Рішення

від 11.03.2024 по справі 216/914/22

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 216/914/22

Провадження № 2/216/256/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2024 року місто Кривий Ріг

Дніпропетровської області

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Онопченка Ю.В.,

за участю: секретаря судового засідання Авшаряна С.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

третьої особи ОСОБА_4 ,

представника третьої особи Матвєєвої М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські Електромережі», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: товариство закритих стоянок транспортних засобів «Автомобіліст», ОСОБА_4 , про захист прав споживачів та зобов`язання вчинення дій, -

в с т а н о в и в:

22 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські Електромережі» (далі АТ «ДТЕК Дніпровські Електромережі») про захист прав споживачів та зобов`язання вчинення дій.

Позовна заява мотивована тим, що 17.12.2001 між енергопостачальною організацією та споживачем було укладено договір № 1300451 про користування електричною енергією за об`єктом споживання гаражем АДРЕСА_1 . На підставі вказаного договору за адресою: АДРЕСА_2 почав відображатися особовий рахунок № НОМЕР_1 у картці абонента ТОВ «НоваКом» з інформацією щодо кількісних показників використання електроенергії об`єкту споживання гаража АДРЕСА_1 .

У зв`язку з виходом зі складу членів ТзСТЗ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » попереднього користувача з 04.10.2020 користувачем гаражу № НОМЕР_2 блок АДРЕСА_3 стала позивач у якої виник обов`язок належно користуватися належним майном та утримувати його у тому числі шляхом здійснення оплати за спожиту електроенергію.

Позивач вважає, що між нею та АТ «ДТЕК Дніпровські Електромережі» за вищеназваним об`єктом споживання існують договірні відносини, та позивачем як новим споживачем-користувачем, засобами електронного зв`язку було надіслано відповідачу заяву-приєднання до договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії до якої надані всі належно завірені документи, перелік яких визначений п. 2.1.8 ПРРЕЕ, однак отримала відмову у зв`язку з ненаданням правовстановлюючих документів підтверджуючих право користування об`єктом споживання, без зазначення переліку яких саме. Після цього, 17.01.2022 через поштове відділення відповідачу повторно направлено документи з копією договору оренди об`єкта споживання, однак було продубльовано попередню відмову в укладенні договору, без зазначення яким конкретно документом можливо усунути недоліки.

Посилаючись на вищевказані обставини, позивач просила суд визнати бездіяльність відповідача такою, що суперечить принципу рівності прав та купівлю електричної енергії та недискримінаційного і прозорого доступу до системи передачі та системи розподілу; та зобов`язати відповідача укласти договір про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з позивачем згідно заяв-приєднання від 17.01.2022 та додати номер особового рахунку в ТОВ «НоваКом» за адресою: АДРЕСА_4 , для відображення інформації щодо кількісних показників електроенергії за об`єктом споживання гаража № НОМЕР_2 блок АДРЕСА_3 .

17 травня 2022 року третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 надала суду письмові пояснення, зі змісту яких встановлено, що вона є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 , та згідно даних ТОВ «НоваКом» за зазначеною адресою відображено особовий рахунок № НОМЕР_1 (новий особовий рахунок № НОМЕР_3 ) який відображає інформацію щодо кількісних показників використаної електроенергії об`єкту споживання гаража № НОМЕР_2 блок АДРЕСА_3 . З 04.10.2020 вищевказаним гаражем користується позивач, відповідно необхідно вирішити питання щодо розподілу електроенергії за об`єктом за належним споживачем, що фактично отримує послугу та зобов`язаний здійснювати за неї оплату, шляхом зміни у правовідносинах належного споживача, та припинити відображати інформацію за адресою: АДРЕСА_2 щодо кількісних показників використаної електроенергії по об`єкту споживання гаража № НОМЕР_2 блок АДРЕСА_3 . Вважала вимоги позивача правомірними, та просила задовольнити.

19 травня 2022 року представник відповідача ОСОБА_5 надала суду відзив на позов. Як на підставу заперечень посилалася на те, що право щодо користування гаражем обмежені договором оренди від 01.01.2022, а наданий позивачем договір не передбачає укладення позивачем договору про надання послуг з розподілу. Також, у наданому відповідачу пакеті документів для приєднання до договору з надання послуг розподілу, позивачем не були надані документи, які підтверджують повноваження голови правління ТЗСТЗ «Автомобіліст», надають їй право підписання відповідних договорів з орендарями на об`єкт за вказаною адресою.

Позивачем вносились платежі на поставку (не розподіл) електричної енергії до ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» на особовий рахунок відкритий у відношенні споживача ОСОБА_6 , з яким було укладено договір, що вбачається з акту звірки № 22-058/522001363004 від 28.02.2022. Посилання позивача на фактичні договірні відносини між нею та відповідачем на тій підставі, що вона сплачувала рахунки, немає під собою підстав. Окрім того, Правилами роздрібного ринку електроенергії затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі ПРРЕЕ), не передбачено укладення строкових договорів, в той час як договір оренди приміщення, наданий позивачем укладено до 31.12.2022. Просила суд відмовити позивачу у позові.

01 червня 2022 року представник ТзСТЗ «Автомобіліст» Матвєєва М.О. звернулася до суду з письмовими поясненнями. З 01.07.2020 ОСОБА_1 є членом ТЗСТЗ «Автомобіліст», їй на праві користування належить гараж № НОМЕР_2 блок АДРЕСА_3 . Відносини між ОСОБА_1 та ТЗСТЗ «Автомобіліст» регулюються договорами оренди гаражного приміщення від 01.01.2022, предметом яких є користування гаражним приміщенням (гаражем). Члени ТЗСТЗ «Автомобіліст», якими є власники або користувачі гаражного приміщення, які мають бажання споживати електричну енергію, мають право на підключення до електромереж товариства, але згідно статуту товариства, таке підключення не є обов`язковим для його членів.

У відповідачі на відзив від 08.06.2022 позивач вказує, що чинним законодавство України не визначено іншого правоустановлюючого документу щодо користування нерухомим майном та рухомим майном, як договір оренди. На підтвердження зміни споживача надано довідку від 04.11.2020, в тому що вона є членом ТЗСТЗ «Автомобіліст» і їй належить гараж АДРЕСА_1 , та договір оренди гаражного приміщення від 01.01.2011, що підтверджує право користування ним. Вважає, що відповідач безпідставно відмовив в укладенні договору.

Позивач, представник позивача ОСОБА_2 , під час розгляду справи у судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі, просили задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнала, просила відмовити позивачу із врахуванням підстав зазначених у відзиві.

Третя особи ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , не заперечували проти позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 01.01.2022 між позивачем та ТЗСТЗ «Автомобіліст» було укладено договір оренди гаражного приміщення № НОМЕР_2 загальною площею 6х4 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 .

ТЗСТЗ «Автомобіліст» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 17.09.2003, за організаційно-правою формою: обслуговуючий кооператив, діє на підставі Статуту, місцезнаходження його за адресою: АДРЕСА_4 .

За зверненням ОСОБА_1 до ПАТ «ДТЕК Дніпровські Електромережі», останніми було виявлено приєднання гаража № НОМЕР_2 кабелем АВВГ 2х4 мм2, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та попереднім користувачем якого був ОСОБА_6 , що підтверджується договором про користування електричною енергією від 17.12.2001, актом обстеження ПАТ «ДТЕК Дніпровські Електромережі» від 18.03.2021.

05.11.2020 ОСОБА_1 зверталась до ПАТ «ДТЕК Дніпровські Електромережі» з заявою про укладення договору про користування електричною енергією, та листом від 10.11.2020 заявнику було повідомлено, що в наданому пакеті документів відсутній документ, що підтверджує право власності або користування об`єктом нерухомості.

18.03.2021 позивач зверталася до голови Антимонопольного комітету України зі зверненням щодо безпідставної відмови в укладенні договору з ПАТ «ДТЕК Дніпровські Електромережі», на яке отримала відповідь від 30.03.2021 про направлення звернення за належністю до відділу НКРЕКП в Дніпропетровській області для розгляду в межах повноважень відповідно до статті 7 Закону України «Про звернення громадян», та умов Меморандуму між Комітетом та НКРЕКП від 29.09.2016.

Повторно, 17.05.2021 ОСОБА_1 зверталась до ПАТ «ДТЕК Дніпровські Електромережі» з заявою укласти договір про надання послуг з розділу/передачі електричної енергії по гаражу АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ), та вказаний особовий рахунок закріпити за адресою: АДРЕСА_4 . До вказаної заяви було додано документи на підтвердження вимог викладених у заяві.

Листом ПАТ «ДТЕК Дніпровські Електромережі» від 08.06.2021 позивачу було повідомлено, що договір про надання споживачу послуг з розподілу електричної енергії на підставі договору користування гаражним приміщенням від 07.04.2021 регулює правовідносини, пов`язані із передачею ТЗСТЗ «Автомобіліст» ОСОБА_1 у строкове платне користування майно гаражне приміщення № НОМЕР_4 блоці гаражів ТЗСТЗ «Автомобіліст». Зазначеним договором не вказано, що орендодавець надає право орендареві на укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії. Крім того, не надані документи підтверджуючі право, надане голові правління ТЗСТЗ «Автомобіліст» укладати відповідні договори з орендарями на об`єкти, які знаходяться у приватній власності, тобто на даний час укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії є неможливим.

Також, 17.06.2021 ОСОБА_1 зверталася до відповідача з заявою про надання договору приєднання, оскільки вважала що між нею (споживачем) за об`єктом споживача гаражем № НОМЕР_2 та ПАТ «ДТЕК Дніпровські Електромережі» (оператором системи розподілу) існують договірні відносини на підставі заяви-приєднання від 06.05.2021, однак листом від 19.07.2021 позивачу було відмовлено із посиланням на відсутність пакету документів передбаченого п. 2.1.8 Правил, немає підстав для укладення (приєднання) до публічного договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії.

01 січня 2022 року між ОСОБА_1 та ТЗСТЗ «Автомобіліст» було укладено договір оренди гаражного приміщення від 01.01.2022, та додаткову угоду до договору оренди гаражного приміщення від 01.01.2022.

За загальним правилом, закріпленим у частинах першій та третійстатті 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно достатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтями317,319 ЦК Українивласникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право володіння це забезпечена законом можливість фактичного панування над річчю, утримання її у сфері свого господарювання.

Право користування забезпечена законом можливість власника вилучати з речі її корисні властивості відповідно до її призначення, одержувати плоди і доходи, з метою задоволення різноманітних потреб.

Право розпорядження забезпечена законом можливість власника визначати фактичну та юридичну долю речі: передавати її іншим особам у власність чи тимчасове володіння і користування, а в деяких випадках - і в розпорядження (договір комісії).

Нормою статті 328 ЦК України визначено, щоправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до п. 1.2.1 ПРРЕЕ, на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі Кодексу системи розподілу та кодексу комерційного обліку.

Ініціатором укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у разі зміни споживача, форми власності чи власника електроустановки є споживач (п. 2.1.3 ПРРЕЕ).

Пунктом 4.27 ПРРЕЕ визначено, що у разі звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов`язаний повідомити електропостачальника та оператора системи або основного споживача про намір припинити дію відповідних договорів не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договорів і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.

Згідно п.2.1.8ПРРЕЕ,для укладеннядоговору споживачапро наданняпослуг зрозподілу/передачіелектричної енергіїзаявник уразі зміниспоживача,форми власностічи власникаелектроустановки маєнадати операторусистеми такідокументи:1)заяву проукладення відповідногодоговору іззазначенням місцезнаходженняоб`єкта тареквізитів заявниката наявностіпаспорта точкирозподілу/передачі; 2)для юридичнихосіб тафізичних осіб підприємців:витяг зЄдиного державногореєстру юридичнихосіб,фізичних осіб-підприємців тагромадських формувань(далі-ЄДР),роздрукований ізмережі Інтернет,або копіюдовідки,або копіювиписки зЄДР; дляфізичних осіб:копію довідкипро присвоєнняідентифікаційного номераабо реєстраційногономера карткиплатника податківабо копіюпаспорта (дляфізичних осіб,які черезсвої релігійніабо іншіпереконання відмовляютьсявід прийняттяідентифікаційного номера,офіційно повідомилипро цевідповідні органидержавної владиі маютьвідмітку упаспорті); 3)копію документа,яким визначеноправо власностічи користуванняна об`єкт(приміщення),або копіюдокумента,що підтверджуєправо власностічи користуванняна земельнуділянку абоїї частину(уразі відсутностіна відповіднійземельній ділянціоб`єкта),право нарозміщення електроустановокна територіїздійснення господарськоїдіяльності зрозподілу/передачіелектричної енергії(уразі відсутностіоб`єкта споживача); 4) у разі смерті побутового споживача, особа (спадкоємець), що звертається для укладення договору, має надати копію довідки від нотаріуса, що підтверджує подання заяви про прийняття спадщини ;5)копію документапро підтвердженняповноважень особина укладеннядоговору (витягз установчогодокумента проповноваження керівника(дляюридичних осіб),копію довіреності,виданої вустановленому порядкутощо),за необхідності; 6)копію декларації(повідомлення)про початоквиконання будівельнихробіт абодозволу навиконання будівельнихробіт (дляукладення договоруспоживача пронадання послугз розподілу(передачі)та постачанняелектричної енергіїна будівельнімайданчики,у разіякщо наявністьтакого дозволує обов`язковоюабо зазначенідокументи вимагаютьсязаконодавством усфері містобудування)та/абоу визначенихзаконодавством випадках,копію деклараціїпро готовністьоб`єкта доексплуатації абосертифіката (дляновозбудованих тареконструйованих електроустановок); 7) довідку про обсяги очікуваного споживання електроенергії окремо за кожною площадкою вимірювання споживача (крім побутових споживачів).

Із матеріалів справи вбачається, що відмовапозивачув укладенні договору про надання послуг з розподілу електроенергії була пов`язана із відсутністю у позивача документів підтверджуючих право власності або користування об`єктом нерухомості.

В ході слухання справи с удом встановлено, що позивач вступила до ТЗСТЗ «Автомобіліст» відповідно до його Статуту, на підставі письмової заяви на ім`я голови правління, шляхом внесення вступного внеску у порядку та розмірах, визначених Статутом, та отримала право користування гаражем № 40 блок АДРЕСА_3 з 04.10.2020, після виходу зі складу члена кооперативу попереднього користувача ОСОБА_6 .

З моменту набуття ОСОБА_1 права користування вищевказаним гаражем, остання щомісяця сплачувала за надані ПАТ «ДТЕК Дніпровські Електромережі» послуги електропостачання, та неодноразово зверталася до останнього з заявами про укладення договору про надання послуг з розподілу електроенергії, на що отримувала відмови.

Члени ТЗСТЗ «Автомобіліст», якими є власники або користувачі гаражними приміщеннями, які мають бажання споживати електричну енергію, мають право на підключення до електричних мереж товариства, але таке підключення не є обов`язком членів товариства.

Частиною 2 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що виконавець послуги з постачання та розподілу електричної енергії зобов`язаний постачати споживачеві електричну енергію відповідно до умов укладення договору про постачання з дотриманням встановлених показників якості послуг.

Законом України «Про ринок електричної енергії» визначено, що електропостачальник суб`єкт господарювання, який здійснює продаж електричної енергії за договором постачання електричної енергії споживачу.

Оператор системи розподілу зобов`язаний: укладати договори, які є обов`язковими для здійснення діяльності на ринку електричної енергії, та виконувати умови таких договорів.

Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на підставі договорів про надання послуг з розподілу. Договори про надання послуг з розполяжу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором (п. 11 ч. 3 ст. 46 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Статтями 3,6,203,626,627ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до частини першоїстатті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до пункту 2 частини першоїстатті 208 ЦК Україниправочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за винятком випадків, передбачених частиною першоюстатті 206 цього Кодексу.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина першастатті 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені устаттях 642, 643 ЦК України.

Частина першастатті 628 ЦК Українипередбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розкриваючи зміст засади свободи договору, у статтях6,627 ЦК Українивизначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору,ЦК Україниразом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу другого частини третьої статті6та статті627цьогоКодексупри укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цьогоКодексута інших актів цивільного законодавства.

Зазначені положення узгоджуються з нормами частини першої статті203, частини першої статті215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

З аналізу змісту частини третьої статті6, частини першої статті630 ЦК України, ПРРЕЕ убачається, що умови типового договору про постачання електричної енергії, що набули юридично обов`язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов`язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Укладення договору про постачання електричної енергії є обов`язком постачальника електричної енергії і запропонований договір повинен відповідати типовому договору про постачання електричної енергії. Відмова постачальника електричної енергії від укладення договору в такому разі суперечить вимогам частини третьої статті6, статей627,630 ЦК УкраїнитаПРРЕЕ.

За положеннямстатті 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Враховуючи те, що сторони вчинили дії щодо виконання стандартних умов договору запропонованого виконавцем/постачальником, а саме: послуга з розподілу (передачі) електричної енергії до гаража № 40 надається, а споживачем (позивачем) щомісячно здійснюється оплата за надані та отримані послуги, відповідно відносини між сторонами повинні бути врегульовані шляхом укладення договору.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов`язків (статті3,6,12-15,20 ЦК України, статей 3-5 ЦПК України) можна дійти висновку, що у разі відмови енергопостачальної організації чи споживача укласти договір про постачання електричної енергії, який відповідає вимогам типового договору, таке право підлягає захисту судом на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов`язкової дії.

Отже, проаналізувавши вказані норми закону та врахувавши встановлені у справі обставини, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги позивача в частині укладення між сторонами договору про надання послуг з розподілу електроенергії обґрунтовані, та підлягають задоволенню.

Разом з тим, інша частина вимог позивача не знайшла підтвердження в ході розгляду справи, та задоволенню не підлягає.

Частинами 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Зі змісту наведених правових норм вбачається покладення процесуального обов`язку на кожну із сторін довести належними доказами наявність або відсутність тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Без подання позивачем зазначених доказів і їх дослідження у межах розгляду справи про захист прав споживачів, суд не може встановити істотні обставини у такій категорії справи, що зумовлює необхідність визнання позовних вимог у вище оговореній частині необґрунтованими із постановленням рішення про часткову відмову у задоволенні позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду з позовом пов`язаним з порушенням його прав, а тому враховуючи часткове задоволення позову в межах однієї позовної вимоги, з відповідача слід стягнути судовий збір в розмірі 992,40 грн, іншу частину судового збору слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 13, 77, 81, 141, 264-265 ЦПК України, ст.ст. 23, 322, 382 ЦК України, Законами України «Про захист прав споживачів», «Про житлово-комунальні послуги», суд

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські Електромережі», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: товариство закритих стоянок транспортних засобів «Автомобіліст», ОСОБА_4 , про захист прав споживачів та зобов`язання вчинення дій задовольнити частково.

Зобов`язати акціонерне товариство «ДТЕК Дніпровські Електромережі» укласти з ОСОБА_1 договір про надання послуг з розподілу електроенергії.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сітісервіс-КР» в дохід держави судовий збір в розмірі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок).

Іншу частину судового збору компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасникам справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 15 березня 2024 року.

Суддя Ю.В.Онопченко