Ухвала

від 15.03.2024 по справі 910/12195/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про заміну сторони її правонаступником

м. Київ

15.03.2024Справа №910/12195/23

За заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" та Приватного підприємства "Врегульований Борг"пропро заміну сторони її правонаступникому справі №910/12195/23за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг"доКомунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс"простягнення боргу у розмірі 48 845,61 грн

Суддя Бойко Р.В.

Представники учасників судового процесу в судове засідання 29.02.2024 не з`явилися, у зв`язку з чим суд вирішив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" та Приватного підприємства "Врегульований Борг" про заміну сторони її правонаступником розглянути в порядку письмового провадження, а тому згідно ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України датою постановлення ухвали у даній справі є дата складення її повного тексту.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/12195/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" про стягнення боргу у розмірі 48 845,61 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 у справі №910/12195/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" суму основного боргу у розмірі 48 845,61 грн та судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 у справі №910/12195/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 6 000,00 грн. В іншій частині в задоволенні заяви відмовлено.

15.01.2024 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.

01.02.2024 на виконання вказаного додаткового рішення Господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.

13.02.2024 через відділ діловодства суду надійшла спільна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" та Приватного підприємства "Врегульований Борг" про заміну сторони її правонаступником, у відповідності до якої заявник просить замінити позивача (стягувача) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг", його процесуальним правонаступником - Приватним підприємством "Врегульований Борг".

У заяві про заміну сторони правонаступником Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" та Приватне підприємство "Врегульований Борг" просили розглядати вказану заяву без участі їх представників.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2023 призначено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" та Приватного підприємства "Врегульований Борг" про заміну сторони її правонаступником на 29.02.2024.

В судове засідання 29.02.2024 заявники та відповідач явку своїх представників не забезпечили, однак відповідно до ч. 3 ст. 334 Господарського процесуального кодексу України неявка учасників справи та інших осіб, не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду заяви про заміну сторони її правонаступником за наявними в матеріалах справи доказами з урахуванням строку розгляду відповідної заяви.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" та Приватного підприємства "Врегульований Борг" про заміну сторони її правонаступником у справі №910/12195/23, суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

05.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг", як первісним кредитором, та Приватним підприємством "Врегульований борг", як новим кредитором, укладено Договір про відступлення права вимоги (цесії) №16/050224-Ц (надалі - Договір про відступлення права вимоги (цесії).

В порядку та на умовах, визначених цим Договором, кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб щодо виконання ними грошових зобов`язань за договорами на постачання теплової енергії у гарячій воді перед кредитором з оплати спожитої до 01.06.2018 теплової енергії від АТ "К.Енерго" (код ЄДРПОУ 00131305, попередня назва - ПАТ "Київенерго") на загальну суму 1 451 552,94 грн, в тому числі за рішеннями судів, які залишаються невиконаними станом на 05.02.2024 (п. 1.1 Договору про відступлення права вимоги (цесії)).

Відповідно до пункту 1.2 Договору про відступлення права вимоги (цесії) перелік договорів на постачання теплової енергії у гарячій воді, угод про реструктуризацію заборгованості, ухвал, рішень суду, споживачів/боржників та сум грошових зобов`язань, право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається в Додатку №1 до цього Договору. Всі права вимоги переходять від первісного кредитора до нового кредитора в момент підписання сторонами цього Договору.

Згідно з пунктом 12 Додатку №1 до Договору про відступлення права вимоги (цесії) №16/050224-Ц від 05.02.2024 первісний кредитор відступив на користь нового кредитора право вимоги щодо заборгованості Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №7560125 від 17.01.2017, за рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 у справі №910/12195/23 та за додатковим рішенням від 21.12.2023 у справі №910/12195/23 у загальному розмірі 57 529,61 грн. (основний борг + судові витрати).

За приписами ч.ч. 1 та 2 ст. 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права, фактично, процесуальне правонаступництво слідує за матеріальним. У кожному конкретному випадку, для вирішення питань можливості правонаступництва, господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 334 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Враховуючи те, що фактично відбулась заміна Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" у зобов`язанні з відповідачем, то на даний час стороною спірного зобов`язання є Приватне підприємство "Врегульований борг".

Cудом враховано, що рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 по справі №910/12195/23 також стягнуто з відповідача судовий збір у розмірі 2 684,00 грн, а додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 по справі №910/12195/23 стягнуто з відповідача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Суд обізнаний з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №910/9549/15 та від 21.01.2019 у справі №916/65/18, відповідно до яких сплата судового збору в розумінні положень статті 509 Цивільного кодексу України не є зобов`язанням.

Частиною 4 статі 236 Господарського процесуального кодексу України передбачає врахування висновків, викладених в постановах Верховного Суду при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Тобто висновки суду касаційної інстанції (в тому числі, Великої Палати Верховного Суду) щодо застосування норм права, викладені у постановах по іншим справам, мають рекомендаційний характер.

Суд не враховує висновки Верховного Суду викладені у постановах від 03.07.2019 у справі №910/9549/15 та від 21.01.2019 у справі №916/65/18 з огляду на наступне.

Згідно частини 3 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Частиною 5 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Обов`язок зі сплати судового збору позивачем виникає в силу Закону України "Про судовий збір" та (в даному випадку) Господарського процесуального кодексу України, натомість обов`язок відповідача (боржника) із відшкодування судового збору виникає саме з рішення суду (оскільки навіть у разі задоволення позову судовий збір може бути покладений судом на позивача на підставі ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховано, що касаційний суд вважає, що відносини, пов`язані з виконанням судового рішення, в т.ч. щодо стягнення/відшкодування судового збору, характеру цивільно-правових не мають, проте суд не вбачає підстав для висновку про неможливість застосування до таких відносин ст. 512 Цивільного кодексу України, оскільки в останній жодним чином не зазначено про можливість її застосування виключно до цивільних чи господарських правовідносин.

Більше того, якщо керуватись логікою, що положення ст. 512 Цивільного кодексу України підлягають застосуванню лише до цивільно-правових відносин, оскільки викладені у відповідному Кодексі, то відповідно жодних підстав для їх застосуванню до господарських правовідносин також немає. Проте, судова практика свідчить про зворотне.

Жодної законодавчої заборони замінити кредитора у зобов`язанні із стягнення/відшкодування судового збору немає - Верховним Судом у своїх постановах відповідних норм не наведено, а судом у законодавстві їх не виявлено.

Натомість у Цивільному кодексі України закріплено положення про свободу договору.

Частинами 1-3 статті 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

З аналізу наведеної норми вбачається, що за своєю суттю зобов`язання складається із права вимоги кредитора та обов`язку виконання такої вимоги боржником. При цьому, є неможливим існування права вимоги без кореспондуючого такій вимозі обов`язку виконання.

Лише існування одночасно як права вимоги так і обов`язку виконання такої вимоги становить собою суть зобов`язання.

Отже, стягнення/відшкодування судового збору - це грошове зобов`язання, яке виникло на підставі ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України, норм Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про судовий збір", в якому у позивача (кредитора) виникло право вимагати, а у відповідача (боржника) виник обов`язок зі сплати коштів, що разом складає зобов`язання.

За змістом ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є в тому числі витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права.

За приписами статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону

Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (ст. 1 Закону України "Про судовий збір").

Судовий збір справляється, зокрема за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір").

Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відтак, метою подачі позову в порядку Розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України є захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Із системного аналізу положень ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України та положень Господарського процесуального кодексу України вбачається, що витрати, які понесені стороною у зв`язку із звернення до суду із позовом за своєю матеріально-правовою природою є збитками (шкодою), оскільки необхідні для відновлення порушеного права.

Таким чином, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" витрати на оплату судового збору та професійної правничої допомоги за своєю правовою природою є збитками (шкодою).

За змістом ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тобто законодавцем включено до процесуального закону - Господарського процесуального кодексу України норму щодо спеціального порядку розподілу судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, які за своєю природою є збитками (шкодою), оскільки звернення до суду із позовом за своїм змістом обумовлене захистом порушеного, невизнаного або оспорюваного права і законного інтересу.

З урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України, Закону України "Про судовий збір" такі витрати є пов`язаними із розглядом справи судом (в деяких випадках (судовий збір, поштова відправка іншій особі) є обов`язковими, а відтак є похідними від відповідного процесуального документу (позову, скарги тощо).

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України з метою спрощення процедури відшкодування стороною, з вини якої виник спір, на користь сторони, права або інтереси якої захищено судом, понесених витрат, які за правовою природою є збитками (шкодою), встановлено спрощений порядок їх відшкодування - одночасно із вирішенням відповідного спору. Вказаний спеціальний порядок відшкодування збитків (шкоди) - судових витрат є виправданим, адже в іншому випадку один спір буде зумовлювати виникнення іншого (щодо відшкодування понесених у іншій справі збитків (шкоди) - судових витрат), а відтак є формою справедливої процесуальної економії.

Отже, суд вважає, що категорії збитків (шкоди), передбачених ст. 22 Цивільного кодексу України та судових витрат, передбачених ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, співвідносяться як загальне та спеціальне, оскільки останнім законодавчо визначений спеціальний спрощений порядок доказування та стягнення.

При цьому, у разі порушення обов`язку із сплати/відшкодування судового збору кредитор вправі нарахувати на відповідну суму інфляційні втрати та 3% річних, тобто застосувати приписи ст. 625 Цивільного кодексу України (постанова Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 у справі №910/2264/22, у перегляді якої ухвалою Верховного Суду від 17.10.2022 було відмовлено), а відтак суд не вбачає підстав для неможливості застосування приписів ст. 512 цього Кодексу.

За рішенням суду та додатковим рішенням по справі №910/12195/2 у Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" існував обов`язок сплатити, а у Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" право вимагати від відповідача сплатити, зокрема судовий збір у розмірі 2 684,00 грн та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Таким чином, враховуючи, що зобов`язання зі сплати судового боргу та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу виникли з судового рішення та за своєю правовою природою є збитками (шкодою), то судовий збір та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу могли бути предметом відступлення права вимоги відповідно до Договору про відступлення права вимоги (цесії) (оскільки жодної законодавчої заборони з приводу неможливості відступлення таких вимог немає, натомість у законодавстві закріплено свободу договору).

Крім того, суд відзначає, що відмова у заміні стягувача на правонаступника в частині стягнення судового збору не відповідатиме принципу процесуальної економії та значно ускладнить виконання рішення суду, оскільки наслідком буде здійснення виконання рішення з двома стягувачами замість одного, в той час як первісний кредитор (Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг") втратив інтерес до виконання судового рішення в тому числі в частині стягнення судового збору (так як первісний кредитор виявив волю на його відчуження).

Водночас, між первісним кредитором (Товариством з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг") та новим кредитором (Приватним підприємством "Врегульований борг") досягнуто згоди щодо відступлення всіх прав вимоги до боржника, однак відмова суду у заміні сторони у зобов`язанні є фактичним втручанням у договірні відносини сторін, в той час як жодних законодавчих підстав для висновку про неможливість заміни стягувача за грошовим зобов`язання про стягнення/відшкодування судового збору не має.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для здійснення заміни стягувача в тому числі в частині стягнення судового збору та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

За таких обставин, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" та Приватного підприємства "Врегульований борг" про заміну сторони (стягувача) її правонаступником у справі №910/12195/23 підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 52, 234, 334 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" та Приватного підприємства "Врегульований борг" про заміну сторони її правонаступником задовольнити.

2. Замінити сторону (стягувача) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13; ідентифікаційний код 32826328) його правонаступником Приватним підприємством "Врегульований борг" (01054, місто Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 33-Б; ідентифікаційний код 45379482) у виконавчому провадженні з виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/12195/23 від 15.01.2024 про стягнення з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" суми основного боргу у розмірі 48 845,61 грн та судового збору у розмірі 2 684,00 грн, а також з виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/12195/23 від 01.02.2024 про стягнення з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 6 000,00 грн.

3. Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та у відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України може бути оскарження протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя Р.В. Бойко