Ухвала

від 12.03.2024 по справі 910/970/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

12.03.2024Справа № 910/970/24

Суддя Картавцева Ю.В., розглянувши заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Технолоджі" про забезпечення доказів та про забезпечення позову у справі № 910/970/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Технолоджі"

до Антимонопольного комітету України

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Техніка для бізнесу"

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Грін лайт корпоративні рішення"

про визнання недійсним рішення

Представники: згідно з протоколом судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВС Технолоджі" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 62-р/тк від 04.12.2023 є протиправним та не відповідає вимогам чинного законодавства, з огляду на що позивач просить суд визнати недійсним зазначене рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 позовну заяву залишено без руху.

06.02.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 12.03.2024; залучити до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Техніка для бізнесу" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Грін лайт корпоративні рішення".

16.02.2024 через відділ діловодства суду від третьої особи 2 надійшли письмові пояснення.

26.02.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив.

05.03.2024 через відділ діловодства суду від третьої особи 1 надійшли письмові пояснення.

05.03.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

11.03.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заява про забезпечення позову та заява про забезпечення доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 суд ухвалив: прийняти до розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Технолоджі" про забезпечення доказів та про забезпечення позову у справі № 910/970/24; розгляд заяв призначити на 12.03.2024.

У судове засідання з розгляду заяв 12.03.2024 прибули представники сторін та третьої особи 1. Представники третьої особи 2 у судове засідання не прибули.

Представники позивача та третьої особи 1 підтримали заяву про забезпечення позову та заяву про забезпечення доказів, представник відповідача проти задоволення зазначених заяв заперечив.

Так, розглянувши заяву про забезпечення позову, у якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 04.12.2023 № 62-р/тк «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Технолоджі" до набрання законної сили рішенням суду у даній справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, забезпечення позову - це по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Згідно зі ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач вказує, що 05.12.2023 Комітетом було внесено ТОВ "ВС Технолоджі" у зведені відомості про рішення органів Комітету щодо визнання вчинення суб?єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів).

З огляду на це, у деяких закупівлях вже були прийняті рішення про відхилення тендерної пропозиції ТОВ "ВС Технолоджі" у зв`язку із прийняттям Комітетом спірного рішення.

Відтак, за твердженнями позивача, невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення Комітету фактично позбавить заявника права брати участь у публічних закупівлях протягом розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції, що у свою чергу, позбавить ТОВ "ВС Технолоджі" можливості отримати дохід та забезпечити своїх працівників роботою.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Як встановлено у ч. 1 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу тощо.

Відповідно до ч. 3 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

При цьому згідно з ч. 4 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого: згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; за результатами перевірки відповідно до частини п`ятої статті 57 цього Закону; за результатами перегляду відповідно до частини третьої статті 58 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

Незалежно від положень частини четвертої цієї статті, у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу Антимонопольного комітету України (ч. 5 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Так, в силу норм Закону України «Про захист економічної конкуренції» органи Антимонопольного комітету України в силу своїх повноважень приймають відповідні рішення, як-от: рішення у заявах про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб`єктів господарювання (ст. 28 Закону), рішення у справах про узгоджені дії, концентрацію суб`єктів господарювання (ст. 31 Закону), рішення у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (ст. 48 Закону).

Судом встановлено, що спірне рішення Антимонопольного комітету України прийняте у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції в порядку ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

З огляду на те, що Антимонопольним комітетом України було прийнято спірне рішення, яким визнано, що, зокрема Товариство з обмеженою відповідальністю "ВС Технолоджі" вчинило порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю, то за відсутності визначення іншого, оскарження такого рішення до суду передбачає автоматичне зупинення його виконання на час розгляду справи (на відміну від рішень, прийнятих в порядку ст.ст. 28,31 Закону), а отже підстав для повторного зупинення рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 04.12.2023 № 62-р/тк немає.

Оскільки оскарження спірного рішення Антимонопольного комітету України до суду передбачає автоматичне зупинення його виконання на час розгляду справи, відсутні обґрунтовані підстави для зупинення дії оскаржуваного рішення до набрання рішенням суду у справі законної сили.

При цьому, право суду зупинити дію оскаржуваного рішення органу АМК за заявою, поданою до суду відповідно до частини п`ятої статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», не може розглядатися як підстава для забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 916/492/19 та від 14.11.2019 у справі № 914/938/19, від 01.04.2020 у справі № 912/2156/19, від 15.06.2020 у справі № 910/13158/19.

За змістом статті 17 Закону України «Про державні закупівлі» замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника в разі, якщо суб`єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів (тендерів).

Проте, суд зазначає, що відповідно до антиконкурентного законодавства рішення органів Антимонопольного комітету України приймаються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема - антиконкурентної змови під час торгів, а згідно з приписом частини 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Відтак, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

За таких обставин суд визнає подану заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "ВС Технолоджі" про забезпечення позову такою, що не підлягає задоволенню.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення доказів, у якій ТОВ "ВС Технолоджі" просить суд вжити заходи забезпечення доказів шляхом витребування у Антимонопольного комітету України повного тексту рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 04.12.2023 № 62-р/тк «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» з відображенням інформації з обмеженим доступом (конфіденційною інформацією), суд зазначає наступне.

Так, обґрунтовуючи заяву позивач вказує, що відсутність повного тексту оскаржуваного рішення позбавляє його можливості належним чином реалізувати захист своїх прав та інтересів, а суд належним чином встановити обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 110 ГПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.

У свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Тобто, забезпечення доказів шляхом їх витребування є процесуальним інструментом, який застосовується лише у виключних випадках щодо тих доказів, в силу специфіки яких, учасник справи позбавлений можливості самостійно здійснити таке забезпечення. При цьому, обов`язковою умовою для здійснення забезпечення доказів є наявності обґрунтованих підстав припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Однак, заявником не зазначено відповідних доводів та не надано належних доказів, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення доказів.

Зокрема, позивачем не зазначено щодо об`єктивної неможливості самостійно отримати докази, про які він зазначає у заяві, або подати клопотання про витребування доказів у порядку статті 81 ГПК України, а також, заявником не доведено суду наявності обґрунтованих підстав припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

При цьому, судом враховано те, що Комітетом разом з відзивом було подано засвідчені кваліфікованим електронним цифровим підписом копії матеріалів справи № 63/8-01-120-2020 на DVD-R диску, у тому числі і копію оспорюваного рішення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Технолоджі" про забезпечення доказів у справі № 910/970/24.

Відповідно до ч. 5 ст. 112 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду заяви про забезпечення доказів суд постановляє ухвалу про задоволення чи відмову у задоволенні заяви.

Керуючись ст.ст. 110, 111, 112, 136, 137, 140, ч. 2 ст. 232, ст. 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяв Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Технолоджі" про забезпечення доказів та про забезпечення позову у справі № 910/970/24 - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Ю.В. Картавцева