Рішення

від 12.03.2024 по справі 947/34345/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/34345/23

Провадження № 2/947/887/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2024 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

за участю секретаря Матвієвої А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільна справу за позовною заявою

ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет»,

за участі третіх осіб:

приватного нотаріуса

Київського міського нотаріального округу нотаріального округу

Остапенка Євгена Михайловича,

Кальміуського відділу державної виконавчої служби у міста Маріуполі

Маріупольського району Донецької області

Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

та стягнення безпідставно набутих грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

30.10.2023 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», за участі третіх осіб: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича, Кальміуського відділу державної виконавчої служби у міста Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно набутих грошових коштів, в якій позивач просить суд:

- визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем 22.12.2020 року, зареєстрований в реєстрі за №32777, таким, що не підлягає виконанню;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» на користь ОСОБА_1 грошові кошти, стягнуті на підставі вказаного виконавчого напису, у розмірі 3331,75 грн.

В обґрунтування позову, позивач стверджує, що з виконавчим написом не згодна, вважає його таким, що вчиненийз порушенням діючого законодавства, зокрема, документи, які надані для вчинення виконавчого напису не свідчать про безспірність суми заборгованості, кредитний договір наданий приватному нотаріусу в порушення чинного законодавства не був належним чином нотаріально посвідчений. За наслідком чого, позивач просить суд визнати виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, а також стягнути безпідставно набуті грошові кошти стягнути з нього під час виконання вказаного виконавчого напису.

За таких обставин позивач був вимушений звернутись до суду з даним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу на підставі вказаного позову було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 01.11.2023 року вказану позовну заяву залишено без руху.

09.11.2023 року представником позивача надано до суду заяву на усунення недоліків поданого позову.

Перевіривши подані до суду документи, судом встановлено, що позивачем належним чином усунуті недоліки поданого позову у відповідності до положень ухвали судді від 01.11.2023 року.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 13.11.2023 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання з повідомленням сторін по справі. Визначено відповідачеві п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали суду для подання відзиву на позовну заяву.

Крім того, 11.10.2023 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання вказаної позовної заяви, за наслідком розгляду якої 16.10.2023 року Київським районним судом міста Одеси постановлено ухвалу суду по справі №947/32414/23, якою заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви задоволено. Вжито заходи забезпечення позову до подання позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», за участі третіх осіб: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича, Кальміуського відділу державної виконавчої служби у міста Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем 22.12.2020 року, зареєстрованого в реєстрі за №32777, який перебуває на примусовому виконанні в Кальміуському відділі державної виконавчої служби у міста Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в рамках виконавчого провадження ВП №65149904.

Одночасно у позові представником позивача було заявлено клопотання про витребування доказів.

21.11.2023 року до суду в електронній формі від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 12.12.2023 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про витребування доказів, задоволено частково. Витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича належним чином завірену копію виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем 22.12.2020 року, зареєстрованого в реєстрі за №32777, а також належним чином завірених копій усіх документів, що слугували підставою для його вчинення. Витребувано з Кальміуського відділу державної виконавчої служби у міста Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції належним чином завірені копії усіх документів матеріалів виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису №32777, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем 22.12.2020 року. У задоволенні решти вимог клопотання представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про витребування доказів, залишено без задоволення.

Тієї ж дати, Київським районним судом міста Одеси було ухвалено закрити підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

22.12.2023 року до суду в електронній формі через підсистему Електронний суд надійшли письмові пояснення від Кальміуського відділу державної виконавчої служби у міста Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в яких представник останнього відділу на виконання ухвали суду від 12.12.2023 року повідомив, що у зв`язку з широкомасштабним вторгненням Російської Федерації проти України та проведення активних бойових дій на території міста Маріуполь, спричинило знищення та втрату усіх виконавчих проваджень разом зі всіма оригіналами виконавчих проваджень, у тому числі матеріалів виконавчого провадження відносно ОСОБА_1 . Також повідомлено, що сканової копії виконавчого напису та заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження в автоматизованій системі виконавчого провадження не має. Однак, представник відділу надав до пояснень копію постанови про відкриття виконавчого провадження №65149904.

23.01.2024 року до суду в електронній формі через підсистему Електронний суд надійшли письмові пояснення від Кальміуського відділу державної виконавчої служби у міста Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в яких представник останнього відділу на виконання ухвали суду від 12.12.2023 року додатково надав до суду копії матеріалів виконавчого провадження №65149904, які наявні в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Також, суд зазначає, що вказана ухвала суду від 12.12.2023 року була скерована для виконання приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу нотаріального округу Остапенку Євгену Михайловичу на офіційну адресу його місцезнаходження, якою є: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 6/5.

Однак, станом на 24.01.2024 року до суду не надійшло підтвердження про вручення вказаної ухвали приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу нотаріального округу Остапенку Євгену Михайловичу, як і не надійшли витребувані судом докази.

У зв`язку з чим, судом було скеровано листа до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) для здійснити дій з вручення приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу нотаріального округу Остапенку Євгену Михайловичу, копії ухвали Київського районного суду міста Одеси від 12.12.2023 року по цивільній справі №947/34345/23, для подальшого її виконання, та здійснення контролю з її виконання, з наданням до суду відповідних документів на підтвердження вручення, що буде сприяти виконанню ухвали суду, недопущенню порушення встановлених законодавством строків розгляду справи, а також здійсненню судом судочинства у відповідності до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Також судом одночасно було запитано інформацію чи не припинені повноваження приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу нотаріального округу Остапенку Євгену Михайловичу, а у разі припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Остапенка Євгена Михайловича, запитано чи передані документи нотаріального діловодства та архів приватного нотаріуса Остапенка Є.М. до Київського нотаріального архіву.

08.02.2024 року та 26.02.2024 року до суду надійшли відповіді від Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на вказаний запит та повідомлено, що наказом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 31.12.2021 року за №1920/6, припинено нотаріальну діяльність приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича з 31.12.2021 року. Повідомлено, що документи нотаріального діловодства та архів приватного нотаріуса Остапенко Є.М. станом на сьогодні до Київського державного нотаріального архіву не передані. Інформація про укладення договору заміщення приватного нотаріуса Остапенко Є.М. в Управлінні відсутня.

Також, 09.01.2024 року до суду в електронній формі на електронну скриньку суду надійшла заява від імені ОСОБА_3 , як директора ТОВ «Фінпром маркет», про врегулювання спору за участі судді, клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, клопотання про визнання позову.

Разом зтим,суд зазначає,що увідповідності доположень ч.5,6статті 43ЦПК України,документи (втому числіпроцесуальні документи,письмові таелектронні доказитощо)можуть подаватисядо суду,а процесуальнідії вчинятисяучасниками справив електроннійформі звикористанням Єдиноїсудової інформаційно-комунікаційноїсистеми,за виняткомвипадків,передбачених цимКодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Отже,вказані заяви від імені директора ТОВ «Фінпром маркет» надійшли до суду з порушенням встановленого ЦПК України порядку для надіслання документів в електронній формі.

Крім того, до зазначеної заяви заявником не надано належних документів на підтвердження повноважень Ґедзь О.В., діяти від імені ТОВ «Фінпром маркет».

За наслідком чого, вказані заяви, які надійшли до суду 09.01.2024 року від імені директора ТОВ «Фінпром маркет», судом під час розгляду справи не приймаються.

У судове засідання призначене на 12.03.2024 року учасники справи не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином.

06.12.2023 року від представника позивача до суду в електронній формі через підсистему електронний суд надійшла заява про підтримання заявлених вимог та розгляд справи за відсутності. Інші учасники справи про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Підстав для відкладення судового засідання у відповідності до положень статті 223 ЦПК України, судом не встановлено.

Судом враховується, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод»(даліКонвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (даліЄСПЛ) від 08 листопада 2005р. у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п. 1 ст. 6 Конвенції.

Також слід зазначити, що відповідно дост. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»,у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.

Згідно зіст. 12-2 вказаного Закону,в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначеніКонституцією Українита законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбаченіКонституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

У відповідності до положень ст. 26 вказаного Закону,правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно доКонституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 282 ЦПК України, розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Приймаючи викладене, неявку відповідача до судового засідання без поважних причин, судом було ухвалено провести розгляд справи за відсутності сторін по справі в судовому засіданні 12.03.2024 року на підставі наявних у матеріалах справи доказів та у відповідності до ст.ст. 280, 281 ЦПК України, Київським районним судом м. Одеси була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Судом встановлено, що 22.12.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинено виконавчий напис за реєстраційним номером №32777 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром маркет» заборгованості у розмірі 20847,49 грн.

Як вбачається, на підставі вказаного виконавчого напису, заступником начальника Кальміуського відділу державної виконавчої служби у міста Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 14.04.2021 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №65149904.

В рамках вказаного виконавчого провадження, державним виконавцем винесено: 11.09.2023 року постанову про арешт коштів боржника; 18.09.2023 року постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи-боржника у банку для здійснення видаткових операцій; 22.11.2023 року постанову про зупинення вчинення виконавчих дій.

У відповідності до наданого позивачем листа Кальмійського відділу державної виконавчої служби у міста Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 14.09.2023 року за №65149904 вбачається, що в рамках виконавчого провадження №65149904 стягнення боргу проводилось із пенсії боржника ОСОБА_1 , за наслідком чого залишок боргу становить 17515,74 грн.

Отже, приймаючи, що на підставі оспорюваного виконавчого напису було стягнуто 20847,49 грн., з яких залишок станом на 14.09.2023 року підтверджено в сумі 17515,74 грн., судом вважає встановленим, що в рамках виконавчого провадження №65149904 з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром маркет» були стягнуті грошові кошти в сумі 3331,75 грн. (20847,49 17515,74 = 3331,75).

Позивач стверджуючи, що вказаний виконавчий напис вчинено на підставі договору, який нотаріально не посвідчений, та будучи незгодною з вказаним виконавчим написом, звернулась до суду з цим позовом.

За приписами ст. ст.15, 16 ЦК України,кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно дост. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1ст. 1 Закону України «Про нотаріат»,нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюєтьсяЗаконом України «Про нотаріат»та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженийнаказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5та зареєстрований за № 282/20595 зі змінами та доповненнями на час вчинення виконавчого напису.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону та Глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Згідно з частиною першоюстатті 39 Закону України «Про нотаріат»,порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Так, згідно зі згідно зістаттею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат»визначені умови вчинення виконавчих написів.

Відповідно до приписів цієї статті, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 зі змінами визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до пункту 2 Переліку, для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Таким чином, із моменту прийняття цієїпостановиі до 10 грудня 2014 року була чинною редакція Переліку, згідно якої стягнення кредитної заборгованості на підставі виконавчих написів було можливе тільки за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також звернення стягнення на заставлене майно (п. 1 Переліку).

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (далі постанова № 662) даний Перелік документів доповнено після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», згідно якого виконавчий напис може бути вчинено за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 06 березня та 04 квітня 2017 року виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року зупинено до закінчення касаційного розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 залишено без змін.

Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.

А тому, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.09.2021 року (справа № 910/10374/17, провадження № 12-5гс21).

В подальшому на підставі Постанови Кабінету міністрів України№ 480 від 19.04.2022 року Розділ "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин" у переліку документів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172, виключено.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягає застосуваннюпостанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" № 1172.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження ВП №65149904, які витребувані судом на підставі ухвали суду від 12.12.2023 року з Кальмійського відділу державної виконавчої служби у міста Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, останні не містять інформації про те, що виконавчий напис, вчинений 22.12.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., зареєстрований в реєстрі за №32777, вчинений на підставі нотаріально посвідченого договору укладеного з ОСОБА_1 , за яким в останньої виникла заборгованість у стягнутому розмірі.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зазначене положення кореспондується частиною 3 статтею 12 ЦПК України.

Під час розгляду справи, судом за клопотанням позивача з метою доведення вимог належними доказами, судом було постановлено ухвалу суду від 12.12.2023 року, якою у тому числі витребувано від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. належним чином завірену копію вищевказаного виконавчого напису та документів, що слугували підставою для його видачі.

Однак, вказана ухвала суду приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. не виконана, а у відповідності до листів Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 08.02.2024 року та 26.02.2024 року повідомлено, що нотаріальну діяльність приватного нотаріуса Остапенко Євгена Михайловича з 31.12.2021 року припинено, а документи нотаріального діловодства та архів від нього, станом на день надання відповіді, до Київського державного нотаріального архіву не надходили.

Частиною 10 статті 84 ЦПК України передбачено, що у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Одночасно судом враховується, що відповідачем ТОВ «Фінпром маркет» під час розгляду справи також в порушення вимог ч.1 ст.81 ЦПК України не надано належних документів на підтвердження того, що спірний виконавчий напис було вчинено на підставі поданих відповідних належних документів, у тому числі на підставі нотаріально посвідченого договору, на підставі якого у ОСОБА_1 виникла стягнута заборгованість, як і не надходило доказів на спростування викладених позивачем доводів в обґрунтування позову.

Відповідачами, в свою чергу, не доведено у встановленому законом порядку, що є обов`язковим в силу принципу змагальності, передбаченогост. 12 ЦПК України, факту його правомірної поведінки, не спростовано тих обставин, на які позивач посилається в своєму позові. Розглядаючи справу, суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України,суд оцінюєдокази засвоїм внутрішнімпереконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивному табезпосередньому дослідженнінаявних усправі доказів. Жоднідокази немають длясуду заздалегідьвстановленої сили.Суд оцінюєналежність,допустимість,достовірність кожногодоказу окремо,а такождостатність івзаємний зв`язокдоказів уїх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Також судом враховується, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 23.08.2016 у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Такі тези викладено та застосовано, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 275/732/17 (провадження № 61-15117св21).

Таким чином, приймаючи вищевикладене, суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що спірний виконавчий напис, вчинений 22.12.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., зареєстрований в реєстрі за №32777, було вчинено на підставі договору укладеного з ОСОБА_1 , який не містить інформації про нотаріальне посвідчення, а відтак із недотриманням приватним нотаріусом під час його вчинення вимог ст. 87Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача до ТОВ «Фінпром маркет» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно отриманих в межах виконавчого провадження грошових коштів в сумі 3331,75 грн., суд зазначає наступне.

Як вже судом встановлено, в межах виконавчого провадження №65149904, з примусового виконання вищевказаного спірного виконавчого напису №32777 від 22.12.2020 року, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром маркет» було стягнуто 3331,75 грн.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 1212 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За правовою природою конструкція зобов`язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію.

Зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов`язання з правочинів (договорів). Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов`язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів.

Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов`язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.

Зі змістустатті 1212 ЦК Україниможна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Про виникнення зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна можна говорити у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов`язань з повернення безпідставного збагачення.

Положенняглави 83 ЦК Українизастосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Результат аналізустатті 1212 ЦК Українидає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов`язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбаченихзаконом, іншими правовими актами або правочином підстав).

Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.

Для виникнення зобов`язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується назаконі, іншому правовому акті або правочині.

Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.

Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).

Конструкціястатті 1212 ЦК України, як і загалом нормглави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути таке майно цій особі на підставістатті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно достатті 1212 ЦК Україниу такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно.

Такий правовий висновок викладено у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.09.2021 у справі №201/6498/20.

Приймаючи викладене, оскільки грошові кошти в сумі 3331,75 грн., стягнуті з позивача на користь ТОВ «Фінпром маркет» в межах виконавчого провадження №65149904 на підставі виконавчого напису №32777 від 22.12.2020 року, щодо якого суд дійшов до висновку про визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд вважає встановленим, що правові підстави набуття відповідачем грошових коштів у сумі 3331,75 грн., що стягнуті з ОСОБА_1 відпали, в відтак отримані відповідачем вказані кошти підлягають поверненню позивачу відповідно достатті 1212 ЦК України.

У зв`язку з чим, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в цій частині, а відтак останні підлягають задоволенню.

Ухвалюючи рішення суду в цій справі, судом також враховується, що Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Щодо судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1, 2, 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: 1)у разізадоволення позову-на відповідача; 2)у разівідмови впозові -на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За наслідком чого, враховуючи задоволення позовних вимог, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають у відшкодування витрати зі сплати судового збору в загальній сумі 2684,00 грн., з яких: 1073,60 грн. - судовий збір за вимогою немайнового характеру; 1073,60 грн. - судовий збір за вимогою майнового характеру; 546,80 грн. судовий збір за заявою про забезпечення позову до подання даної позовної заяви.

Керуючись ст.ст.10,11, 76-82, 84,141,263-265,268,280-282,352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (місцепроживання: АДРЕСА_1 )до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Фінпроммаркет» (місцезнаходження:08200,Київська обл.,м.Ірпінь,вул.Михайла Стельмаха,9А,оф.204),за участітретіх осіб:приватного нотаріусаКиївського міськогонотаріального округуОстапенко ЄвгенМихайлович (місцезнаходження:01001,м.Київ,вл.Мала Житомирська,6/5),Кальміуського відділудержавної виконавчоїслужби уміста МаріуполіМаріупольського районуДонецької областіСхідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (місцезнаходження:04210,м.Київ,просп.Володимира Івасюка,21/38,а/с108),про визнаннявиконавчого написутаким,що непідлягає виконаннюта стягненнябезпідставно набутихгрошових коштів задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 22 грудня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем, зареєстрований в реєстрі за №32777, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет», код ЄДРПОУ 43311346, заборгованості у загальному розмірі 20847 гривень 49 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет», код ЄДРПОУ 43311346, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , грошові кошти отримані в порядку примусового виконання виконавчого напису, вчиненого 22 грудня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем, зареєстрованого в реєстрі за №32777, в межах виконавчого провадження №65149904, в сумі 3331 (три тисячі триста тридцять одна) гривня 75 (сімдесят п`ять) копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет», код ЄДРПОУ 43311346, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у відшкодування витрат зі сплати судового збору 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 15.03.2024 року.

Головуючий КалініченкоЛ.В.