Рішення

від 14.02.2024 по справі 908/2972/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/186/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2024 Справа № 908/2972/23

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РД-СЕРВІС», (07800, Київська область, Бородянський район, смт. Бородянака, пров. Залізничний, буд. 1, літ. А, офіс 4)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ МАСЛЯНИЧНІ КУЛЬТУРИ», (69093, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, буд. 115-Б)

про стягнення 356686,00 грн.

Суддя Зінченко Н.Г.

при секретарі судового засідання Батрак М.В.

За участю представників сторін:

від позивача не з`явився;

від відповідача Магеррамов Алі директор, на підставі Витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

від відповідача Шовкопляс Ю.В., на підставі Ордеру на надання правничої (правої) допомоги серія АР № 1124154 від 12.10.2023;

25.09.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 50 від 14.07.2023, (вх. № 3233/08-07/23 від 25.09.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю РД-СЕРВІС, смт. Бородянка Бородянського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ МАСЛЯНИЧНІ КУЛЬТУРИ, м. Запоріжжя про стягнення 356686,00 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2023 справу № 908/2972/23 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2972/23, присвоєний номер провадження справи 4/186/23, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.11.2023.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.11.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/2972/23 та відкладено підготовче засідання на 11.12.2023.

Ухвалою господарського суду від 11.12.2023 відкладено підготовче засідання на 27.12.2023.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.12.2023 закрито підготовче провадження у справі № 908/2972/23 та призначено справу до розгляду по суті на 15.01.2024. Представник позивача до суду не з`явився, 09.01.2024 направив на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі. Заяву судом задоволено.

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 14.02.2024.

14.02.2024 справу розглянуто, прийнято рішення, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 02.04.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальність «РД-Сервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ Масляничні культури» укладено попередній договір, за умовами якого сторони домовились укласти у письмовій нотаріально посвідченій формі Основний договір купівлі продажу нерухомого майна у строк до 01.05.2023 року на умовах визначених цим договором. Згідно з п.2.1 Попереднього договору, предметом Основного договору визначено купівлю-продаж відповідачем Об`єкту нерухомості будівля складу металу (мобзапасу), літ.Д-6, загальною площею 537,4 кв.м, що розташована за адресою: Запорізька обл., м.Запоріжжя, вул.Фінальна б.1б, яка належить на праві власності ТОВ «РД-Сервіс». Пунктом 3 Попереднього договору встановлений платіж за придбання об`єкта нерухомого майна у розмірі 278000грн., що на момент укладення цього договору за середнім курсом продажу доларів США є еквівалентом 10000доларів США, які Сторона-2 зобов`язується сплатити Стороні -1 до 02 квітня 2022. За домовленістю Сторін , Сторона -2 зобов`язується сплатити Стороні 1 платіж за еквівалент 10000доларів США за офіційним курсом НБУ на момент сплати платежу. Факт розрахунку за цим договором та відсутність претензій має бути підтверджено відповідним платіжним дорученням. Відповідач у строки передбачені попереднім договором не сплатив визначений платіж, тому позивач звернувся до нього з претензією. Відповідач з посиланням на ч. 3 ст.635 ЦК України відмовився виконувати взяті на себе Попереднім договором зобов`язання та зазначив що з 01.05.2023 договір є припиненим. Отже, позивач вважає своє право на одержання доходу у разі належного виконання відповідачем зобов`язань, передбачених попереднім договором, порушеним. У зв`язку з чим, з посиланням на ст.611,635ЦК України,ст.ст.224,225ГК України, просить стягнути з відповідача збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі еквівалентній 10000дол.США по курсу на 13.07.2023 (день розрахунку) , а саме 356686,00грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, про що повідомив у відзиві на позовну заяву. Зокрема зазначив, що позивачем не доведено підстав для стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 356686,00грн. З посиланням на ст.ст.610,611,263 ЦК України, ст.218 ГК України, лист ТПП України від 28.02.2022, зазначає, що у зв`язку із початком повномаштабного вторгнення РФ на територію України, знаходженням спірного об`єкту на території Запорізької області, в районі ведення активних бойових дій, загрозою знищення цього об`єкту, відповідачем не було здійснено платіж, передбачений Попереднім договором. Однак, відповідач вважає, що його вина в порушенні зобов`язань відсутня у зв`язку з дією обставин непереборної сили. Вважає, що позивачем не доведено складу цивільного правопорушення необхідного для стягнення з відповідача збитків у заявленому розмірі. З урахуванням , викладеної ним правової позиції просить в позові відмовити.

Позивач у відповіді на відзив проти доводів відповідача заперечив. Зокрема зазначив, що жодних повідомлень від відповідача про настання для нього форс-мажорних обставин не отримував. Жодних звернень від відповідача з приводу страхування спірного об`єкту також не було , як і жодного звернення з приводу неможливості виконання свого зобов`язанння, передбаченого попереднім договором. Додатково підтримав свої доводи відносно наявності складу правопорушення для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків. Просив позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 182 Господарського кодексу України за попереднім договором суб`єкт господарювання зобов`язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.

Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів.

У разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку.

Зобов`язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні.

Відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Угода сторін про наміри (протокол про наміри тощо) не визнається попереднім договором і не породжує юридичних наслідків.

Як визначено ст. 635 Цивільного кодексу України, попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.04.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальність «РД-Сервіс» (сторона 1, продавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ Масляничні культури» (сторона 2, покупець, відповідач у справі) укладено попередній договір, за умовами якого сторони домовились укласти у письмовій нотаріально посвідченій формі Основний договір купівлі продажу нерухомого майна у строк до 01.05.2023 року на умовах визначених цим договором

Згідно з п.2.1 Попереднього договору, предметом Основного договору визначено купівлю-продаж відповідачем Об`єкту нерухомості будівля складу металу (мобзапасу), літ.Д-6, загальною площею 537,4 кв.м, що розташована за адресою: Запорізька обл., Мзапоріжжя, вул.Фінальна б.1б, яка належить на праві власності ТОВ «РД-Сервіс».

Пунктом 2.4 попереднього договору сторонами визначена ціна продажу у розмірі 2 502 000,00грн, в тому числі ПДВ, що на момент укладення цього договору є еквівалентом 90000доларів США, які покупець зобов`язаний сплатити на момент підписання основного договору.

Згідно з п. 3 Попереднього договору встановлений платіж за придбання об`єкта нерухомого майна у розмірі 278000 грн., що на момент укладення усього договору за середнім курсом продажу доларів США є еквівалентом 10000 доларів США, які Сторона-2 зобов`язується сплатити Стороні -1 до 02 квітня 2022 року. За домовленістю Сторін , Сторона-2 зобов`язується сплатити Стороні-1 платіж за еквівалент 10000 доларів США за офіційним курсом НБУ на момент сплати платежу. Факт розрахунку за цим договором та відсутність претензій має бути підтверджено відповідним платіжним дорученням.

Відповідно до абз.2 п.4 попереднього договору передбачено що у разі якщо сторона-2 в односторонньому порядку відмовляється від укладення основного договору у строки, передбачені у п.1 цього договору, вона зобов`язана повідомити про це сторону-1 у десятиденний термін у письмовій формі. При цьому платіж , сплачений за придбання об`єкта нерухомого майна, передбачений у п.3 цього договору, залишається у сторони -1.

На порушення взятих на себе зобов`язань відповідач у передбачені строки не здійснив на користь позивача платіж, предбачений п.3 Попереднього договору. У зв`язку з цим позивач 30.03.2023 за вих. № 22 звернувся до відповідача з вимогою про сплату платежу в сумі 356686,00 грн., що є еквівалентом 10000 дол.США. Вказана претензія одержана відповідачем 05.04.2023, про що свідчить його особистий підпис на претензії.

У відповідь на претензію відповідач листом від 10.04.2023 № 01 повідомив, що у зв`язку із початком воєнних дій на території України та безпосередньо Запорізької області, де знаходиться спірний об`єкт, відповідач припинив здійснення всіх видів господарської діяльності та втратив необхідність у придбанні об`єкту нерухомості , передбаченого попереднім договором. Повідомив, що у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин не має можливості виконувати зобов`язання, передбачені попереднім договором від 02.04.2021, та зауважив, що у зв`язку із тим, що по цей день сторони не вчиняли жодних дій спрямованих на укладення попереднього договору він підлягає припиненню з 01.05.2023р.

Як визначено ч. 2 ст. 635 Цивільного кодексу України, сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 3-5 ст. 635 Цивільного кодексу України зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. Аналогічні приписи містить ч.4 ст.182 ГК України.

Отже, враховуючи що матеріали справи не містять відомостей про надіслання однією зі сторін проекту основного договору, зобов`язання укласти основний договір припинилось 01 травня 2023р.

Позивач звернувся з цим позовом до суду на захист свого права на одержання прибутку у разі належного виконання зобовязань передбачених попереднім договором та просить стягнути з відповідача збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі еквівалентній 10000 дол.США платіж, передбачений п.3 Договору) , а саме 356686,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яким обґрунтовані позовні вимоги, заслухавши представника відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до положень частини третьої статті 635 Цивільного кодексу України припиняються зобов`язання сторін укласти основний договір, що унеможливлює спонукання до укладення основного договору в судовому порядку, виконання обов`язку в натурі чи виникнення основного договірного зобов`язання як правової підстави для виникнення у набувача права власності на майно. Проте припинення зобов`язання за попереднім договором не звільняє сторін від відповідальності, зокрема, передбаченої умовами попереднього договору, за порушення, вчинене під час його дії.

Положення частини другої статті 635 Цивільного кодексу України містять спеціальну норму, якою передбачено перелік правових наслідків порушення попереднього договору.

Цією нормою встановлено обов`язок сторони, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Правовідносини щодо відшкодування збитків урегульовані положеннями глави 25 Відшкодування збитків у сфері господарювання Господарського кодексу України та глави 82 Відшкодування шкоди Розділу III Окремі види зобов`язань Книги п`ятої Зобов`язальне право Цивільного кодексу України.

Частиною третьою статті 147 Господарського кодексу України передбачено, що збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до положень частини першої статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника передбачених законом невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Відтак, невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань взятих на себе п.3 Попереднього договору зі сплати коштів за придбання об`єкту нерухомого майна та подальша відмова від укладення основного договору, у строки визначені п.1 попереднього договору, позбавили позивача права на одержання доходів та спричинили останньому збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі платежу, передбаченого п.3 попереднього договору в сумі еквівалентній 10000дол.США, а саме 356 686,00грн, згідно розрахунку позивача, наведеного в позовній заяві. Упущена вигода позивача знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв`язку між протиправною поведінкою відповідача щодо невиконання свого зобов`язання передбаченого умовами попереднього договору.

В ході судового розгляду справи відповідач належними доказами факт невиконання умов договору в частині внесення платежу у строки передбачені п.3 попереднього договору не спростував. Підтвердив відсутність наміру на укладення основного договору у зв`язку із початком військових дій на території України.

При цьому посилання відповідача на відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу у зв`язку з наявністю форс-мажорних обставин суд вважає недоведеними.

Так, у відзиві та судових засіданнях відповідач посилався на загальний лист ТПП України від 28.02.2022 щодо засвідчення форс-мажорних обставин , який був виданий в умовах початку повномасштабної збройної агресії РФ проти України, однак не надав будь яких конкретних доказів того, що до звернення позивача до суду відповідач повідомляв позивача про настання форс-мажорних обставин , доказів у чому саме полягають і якими є форс-мажорні обставини для відповідача , а також доказів що він звертався до ТПП України за відповідним сертифікатом про засвідчення настання для нього форс-мажорних обставин.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з частиною 2 статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. При цьому закон звільняє від відповідальності за порушення зобов`язань, якщо воно стало саме наслідком форс-мажору.

Отже, визначення форс-мажору передбачає, що сам по собі воєнний стан не може бути автоматично форс-мажором, для визнання його таким обов`язково щоб він безпосередньо спричинив неможливість виконати те чи інше договірне зобов`язання.

Таким чином, ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Іншими словами, сама по собі війська агресія Російської Федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Вище наведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21.

Отже, суд вважає, що відповідач належними та допустимими доказами не довів відсутності своєї вини у спричиненні збитків позивачу у заявленому розмірі.

Всі інші заперечення відповідача не спростосують викладених висновків суду за встановлених фактичних обставин.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст., ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РД-СЕРВІС», смт. Бородянка Бородянського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ МАСЛЯНИЧНІ КУЛЬТУРИ», м. Запоріжжя про стягнення 356686,00 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ МАСЛЯНИЧНІ КУЛЬТУРИ», (69093, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, буд. 115-Б, ідентифікаційний код юридичної особи 43442891) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РД-СЕРВІС», (07800, Київська область, Бородянський район, смт. Бородянака, пров. Залізничний, буд. 1, літ. А, офіс 4, ідентифікаційний код юридичної особи 31712951) 356 686 (триста п`ятдесят шість тисяч шістсот вісімдесят шість) грн. 00 коп. збитків у вигляді упущеної вигоди та 5 350 (п`ять тисяч триста п`ятдесят) грн. 29 коп. витрат зі сплати судового збору. Видати наказ.

Учасники по справі можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою: http://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/.

Повний текст рішення складено і підписано 15 березня 2024р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.