Рішення

від 15.03.2024 по справі 462/6596/23

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/6596/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2024 року м. Львів

Залізничний районний суд м. Львова у складі

головуючого судді Мруць І.С.,

секретаря судового засідання Шостак К.Р.,

справа №462/6596/23

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

позивач ОСОБА_2 ,

відповідач ЛКП «Левандівка»,

відповідач ЛКП «Залізничнетеплоенерго»

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Львівського комунального підприємства «Левандівка», Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» про відшкодування шкоди,

встановив:

ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернувся із позовом до ЛКП «Левандівка», ЛКП «Залізничнетеплоенерго», в якому просив стягнути з відповідачів на користь позивачів завдану матеріальну шкоду в розмірі 11 884, 50 грн., моральну шкоду в розмірі 10000 грн., судові витрати покласти на відповідачів.

Позов обґрунтовано тим, що 20.03.2023 року у квартирі, власниками якої є позивачі, стався прорив системи опалення внаслідок розриву алюмінієвого ребра радіатора системи центрального опалення в одній із кімнат квартири. Зазначає, що напередодні прориву, а саме 19.03.2023 року, з центральної системи опалення було спущено воду, про що свідчив характерний звук у стояках системи центрального опалення, тоді як 20.03.2023 року гаряча вода була подана у систему опалення знову, під час чого і відбувся зазначений прорив.

Представники ЛКП «Левандівка», управителя багатоквартирного будинку, не здійснили жодних дій та не повідомили про факт прориву у зв`язку із повторною подачею гарячої води у квартирі відповідачів, ЛКП «Залізничнетеплоенерго». Вважає, що залиття квартири позивачів сталося внаслідок винних дій (протиправної бездіяльності), а саме неналежного стану внутрішньо будинкових систем централізованого опалення та гарячого водопостачання в спірному будинку, технічне обслуговування якого покладено на ЛКП «Залізничнетеплоенерго». У зв`язку із залиттям квартири позивачам завдано матеріальної та моральної шкоди.

Ухвалою судді від 20.10.2023 року позовну заяву залишено без руху, зазначено недоліки, які згодом усунено.

Ухвалою судді від 31.10.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

27.11.2023 року до суду надійшов відзив на позов, у якому представник ЛКП «Левандівка» не погодився із позовними вимогами. Звернув увагу суду, на те, що позивачі зазначили, що пошкоджений радіатор алюмінієвий. Таким чином, була здійснена заміна чавунної батареї на алюмінієву, використання якої в системах центрального опалення є небажаною через невідповідність їх технічних характеристик вимогам центрального опалення. ЛКП «Левандівка» не проводило робіт по заміні даного радіатора. Вважає, що в матеріалах справи відсутній доказ визначення причини пошкодження радіатора опалення, внаслідок чого відбувся витік води. Зазначив, що прорив води відбувся в межах квартири позивачів, на яких, як власників покладено обов`язок з її обслуговування, до позовної заяви не долучено належного доказу, який визначає суму завданої матеріальної шкоди. Що стосується моральної шкоди, то, вважає, що позивачі обмежилися лише загальними фразами без їх обгрунтування.

ЛКП «Залізничнетеплоенерго» відзиву на позов до суду не подало.

29.01.2024 року представник позивачів подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, яка ухвалою суду від 13.02.2024 року була повернута.

15.02.2024 року представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, у якій просив стягнути з відповідачів на користь позивачів завдану матеріальну шкоду в розмірі 23197,00 грн., моральну шкоду в розмірі 10000, 00 грн., вартість проведеної судової будівельно-технічної експертизи у даній справі в розмірі 9559,20 грн.

Суд залишає без задоволення клопотання ЛКП «Левандівка» про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін у зв`язку з його необгрунтованістю.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до копії свідоцтва право власності на квартиру від 30.09.1997 року, копій Договору про визначення часток у спільній сумісній власності від 02.04.2005 року, договору дарування 1/3 частини квартири від 08.04.2005 року, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 є власниками квартири за адресою АДРЕСА_1 (а.с.6-9).

21.03.2023 року ОСОБА_4 звернувся до директора ЛКП «Левандівка» із заявою, у якій зазначив, що 20.03.2023 року внаслідок безграмотних дій працівників «Залізничнетеплоенерго» (19.03.23 воду з системи опалення будинку було спущено, а 20.03.23 подано воду в систему опалення під значним тиском) тріснула секція батарей, залило і зіпсовано паркет, меблі, килим, доріжку (а.с.10).

Виходячи із змісту Акту, складеного 24.03.2023 року комісією в складі заступника директора ЛКП «Левандівка», майстра з ремонту, майстра з експлуатації житлового фонду, на звернення ОСОБА_4 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 з виходом на місце обстежено квартиру та складено акт про наступне. Зі слів мешканців, 20.03.2023 р. внаслідок відновлення роботи системи центрального опалення вийшла з ладу (тріснула) секція на радіаторі у кімнаті. Пошкоджено паркетне покриття у кімнаті площею 9,9 м.кв., видно сліди залиття на стіні розміром близько 0,5 м.кв. та пошкоджена шафа (а.с.11).

02.05.2023 року ОСОБА_4 звертався до ЛКП «Левандівка» із зверненням щодо складення та надіслання ЛКП «Залізничнетеплоенерго» Акту-претензії, та отримав відповідь від 02.06.23 року про те, що акт-претензія не складався, оскільки заяву в ЛКП «Левандівка» заявник подав 21.03.23 р. факти наведені в ній перевірити вже неможливо (а.с.13,14).

06.07.2023 року ОСОБА_4 звернувся до ЛКП «Залізничнетеплоенерго» із проханням встановити обставини повторного запуску системи центрального опалення 20.03.2023, направити представника для комісійного огляду приміщення, вилучення розірваного ребра системи опалення на експертизу та встановлення збитків.

Виходячи із змісту відповіді №Ф-534-01 від 03.08.2023 року, ЛКП «Залізничнетеплоенерго» повідомило ОСОБА_4 про те, що 19.03.2023 року засоби вимірювальної техніки в АДРЕСА_2 сигналізували оператору котельні про витоки теплоносія. Для запобігання зупинки цієї котельні о 13.30 год. 19.03.2023 року було тимчасово припинено теплопостачання до 18-ти житлових будинків, в т.ч. до АДРЕСА_3 . 20.03.2023 року було виявлено та ліквідовано місце витоку і о 17.45 год. відновлено подачу теплоносія для опалення всіх будинків, в т.ч. будинку заявника. При цьому, засоби вимірювальної техніки не сигналізували про витоки теплоносія від АДРЕСА_2 . Жодної інформації з 20.03.2023 р. до 06.07.2023 р. від заявника та ЛКП «Левандівка» стосовно поривів внутрішньобудинкових мереж опалення не було. Повідомили, що на час надання відповіді встановити причину, коли і що трапилося є неможливим (а.с.16).

Висновком експерта №32 від 24.01.2024 року з додатками встановлено, що вартість відновлювального ремонту квартири АДРЕСА_4 , проведення якого необхідне для ліквідації наслідків залиття, що сталося 20.03.2023, станом на час проведення дослідження становить 23 197, 00 грн. (а.с.95-100).

За виконання експертизи позивачем відповідно до квитанції до Акту приймання-передачі послуг №1 від 24.01.2024 згідно з договором №07/11/2023 від 07.11.2023, загальна вартість наданих послуг за цим актом становить 9559,20 грн. (а.с.104).

За приписами ст. ст. 316, 319, 322 Цивільного кодексу (ЦК) України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулювання правових, організаційних та економічних відносин, пов`язаних з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначені Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» багатоквартирний будинок це житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири; управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) це фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб; управління багатоквартирним будинком - це вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

Статтею 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками.

За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку). Наймачі, орендарі та інші користувачі квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку можуть брати участь в управлінні багатоквартирним будинком виключно за дорученням власників таких квартир та приміщень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 10 вказаного Закону співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків. До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про: визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем; обрання уповноваженої особи (осіб) співвласників під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням; визначення повноважень управителя щодо управління багатоквартирним будинком.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» визначає поняття управителя багатоквартирного будинку.

Так, відповідно до п.14 ч.1 ст.1 цього Закону управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Права та обов`язки управителя багатоквартирного будинку передбачені ч.ч.3,4 ст.8 цього Закону.

Відповідно до п.5.ч.4 ст.8 цього Закону управитель зобов`язаний у разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку відповідного рішення від імені, в інтересах та за рахунок співвласників укладати з виконавцями комунальних послуг договори про надання таких послуг, забезпечувати виконання умов договорів та контроль якості цих послуг.

Права та обов`язки виконавців комунальних послуг передбачені ч.ч.1,2 ст.8 цього Закону.

Крім цього, відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець), і фізичною та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, регулюються Правилами надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 року №690 (далі Правила), а Порядком обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунальногогосподарства України 15.08.2018 року № 219 (далі Порядок) визначено механізм обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води багатоквартирного житлового будинку, забезпечення їх належного функціонування, технічного обслуговування та ремонту з метою надійного та безпечного надання споживачам відповідних комунальних послуг.

Як визначено п.п. 4, 5 Порядку, обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води багатоквартирного будинку здійснюється виконавцем та включає комплекс робіт з технічного обслуговування та проведення поточного ремонту внутрішньобудинкових систем від зовнішньої поверхні стіни будинку до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення протягом усього періоду їх експлуатації.

Обслуговування систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води в межах житлового (нежитлового) приміщення від точки приєднання здійснюється його власником (співвласниками).

При цьому в п.3 Порядку визначено, що точка приєднання внутрішньобудинкової системи теплопостачання багатоквартирного будинку до житлового (нежитлового) приміщення - відгалуження від стояків у межах приміщення для вертикальної розводки, перша запірна арматура на відгалуженні від стояка за межами приміщення для горизонтальної розводки (запірна арматура не належить до внутрішньобудинкової системи).

Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, шкода завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні враховувати, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Частиною 2 ст. 1166 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відсутність своєї вини відповідно до вимог ч.2 ст.1166 ЦК України має доводити саме заподіювач шкоди, а не позивач має доводити наявність вини відповідача, хоча він не позбавлений цього права.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: шкода; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача; вина.

Доказами, на які, серед іншого, покликається представник позивачів є Акт від 24.04.2023 року на підтвердження події та її обставин та висновок експерта на підтвердження розміру збитків.

Порядок складання Акту про залиття, аварії квартир регулюється Правилами утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України 17.05.2005 №76, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за №927/11207.

Відповідно п. 2.3.6 зазначених Правил, у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт (додаток 4).

З додатку № 4 Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій вбачається, що в Акті про залиття обов`язково описується, що трапилося і які наслідки (що залите, які обсяги робіт, які ушкодження, які речі ушкоджено, чітко зазначається причини залиття (несанкціоноване втручання мешканців квартири у роботу системи (заміна радіаторів, трубопроводів, вентилів, рушникосушарок тощо), незадовільне технічне обслуговування систем, передчасний вихід з ладу радіаторів опалення, трубопроводів, вентилів, гнучких підводок та ін.) В акті повинен міститись висновок про те, хто заподіяв шкоду.

Наданий позивачем в підтвердження залиття його квартири Акт про наслідки залиття не відповідає вказаним вимогам за змістом, оскільки не містить чіткого зазначення причин залиття та висновку про те, хто заподіяв шкоду.

Так, причина виведення з ладу секції на радіаторі, визначена зі слів мешканців, у відповідях ЛКП «Левандівка» та ЛКП «Залізничнетеплоенерго» на звернення ОСОБА_4 така інформація також відсутня.

Згідно зі ст.319 ЦК України власність зобов`язує, власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати економічну ситуацію та природні якості землі, при здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до ч.1 ст.177 ЖК України громадяни зобов`язані забезпечити схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об`єктів благоустрою, додержувати правил утримання жилого будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, додержувати чистоти і порядку в під`їздах, кабінах ліфтів, на сходових клітках і в інших місцях загального користування.

Суд критично ставиться до доводів представника позивачів, що залиття квартири позивачів сталося внаслідок винних дій (протиправної бездіяльності), а саме неналежного стану внутрішньо будинкових систем централізованого опалення та гарячого водопостачання в спірному будинку, технічне обслуговування якого покладено на ЛКП «Залізничнетеплоенерго», оскільки за встановленими обставинами справи, прорив води 20.03.2023 року відбувся в межах квартири АДРЕСА_4 , обов`язок з обслуговування якої покладено на власників цього житлового приміщення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Відповідно до ст.27 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг, у разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком).

Виходячи із матеріалів справи, такий акт-претензія управителем будинку чи виконавцем комунальних послуг не складалися.

Водночас, ні актом від 21.03.2023 року, ні висновком експерта від 24.01.2024 року не встановлено причин прориву радіатора опалення в квартирі та винуватця у заподіянні шкоди, а відтак позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не доведено належними та допустимими доказами, а судом не встановлено, що дії чи бездіяльність ЛКП «Левандівка» та ЛКП «Залізничнетеплоенерго» знаходяться в причиновому зв`язку із заподіяною шкодою.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові КЦС ВС від 18 березня 2020 року у справі № 460/2545/17, якщо право, за захистом якого звернувся позивач, не порушено, то і підстав для відшкодування моральної шкоди (похідна вимога) немає.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно норм ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної та моральної шкоди з відповідачів слід відмовити за недоведеністю.

У відповідності до ч.ч. 1, 9 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, підстав для стягнення з відповідачів вартості проведеної позивачами судово-будівельної експертизи та витрат на правову допомогу немає.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 259, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Львівського комунального підприємства «Левандівка», Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» про відшкодування шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_5 );

відповідач ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_1 );

відповідач Львівське комунальне підприємство «Левандівка» (місце знаходження місто Львів, вулиця Широка, будинок №86Б, ЄДРПОУ 20809229);

відповідач Львівське комунальне підприємство «Залізничнетеплоенерго» (місце знаходження місто Львів, вулиця С.Петлюри, будинок №4А, ЄДРПОУ 20784943).

Судове рішення складено 15 березня 2024 року.

Суддя: І.С. Мруць