Постанова

від 15.03.2024 по справі 632/101/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

15 березня 2024 року

м. Харків

справа № 632/101/24

провадження № 22-ц/818/1258/24

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів - Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: виконавчий комітет Первомайської міської ради Лозівського району Харківської області як орган опіки та піклування, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про усиновлення малолітньої дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 24 січня 2024 року, постановлену суддею Кочнєвим О.В., -

В С Т А Н О В И В :

У січні ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про усиновлення малолітньої дитини, заінтересовані особи: виконавчий комітет Первомайської міської ради Лозівського району Харківської області як орган опіки та піклування, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 24 січня 2024 року справу передано на розгляд до Дзержинського районного суду м. Харкова.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що фактичне місце проживання малолітньої дитини, стосовно якої вирішується питання про усиновлення є: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою від 01 квітня 2022 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

За цією ж адресою фактично проживає його мати ОСОБА_2 , що також підтверджується довідкою від 01 квітня 2022 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про передачу справи на розгляд до Дзержинського районного суду м. Харкова, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір підлягає розгляду за зареєстрованим місцем проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , відносно якої

вирішується питання про усиновлення є: АДРЕСА_2 , що територіально відноситься до Шевченківського району м. Харкова.

Проте, погодитися з таким висновком суду колегія суддів не може, виходячи з наступного.

Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.

Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.

Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.

Згідно з нормами процесуального закону завданням інституту підсудності є розподіл цивільних справ між судами загальної юрисдикції для більш швидкого і правильного розгляду і вирішення справи, найбільш ефективного захисту прав, свобод та інтересів суб`єктів права.

Дотримання судами процесуальних норм інституту підсудності є вимогою ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно частини 3 статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Відповідно до положень частини 1 статті 310 ЦПК України заява про усиновлення дитини або повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування, подається до суду за місцем їх проживання.

Згідно положень статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (надалі - Закон №1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

У відповідності до положень частини 1 статті 5 Закон №1706-VII довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи регулюється Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затверджений постановою КМУ від 01 жовтня 2014 року №509.

Пунктами 1, 2, 6, 6-1, 7 зазначеного Порядку передбачено, що довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, - через законного представника із заявою про взяття на облік за формою згідно додатком 1 до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи).

Уповноважена особа територіальної громади / центру надання адміністративних послуг приймає рішення та видає довідку внутрішньо переміщеній особі і реєструє заяву з формуванням електронної справи з використанням інформаційних систем Мінсоцполітики для включення інформації про внутрішньо переміщену особу до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

З метою обліку внутрішньо переміщених осіб орган соціального захисту населення на підставі отриманої електронної справи включає інформацію про таких осіб до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

У день подання заяви про взяття на облік, крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 4 цього Порядку, безоплатно видається довідка за формою згідно з додатком 2, яка роздруковується на аркуші формату А4, підписується посадовою особою уповноваженого органу та скріплюється печаткою такого органу.

Електронна форма довідки може формуватися засобами Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб та Порталу Дія і передається в мобільний додаток Порталу Дія внутрішньо переміщеної особи за її запитом шляхом використання інформації, наявної в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та переданої до Порталу Дія з дотриманням вимог законодавства про інформацію та законодавства про захист персональних даних.

Довідка діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом восьмим цього пункту.

В електронній довідці відображається така інформація, в тому числі, відомості про зареєстроване та фактичне місце проживання.

Під час видачі довідки посадова особа уповноваженого органу або уповноважена особа територіальної громади/ центру надання адміністративних послуг інформує внутрішньо переміщену особу, яка береться на облік, в тому числі про обов`язок повідомити про зміну місця проживання уповноваженому органу за новим місцем проживання протягом 10 днів з дня прибуття до нового місця проживання.

Матеріали справи свідчать, що до заяви ОСОБА_1 додав довідку від 01 квітня 2022 року №6341-7000131142 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, відповідно до якої фактичним місцем проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , стосовно якої вирішується питання про усиновлення, є: АДРЕСА_1 (а.с.33).

Також, за цією адресою фактично проживає його мати ОСОБА_2 , що також підтверджується довідкою від 01 квітня 2022 року №6341-7000130289 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.32).

З огляду на викладене довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , що за територіальністю відносить до м. Первомайський, а отже підлягає розгляду Первомайським міськрайонним судом Харківської області

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду від 02 вересня 2019 року №753/20939/17.

Позиція суду першої інстанції суперечить положенням ч.1 ст.5 Закону №1706-VII, ч.1 ст.316 ЦПК України, віддає правовим пуризмом та призводить до ускладнення реалізації права на судовий захист внутрішньо переміщеними особами, які за незалежних від них причин змушені проживати іноді на досить значній відстані від свого зареєстрованого місця проживання, або як у цих спірних правовідносинах, від Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо не підсудності даної справи Первомайському міськрайонному суду Харківської області, оскільки заяву подано до суду за зареєстрованим тимчасовим місцем проживання малолітньої дитини, стосовно якої вирішується питання про усиновлення, що відповідає положенню ч.1 ст.310 ЦК України.

Ураховуючи викладене, оскаржувана ухвала суду про передачу справи за підсудністю до Дзержинського районного суду м. Харкова не може вважатись законною й обґрунтованою та підлягає скасуванню, а справа передачі до суду першої інстанції для продовження розгляду.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, відповідно до вимог п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.367, п. 6 ч. 1 ст.374, ст.ст.379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 24 січня 2024 року - скасувати і справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 15 березня 2024 року.

Головуючий - Н.П. Пилипчук

Судді - О.Ю. Тичкова

О.В. Маміна