Рішення

від 13.03.2024 по справі 554/6538/22

ФРУНЗЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 554/6538/22

Провадження № 2/645/312/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого суддіФедорової О.В.,

секретар судового засіданняСеліверстова Д.М.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом:

ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь заборгованість задоговором безпроцентноїпозики від07вересня 2018року всумі 200000,00доларів США,витрати посплаті судовогозбору заподання позовув сумі12405грн.00грн.,витрати посплаті судовогозбору заподання заявипро забезпеченняпозову всумі 496грн.20коп. та витрати на правничу жопомогу в сумі 30000 грн. 00 коп.

В обґрунтування поданого позову зазначає, що 07.09.2018 року між позивачем та відповідачем був укладений договір безпроцентної позики, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Глуховцевою Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 3147. Відповідно до п. 1 Договору Позикодавець передав, а Позичальник прийняв безпроцентно у власність 5660000,00 грн., що еквівалентно 200000,00 доларів США, із розрахунку 1 долар США = 28 гривень 30 коп., що є комерційним курсом. Згідно з п. 2 Договору зазначену вище суму грошей Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві готівкою в строк до 06.09.2019 року в національній валюті - гривні України, у розмірі еквівалентному 200000,00 доларів США, відповідно до комерційного курсу, але не нижче офіційного курсу НБУ на день повернення суми грошей. Після повернення позики в повній сумі Позикодавець повинен повернути Позичальнику розписку. У разі неможливості повернення розписки Позикодавиць повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність розписки у Позичальники підтверджує виконання ним свого обов`язку. На підтвердження укладеного договору позики та отримання відповідачем коштів, останнім було надано розписку. Неодноразові звернення Позивача з проханням дотримуватися взятого зобов`язання щодо повернення грошових коштів Відповідач постійно ігнорує, не виконав своїх зобов`язань та кошти не повернув, що порушило права позивача, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Октябрськогорайонного судум.Полтави від31.07.2023року цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягненняборгу задоговором позики передано на розгляд до Фрунзенського районного суду м. Харкова.

Відповідно до автоматизованого розподілу вищезазначена цивільна справа 10.10.2023 року передана в провадження судді Фрунзенського районного суду м. Харкова Федорової О.В.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11.10.2023 року цивільну справу прийнято до провадження судді та призначено підготовче судове засідання.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах.

Позивач в судовезасідання нез`явився,про дату,час тамісце розглядусправи судомповідомлявся своєчаснота належнимчином.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В матеріалах справи міститься заява представника позивача адвоката Таруті З.О. про розгляд справи за відсутності сторони позивача та його представника, в якій він підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та не заперечує проти ухвалення по справі заочного рішення суду.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи судом повідомлявся своєчасно та належним чином, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання, які повернулись до суду не вручені з причини «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з ч. 2ст. 43 ЦПК Українивідповідач зобов`язаний добросовісно здійснювати процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової частини конституційного принципу верховенства права, зобов`язує відповідача самостійно цікавитися перебігом розгляду судом пред`явленого до нього позову. Тривала відсутність такого інтересу з боку відповідача свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин (ч. 3ст. 131 ЦПК України).

Згідно ч. 1ст. 44 ЦПК Україниучасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Крім того, відповідно до вимогст. 275 ЦПК Українисуд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2ст. 191 ЦПК Україниу разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з`явився у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутності до суду не надходило. Відповідачем не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростування доводів позивача.

Беручи до уваги ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободРади Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідачі обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надали, в силу положеньч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Відповідно до ч. 4ст. 223 ЦПК Україниу разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1ст. 280 ЦПК Українисуд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлявся про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч. 4 ст. 223ЦПК Українипостановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положеннямст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд вважає що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогамист. 264 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Статтями1,2 ЦПК Українипередбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст.15,16 ЦК України,ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Статтею 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказиподаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципівзмагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

У відповідності дост. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтями77,78 ЦПК Українивизначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.

07.09.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір безпроцентної позики, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Глуховцевою Н.В. 07.09.2018 року, зареєстрований в реєстрі за № 3147, відповідно до якого ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 прийняв безпроцентно у власність 5660000,00 гривень, що еквівалентно 20000,00 доларів США, із розрахунку 1 долар США = 28 грн. 30 коп., що є комерційним курсом. Факт одержання грошей підтверджується розпискою, власноручно написаною ОСОБА_2 в момент передачі йому суми позики, ще до підписання цього договору та його нотаріального посвідчення. Зазначену суму грошей ОСОБА_2 зобов`язується повернути ОСОБА_1 готівкою в строк до 06.09.2019 року в національній валюті гривні України, у розмірі еквівалентному 200000,00 доларів США, відповідно до комерційного курсу, але не нижче офіційного курсу НБУ на день повернення суми грошей. Після повернення позики в повній сумі ОСОБА_1 повинен повернути ОСОБА_2 розписку. У разі неможливості повернення розписки ОСОБА_1 повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність розписки у ОСОБА_2 підтверджує виконання ним свого зобов`язання.

Також судупредставником позивачанадана воригіналі розписка,відповідно доякої ОСОБА_2 отримавсуму врозмірі 5660000,00грн.в еквіваленті200000,00доларів СШАвід ОСОБА_1 задоговором позикивід 07.09.2018року, зареєстрованомув реєстріза №3147,посвідченим приватнимнотаріусом Харківськогоміського нотаріальногоокругу ГлуховцевоюН.В.,які зобов`язуєтьсяповернути йомуповністю до06.09.2019року наумовах,вказаних вдоговорі.

У визначений термін позичальник борг не повернув, матеріали справи не містять відомостей, з яких вбачається, що відповідач взяті на себе зобов`язання виконав - грошові кошти повернув.

Також судом не встановлено, що договір безпроцентної позики від 07.09.2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Глуховцевою Н.В. 07.09.2018 року, зареєстрований в реєстрі за № 3147 визнано недійсним.

Частиною 1 ст.526ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст.626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У ч. 1 ст.627ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 2 ст.1047ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст.1049ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 99 Конституції Українивстановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно достатті 192 ЦК Україниіноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто, відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Такі випадки передбачені статтею193, частиною четвертою статті524 ЦК України,Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність»,Законом України № 2473-VIII «Про валюту та валютні операції».

Зазначені нормативні акти не містять заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезидентифізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику, що узгоджується із правовою позицію викладеною у постанові Великої палати ВС справа № 373/2054/16-ц від 16.01.19 р.

Із тексту договору безпроцентної позики та розписки вбачається, що сума позики надана у доларах США, відповідач зобов`язався повертати ту саму суму яку взяв у борг, тому заборгованість, підлягає стягненню саме в доларах США.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача суму основного боргу в розмірі 200000,00 (двісті тисяч) доларів США.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30000,00 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч.3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 8ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У позовній заяві було зазначено про орієнтований розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу та зазначено про те, що протягом 5 днів після ухвалення рішення буде доведено розмір фактично понесених судових витрат з долучення доказів.

В зв`язку із викладеним, питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу на даний час не розглядається.

Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до положеньст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274, 279, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором безпроцентної позики від 07 вересня 2018 року в сумі 200000,00 (двісті тисяч) доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подання позову в сумі 12405 (дванадцять тисяч чотириста п`ять) грн. 00 грн., витрати по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову в сумі 496 (чотириста дев`яносто шість) грн. 20 коп..

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень:http://www.reyestr.court.gov.ua.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повне рішення складено 15.03.2024 року.

Суддя О.В. Федорова