Рішення

від 12.03.2024 по справі 902/96/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" березня 2024 р. Cправа № 902/96/24

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича,

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (вул. Січових Стрільців, 40, м. Київ, 04053)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-0128" (Сабарівське шосе, буд. 7, м. Вінниця, 21037)

про стягнення 45 625,15 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-0128" про стягнення суми в якості страхового відшкодування (шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди) у розмірі 45 625,15 грн.

Позовні вимогу обґрунтовані тим, що відповідач, як особа відповідальна за завдану їхнім працівником шкоду, повинен відшкодувати позивачу різницю між сумою виплаченого страхового відшкодування за договором добровільного страхування та сумою страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Суд, ухвалою від 26.01.2024, за вказаним позовом відкрив провадження у справі № 902/96/24 за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням розгляду справи по суті на 20.02.2024.

16.02.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 15.02.2024 (вх. № 01-34/1706/24 від 16.02.2024) представника відповідача - адвоката Куцого Р.А., який суд, ухвалою від 20.02.2024, залишив без розгляду.

За наслідками судового засідання 20.02.2024 розгляд справи відкладено на 12.03.2024, про що 20.02.2024 постановлено відповідну ухвалу.

На визначену судом дату позивач явки уповноваженого представника не забезпечив. При цьому суд зважає на клопотання № 237410 від 05.02.2024 представника позивача про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався. В заяві №б/н від 12.03.2024 (вх. № 01-34/2675/24 від 12.03.2024) представник відповідача клопотав про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника. Одночасно навів заперечення проти позову.

Дослідивши заяву №б/н від 12.03.2024 (вх. № 01-34/2675/24 від 12.03.2024) представника відповідача, суд, виходячи з положень ст. 6 ГПК України, з огляду на відсутність у відповідача зареєстрованого у підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" електронного кабінету, в порядку ч. 4 ст. 170 ГПК України, залишив її без розгляду.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника відповідача.

Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи, а також відзиву на позовну заяву, на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

Поряд з цим слід зазначити, що положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглядаючи дану справу, суд, з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

З урахуванням неявки представників сторін суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У судовому засіданні 12.03.2024 прийнято судове рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

15 вересня 2020 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (Позивач) та Підприємством з іноземною інвестицією «Імперіал Тобако Юкрейн» (Страхувальник), було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №АМ. 157900 (Договір страхування).

Відповідно до п. 47 Додатку до Договору страхування застрахований транспортний засіб: Skoda Octavia A7 - 2016 року випуску, реєстраційний номер - НОМЕР_1 .

Строк дії Договору з 01.10.2020 до 30.09.2021.

10 березня 2021 року у м. Вінниця відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу ЗИЛ 130 державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який на праві власності належить ТОВ «АТП-0128» (Відповідач) та транспортного засобу Skoda Octavia A7 державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 .

Згідно Протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №017579 дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області по справі №127/7600/21 від 21.04.2021, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено транспортний засіб Skoda Octavia A7 державний номерний знак НОМЕР_1 , який на підставі Договору добровільного страхування був застрахований у Позивача.

10 березня 2021 року представник Підприємства з іноземною інвестицією «Імперіал Тобако Юкрейн» звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» із заявою про настання страхового випадку по договору страхування Авто КАСКО №АМ. 157900.

На підставі страхового акту №UА2021031000001/L45/01 від 19.03.2021, розрахунку суми страхового відшкодування до зазначеного акту від 19.03.2021, з враховуванням рахунку-фактури №123046049 від 17.03.2021, позивач, відповідно до платіжного доручення №52299 від 26.03.2021 із призначенням платежу: "Страх. відшкод. ПІІ ОСОБА_3 за а/м АА9568Р за авт. роботи, згідно рахунку №123046049 від 17.03.21р. без ПДВ, дог. АМ.157900 від 15.09.2020" здійснив виплату страхового відшкодування на рахунок СТО в розмірі 119 637,82 грн..

Цивільно-правова відповідальність, як власника транспортного засобу автомобіля ЗИЛ 130, державний номерний знак НОМЕР_2 , на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована за полісом ОСЦПВВНТЗ №АР4505821 у Приватному акціонерному товаристві «СК «Євроінс Україна».

Позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства «СК «Євроінс Україна» із вимогою в порядку суброгації №836/2021 від 18.10.2021 про перерахування на рахунок позивача грошових коштів в розмірі 119 637,82 грн.

Приватне акціонерне товариство «СК «Євроінс Україна» в порядку суброгації здійснило виплату в загальному розмірі 74 012,67 грн.

З метою врегулювання спірних відносин між сторонами, позивачем на адресу відповідача скеровувалась письмова претензія в порядку регресу №2075464 від 23.06.2023 про відшкодування суми 45 625,15 грн в позасудовому порядку. Визначена претензія позивача залишилась з боку відповідача без належного реагування та виконання.

У зв`язку з тим, що ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" зверталося до страховика відповідача, яке виплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі 74 012,67 грн., а невідшкодованою залишається різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, позивач просить стягнути із відповідача 45 625,15 грн., як завдавача шкоди.

Позивач зазначає, що до нього перейшло право зворотньої вимоги (суброгації) до відповідача, як до особи, відповідальної за відшкодування заподіяної матеріальної шкоди в межах фактичних затрат, що стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно з ч.1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується із статтею 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно п.3 ч.1 ст.20 Закону України "Про страхування", страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про страхування", добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов`язковою передумовою при реалізації інших правовідносин. Види добровільного страхування, на які видається ліцензія, визначаються згідно з прийнятими страховиком правилами (умовами) страхування, зареєстрованими Уповноваженим органом.

Як слідує із матеріалів справи, 15 вересня 2020 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (Страховиком) та Підприємством з іноземною інвестицією «Імперіал Тобако Юкрейн» (Страхувальником) укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №АМ.157900.

Строк дії Договору з 01.10.2020 до 30.09.2021.

Страхова подія настала 10.03.2021, тобто в межах дії даного Договору страхування.

Судом встановлено, що постановою Вінницького міського суду Вінницької області по справі №127/7600/21 від 21.04.2021 водія ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні ДТП.

Отже, вина водія транспортного засобу - автомобіля ЗИЛ 130, державний номерний знак НОМЕР_2 , є доведеною в судовому порядку.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно із статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Частиною 2 статті 1192 ЦК України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з положеннями ст. 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За приписами ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно зі ст. 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією (п. 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006-15-ц).

Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Страховик виступає замість потерпілого (п. 71 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.10.2020 у справі № 910/18279/19).

На підставі страхового акту №UА2021031000001/L45/01 від 19.03.2021, розрахунку суми страхового відшкодування до зазначеного акту від 19.03.2021, а також з врахуванням рахунку-фактури №123046049 від 17.03.2021, позивач, відповідно до платіжного доручення №52299 від 26.03.2021 здійснив потерпілій внаслідок дорожньо-транспортної пригоди стороні виплату страхового відшкодування в розмірі 119 637,82 грн.

Таким чином, внаслідок виплати страхувальнику (на рахунок станції обслуговування, яка здійснювала ремонт ТЗ) страхового відшкодування до Позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдання матеріального збитку власнику транспортного засобу у порядку суброгації.

При цьому, у разі якщо цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою.

ПрАТ «СК «Євроінс Україна» здійснило виплату страхового відшкодування ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" в порядку регресу у загальному розмірі 74 012,67 грн.

Отже, розмір відшкодування позивачу коштів в порядку суброгації на момент звернення з позов до суду становить 45 625,15 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд погоджується з доводами позивача викладеними у позовній заяві, щодо наявності правових підстав для відшкодування залишку фактично понесених затрат позивача за шкоду, заподіяну в ДТП саме ТОВ «АТП-0128» з огляду на те, що ОСОБА_1 є працюючим водієм у ТОВ «АТП-0128», що підтверджено протоколом про адміністративне правопорушення № 017579 від 10.03.2020.

Згідно ст. 27 ЗУ "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що під час вчинення ДТП, водій транспортного засобу ЗИЛ 130, реєстраційний номер НОМЕР_2 , виконував трудові обов`язки, відтак на ТОВ «АТП-0128», в силу закону, покладається обов`язок щодо відшкодування шкоди, завданої їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Таким чином, суд зазначає, що відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром нанесеної шкоди і страховою виплатою, що складає 45 625,15 грн (119 637,82 грн - 74 012,67 грн).

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Під час розгляду справи, судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 3 028,00 грн за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 226, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-0128" (Сабарівське шосе, буд. 7, м. Вінниця, 21037; код ЄДРПОУ 03338716) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (вул. Січових Стрільців, 40, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 20782312) 45 625 грн. 15 коп. суми страхового відшкодування (шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди) та 3 028 грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.

Примірник рішення направити позивачу та представнику відповідача - адвокату Куцому Р.А. - до Електронних кабінетів в ЄСІТС, відповідачу - рекомендованим листом.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 14 березня 2024 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (Сабарівське шосе, буд. 7, м. Вінниця, 21037)