Ухвала

від 14.03.2024 по справі 902/924/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

"14" березня 2024 р. Справа № 902/924/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Олексюк Г.Є.

судді Філіпова Т.Л.

судді Петухов М.Г.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Вінницької міської ради про зупинення провадження у справі

за апеляційною скаргою Вінницької міської ради на рішення Господарського суду Вінницької області від 31.10.2023 у справі № 902/924/23 (суддя Матвійчук В.В., повний текст рішення складено 07.11.2023)

за позовом Релігійної громади Покрови Пресвятої Богородиці Української Православної Церкви

до Вінницької міської ради

про визнання рішення недійсним

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - Вініцька Б.А.;

ВСТАНОВИВ:

Релігійна громада Покрови Пресвятої Богородиці Української Православної Церкви (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Вінницької області із позовом до Вінницької міської ради (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 26.05.2023 №1617 в частині припинення позивачу права постійного користування земельною ділянкою площею 0,3176 га кадастровий номер 0510136300:01:065:0014 для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Сергія Зулинського та в частині скасування пункту 1.3 додатку № 1 до рішення міської ради від 27.02.2009 № 2280.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем протиправно було припинено право постійного користування земельною ділянкою, спірне рішення органу місцевого самоврядування є протиправним, прийнятим із порушенням процедури, перевищенням повноважень, за неналежних підстав та відсутності доведення факту порушення позивачем земельного законодавства. Право постійного користування земельною ділянкою набуте позивачем у встановленому порядку, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні. При цьому релігійні організації можуть бути позбавлені законного права постійного використання земельними ділянками лише у спосіб, визначений ст. 141-143 ЗК України.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 31.10.2023 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Вінницької міської ради від 26.05.2023 № 1617 в частині припинення Релігійній громаді Покрови Пресвятої Богородиці Української Православної Церкви права постійного користування земельною ділянкою площею 0,3176 га кадастровий номер 0510136300:01:065:0014 для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, за адресою: м. Вінниця, вул. Сергія Зулинського та в частині скасування пункту 1.3. додатку № 1 до рішення міської ради від 27.02.2009 р. № 2280. Здійснено розподіл судового збору.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що мотиви і обґрунтування оспорюваного рішення не можуть бути підставою для порушення передбаченої ст. 143 ЗК України процедури примусового припинення права позивача на спірну земельну ділянку. Приймаючи оспорюване рішення міська рада діяла всупереч вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, не в межах наданих повноважень та з порушенням вимог ст. 143 ЗК України.

До Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Вінницької міської ради на рішення Господарського суду Вінницької області від 31.10.2023 у справі № 902/924/23, в якій апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Філіпова Т.Л.

Листом від 20.11.2023 матеріали справи витребувано з Господарського суду Вінницької області.

04.12.2023 до суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 08.12.2023 відкрито провадження у справі № 902/924/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 18.01.2024 о 14:30 год.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 18.01.2024 в судовому засіданні оголошено перерву до 23.02.2024 о 10:30 год.

У зв`язку із перебуванням у відрядженні судді - члена колегії Філіпової Т.Л. судове засідання у справі 23.02.2024, не відбулося.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 розгляд апеляційної скарги призначено на 04.03.2024 о 10:30 год.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді - члена колегії суддів Гудак А.В. судове засідання у справі 04.03.2024, не відбулося.

Розпорядженням керівника апарату суду від 04.03.2024 № 01-05/98 у зв`язку із тимчасовою непрацездатність судді - члена колегії по справі № 902/924/23 - Гудак А.В. у період з 04.03.2024 по 06.03.2024 включно, відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді - члена колегії у судовій справі.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2024 визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г., суддя Філіпова Т.Л.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 апеляційну скаргу прийнято до провадження у новому складі суду, призначено розгляд справи на 14.03.2024 о 15:30 год.

Вінницька міська рада надіслала до суду клопотання, в якому просить суд зупинити провадження у справі № 902/924/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 906/1330/21. Обґрунтовуючи дане клопотання, відповідач посилається на положення п. 7 ч. 1 ст. 228, п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України та зазначає, що в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду переглядається справа № 906/1330/21 про визнання недійсним протоколу загальних зборів, визнання недійсним статуту релігійної громади Релігійної громади "Покрова Пресвятої Богородиці Житомирсько-Овруцької єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України). Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду обґрунтовуючи підстави передачі справи № 906/1330/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду зазначив, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, виходячи з того, що релігійні організації (об`єднання) є особливим видом юридичних осіб, що діють на підставі своїх статутів (положень). Тому, рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін до статуту по суті є рішенням про припинення діяльності релігійної організації та позбавляє правоздатності первісної юридичної особи. Наведене, на думку суду, унеможливило здійснення нею прав, пов`язаних з наявністю статусу юридичної особи, наприклад, права володіти та орендувати об`єкт нерухомого майна, права проводити богослужіння в культовій будівлі, реалізувати право на судовий захист.

Вінницькою міською радою в апеляційній скарзі наголошувалось, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.12.2022 у справі № 1-13/2019/374/19 щодо визнання конституційними змін до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", статут позивача втратив чинність у частині, якій визначається повна офіційна назва релігійної організації. У зв`язку із втратою чинності статуту щодо назви релігійної організації позивач не здатний виступати учасником будь-яких правовідносин через відсутність правосуб`єктності, наслідком чого в розумінні п. п. "в" ч. 2 ст. 92 ЗК України та ст. 92 ЦК України є припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Релігійна громада Покрови Пресвятої Богородиці Української Православної Церкви надіслала до суду заперечення проти клопотання про зупинення провадження у справі, в якому позивач зазначає, що із змісту судових актів у справі № 906/1330/21 вбачається, що виключна правова проблема полягає у застосуванні положень Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", зокрема щодо наявності прогалини в законодавчому регулюванні питання визначення необхідної кількості членів релігійної громади для прийняття рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту у разі, коли загальна кількість членів не визначена. В свою чергу, у справі № 902/924/23 предметом спору є законність рішення Вінницької міської ради № 1677 від 26.05.2023. Дані правовідносини регулюються ЗК України. При цьому у даних правовідносинах відсутня будь - яка прогалина в законодавчому регулюванні. Отже, та обставина, що позивач у справі № 902/924/23 є релігійною організацію не має правового значення для вирішення спору, оскільки суттю судового спору є захист порушеного цивільного права землекористування, що не має жодного відношення до питань членства у релігійний громаді. Тим більше, що члени Релігійної громади Покрови Пресвятої Богородиці Української Православної Церкви не змінювали канонічної підлеглості (із цього приводу спір відсутній). Таким чином, у справах № 902/924/23 та № 906/1330/21 відсутні подібні правовідносини, оскільки відсутні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом, а також дані справи відрізняються як за складом сторін, так і за предметом спору.

В судовому засіданні 14.03.2024 представник відповідача підтримала клопотання про зупинення провадження у справі з підстави, викладених у ньому, просить його задоволити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився.

Відповідно до ч. 5 ст. 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 902/924/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №906/1330/21, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється, зокрема, у випадку передбаченому п. 7 ч. 1 ст. 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Критерії оцінювання розумності строку справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (справа Кучерук проти України) (заява 2570/04 рішення Страсбург 06.09.2007р.).

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" усім суб`єктам правовідносин гарантується захист їх прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Відповідно до п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 01.02.2007 у справі "Макаренко проти України" суд нагадує, що "розумний" строк проваджень має визначатись відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника і компетентних органів та інтерес, який мав заявник у цьому спорі.

Згідно прецедентної практики Європейського суду з прав людини однією із складових справедливого судового розгляду в розумінні пункту 1 статті 6 є право на змагальне провадження; кожна сторона має знати про всі докази чи подання, які представленні або зроблені в цілях впливу на думку суду і коментувати їх (пункти 23, 31 та 33 рішення у справі "Лобо Мачадо проти Португалії" від 20 лютого 1996 року, пункт 24 рішення у справі "Нідерост-Губер проти Швейцарії" від 18 лютого 1997 року, пункт 42 рішення у справі "Кєроярві проти Фінляндії").

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві, що вимагає від держави його втілення в правотворчу та правозастосовчу діяльність, зокрема в закони, зміст яких має відповідати критеріям соціальної справедливості, рівності тощо. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

У рішенні в справі The Sunday Times v. United Kingdom Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку.

У справі Steel and others v. The United Kingdom ЄСПЛ наголосив, що Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, аби дати змогу громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

При цьому ЄСПЛ у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.

У той же час, відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Велика Палата Верховного Суду є постійно діючим колегіальним органом Верховного Суду яка, у визначених законом випадках, здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права (ст. 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що на розгляді Великої Палати Верховного Суду перебуває справа № 906/1330/21 за позовом ОСОБА_1 до Релігійної громади "Покрова Пресвятої Богородиці Житомирсько-Овруцької єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)" про визнання недійсним протоколу № 2 загальних зборів Релігійної громади УПЦ від 06.07.2019; визнання недійсним статуту Релігійної громади ПЦУ у новій редакції.

Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду передаючи справу №906/1330/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду дійшов висновку, що необхідно перевірити чи вплинув фактичний процес реалізації та застосування Закону України від 17.01.2019 № 2673-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи" на гарантовані Конституцією України та Конвенцією права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування Закону України від 17.01.2019 № 2673-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи" у справі № 906/1330/21 буде практикоутворюючим та матиме значення для надання правової оцінки застосування норм права у справі № 902/924/23.

А тому, з метою забезпечення єдності судової практики, принципу верховенства права, враховуючи подібність спірних правовідносин у межах даної справи та справи № 906/1330/21, зважаючи на уточнення висновку щодо застосування Закону України від 17.01.2019 № 2673-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи", який буде наданий у справі № 906/1330/21, апеляційний господарський суд вважає за необхідне задоволити клопотання відповідача та зупинити провадження у справі № 902/924/23 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 906/1330/21 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 228, 229, 233, 234 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Вінницької міської ради про зупинення провадження у справі задоволити.

2. Зупинити провадження у справі № 902/924/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 906/1330/21 та оприлюднення повного тексту постанови.

3. Зобов`язати сторін повідомити Північно - західний апеляційний господарський суд про усунення обставин, що спричинили зупинення провадження у справі.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, передбаченому ст. ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Петухов М.Г.