Рішення

від 05.03.2024 по справі 199/9905/22

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/9905/22

(2/199/106/24)

РІШЕННЯ

Іменем України

05.03.2024

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Спаї В.В.,

секретар судового засідання Подварченко А.Ю.,

за участі:

прокурора Тешнер Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом прокурора прокурора Лівобережної окружної прокуратури Донецької області Фріди Мікаєлян в інтересах держави в особі Кальчицької сільської ради Донецької області до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що 16.03.2020 р. державним реєстратором Мангушської районної державної адміністрації Попруженком А.В. внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 35984339 про право приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 1421783300:07:000:2156, площею 2га для ведення особистого селянського господарства на території Касянівської сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів. Підставою для внесення запису вказано наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 32-СГ від 03.01.2020 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності». Вказаним наказом начебто ОСОБА_2 передано з земель державної власності у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 1421783300:07:000:2156, площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Касянівської сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів.

12.12.2020 р. ОСОБА_2 продала вказану земельну ділянку ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу № 3475 посвідченим приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Чекіда О.А.

07.06.2021 ОСОБА_3 продала вказану земельну ділянку ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу № 1111, посвідченим приватним нотаріусом Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Скалуном Р.В.

Лівобережною окружною прокуратурою опрацьовано дані офіційного сайту Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (https://land.gov.ua) щодо прийнятих цим органом наказів.

За результатом опрацювання встановлено, що Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області не приймався наказ № 32-СГ від 03.01.2020 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 безоплатно передано з земель державної власності у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 1421783300:07:000:2156, площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Касянівської сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів.

Згідно з відповіддю Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області №10-5.42-5199/2-21 від 19.11.2021 наказ щодо надання дозволу на розробку проектів землеустрою на земельну ділянку 1421783300:07:000:2156 Головним управлінням не приймався, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, на підставі якого здійснювалась реєстрація земельної ділянки через функціонал «Передача через веб-ресурс «Е-сервіси» до Державного фонду документації із землеустрою до фонду документації та оцінки земель Головного управління не надходив.

Крім того, Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області надано належним чином завірену копію наказу № 32-СГ від 03.01.2020, але іншого змісту, а саме про відмову ОСОБА_4 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, розташованої на території Новоселівської першої сільської ради Ясинуватського району Донецької області за межами населених пунктів, розмір земельної ділянки 2,0000 га.

Таким чином, державою ніколи не приймалося рішення про відчуження земельної ділянки 1421783300:07:000:2156, а остання вибула з державної власності поза її волею.

Предмет позову становить вимога про витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , на користь Кальчицької сільської ради Донецької області, код ЄДРПОУ 04340721, земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2 га з кадастровим номером 1421783300:07:000:2156, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Кальчицької сільської ради Маріупольського району Донецької області.

Прокурор підтримала позов в судовому засіданні.

Суд ухвалює рішення на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Фактичні обставини,встановлені судом,та змістспірних правовідносин,з посиланнямна докази,на підставіяких встановленівідповідні обставини.

Судом на підставі доказів встановлено, що відповідач є власником земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 1421783300:07:000:2156, земельна ділянка належить йому на праві приватної власності, підстава для державної реєстрації договір купівлі продажу земельної ділянки, виданий 07.06.2021 р. приватним нотаріусом Маріупольского міського нотаріального округу Донецької області Скалун Р.В. (а.с. 14 15, 19). Зазначений договір купівлі-продажу був укладений між відповідачем та ОСОБА_3 , остання набула зазначену земельну ділянку у власність на підставі договору купівлі-продажу (реєстр 3475, який виданий 12.12.2020 р. приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Чекідою О.А. (а.с. 15), який був укладений ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 16, 18).

ОСОБА_2 набула у власність земельну ділянку площею 2,00 га, кадастровий номер 1421783300:07:000:2156 16.03.2020 р., рішення про державну реєстрацію прийнято 16.03.2020 р. державним реєстратором Мангушської районної державної адміністрації Попруженком А.В., підставою для державної реєстрації є наказ №32-сг, виданий 03.01.2020 р. ГУ Держгеокадастру у Донецькій області (а.с. 15, 17).

Факти укладення договорів купівлі-продажу земельної ділянки, зазначених вище, підтверджується відповідними договорами (а.с. 20- 26).

Лівобережною окружною прокуратурою опрацьовано дані офіційного сайту Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (https://land.gov.ua) щодо прийнятих цим органом наказів (а.с. 10), згідно з інформацією з офіційного сайту відсутні відомості про наказ №32-СГ.

Суду наданий у копії наказ №32-СГ, виданий 03.01.2020року Головним Управлінням Держагеокадастру у Донецькій області (а.с. 13) «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», згідно якого затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_2 для ведення особистого сільського господарства на території Касянівської сільської ради (за межами населених пунктів) Нікольського району Донецької області.

Відповідно до цього наказу, гр. ОСОБА_2 надано безоплатно у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, у тому числі пасовищ площею 2,0000 га (кадастровий номер 1421783300:07:000:2156) із земель сільського господарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, без міни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства на території Касянівської сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів, та право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 1421783300:07:000:2156) виникає з моменту державної реєстрації цього права та орфмлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з відповіддю Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області №10-5.42-5199/2-21 від 19.11.2021 наказ щодо надання дозволу на розробку проектів землеустрою на земельну ділянку 1421783300:07:000:2156 Головним управлінням не приймався, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, на підставі якого здійснювалась реєстрація земельної ділянки через функціонал «Передача через веб-ресурс «Е-сервіси» до Державного фонду документації із землеустрою до фонду документації та оцінки земель Головного управління не надходив (а. с. 11-11а).

Суду надано у копії інший наказ, виданий Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області, № 32-СГ від 03.01.2020, але іншого змісту, а саме про відмову ОСОБА_5 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, розташованої на території Новоселівської першої сільської ради Ясинуватського району Донецької області за межами населених пунктів, розмір земельної ділянки 2,0000 га (а.с. 12).

На переконання позивача, державою ніколи не приймалося рішення про відчуження земельної ділянки 1421783300:07:000:2156, а остання вибула з державної власності поза її волею.

Правовідносини виникли між учасниками справи із захисту права державної власності на землю.

Суд, дослідивши докази, надані у порядку ст.ст. 76-80, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ч. 1, 2 ст. 328 ЦК України, права власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Положеннями статті 373 ЦК України встановлено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Частиною 4 статті 11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Положеннями частин 1, 2 статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Зі змісту ст. 116 ЗК України вбачається, що наявність рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність визначається в якості обов`язкової передумови для подальшого отримання прав власності на земельну ділянку.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлена судом.

Суду надані у копіях два накази.

На підставі наказу №32-СГ, який виданий 03.01.2020року Головним Управлінням Держагеокадастру у Донецькій області (а.с. 13) «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», встановлено, що цим наказом затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_2 для ведення особистого сільського господарства на території Касянівської сільської ради (за межами населених пунктів) Нікольського району Донецької області. Відповідно до цього наказу, гр. ОСОБА_2 надано безоплатно у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, у тому числі пасовищ площе. 2,0000 га (кадастровий номер 1421783300:07:000:2156) із земель сільського господарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, без міни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства на території Касянівської сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів, та право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 1421783300:07:000:2156) виникає з моменту державної реєстрації цього права та орфмлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

На підставі наказу з аналогічним номером та датою видання судом, але іншого змісту, судом встановлено, що відмовлено ОСОБА_5 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, розташованої на території Новоселівської першої сільської ради Ясинуватського району Донецької області за межами населених пунктів, розмір земельної ділянки 2,0000 га (а.с. 12).

Таким чином, матеріали справи містять дві копії наказів ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 03.01.2020року, зареєстровані під одним номером - №32-СГ та мають різний зміст.

В одномутексті наказу зазначено про надання ОСОБА_2 безоплатно увласність земельнуділянку площею2,0000га,у томучислі пасовищплощею 2,0000га (кадастровийномер 1421783300:07:000:2156)із земельсільського господарськогопризначення державноївласності,що перебуваютьу запасі,без міницільового призначеннядля веденняособистого селянськогогосподарства натериторії Касянівськоїсільської радиНікольського районуДонецької областіза межаминаселених пунктів,а віншому текстінаказу зацим женомером та датоювирішено питанняпро інше: відмовлено ОСОБА_5 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, розташованої на території Новоселівської першої сільської ради Ясинуватського району Донецької області за межами населених пунктів, розмір земельної ділянки 2,0000 га (а.с. 12).

З наданихкопій зазначеногонаказу вбачається,що обидвавони виданіГоловним управліннямДержгеокадастру уДонецькій області за підписом в.о. начальника Тетяни Підгорної та внесені до електронної системи, що підтверджується штрих кодами на зазначених документах. Номер документа та його дата прийняття на печатному тексті в обох текстах дописані від руки, а не виконані печатним способом.

Суду не надано доказів про те, що який же саме наказ з двох наказів є підробленим.

Земельний кодекс встановив, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникають після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує це право, та його державної реєстрації.

Присвоєння кадастрового номера це обов`язкова складова процесу приватизації, оформлення прав власності, врегулювання договірних відносин, що здійснюється шляхом державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Кадастровий номер присвоюється земельній ділянці незалежно від форми власності за заявою особи, яка оформлює технічну документацію на відповідну земельну ділянку.

В наказі про надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2,0000 га зазначено кадастровий номер. Тобто земельна ділянка була сформована і була об`єктом цивільних прав, зареєстрована в Державному реєстрі на праві власності за ОСОБА_2 , та ніщо не вказує на те, що зазначена земельна ділянка виділялася ще комусь. Таким чином, лист Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про те, що ним не приймалося рішення щодо надання у власність спірної земельної ділянки ОСОБА_2 , не свідчить про те, що саме зазначений наказ є підробленим чи недійсним.

Вирішуючи спір,суд враховуєпрезумпцію правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття, що відповідає положенням ст. 328 ЗК Кодексу та узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі №522/1029/18.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Посилання на те, що реєстрація права власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 1421783300:07:000:2156 ОСОБА_2 була вчинена на підставі підробленого (неіснуючого) наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, тобто, що спірна ділянка вибула з володіння власника не з його волі, не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами.

Виходячи зі встановлених обставин, вочевидь, що позивачем не доведено належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами незаконність та безпідставність вибуття з державної власності земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею (га) 2, кадастровий номер якої №1421783300:07:000:2156, право власності на яку зареєстровано на даний час за відповідачем, у зв`язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд також враховує наступне.

У ч. 1 ст. 8 Конституції встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементами верховенства права є принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац 2 пп.5.4 п.5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду від 22.09.2005 №5-рп/2005). Принцип правової визначеності означає, що «обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, установлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки» (абз.3 пп.3.1 п.3 мотивувальної частини рішення КС від 29.06.2010 №17-рп/2010).

При цьому дотримання вимоги ясності і недвозначності норм, які встановлюють кримінальну відповідальність, є особливо важливим з огляду на специфіку кримінального закону та наслідки притягнення до кримінальної відповідальності, адже притягнення до такого виду юридичної відповідальності пов`язане з можливими істотними обмеженнями прав і свобод людини (перше речення абз.7 п.3 мотивувальної частини рішення КС від 26.02.2019 №1-р/2019).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (п.170) вказано, що формулювання національного законодавства повинно бути достатньо передбачуваним, щоб дати особам адекватну вказівку щодо обставин та умов, за яких державні органи мають право вдатися до заходів, що вплинуть на їхні конвенційні права (див. рішення від 24.04.2008 у справі «С.G. and others v. Bulgaria», п.39).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим кодексом.

Одночасно ч. 3 ст. 3 КК передбачає, що кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки вказаним кодексом.

Криміналізація конкретного вчинку людини можлива за умови, якщо це відповідає, зокрема, сукупності таких критеріїв: значна (суттєва) суспільна небезпека діяння; поширення аналогічних діянь у суспільстві; неефективність інших галузевих правових засобів впливу на зазначені діяння; неможливість успішної боротьби з діянням менш репресивними методами.

Притягнення особи як до кримінальної, так і адміністративної відповідальності можливе лише у прямо передбачених законом випадках, враховуючи вимоги п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції та проголошені стст.3, 8 Основного Закону принципи гуманізму та верховенства права, а при наявності будь-яких сумнівів щодо тлумачення та застосування норм права, ці сумніви мають вирішуватися на користь людини.

Чинний КК України передбачає кримінальну відповідальність за підроблення документів (ст. 358 КК України).

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин у цій справі, факт підроблення наказу має бути доведений у визначеному КПК України порядку, після цього судом вирішуватиметься питання про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю, судові витрати (судовий збір) підлягає віднесенню на рахунок позивача.

Керуючись ч. 1 та ч. 3 ст. 3, ст. 13, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 19, ст.ст. 23, 76 - 81, 89, п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 258, ст.ст. 264-265, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 268, ст.ст. 273, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову прокурора - прокурора Лівобережної окружної прокуратури Донецької області Фріди Мікаєлян в інтересах держави в особі Кальчицької сільської ради Донецької області до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки відмовити повністю.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Дата складення повного судового рішення 15.03.2024 р.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В.Спаї