Постанова

від 01.07.2024 по справі 607/346/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/346/24Головуючий у 1-й інстанції Вийванко О.М. Провадження № 22-ц/817/472/24 Доповідач - Костів О.З.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М.,

за участю секретаря Іванюти О.М.,

апелянта ОСОБА_1 ,

представника ДП «Фаворит-3» ПП «Дружба сервіс-житло 1» Пукала І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу №607/346/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 березня 2024 року, ухвалене суддею Вийванком О.М., повний текст якого складено 14 березня 2024 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради, Дочірнього підприємства «Фаворит-3» приватного підприємства «Дружба сервіс-житло 1» про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 (далі позивачка, апелянт) звернулася до суду з позовом до Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради (далі УЖКГ, благоустрою та екології ТМР), Дочірнього підприємства «Фаворит-3» приватного підприємства «Дружба сервіс-житло 1» (далі ДП «Фаворит-3» ПП «Дружба сервіс-житло 1») про визнання договору недійсним.

В обґрунтування заявлених вимог позивачка посилалась на те, що 10.11.2023 вона подала інформаційний запит ДП «Фаворит-3» ПП «Дружба сервіс-житло 1» про надання прозорого економічного обґрунтування вартості робіт (послуг) управління житловим багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 , які включають до складу витрат на утримання цього будинку та його прибудинкової території. ДП «Фаворит-3» ПП «Дружба сервіс-житло 1» підготувало відповідь, в якій вказало, що 24.09.2021 між співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та підприємством укладено договір №173у про надання послуг з управління таким будинком та додатки до Договору. Пунктом 10 Договору визначено узгоджену ціну послуги з управління будинком, структура якої

відображена у кошторисі витрат, зазначеному у додатку 5 до Договору. Пропозиції щодо вартості витрат на управління будинком розраховувались на основі норми часу та матеріально-технічних ресурсів, норми обслуговування для робітників при

утриманні будинків, споруд і прибудинкових територій, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 25.12.2013 №603 з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати та вартості енергоносіїв.

Позивачка зазначає, що норми часу та матеріально-технічні ресурси містять 173 таблиці та 5 додатків. У цих Нормах відсутня хоча би одна формула, завдяки застосуванню якої можливо було би перевірити достовірність розрахованої ціни послуги з управління будинком, в якому вона мешкає. Також у спірному договорі відсутня достовірна інформація про будинок АДРЕСА_1 , площу прибудинкової території будинку, площу земельної ділянки, яка відведена для обслуговування будинку.

При цьому відповідачі, укладаючи спірний договір, повинні були вказати достовірні дані та отримати згоду усіх співвласників будинку, чого зроблено не було, а тому вказаний договір був укладений під впливом помилки та обману мешканців будинку.

У зв`язку з недосягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, позивачка просила позов задовольнити з підстав, викладених у позові, та визнати недійсним договір №173у від 24.09.2021, в діючій його редакції від 30.06.2023, між УЖКГ, благоустрою та екології ТМР та ДП «Фаворит-3» ПП «Дружба сервіс-житло 1», з моменту його укладення.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.03.2024 в задоволенні позову відмовлено.

Вважаючи вказане рішення суду незаконним та необґрунтованим, позивачка ОСОБА_3 подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення Тернопільського міськрайонного суду від 05.03.2024 скасувати, та постановити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.

По суті апеляційну скаргу позивачка обґрунтовує тими ж підставами, що і при поданні позовної заяви. При цьому зазначає, що суд першої інстанції не дав відповіді на питання розбіжності в розмірі житлової площі будинку АДРЕСА_1 , відсутність законодавчо встановленої землевпорядної документації на прибудинкову територію, не дослідив питання наявності повноважень відповідачів на прийняття оскаржуваних рішень та обґрунтованості затвердження коригування тарифів. Також вважає, що оскаржуваними рішеннями порушено її права та законні інтереси, як споживача цих послуг.

Крім того вказує, що резолютивна частина оскаржуваного рішення викладена всупереч вимог 265 ЦПК України та постанови Пленуму ВСУ від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки в рішенні не зазначено кому, відносно кого та в чому відмовлено.

Також в апеляційній скарзі апелянт просить зобов`язати відповідачів до початку розгляду апеляції надати деталізоване, прозоре, економічне обґрунтування кожної зі всіх складових вартості (ціни) послуги 5.552 грн/кв.м. у договорі №173у між УЖКГ, благоустрою та екології ТМР та ДП «Фаворит-3 ПП «Дружба сервіс-житло 1» в наступному їх розрізі :

- технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем водопостачання, водовідведення, теплопостачання, гарячого водопостачання, зливної каналізації 1.098 грн/кв.м.;

- електропостачання - ? грн/кв.м;

- обслуговування димових та вентиляційних каналів 0.054 грн/кв.м.;

- поточний ремонт конструктивних елементів, технічних пристроїв будинку та елементів зовнішнього упорядження, що розміщені на закріпленій в установленому порядку прибудинковій території будинку, - 1,45грн./кв.м. ;

- поточний ремонт внутрішньобудинкових систем водопостачання, водовідведення теплопостачання, гарячого водопостачання, зливної каналізації 0.746 грн/кв.м.;

- прибирання прибудинкової території 0.437 грн/кв.м.;

-прибирання приміщень загального користування, включаючи і всі допоміжні - 0.665 грн/кв.м.;

- прибирання і вивезення снігу, посипання частини прибудинкової території біля будинку протиожеледними сумішами, яка використовується для проходу людей та проїзду автотранспорту 0.1375 грн/кв.м.;

- дератизація та дезінсекція 0.055 грн/кв.м. та ? грн/кв.м.;

- придбання електричної енергії для освітлення місць загального користування 0.091 грн/кв.м.;

- загальна сума витрат - загальна ціна послуги 5.048 грн/кв.м., а також нормативно-правові акти чи акт, де наведені формули, згідно з якими такий розрахунок по кожному виду витрат був проведений.

- договір між співвласниками багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 , погоджений з Тернопільською міською радою, прибудинкова територія якого не оформлена у їх власність або користування, який є підставою для включення ДП «Фаворит-3» ПП «Дружба сервіс-житло 1» до кошторису витрат на утримання цього багатоквартирного будинку та прибудинкової території, витрат на прибирання та інші послуги з обслуговування території навколо нього, в якому встановлена площа та межі прибудинкової території, яку співвласники погодилися утримувати.

- витребувати від відповідачів додаток №1 до договору №17Зу від 24.09.2021.

У відзиві на апеляційну скаргу ДП «Фаворит-3» ПП «Дружба сервіс-житло 1» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.

Вказує, що доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованості та законності оскаржуваного рішення суду.

Представник відповідача УЖКГ, благоустрою та екології ТМР також подав відзив на апеляційну скаргу де просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення, а суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального і процесуального законодавства, повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює та ухвалив законне рішення.

В обґрунтування доводів відзиву посилається на те, що скаржником не обґрунтовано ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі, які саме її цивільні права або законні інтереси порушує спірний договір, а всі посилання позивачки стосуються безпосередньо самих сторін спірного договору.

В судовому засіданні позивачка просила задовольнити апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній.

Представник відповідача ДП «Фаворит-3» ПП «Дружба сервіс-житло 1» просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.

Судова колегія, заслухавши доповідь головуючого судді, сторін по справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Дане рішення в повній мірі відповідає вимогам закону.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, загальний перелік яких визначений у статті 16 ЦК України.

Судом встановлено наступні обставини.

Між ДП «Фаворит-3» ПП «Дружба сервіс-житло 1» в особі засновника ОСОБА_4 , з однієї сторони, що діє на підставі статуту, та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_1 (далі - співвласники) в особі начальника УЖКГ, благоустрою та екології ТМР ОСОБА_5 , з іншої сторони, що діє на підставі рішення комісії з визначення управителя багатоквартирного будинку, оформлене протоколом комісії №б\н від 10.09.2021, рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №850 від 22.09.2021, та Положення, укладено договір №173у про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (групою будинків) від 24.09.2021, та додатки до нього №1, 2, 3, 4.

Відповідно до пунктів 1, 3 спірного договору, управитель зобов`язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а співвласники зобов`язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору. Послуга з управління полягає у забезпеченні управителем належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території.

Послуга з управління включає:

- утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;

- купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;

- поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно з пунктами 2, 3, 4 спірного договору, додатки є невід`ємною частиною договору. В додатку 1 зазначенні список співвласників і площа квартир та приміщення, що перебувають у їх власності, станом на дату укладення договору. В додатку 2 зазначено загальні відомості про будинок. В додатку 3 зазначається акт приймання-передачі технічної документації. В додатку 4 зазначається вимоги до якості послуги з управлінням будинком.

Відповідно до пункту 25 Договору, внесення змін до цього договору здійснюється шляхом укладення сторонами додаткової угоди, якщо інше не передбачено цим договором.

30.06.2023 укладено додаткову угоду №1/173у до Договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (групою будинків) №173у від 24.09.2021, що є додатком 5 договору, якою у зв`язку із зміною тарифу на електроенергію, внесено зміни до пункту 10 договору: ціна послуги з управління становить 5.522 гривень (у томі числі єдиний податок) на місяць за 1 кв. метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку та включає: витрати на утримання будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна будинку в розмірі 5.048 гривень, без єдиного податку за 1 кв. метр загальної площі житлового та нежитлового приміщення у будинку відповідно до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території, що міститься в додатку 5 до Договору; винагороду управителю в розмірі 0.474 гривень на місяць за 1 кв. метр загальної площі житлового та нежитлового приміщення у будинку.

Позивач ОСОБА_3 не подала суду докази, які б підтверджували, що вона є власником чи співвласником квартири АДРЕСА_2 .

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення вимог, оскільки позивачка ОСОБА_3 не довела порушення її прав та наявність підстав визнання правочину недійсним.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду.

Згідно Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі мають право захистити свої порушені права шляхом звернення до суду з позовною заявою про:

- усунення недоліків товару;

- заміну товару неналежної якості на аналогічний товар належної якості;

- розірвання договору і відшкодування понесених збитків;

- відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної товаром неналежної якості.

Відповідно ст.11 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором.

Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за рішенням зборів співвласників (загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) і згодою управителя та зазначається у договорі з управителем.

Умови договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком повинні відповідати умовам типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Істотними умовами договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком є:

1) перелік послуг;

2) вимоги до якості послуг;

3) права і обов`язки сторін;

4) відповідальність сторін за порушення договору;

5) ціна послуг;

6) порядок оплати послуг;

7) порядок і умови внесення змін до договору;

8) строк дії договору, порядок і умови продовження дії та розірвання договору.

Відповідно до ч.2 ст.10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII, вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування. Ціна послуги з управління багатоквартирним будинком у разі визначення управителя органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» визначається на рівні ціни, запропонованої в конкурсній пропозиції переможцем конкурсу. Така ціна протягом строку дії договору управління може змінюватись виключно за погодженням сторін з підстав та в порядку, визначених таким договором.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що ціна послуги з управління багатоквартирним будинком за адресою АДРЕСА_1 , визначалася на рівні ціни, запропонованої в конкурсній пропозиції ДП «Фаворит-3» ПП «Дружба сервіс-житло 1» (переможця конкурсу), а саме 5.522 грн, про що було укладено додаткову угоду від 30.06.2023 №1/173у до договору.

Перелік та вартість робіт (послуг) з управління багатоквартирним будинком, витрати на які включаються до складу витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, міститься в Додатку. Наявний і кошторис витрат на управління вказаним будинком, що міститься в матеріалах справи.

Судом першої інстанції встановлено, що співвласниками житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , не було визначено особи, уповноваженої на підпис правочину в порядку ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Від імені власника договір підписано навальником УЖКГ, благоустрою та екології ТМР.

Доводи апеляційної скарги, що саме оспорюваний договір порушує права та законні інтереси позивачки, їй є незрозумілим спосіб розрахунку ціни на послуги з управління багатоквартирним будинком, невірно зазначена площа будинку, що дає підстави вважати, що позивачку вводять в оману, а тому, як вона вважає, це є підставою для визнання договору недійсним, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки ОСОБА_3 не доведено порушення її прав.

Згідно ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

У відповідності до положень статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Частинами 1, 3, 5 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недодержання в момент вчинення правочину стороною вимоги, встановленої, зокрема, частиною 1 ст.203 ЦК України, є, відповідно до ч.1 ст.215 цього Кодексу, підставою недійсності правочину.

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.236 ЦК України, правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У постанові від 16.11.2018 року у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3,15,16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

За положеннями ст.ст.626-628 ЦК України, договором є домовленість двох або більш сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст.ст.215, 638 ЦК України, відсутність у договорі всіх істотних умов, є підставою для визнання такого правочину недійсним лише в разі доведення особою, яка не є стороною спірного Договору, наявності порушень (не визнання або оспорювання) її прав або охоронюваних законом інтересів, у протилежному випадку, це є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову без надання оцінки дійсності умов спірного Договору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстав визнавати недійсним договір №173у від 24.09.2021, укладений між УЖКГ, благоустрою та екології ТМР та ДП «Фаворит-3» ПП «Дружба сервіс-житло 1» правових підстав немає, оскільки ОСОБА_1 не довела належними, допустимими та достатніми доказами викладені в позові обставини та не підтвердила факт порушення її права як споживача саме відповідачами. При цьому позивачкою не подано доказів, що вона являється співвласником квартири АДРЕСА_2 , а тому має певні права та правомірний інтерес стосовно багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на обґрунтування позовних вимог та апеляційної скарги ОСОБА_1 , її доводи зводяться до незгоди з запропонованим відповідачем тарифом за обслуговування будинку АДРЕСА_1 .

Колегія суддів зазначає, що відповідно до умов укладеного договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком за вказаною адресою та вимог прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», якщо протягом строку дії договору співвласники приймають рішення про зміну форми управління будинком або про обрання іншого управителя, цей договір достроково припиняється через два місяці з дати отримання управителем письмового повідомлення від співвласників (уповноваженої ними особи) про таке рішення.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17).

Застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб`єктом порушеного права способи захисту відповідають вимогам закону та є ефективними.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.06.2021 у справі №554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2022 у справі №520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №209/3085/20).

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16, провадження №12-158гс18).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18); від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (провадження N 14-364цс19); від 06.04.2021 у справі №925/642/19 (провадження №12-84гс20) та інших).

Отже, зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16 (провадження №12-158гс18) зроблено висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту потрібно встановити, які саме права (правомірні інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Невстановлення (неіснування) права на позов в матеріально-правовому розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Якщо ж суд дійде переконання про порушення прав, свобод чи інтересів позивача, він лише тоді має надати оцінку обраному позивачем способу захисту та з`ясувати, чи є цей спосіб правомірним та ефективним, оскільки обрання способу захисту, що не відповідає цим критеріям, є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Отже, невстановлення (неіснування) порушеного права чи неправомірність або неефективність вибраного позивачем способу захисту прав, які суд за результатами вирішення спору вважатиме порушеними, невизнаними або оспорюваними, є підставою для ухвалення судом рішення про відмову в позові.

Відповідно суд може відмовити в позові за безпідставністю чи недоведеністю пред`явлених вимог або ж суд може встановити, що право позивача порушене, невизнане чи оспорюване, тобто встановити підставність позову, втім відмовити з підстав вибору неправомірного та/чи неефективного способу захисту.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.03.2023 в справі №753/8671/21 (провадження №61-550св22).

Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності вимогам ЦПК України резолютивної частини оскаржуваного рішення суду є безпідставними, оскільки резолютивна частина оскаржуваного рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 березня 2024 року є чіткою, зрозумілою та не припускає кілька варіантів тлумачення.

При цьому колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що відповідно до ст.271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд може роз`яснити судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.

Щодо інших доводів позивача у справі, викладених в обґрунтування власних правових позицій по наявному спору, то суд не вбачає підстав для надання таким оцінки у межах розглядуваного спору, оскільки вищенаведені аргументи суду у даному рішенні, на думку суду, є самостійною та достатньою підставою для висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини в рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до вимог ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 грудня 2022 року є законними та обґрунтованими і підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 березня 2024 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 10 липня 2024 року.

Головуючий

Судді