальної власності у приватну власність. Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, оскільки відповідно до п.п.5 п.27 розділу Х Земельного кодексу України передбачено, що забороняється лише безоплатна передача землі у приватну власність, а також надання дозволів на розроблення проектів землеустрою. Разом з тим, зазначеною нормою не заборонено затвердження проекту землеустрою.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 31.12.2020 року наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №1000-УБД «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» ОСОБА_1 разом з іншими громадянами, надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Протягом 2021 року на замовлення ОСОБА_1 ДП «Центр державного земельного кадастру» розробленно проект землеустрою земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:12:055:0173, розміром 2,000 га, для ведення особистого селянського господарства в межах території Коблівської сільської ради.

07.02.2022 року ОСОБА_1 подав до Коблівської сільської ради заяву про затвердження проекту землеустрою земельної ділянки 4820982200:12:055:0173 та передачі її йому у власність.

12.05.2023 року Коблівської сільської ради Миколаївської області прийнято рішення №31 «Про відмову вирішення земельних питань», яким вирішено відмовити ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в зв`язку з тим, що під час діє венного стану забороняється безоплатна передача земель державної та комунальної власності у приватну власність.

Вважаючи вказані дії та рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач правомірно відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність, оскільки на теперішній час, враховуючи перебування країни у воєнному стані, існує пряма заборона на передачу земельних ділянок комунальної власності у приватну власність.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції помилковими і такими, що не відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України з огляду на таке.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 14 Конституції України гарантовано право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із ч.1 ст.10 Закону України від 21.05.1997 року №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Положеннями п."а"-"в" ст.12 ЗК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно п.б ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності визначені статтею 116 ЗК України, згідно з абз.1 ч.1, ч.2 якої встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За приписами ч.ч. 6-7, 9-11 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому статтею 186 цього Кодексу.

За приписами п.6 ч.3 ст.186 ЗК України, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 7, 8 ст.186 ЗК України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб`єкти, визначені цією статтею, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим.

Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним Кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою.

При цьому, з аналізу положень статті 118 Земельного кодексу України вбачається, що порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів: звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням №31 від 12.05.2023 року позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в зв`язку з тим, що під час дії венного стану забороняється безоплатна передача земель державної та комунальної власності у приватну власність.

Колегія суддів зазначає, що Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні (далі Указ №64/2022), затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який в наступному неодноразово продовжено та триває, зокрема, станом на час розгляду справи.

Законом України від 24.03.2022 року №2145-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану, який набрав чинності 07.04.2022 року, внесено зміни до Розділу X Перехідні положення ЗК України, а саме - доповнено пунктами 27 і 28.

Відповідно до підпункту 5 пункту 27 Розділу X Перехідні положення ЗК України під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються, з урахуванням особливостей, а саме безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Поряд з викладеним, з аналізу наведених вище правових норм слідує, що законодавством регламентовано чіткий порядок та граничні строки, у межах яких суб`єктом владних повноважень повинно бути розглянуто клопотання особи про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки та прийнято відповідне рішення за результатами її розгляду, а також про затвердження проекту землеустрою.

Водночас, законодавством передбачено можливість прийняття уповноваженим суб`єктом влади за результатами розгляду такого клопотання лише одного з двох рішень: про надання відповідного дозволу або мотивованої відмови в його наданні.

При цьому, підстави для відмови в затвердженні проекту землеустрою, як було вже згадано вище, чітко визначені у ст.186 ЗК України.

Апеляційний суд зауважує, що Закон України №2145-ІХ набрав чинності з 07.04.2022р., тобто починаючи з 07.04.2022р. і до припинення (скасування) воєнного стану в України органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації.

Водночас, позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст.58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року №1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Окрім того, за правовою позицією Верховного суду, викладеною зокрема у постанові від 19 червня 2018 року у справі №820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу законом. У контексті застосування принципу незворотності дії закону у часі це означає, що у разі, якщо правовідносини стосовно реалізації певного права розпочато у період чинності нормативно-правового акту, за умови, що особа здійснила конкретні дії, що виражають її волевиявлення стосовно реалізації права (звернулась до суб`єкта владних повноважень, подала повний пакет документів тощо), то особа повинна мати можливість закінчити реалізацію відповідного права за тими нормами, що діяли на момент початку реалізації відповідного права, навіть якщо до завершення реалізації права вони втратили чинність.

З матеріалів справи вбачається, що 07 лютого 2022 року позивач звернувся до Коблівської сільської ради з заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за кадастровим номером 4820982200:12:055:0173 за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту яка знаходиться на території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області із земель комунальної власності у межах норми безоплатної приватизації та передати вказану земельну ділянку у власність.

До заяви позивачем було додано відповідний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки складений ДП Центр державного земельного кадастру та витяг з ДЗК про земельну ділянку, тобто всі визначені законом документи.

Тобто, з урахуванням вимог ч.9 ст.118 ЗК України, та з огляду на виконання позивачем всіх умов, передбачених законом, відповідач у строк до 21 лютого 2022 року, тобто, задовго до внесення відповідних змін у законодавство, повинен був прийняти рішення про затвердження відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що відповідач, не дотримуючись приписів ч.9 ст.118 ЗК України, розглянув заяву позивача лише 12 травня 2023 року, тобто із значним пропуском встановленого ЗК України строку. При цьому, під час такого розгляду Коблівською сільською радою були застосовані норми законодавства, які не підлягали застосуванню, а спірне рішення відповідача не містить будь-яких інших, визначених ЗК України, підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою та передачі позивачу вказаної земельної ділянки у власність, що свідчить про протиправність оскаржуваного рішення відповідача та наявність правових підстав для його скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню, а зворотній висновок суду 1-ї інстанції є помилковим.

З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції неправильно надана оцінка фактичним обставинам справи та допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню а позов задоволенню.

Разом з тим, апеляційний суд враховує, що на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України Про правовий режим воєнного стану від 12.05.2015 року № 389-VIII.

Відтак, з урахуванням згаданих норм пп. 5 п. 27 розд. X Перехідні положення ЗК України до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.

Водночас, колегія суддів зауважує, що у цій справі спірні правовідносини виникли ще до внесення відповідних змін в частині установлення тимчасової заборони, зокрема, безоплатної передачі у приватну власність земель державної та комунальної власності.

У зв`язку з викладеним, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.6 ст.246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду також зазначаються порядок і строк виконання судового рішення, надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення.

Таким чином, оскільки обставини дії в Україні воєнного стану унеможливлюють виконання відповідачем рішення суду щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою та надання її у власність, то в силу положень ч.3 ст.378 КАС України наявні підстави для відстрочення виконання судового рішення в цій частині до припинення (скасування) в Україні воєнного стану.

Керуючись ст. ст. 241-243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 328, 378 КАС України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області № 31 від 12 травня 2023 року Про відмову вирішенні земельних питань, в частині відмови ОСОБА_1 у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Зобов`язати Коблівську сільську раду Миколаївського району Миколаївської області прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 4820982200:12:055:0173, та надання її у власність.

Відстрочити виконання даної постанови у зобов`язальній частині до припинення (скасування) на території України воєнного стану.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. ФедусикСудді А.В. Бойко О.А. Шевчук