Постанова

від 12.03.2024 по справі 149/1861/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 149/1861/23

Провадження № 22-ц/801/405/2024

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Робак М. В.

Доповідач:Войтко Ю. Б.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б.,

суддів Матківської М. В., Сопруна В. В.,

з участю секретаря судового засідання: Кахно О. А.,

розглянув увідкритому судовомузасіданні взалі суду№ 2апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 13 грудня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Робак М. В. в залі суду в місті Хмільник Вінницької області, повний текст судового рішення складений 21 грудня 2023 року,

в цивільній справі № 149/1861/23 за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , до Фермерського господарства «Проксіма» про розірвання договору оренди землі від 13.03.2018 року,

встановив:

Короткий зміст вимог

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Фермерського господарства «Проксіма» (далі ФГ «Проксіма») про розірвання договору оренди землі від 13.03.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що 13.03.2018 між ОСОБА_3 (орендодавцем) та ФГ «Проксіма» (орендарем) було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 4,3063 га з кадастровим номером 0524885200:06:002:0128, що розташована за адресою: Вінницька область, Хмільницький район, с. Петріківці. Відповідно до умов цього договору орендна плата становить 10 633 грн 21 коп. та вноситься раз у рік, сам договір укладено на 49 років.

Орендодавець ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 23.06.2022, власником земельної ділянки загальною площею 4,3063 га став ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , представником за законом якого є позивачка - ОСОБА_1 .

23.12.2022 позивачкою на адресу відповідача було направлено лист щодо зміни орендодавця та необхідності сплати орендної плати. У цьому листі вона вказала, що існує заборгованість із сплати орендної плати за договором оренди землі від 13.03.2018 за період з 2020 по 2022 роки та були надані банківські реквізити для сплати орендної плати. Своїм листом відповідач повідомив, що заборгованості по виплаті орендної плати у визначений період не існує. При цьому, надав копії розписки від 20.03.2018, платіжної інструкції №587 від 20.03.2018, відомості на виплату коштів № 1 за 28.12.2017, які на думку позивачки не свідчать про виплату орендної плати з 2018 року. В зв`язку з заборгованістю зі сплати орендної плати позивачкою на адресу відповідача було направлено заяву про розірвання договору оренди від 13.03.2018, до якої було долучено акт від 11.05.2023 повернення об`єкту оренди. Однак відповідач відповіді на її звернення не надав. З урахуванням викладеного, позивачка вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав та просить визнати розірваним договір оренди землі від 13.03.2018, укладений між ОСОБА_3 та ФГ «Проксіма».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 13 грудня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з урахуванням умов договору оренди щодо розміру орендної плати, суми виплаченої ФГ «Проксіма» орендної плати за користування землею, відсутні підстави для розірвання договору оренди, на які посилається позивачка.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним, таким, що ухвалено з невідповідністю висновків, викладених у судовому рішенні, обставинам справи, та порушенням норм процесуального права, а тому просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою суду від 12 січня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано відповідачеві строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали цивільної справи з місцевого суду.

Ухвалою суду від 01 лютого 2024 року справу призначено до апеляційного розгляду 27 лютого 2024 року о 11:20 год. з повідомленням сторін.

За клопотанням представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Євглевського В. О. розгляд справи відкладено на 12 березня 2024 року о 12:00 год.

Ухвалою суду від 07 березня 2024 року задоволено клопотання адвоката Євглевського В.О. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Основні доводи апеляційної скарги зводяться до того, що до суду першої інстанції не було надано жодного документу, який би підтвердив здійснення оплати саме за Договором оренди від 13.03.2018. Цей факт залишився поза увагою місцевого суду та цьому факту не було надано належної оцінки в спірному судовому рішенні. Стверджуючи про те, що оплата була здійснена, суд першої інстанції керувався непрямими фактами (розмір сум, вказаних в платіжних документах, дати розписки, вказівки на земельну ділянку в розписці, дати платіжної інструкції, платіжного доручення). Отже вважає, що будь-яких прямих доказів здійснення оплати за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди від 13.03.2018 до суду подано не було .

Зауважує, що вивчаючи текст розписки від 20.03.2018, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що текст розписки не містить посилань на те, що вказані грошові кошти були отримані саме як плата за Договором оренди землі від 13.03.2018. Окрім того, вказана у розписці сума не відповідає сумі сплати за користування орендованою землею (п.9 Договору оренди). Таким чином, вказана розписка може підтверджувати будь-які зобов`язання особи, яка склала розписку, однак, ця розписка не підтверджує отримання грошових коштів саме у якості оплати Договору оренди. До того ж, з розписки невідомо у кого саме ОСОБА_3 отримав вказану у розписці грошову суму. Таким чином, текстом цієї розписки на доведено а) того, що вказані грошові кошти є оплатою за Договором оренди б) того, що ОСОБА_3 отримав грошові кошти саме від ФГ «Проксіма».

Зазначає, що факт того, що оригінал цієї розписки знаходився у відповідача ще не свідчить та не доводить того, що розписка була надана саме відповідачу, а свідчить про те, що розписка тільки знаходилася у відповідача, а тому, висновки суду першої інстанції про те, що розписка була складена саме на користь відповідача не підтверджується матеріалами справи та текстом самої розписки. Таким чином, вказана розписка об`єктивно не могла бути прямим доказом здійснення оплати за саме Договором оренди землі від 13.03.2018. При цьому, суд першої інстанції, безпідставно та помилково визнав зміст розписки доказом здійснення оплати за договором оренди.

Отже, на думку скаржника, висновок суду про здійснення попередньої оплати саме за договором оренди землі від 13.03.2018 не підтверджується обставинами та доказами по справі.

Доводи особи, яка подала відзив апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ФГ «Проксіма» адвокат Захарченко В. М. зазначає, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, суд першої інстанції встановивши всі обставини і факти по справі, дослідивши надані сторонами докази, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову. За таких обставин, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Позиція учасників справи у судовому засіданні

Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Євглевський В. О., будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання в режимі відеоконференції не з`явився, заяв чи клопотань не надсилав.

З урахуванням положень частини другої статті 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за відсутності представника позивачки.

Представник відповідача ФГ «Проксіма» адвокат Захарченко В. М. не визнав доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

13.03.2018 між орендодавцем ОСОБА_3 та орендарем ФГ «Проксіма» в особі Барабаша С. П. укладено договір оренди землі, відповідно до якого земельна ділянка загальною площею 4,3063 га, кадастровий номер 0524885200:06:002:0128 передана в оренду строком на 49 років. Згідно з пунктами 5, 9, 11 нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 150 133 грн 60 коп. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 10% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки і становить 10 633 грн 21 коп. Орендна плата вноситься один раз в рік. Згідно з пунктом 38 дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однією із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором (а.с.7-10).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №118135613 від 22.03.2018 зареєстровано договір про передачу земельної ділянки загальною площею 4,3063 га орендарю ФГ «Проксіма» строком на 49 років (а.с.47).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.20).

Спадкоємцем спірної земельної ділянки є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23 червня 2022 року (а.с.18-19).

23.12.2022 ОСОБА_1 як законний представник ОСОБА_2 на адресу відповідача направила лист щодо зміни орендодавця та необхідності сплати орендної плати, в якому вказала, що існує заборгованість із сплати орендної плати за Договором оренди землі від 13.03.2018 за період з 2020 по 2022 роки та надала банківські реквізити для сплати боргу (а.с.11-13).

Відповідач у відповіді на звернення, адресованій позивачці, заперечує наявну заборгованість по виплаті орендної плати. При цьому надав копії документів: платіжну інструкцію №587 від 20.03.2018 (а.с.15,45), розписку від 20.03.2018 та відомості на виплату грошей № 1 за 28.12.2017 (а.с.14-17), які на його думку, підтверджують викладені в листі заперечення.

11.05.2023 позивачка ОСОБА_1 на адресу ФГ «Проксіма» направила заяву про розірвання договору оренди від 13.03.2018 до якої долучила Акт від 11.05.2023 повернення об`єкту оренди за Договором оренди землі від 13.03.2018 в зв`язку з одностороннім розірванням договору (а.с.25-28).

Згідно з витребуваної судом першої інстанції у АТ КБ «Приват Банк» інформації 20.03.2018 на рахунок спадкодавця ОСОБА_3 надійшла виплата орендної плати за земельний пай в сумі 62 441,27 грн. (а.с.94-96).

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права

Ухвалюючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачкою не доведено наявність зазначених у позові підстав для розірвання договору оренди землі, які передбачені статтею 141 ЗК України.

Проаналізувавши в сукупності досліджені докази, місцевий суд дійшов до висновку, що ФГ «Проксіма» виплатила ОСОБА_3 орендну плату за користування належною йому земельною ділянкою на майбутні періоди в сумі 124 882 грн 54 коп.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з таких підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст. 4 ЦПК України).

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда земліце засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Законудоговір оренди земліце договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі»істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Положеннями статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначено, щоорендна плата за землюце платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Положеннями статей24, 25 «Про оренду землі»визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 31 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25цього Законута умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Стаття 141 Закону України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Разом з тим за частиною другою статті 651 ЦК Українидоговір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК Українипередбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК Україниналежать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Зазначені вище правові висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2019 у справі № 289/718/18 та від 27.11.2018 у справі №912/1385/17.

У справі встановлено, що відповідач на заперечення наявної заборгованості за користування земельною ділянкою, яка належала ОСОБА_3 надав копію розписки від 20 березня 2018 року про отримання останнім коштів в сумі 124 882 грн 54 коп. за земельний пай, оригінал якої було оглянуто в судовому засіданні.

При цьому судом першої інстанції взято до уваги, що оригінал розписки суду надано саме кредитором.

Також на підтвердження отримання спадкодавцем зазначеної суми коштів відповідачем надано відомість на виплату грошей №1 та платіжне доручення (інструкція) №587 від 20.03.2018. Отримання ОСОБА_3 в березні 2018 року частини коштів в сумі 62 441,27 грн також підтверджується банківською випискою, яка витребувана судом за клопотанням відповідача.

У вказаній розписці хоча і зазначено про отримання коштів за земельний пай, однак вказана площа земельної ділянки з кадастровим номером, яка є предметом спірного договору оренди.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що висновок суду про здійснення попередньої оплати саме за договором оренди землі від 13.03.2018 не підтверджується обставинами та доказами по справі, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Згідно зі статтею 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Чинне законодавство про оренду землі не містить заборони сплати орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою. Умови договору оренди землі про сплату орендної плати за майбутні періоди можуть бути погоджені сторонами договору оренди у формі, передбаченій статтею 14 Закону України «Про оренду землі».

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 321/329/17 (провадження № 61-16545св18) та від 20 листопада 2019 року у справі № 704/236/17 (провадження № 61-32303св18).

Враховуючи положення статті 531 ЦК України, зміст розписки від 20 березня 2018 року, який свідчить про те, що ОСОБА_3 погодився на отримання орендної плати за майбутні періоди згідно з укладеним договором оренди землі у загальному розмірі 124 882 грн 54 коп., а також дії орендаря, який сплатив вказану суму, можливо дійти висновку, що сторони погодили у письмовій формі вказаний порядок сплати орендної плати, і цей порядок було реалізовано сторонами, отже у орендаря була відсутня заборгованість перед орендодавцем по сплаті орендної плати за користування успадкованою земельною ділянкою.

Позивачка у цій справі не довела істотного порушення орендарем умов договору, позбавлення орендодавця права на те, на що він розраховував при укладенні договору оренди (стаття 651 ЦК України).

До подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 387/193/19 (провадження № 61-15879св19).

Доводи апеляційної скарги про те, що місцевим судом, в порушення вимог процесуального закону, ухвалено рішення за відсутності будь-яких прямих доказів здійснення оплати за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди від 13.03.2018, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Суд першої інстанцій дослідив наявні у матеріалах справи докази в сукупності, серед яких була і розписка від 20 березня 2018 року про отримання ОСОБА_3 орендної плати, якою відповідач доводив відсутність заборгованості з орендної плати.

Зазначений доказ має вирішальне значення для правильного вирішення спору та ухвалення справедливого рішення по суті спору, а тому суд першої інстанції обґрунтовано взяв його до уваги.

Інші наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Відповідно до приписів статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із огляду на вищевикладене, суд першої інстанції повно встановив обставини справи та правильно застосував норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення суду підлягає залишенню без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то понесені судові витрати покладаються на учасника справи, який звернувся з апеляційною скаргою.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 13 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15 березня 2024 року.

Головуючий Ю. Б. Войтко

Судді: М. В. Матківська

В. В. Сопрун