Ухвала

від 15.03.2024 по справі 307/1068/24

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/1068/24

Провадження № 2-о/307/24/24

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Закарпатської області

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

15 березня 2024 року м. Тячів

Суддя Тячівського районного суду Закарпатської області Ніточко В.В.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 , де заінтересована особа: виконавчий комітет Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В:

заявник звернувся до суду із заявою, де заінтересована особа: виконавчий комітет Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, про встановлення факту, що має юридичне значення.

Просить встановити, що він, ОСОБА_1 , є єдиною особою, який здійснює постійний догляд за бабусею ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка потребує постійного стороннього догляду.

Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ізст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Статтею 15 Цивільного кодексу Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В силу частин першої та другоїстатті 293 ЦПК Україниокреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною першоюстатті 315 ЦПК Українинаведено перелік фактів, справи про встановлення яких розглядаються судом. Хоча за змістом частини другої цієї статті зазначений перелік не є вичерпним, проте у судовому порядку можуть бути встановлені тільки ті факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб (якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: 1) факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; 2) встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; 3) заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); 4) чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Заявник звертаючись до суду із заявою про встановлення факту постійного догляду за бабусею, покликається на те, що він є єдиною особою, яка здійснює постійний догляд за ОСОБА_2 особою похилого віку, з інвалідністю ІІ групи, яка потребує постійного стороннього догляду.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Суди при вирішенні питання про підвідомчість справи мають право враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено несудовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду.

Порядок вирішення питання можливості оформлення постійного догляду за особами похилого віку, у тому числі і за особами, що потребують постійного стороннього догляду, визначеноЗаконом України "Про соціальні послуги", Порядком підготовки та перепідготовки фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2020 року № 430, Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 6 жовтня 2021 року № 1040. Вказані нормативно-правові акти визначають порядок отримання статусу фізичної особи, яка надає соціальні послуги з догляду, внесення відомостей про таких осіб до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, порядок отримання витягу з такого Реєстру.

Факт постійного надання соціальних послуг (догляду) інвалідам та хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, може бути встановлений структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад за місцем проживання/перебування осіб, яким надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі із дотриманням Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про соціальні послуги"надавачами соціальних послуг, зокрема, є фізичні особи, які включені до розділу "Надавачі соціальних послуг" Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.

Пунктом 3частини 6статті13цього Законупередбачено,що фізичніособи,які надаютьсоціальні послугиз доглядувідповідно доцього Законубез здійсненняпідприємницької діяльності,можуть надаватисоціальні послугиз доглядуна непрофесійнійоснові безпроходження навчаннята дотриманнядержавних стандартівсоціальних послуготримувачам соціальнихпослуг зчисла членівсвоєї сім`ї,які спільнопроживають,пов`язані спільнимпобутом,мають взаємніправа іобов`язки тає громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями.

Відповідно до ч. 6ст. 15 Закону України "Про соціальні послуги"формування Реєстру здійснюється шляхом внесення до нього відповідної інформації уповноваженими органами системи надання соціальних послуг.

Порядок формування, ведення та доступу до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2021 року № 99.

Постановою Кабінету Міністрів України від 6 жовтня 2021 року № 1040затверджено Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі.

Таким чином, порядок встановлення факту здійснення догляду за особою, яка потребує постійного догляду, визначений відповідним законодавством та законом визначено позасудовий порядок встановлення факту здійснення постійного догляду за особою похилого віку, про встановлення якого просить заявник, у зв`язку з чим такий факт не може встановлюватися в судовому порядку в окремому провадженні.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 287/167/18-ц, вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито, - закриває провадження у ній.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 22 березня 2018 року в справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року в справі № 9901/152/18 та від 30 травня 2018 року в справі № 9901/497/18 зазначила, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 186 ЦПК Українисуддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, зважаючи, що вказана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, суд доходить висновку, що слід відмовити у відкритті провадження у вказаній цивільній справі на підставі п. 1 ч. 1ст. 186 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, заявнику також слід роз`яснити, що він має право звернутися до відповідних уповноважених органів з дотриманням вимог законодавства із відповідною заявою про здійснення догляду за особою похилого віку чи з інвалідністю.

Крім цього, слід зазначити, що ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 22 лютого 2024 року заявнику було відмовлено у відкритті провадження за його заявою, де заінтересована особа: виконавчий комітет Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, про встановлення факту, що має юридичне значення (що він, ОСОБА_1 , є єдиною особою, який здійснює постійний догляд за бабусею ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка потребує постійного стороннього догляду).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 186, 260, 315 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , де заінтересована особа: виконавчий комітет Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, про встановлення факту, що має юридичне значення.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, а учасником справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано у строк, встановлений ст.354 ЦПК України. Уразі подання апеляційної скарги ухвала суду набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції

Суддя В.В. Ніточко