Рішення

від 05.03.2024 по справі 607/346/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.03.2024 Справа №607/346/24 Провадження №2/607/76/2024

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Вийванко О. М.

за участю секретаря с/з Медвідь О. А.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради, Дочірнього підприємства «Фаворит-3» приватного підприємства «Дружба сервіс-житло 1» про визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради, Дочірнього підприємства «Фаворит-3» приватного підприємства «Дружба сервіс-житло 1» про визнання договору недійсним.

Посилаючись на те, що 10.11.2023 позивач подав інформаційний запис Дочірньому підприємству «Фаворит-3» приватного підприємства «Дружба сервіс-житло 1» про надання прозорого економічного обґрунтування вартості робіт (послуг) управління житловим багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 , які включають до складу витрат на утримання цього будинку та його прибудинкової території. Дочірнє підприємство «Фаворит-3» приватного підприємства «Дружба сервіс-житло 1» підготувало відповідь яким вказало, що 24.09.2021 між співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та підприємством укладено договір №173у про надання послуг з управління таким будинком та додатки до Договору. Пунктом 10 Договору визначено узгоджену ціну послуги з управління будинком, структура якої

відображена у кошторисі витрат, зазначеному у додатку 5 до Договору. Пропозиції щодо вартості витрат на управління будинком розраховувались на основі норми часу та матеріально-технічних ресурсів, норми обслуговування для робітників при

утриманні будинків, споруд і прибудинкових територій, затверджених наказом Міністерства

регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 25.12.2013 № 603 з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати та вартості енергоносіїв.»

Позивач зазначає, що норми часу та матеріально-технічні ресурси містять 173 таблиці та 5 додатків. У цих Нормах відсутня хоча би одна формула завдяки застосуванню якої можливо було би перевірити достовірність розрахованої ціни послуги з управління будинком, в якому вона мешкає. Також у спірного договорі відсутня достовірна інформація про будинок АДРЕСА_1 , площа прибудинкової території будинку, площа земельної ділянки, яке відведена для обслуговування будинку.

При цьому відповідачі укладаючи спірний договір повинні були вказати достовірні дані, та отримати згоду усіх співвласників будинку, що не було зроблено відповідачами, а тому вказаний договір був укладений під впливом помилки та обману мешканців будинку.

У зв`язку з недосягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, позивач просить позов задовольнити та визнати недійсним договір №173у від 24.09.2021, в діючій його редакції від 30.06.2023, між Управлінням житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради та Дочірнім підприємством «Фаворит-3» приватного підприємства «Дружба сервіс-житло 1», з моменту його укладення.

Представник Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради подав відзив на позов, в якому зазначив, що підстав визнавати недійсним договір №173у від 24.09.2021 року, укладений між Дочірнім підприємством «Фаворит-3» приватного підприємства «Дружба сервіс-житло 1» в особі засновника ОСОБА_3 , сторони, та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_1 , в особі начальника управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради, з іншої сторони, оскільки позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами викладені в позові обставини, та не підтверджено фактами порушення його прав як споживача відповідачами. В свою чергу відповідачем проведено конкурс з призначення управителя багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 відповідно до вимог чинного, на момент проведення конкурсу, законодавства, за результатами якого укладено договір від 24.09.2021 року №173у, відповідно до умов Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 вересня 2018 року № 712. Тому просить відмовити у задоволенні позову.

Представник Дочірнього підприємства «Фаворит-3» приватного підприємства «Дружба сервіс-житло 1» подав відзив на позов, в якому зазначив, що не вбачається порушення, невизнання чи оспорення суб`єктивного права позивача. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину були дотримані. Договір №173у від 24.09.2021 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (групою будинків) регулює правовідносини між управителем (Дочірнім підприємством «Фаворит-3») та усіма співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 (а не лише позивача та відповідача). Тому, у даному випадку повинні враховуватись права та законні інтереси інших співвласників багатоквартирного будинку.

Також договір №173у укладено відповідно до Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2018 р. № 712. Таким чином, усі міркування позивача щодо обов`язковості надання згоди співвласників на включення до витрат на управління багатоквартирним будинком витрат на прибирання площі території, яку співвласники згодні утримувати, на момент укладення договору є безпідставними.

Абзацом першим пункту 1.1 розділу 1 «Загальні положення» Методичних рекомендації щодо розрахунків економічно обгрунтованих тарифів на житлово- комунальні послуги, затверджених наказом Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України від 29 березня 1999 року № 78 (далі - Методичні рекомендації) визначено, що дані Методичні рекомендації розроблені на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.98 № 939 "Про вдосконалення системи державного регулювання розміру квартирної плати та плати за утримання будинків і прибудинкових територій" з метою реалізації Концепції реформи житлово-комунального господарства в Україні, а також Програми демонополізації житлово-комунального господарства та утворення конкурентного ринку комунальних послуг на період до 2000 року для забезпечення нормативно- методичної бази формування економічно обгрунтованих тарифів на утримання та ремонт житла і надання комунальних послуг.

Крім цього, постанова Кабінету Міністрів України від 22.06.98 № 939 "Про вдосконалення системи державного регулювання розміру квартирної плати та плати за утримання будинків і прибудинкових територій", на виконання якої розроблені Методичні рекомендації, втратила чинність відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 560 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».

Також, абзацом другим пункту 1.1 розділу 1. «Загальні положення» Методичних рекомендації визначено, що вказаний документ має рекомендаційний характер, і рішення щодо його застосування приймається місцевим органом державної виконавчої влади та органом самоврядування.

Крім цього, частиною першою статті 10 Закону №2189ЛШІ визначено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Так, відповідно до абзацу першого частини третьої статті 10 Закону №2189-УІІІ ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. Усі посилання позивача на Методичні рекомендації, регульований тариф та його економічне обґрунтування - безпідставні та надумані. Тому просить відмовити у задоволенні позову.

Позивачем подано відповідь на відзиви відповідачів, в якому вказав обставини та підставі викладені у позові, і те, що відповідачі порушують права та законні інтереси позивача, як співвласника багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 . Також відсутня документація із землеустрою та добровільна згода співвласників багатоквартирного будинку на визначення меж та площі прибудинкової території будинку. Відповідачі не надали деталізований прозорий економічний розрахунок структури ціни житлової послуги. Тому позивач підтримує позовні вимоги і просить суд позов задовольнити.

Представник Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради подав заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначив про доводи і міркування, викладені у відзиві.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити з підстав та обґрунтувань, викладених у ньому.

Представник Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради у судове засідання не з`явився, однак просив розглядати справу без його участі та відмовити у задоволенні позову, з підстав та обґрунтувань викладених у відзиві на позов.

Представник Дочірнього підприємства «Фаворит-3» приватного підприємства «Дружба сервіс-житло 1» у судовому засіданні просить відмовити у задоволенні позову, з підстав та обґрунтувань викладених у відзиві на позов.

При розгляді справи судом учасниками справи подано заяви та клопотання та судом було вчинено інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду закрито підготовче засідання.

Перевіривши, дослідивши об`єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд дійшов наступного висновку, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів та застосованих норм права.

Судом встановлено фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що між Дочірнім підприємством «Фаворит-3» приватного підприємства «Дружба сервіс-житло 1» в особі засновника Лемеги О. В., з однієї сторони, що діє на підставі статуту, та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_1 (далі - співвласники) в особі начальника управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради Соколовського О. І., з іншої сторони, що діє на підставі рішення комісії з визначення управителя багатоквартирного будинку, оформлене протоколом комісії №б\н від 10.09.2021, рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №850 від 22.09.2021, та Положення, укладено договір №173у про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (групою будинків) від 24.09.2021, та додатки до нього №1, 2, 3, 4.

Відповідно до пунктів 1, 3 спірного договору, управитель зобов`язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , а співвласники зобов`язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору. Послуга з управління полягає у забезпеченні управителем належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території. Послуга з управління включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно з пунктами 2, 3, 4 спірного договору, додатки є невід`ємною частиною договору, і в додатку 1 зазначенні список співвласників і площа квартир та приміщення, що перебувають у їх власності, станом на дату укладення договору, в додатку 2 зазначено загальні відомості про будинок, в додатку 3 зазначається акт приймання передачі технічної документації, в додатку 4 зазначається вимоги до якості послуги з управлінням будинком.

Відповідно до пункту 25 Договору, внесення змін до цього договору здійснюється шляхом укладення сторонами додаткової угоди, якщо інше не передбачено цим договором.

30.06.2023укладено додатковуугоду №1/173удо Договорупро надання послуг з управління багатоквартирним будинком (групою будинків) № 173у від 24.09.2021, що є додатком 5 договору, якою у зв`язку із зміною тарифу на електроенергію, внесено зміни до пункту 10 договору: ціна послуги з управління становить 5,522 гривень (у томі числі єдиний податок) на місяць за 1 кв. метр загальної площі житлового нежитлового приміщення у будинку та включає: витрати на утримання будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна будинку в розмірі 5,048 гривень, без єдиного податку за 1 кв. метр загальної площі житлового та нежитлового приміщення у будинку відповідно до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території, що міститься в додатку 5 до Договору; винагороду управителю в розмірі 0,474 гривень на місяць за 1 кв. метр загальної площі житлового та нежитлового приміщення у будинку.

Позивач ОСОБА_1 не подала суду докази, які підтверджували, що вона являється співвласником квартири АДРЕСА_2 .

Позивач як на підставі заявлених вимог просить позов задовольнити з підстав наведених в позову, однак суд не погоджується з такими аргументами позивача, виходячи з наступних норм права, які підлягають застосуванню та мотиви їх застосування.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 2статті 15 Цивільного кодексу Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі N 338/180/17).

Застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб`єктом порушеного права способи захисту відповідають вимогам закону та є ефективними.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного судувід 16 червня 2021 року у справі N 554/4741/19, постанову Верховного Суду ускладі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі N 520/1185/16-ц,постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі N 209/3085/20).

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі N 925/1265/16, провадження N 12-158гс18).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 30 січня 2019 року у справі N 569/17272/15-ц (провадження N 14-338цс18); від 11 вересня 2019 року у справі N 487/10132/14-ц (провадження N 14-364цс19); від 06 квітня 2021 року у справі N 925/642/19 (провадження N 12-84гс20) та інших)).

Отже, зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Упостанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі N 925/1265/16(провадження N 12-158гс18) зроблено висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту потрібно встановити, які саме права (правомірні інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Невстановлення (неіснування) права на позов в матеріально-правовому розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Якщо ж суд дійде переконання про порушення прав, свобод чи інтересів позивача, він лише тоді має надати оцінку обраному позивачем способу захисту та з`ясувати, чи є цей спосіб правомірним та ефективним, оскільки обрання способу захисту, що не відповідає цим критеріям, є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Отже, невстановлення (неіснування) порушеного права чи неправомірність або неефективність вибраного позивачем способу захисту прав, які суд за результатами вирішення спору вважатиме порушеними, невизнаними або оспорюваними, є підставою для ухвалення судом рішення про відмову в позові.

Відповідно суд може відмовити в позові за безпідставністю чи недоведеністю пред`явлених вимог або ж суд може встановити, що право позивача порушене, невизнане чи оспорюване, тобто встановити підставність позову, втім відмовити з підстав вибору неправомірного та/чи неефективного способу захисту.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі N 753/8671/21 (провадження N 61-550св22).

Враховуючи, вказані обставини позивач не подав доказів, що вона являється співвласником квартири АДРЕСА_2 , а тому не довела суду, що вона має певні права та правомірний інтерес стосовно багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_1 , і не довела суду про порушення спірним договором №173у від 24.09.2021, її прав та інтересів.

Також суд зазначає, що відповідно достатті 204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судомнедійсним.

Недійснимє правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійснимсудом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судомнедійсним(частини друга, третястатті 215 ЦК України).

Згідно зістаттею 217 ЦК Українинедійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

У частині першійстатті 230 ЦК Українизазначено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина першастатті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судомнедійсним.Обманмає місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно з частиною першоюстатті 229 ЦК Україниістотне значення маєпомилкащодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилкащодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обманщодо мотивів правочину не має істотного значення. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, потрібно довести, по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

Згідно з частиною першоюстатті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина першастатті 627 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті901, частини першої статті903 ЦК Україниза договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

09 листопада 2017 року було прийнятоЗакон України N 2189-VIII "Про житлово-комунальні послуги", який набрав чинності 10 грудня 2017 року. Згідно з пунктом 1 Розділу VI Прикінцеві та перехідні положення цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом (тобто з 10 червня 2018 року), крім пункту 7 частини першої, пункту 10 частини другої та пункту 2 частини четвертої статті 7, частини третьої статті 11, абзаців першого та другого частини п`ятої статті 18, частини першої статті 26, які вводяться в дію з 1 січня 2019 року.

Згідно з частиною другоюстатті 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"(далі -Закон N 2189-VIII) вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування.

Якщо управитель визначений органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах, ціна послуги з управління багатоквартирним будинком визначається на рівні ціни, запропонованої в конкурсній пропозиції переможцем конкурсу.

Така ціна протягом строку дії договору управління може змінюватися виключно за погодженням сторін з підстав та в порядку, визначених таким договором.

Крім того, Порядком проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку, затвердженогонаказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 13 червня 2016 року N 150, визначено процедуру підготовки та проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку, в якому не створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, співвласники якого не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком.

Згідно з пунктом 6 розділу V вказаного Порядку інформація про управителя, з яким укладено договір про надання послуги, доводиться до відома співвласників багатоквартирного будинку шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та в кожному конкретному будинку (на прибудинковій території), зокрема на інформаційних стендах у під`їздах будинків та біля них, відповідного оголошення. Оголошення має містити інформацію про повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) управителя, його контактні телефони, номер та дату укладання договору, ціну послуги.

Відповідно до частини третьоїстатті 10 Закону N 2189-VIIIціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договоромпро надання послугзуправління багатоквартирним будинкомз розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договоромпро надання послугзуправління багатоквартирним будинком, та включає: 1) витрати на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, крім витрат на обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги, у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем; 2) винагороду управителю, яка визначається за згодою сторін.

Кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території є невід`ємною частиною договорупро надання послугзуправління багатоквартирним будинком.

Кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території враховує обов`язковий перелік робіт (послуг), який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, а також періодичність виконання (надання) робіт (послуг) з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.

Управитель у порядку та з періодичністю, визначеними договором, та/або на вимогу споживача зобов`язаний інформувати споживача про фактичні витрати та виконані (надані) роботи (послуги) з утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території.

У разі якщо прибудинкова територія багатоквартирного будинку не оформлена у власність або користування співвласників багатоквартирного будинку, прибирання та інші послуги з обслуговування території навколо такого багатоквартирного будинку можуть бути включені до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території (у тому числі при визначенні управителя на конкурсних засадах) виключно за згодою споживачів із визначенням на договірних засадах та погодженням з органом місцевого самоврядування меж та площі території, яку співвласники згодні утримувати.

Згідно з частинами першою - третьоюстатті 11 Закону України "Про особливості здійсненням права власності у багатоквартирному будинку"управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договорупро надання послуг зуправління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за рішенням зборів співвласників (загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) і згодою управителя та зазначається у договорі з управителем. Умови договорупро надання послуг зуправління багатоквартирним будинкомповинні відповідати умовам типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У частині четвертійстатті 11 Закону України "Про особливості здійсненням права власності у багатоквартирному будинку"викладено істотні умови договорупро надання послуг зуправління багатоквартирним будинком, а саме:1) перелік послуг; 2) вимоги до якості послуг; 3) права і обов`язки сторін; 4) відповідальність сторін за порушення договору; 5) ціна послуг; 6) порядок оплати послуг; 7) порядок і умови внесення змін до договору; 8) строк дії договору, порядок і умови продовження дії та розірвання договору.

Відповідно до частини другоїстатті 628 ЦК Українисторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Судом встановлено, що на час виникнення спірних правовідносин співвласники (власники квартир) багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_1 не створили об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, тобто співвласники цього будинку не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком.

24.09.2021 між Дочірнім підприємством «Фаворит-3» приватного підприємства «Дружба сервіс-житло 1» та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_1 в особі начальника управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради Соколовського О. І., укладено договір №173у про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (групою будинків) та додатки до нього АДРЕСА_1 , 2, 3, 4.

30.06.2023укладено додатковуугоду №1/173удо Договорупро надання послуг з управління багатоквартирним будинком (групою будинків) № 173у від 24.09.2021, що є додатком 5 договору.

Відповідно до пункту 10 договору: ціна послуги з управління становить 5,522 гривень (у томі числі єдиний податок) на місяць за 1 кв. метр загальної площі житлового нежитлового приміщення у будинку та включає: витрати на утримання будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна будинку в розмірі 5,048 гривень, без єдиного податку за 1 кв. метр загальної площі житлового та нежитлового приміщення у будинку відповідно до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території, що міститься в додатку 5 до Договору; винагороду управителю в розмірі 0,474 гривень на місяць за 1 кв. метр загальної площі житлового та нежитлового приміщення у будинку.

Невід`ємною частиною вказаного договору є кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.

Надавач послугДочірнє підприємство «Фаворит-3» приватного підприємства «Дружба сервіс-житло 1» довів до відома співвласників багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_1 , що вінє управителем цього будинку.

За змістомстатті 18 Закону України "Про захист прав споживачів"продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

За змістом частини другоїстатті 19 Закону України "Про захист прав споживачів"підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткій, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Згідно з частиною першоюстатті 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За умовамистатті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини першоїстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першоюстатті 81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини другоїстатті 77 ЦПК Українипредметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Враховуючи, що зі змісту спірного договору вбачається, що він підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Позивач не надав належних та допустимих доказів того, що умовами оспорюваного договору порушуються його права та інтереси і зводиться до незгоди з запропонованим відповідачем тарифом за обслуговування багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_1 , тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.

При цьому суд зазначає, що відповідно до умов укладеного договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком за вказаною адресою та вимогприкінцевих та перехідних положень ЗУ "Про житлово-комунальні послуги"та"Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", якщо протягом строку дії договору співвласники приймають рішення про зміну форми управління будинком або про обрання іншого управителя, цей договір достроково припиняється через два місяці з дати отримання управителем письмового повідомлення від співвласників (уповноваженої ними особи) про таке рішення.

Також суд зазначає, що обов`язок управителя будинку, визначений абзацем шостим частини третьої статті 10 Закону 2189-VIII у порядку та з періодичністю, визначеними договором, та/або на вимогу споживача зобов`язаний інформувати споживача про фактичні витрати та виконані (надані) роботи (послуги) з утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території, кореспондується з правом споживача, передбаченим пунктом 2 частини першоїстатті 7 цього Закону, без додаткової оплати одержувати від виконавця житлово-комунальних послуг інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості.

Посилання позивача на Методичні рекомендації щодо розрахунків економічно обґрунтованих тарифів на житлово - комунальні послуги, затверджених наказом Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України від 29 березня 1999 року № 78, суд вважає не обґрунтованим, оскільки вони мають рекомендаційний характер і рішення щодо їх застосування приймається місцевим органом державної виконавчої влади та органом самоврядування.

Крім того, суд звертає увагу, що частиною першоюстатті 42 ЗК Українивизначено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

У свою чергу земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками (частини друга та третястатті 42 ЗК України).

З аналізу вказаних норм права вбачається, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, перебувають у державній чи комунальній власності і передаються у постійне користування управителям цих будинків.

Однак, у випадку, якщо співвласники багатоквартирного будинку прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, вони в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, можуть отримати ці земельні ділянки безоплатно у власність або в постійне користування.

Доводи позивача з посиланням на положеннястатті 42 ЗК Українипро те, що під час розрахунку тарифу не було враховано відсутність землевпорядної документації на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок за адресою АДРЕСА_1 , не спростовують висновків суду про те, що позивач не довів порушення його прав укладенням спірного договору.

Щодо інших доводів позивача у справі, викладених в обґрунтування власних правових позицій по наявному спору, то суд не вбачає підстав для надання таким оцінки у межах розглядуваного спору, оскільки вищенаведені аргументи суду у даному рішенні, на думку суду, є самостійною та достатньою підставою для висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд звертає увагу на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

За таких обставин, слід відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради, Дочірнього підприємства «Фаворит-3» приватного підприємства «Дружба сервіс-житло 1» про визнання договору недійсним.

Відповідно дост. 141 ЦПК України, розподілу підлягають судові витрати.

Відповідно до ч. ч. 1, 6, 13ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням того, що позивача звільнено від сплати судового збору,суд вважає, що судовий збір слід компенсувати за рахунок держави.

На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-78, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України,

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради, Дочірнього підприємства «Фаворит-3» приватного підприємства «Дружба сервіс-житло 1» про визнання договору недійсним.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_3 ;

відповідачам:

Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради, унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 35939939, місцезнаходження вул. Коперника, буд. 1, м. Тернопіль;

Дочірнє підприємство «Фаворит-3» приватного підприємства «Дружба сервіс-житло 1», унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 37372720, місцезнаходження вул. Спадиста, буд. 8, м. Тернопіль.

Повний текстрішення суду складено та підписано 14 березня 2024 року.

Головуючий суддяО. М. Вийванко