Рішення

від 04.03.2024 по справі 570/4041/23

РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 570/4041/23

Номер провадження 2/570/124/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2024 року

Рівненський районнийсуд Рівненськоїобласті вособі:

судді Красовського О.О.

з участю:

секретаря судових засідань Гречки О.В.

представників сторін - Лихач О., ОСОБА_1 , адвоката Незнамової Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Клеванської селищної ради Рівненського району Рівненської області до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним наказу, витребування земельної ділянки площею 1,2 га, -

в с т а н о в и в :

В обґрунтування позовних вимог керівник Здолбунівської окружної прокуратури зазначає, що всупереч вимогам земельного законодавства відповідачка у справі ОСОБА_2 набула право власності шляхом безоплатної приватизації на дві земельні ділянки з тим самим цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, чим порушила положення ч.4 ст.116 Земельного кодексу України: передача земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у межах норм, визначених цих кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання. Зокрема, рішенням Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області №1243 від 16.12.2013 року затверджено проект землеустрою щодо передачі ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,15 га у с. Грабів Рівненського району Рівненської області (кадастровий номер: 5624684900:18:027:0060), а наказом Головного управління Держземагенства у Рівненській області від 03.11.2014 року №17-847/16-14-СГ затверджено проект землеустрою та відведено ОСОБА_2 земельну ділянку 1,2 га (кадастровий номер: 5624655400:03:001:0010), відомості про набуття права власності на яку за ОСОБА_2 було внесено 07.11.2014 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Земельну ділянку з кадастровим номером 5624655400:03:001:0010 ОСОБА_2 відчужила на користь ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 24.09.2015 року, який згодом продав вказану земельну ділянку ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 04.04.2017 року, а Лимар 02.12.2019 року на підставі договору купівлі-продажу відчужив на користь Відповідача ОСОБА_3 .

Позовна заява містить покликання на положення ст.387 ЦК України щодо права витребування майна із чужого незаконного володіння, а ттакож на ч.3 ст.388 ЦК України: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Звернення прокурора з позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання додержання вимог законодавства при наданні у власність земельних ділянок комунальної власності, і у зв`язку з наведеним Здолбунівська окружна прокуратура просить: поновити строки позовної давності, визнати незаконним, скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Рівненській області від 03.11.2014 року №17-847/16-14 СГ «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 та передачі у власність земельної ділянки загальною площею 1,2 кадастровий номер 5624655400:03:001:0010; витребувати у ОСОБА_3 у комунальну власність територіальної громади Клеванської селищної ради Рівненського району земельну ділянку загальною площею 1,2 кадастровий номер: 5624655400:03:001:0010, що розташована на території Клеванської селищної ради Рівненського району Рівненської області, стягнути з відповідачів судовий збір у розмірі 5368 гривень.

Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області у своєму відзиві від 14.08.2023 року із покликанням на практику Верховного Суду зазначає, що оспорення розпорядження місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади про передачу такої земельної ділянки у власність фізичній особі не є необхідним і не відповідає критерію ефективного способу захисту порушеного права. Також, на момент прийняття Головним управлінням оскаржуваного наказу, ні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, ні в Державному земельному кадастрі не було інформації про реєстрацію за ОСОБА_2 земельної ділянки, яка була їй надана згідно рішення Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 16.12.2013 №1243. Таким чином, на момент прийняття оскаржуваного наказу Головному управлінню не було відомо про те, що ОСОБА_2 вже використала своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, оскільки така інформація була відсутня у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в Державному земельному кадастрі. Просить відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі.

У поданому відзиві на позовну заяву від 29.09.2023 року представник ОСОБА_3 адвокат Незнамова Т.О. зазначає, що положення ч.3 ст.388 ЦК України не підлягають до застосування з огляду на те, що ОСОБА_3 отримав спірну земельну ділянку за оплатним правочином (договір купівлі-продажу), а умовою застосування вказаної норми є безвідплатність (відсутність грошового відшкодування). Вказує, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем і придбаваючи спірне майно у продавця міг орієнтуватися лише на ті відомості, які містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у якому була відсутня будь-яка інформація щодо прав інших (третіх) осіб на таке майно або обтяжень. Поданий позов є прямим втручанням у мирне володіння майном, що є неприпустимим в силу положень ст.41 Конституції України.

Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У поданій Здолбунівською окружною прокуратурою відповіді на відзив представника ОСОБА_3 від 10.10.2023 року акцентує увагу на повторності отримання ОСОБА_2 земельної ділянки, зазначає про суспільний інтерес і вважає свої позовні вимоги обґрунтованими.

ОСОБА_2 у своєму відзиві від 26.10.2023 року вказує, що вона є неналежним відповідачем по справі, адже із заявами про виділення спірної земельної ділянки до Головного управління Держгеокадастру не зверталася та не вчиняла жодних дій щодо такої ділянки. Про оформлення права власності на спірну земельну ділянку дізналася в ході допиту як свідка в межах кримінального провадження №42022181110000040 і станом на дату звернення прокурора з позовом проведені усі необхідні слідчі дії, які підтверджують її непричетність до факту набуття права власності на спірну земельну ділянку. Оскільки Позивачем обрано неефективний спосіб захисту порушених прав, викладені підстави позову не відповідають дійсності (про що відомо Позивачу), та помилково визначений склад сторін у справі, що є окремою підставою для відмови у задоволенні позову, ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні позову.

Представник Клеванської селищної ради Рівненського району Рівненської області у судові засідання не з`являвся, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

ОСОБА_2 обмежилася поданням суду відзиву на позовну заяву, про дату та час розгляду справи була повідомлена належним чином.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позов з підстав, що описані вище.

Представник ГУ Держгеокадастру у Рівненській області просить відмовити у задоволенні позову з підстав, що викладені у відзиві.

Представник відповідача ОСОБА_6 адвокат Незнамова Т. просить відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши докази, надані сторонами на виконання вимог ст.81 ЦПК України і які сторони вважають достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень, з`ясувавши фактичні обставини справи, та, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні обставин справи суд вважає,що правові підстави для задоволення позову відсутні, з огляду на наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 16.12.2013 року №1243 (надано суду Здолбунівською окружною прокуратурою на підставі клопотання про долучення доказів від 10.10.2023 року) було: затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадян для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства згідно додатку №1; надано громадянам вказаним у додатку №1 земельні ділянки за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (рілля) для будівництва жилого будинку господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства; надано право щодо оформлення права на земельну ділянку в порядку визначеному законодавством.

У вказаному додатку №1 до рішення сесії №1243 від 16.12.2013 року міститься інформація щодо громадянки ОСОБА_2 , зокрема, їй виділено земельну ділянку 0,15 га для особистого селянського господарства у с. Грабів Рівненського району Рівненської області за кадастровим номером: 5624684900:18:027:0060.

Відомості щодо вказаної земельної ділянки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відсутні: позивачем не надавалися.

Наказом Головного управління Держземагенства у Рівненській області від 03.11.2014 року «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, на території Клеванської селищної ради Рівненського району Рівненської області згідно з додатком; передано у власність визначену у додатку земельну ділянку.

Вказаний додаток містить інформацію щодо виділення ОСОБА_2 земельної ділянки 1,2 га за кадастровим номером: 5624655400:03:001:0010 (спірна земельна ділянка). Державна реєстрація права власності за ОСОБА_2 відбулася 07.11.2014 року, що підтверджується відомостями із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Також із вказаного реєстру вбачається інформація щодо переходу права власності, зокрема, 24.09.2015 року ОСОБА_2 подарувала спірну земельну ділянку ОСОБА_4 згідно договору дарування; 04.04.2017 року ОСОБА_4 продав спірну ділянку ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу; 02.12.2019 року ОСОБА_5 продав спірний об`єкт нерухомості ОСОБА_3 (Відповідач по справі). Дані обставини також підтверджуються копіями відповідних договорів, які були надані Позивачем у якості додатків до позовної заяви.

У відповідності до положень ч.4 ст.116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у межах норм, визначених цих кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Тобто, у громадян наявна можливість для отримання земельної ділянки у межах норм, визначених цих кодексом, лише один раз по кожному виду використання.

Матеріали справи містять копію висновку експерта №СЕ-19/118-23/1780-ПЧ від 24.04.2023 року у межах кримінального провадження №42022181110000040, з якого вбачається, що підпис від імені ОСОБА_2 у графі «Заявник» у заяві від 10.10.2014 року виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою; підпис від імені ОСОБА_2 у графі «Заявник» у заяві від 17.10.2014 року виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою. Питання, на які експертом були надані відповіді, стосувалися саме спірної земельної ділянки (а.с. 181-187). Вказаний висновок експерта Позивачем не спростовано, доказів зворотного суду не надано.

Відтак, суд прийшов до висновку, що такий висновок експерта свідчить про непричетність ОСОБА_2 щодо виділу їй спірної земельної ділянки, а також і про відсутність факту повторності звернення саме ОСОБА_2 до органів місцевого самоврядування з метою отримання спірної земельної ділянки у власність шляхом приватизації, а тому відповідачкою по справі ОСОБА_2 не порушено вимоги земельного законодавства, зокрема, положення ч.4 ст.116 Земельного кодексу України, а тому відсутні підстави для скасування наказу Держземагенства у Рівненській області від 03.11.2014 року.

Також,відповідач ОСОБА_3 у будь-якомувипадку єдобросовісним набувачем,а саме особою, яка не знала і не могла знати про те, що особа, у якої було придбано майно, не мала право на його продаж (відчуження). Підстави для витребування спірного майна у відповідача відсутні з огляду на те, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем у розумінні ст.388 ЦК України, оскільки добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому, за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень, про що зазначено у п.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі № 922/3537/17.

При вирішенні даного спору суд враховує добросовісність поведінки зареєстрованого володільця нерухомого майна, а також те, що така особа не знала та не могла знати про можливе існування обтяжень речових прав на це майно або про наявність на нього речових прав третіх осіб,тому така особа може покладатися на відомості Реєстру. За відсутності у цьому Реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяженьі відсутності даних про те, що набувач майна знав або не міг не знати про існування таких прав чи обтяжень,цей набувач, добросовісно покладаючись на відомості зазначеного Реєстру, набуває відповідне право на нерухоме майно, вільне від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень, що відповідає п.п. 46, 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 року у справі №233/4365/18.

Суд бере до уваги також той факт, що на момент прийняття Головним управлінням оскаржуваного наказу, ні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, ні в Державному земельному кадастрі не було інформації про реєстрацію за ОСОБА_2 земельної ділянки, яка була їй надана згідно рішення Зорянської сільської ради від 16.12.2013 №1243, що не спростовано представником позивача у справі.

Розглядаючи справи щодо застосування положень ст.388 ЦК України у поєднанні з положеннями ст.1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном, а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням, про що зазначено у п.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 року в справі №461/12525/15-ц. З огляду на позовні вимоги Суд приходить до висновку, що на Відповідача ОСОБА_3 покладається подвійний тягар у вигляді позбавлення майна спірної земельної ділянки, а також втрати коштів, які Відповідачем були сплачені у зв`язку з придбанням такого об`єкту нерухомості.

Оцінюючи наявність підстав для втручання у право на мирне володіння майном (шляхом витребування майна згідно заявленої позовної вимоги), Суд виходить з такого.

Положеннями ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу доКонвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000 року, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року, «Щокін проти України» від 1410.2010 року, «Сєрков проти України» від 07.07.2011 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року) напрацьовано три критерії, які необхідно оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу держави у право на мирне володіння майном, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення ЄСПЛ від 23.11.2000 року у справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 02.11.2004 року у справі «Трегубенко проти України»).

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності», як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, ЄСПЛ визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Таким чином, ст.1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 придбав спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу, тобто ОСОБА_3 набув у власність спірний об`єкт нерухомості як четвертий власник після прийняття наказу про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_2 , відтак, і не міг знати про те, що це майно вибуло з комунальної власності територіальної громади Клеванської селищної ради поза її волею.

Придбаваючи спірне майно, ОСОБА_3 правомірно очікував, що усі попередні власники мали право ним розпоряджатися, а він після отримання цього майна матиме змогу мирно ним володіти.

Конструкція, за якою добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар. Факт незаконного відчуження та допущення продажу майна (який доводить Позивач по справі) не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача.

Зважаючи на обставини цієї справи, враховуючи всі наведені вище принципи, Суд приходить до висновку, що задоволення вимог про витребування з володіння Відповідача спірної земельної ділянки становитиме непропорційне втручання у право на мирне володіння майном, що є порушенням ст.1 Першого протоколу до Конвенції.

У справі не встановлено обставин, за яких таке втручання не порушить справедливого балансу інтересів, а саме: позитивні наслідки вилучення спірного майна для захисту інтересів територіальної громади є більш важливими, ніж дотримання права відповідача, який законним шляхом за відповідну плату (згідно договору купівлі-продажу) добросовісно набув у власність майно, покладаючись на добросовісність дій продавця та наявність інформації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Тому задоволення віндикаційного позову і витребування у Відповідача як добросовісного набувача спірної земельної ділянки призведе до порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції.

До аналогічних висновків щодо застосування права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 06.11.2019 року у справі №522/14454/15-ц, від 22.01.2020 року у справі № 520/7397/15-ц, від 14.07.2021 року у справі №522/14452/15-ц.

У зв`язку з необґрунтованістю та недоведеністю позову питання про поновлення строку позовної давності, про яке заявлено у позовній заяві, не підлягає вирішенню.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, то судові витрати покладаються на позивача в порядку ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

У задоволенні позову керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Клеванської селищної ради Рівненського району Рівненської областідо Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним наказу, витребування земельної ділянки площею 1,2 га - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: Здолбунівська окружна прокуратура (вул. Княгині Ольги, 36, м. Здолбунів Рівненської області).

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39768252, вул. С. Петлюри, 37, м. Рівне).

Відповідачка: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 )

Відповідач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 )

Суддя Красовський О.О.

Повне рішення суду складено 14 березня 2024 року.