Рішення

від 06.03.2024 по справі 910/16972/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.03.2024Справа № 910/16972/21 (910/16694/23)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан" (03134,м. Київ, вул. Кільцева дорога,22, ідентифікаційний номер 21634980)

до 1) Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)(01001, м. Київ, вул. Хрещатик,32-А, ідентифікаційний номер 26199097);

2) Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик,36, ідентифікаційний номер 22883141);

3) Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві (01601, м. Київ, вул. Терещенківська,11-А, ідентифікаційний номер 37993783)

про розірвання Угоди та стягнення суми сплаченого авансу

в межах справи №910/16972/21

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарнер" (07403, Київська обл., м. Бровари, вул. С. Москаленка,16 Г, ідентифікаційний номер 39863240)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан" (03134,м. Київ, вул. Кільцева дорога,22, ідентифікаційний номер 21634980)

про відкриття провадження у справі про банкрутство

Суддя Мандичев Д.В.

Секретар судового засідання Улахли О.М.

Представники учасників:

від позивача -Крикуненко С.В.

від відповідача-1 -Гончаров О.В.

від відповідача- 2- Поліщук М.В.

вільний слухач -ОСОБА_1

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду м. Києва знаходиться справа №910/16972/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан".

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан" до 1)Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); 2) Київської міської ради; 3) Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про розірвання Угоди №63 від 21.07.2005 та стягнення суми сплаченого авансу у розмірі 712 539,93грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 позову заяву залишено без руху.

13.11.2023 до Господарського суду міста Києва надійшли докази усунення недоліків, встановлених в ухвалі суду від 02.11.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2023 відкрито провадження у справі №910/16972/21 (910/16694/23), підготовче засідання призначено на 20.12.2023.

13.12.2023 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача-3 на позовну заяву.

15.12.2023 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача-1 на позовну заяву

19.12.2023 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача-2 на позовну заяву.

У зв`язку з тим, що 20.12.2023 суддя Мандичев Д.В. перебуватиме у щорічній відпустці, суд ухвалою від 14.12.2023 призначив підготовче засідання на 31.01.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2024 закрито підготовче провадження у справі № 910/16972/21 (910/16694/23) та призначено справу до розгляду по суті на 06.03.2024.

У судовому засіданні 06.03.2024 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представники відповідача-1 та відповідача-2 проти задоволенні позову заперечували з підстав, викладених у відзивах.

Відповідач-3 уповноваженого представника до судового засідання не направив, проте про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.07.2005 між ТОВ «Проскан» та Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (перейменоване на Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі рішення Київської міської ради від 26.09.2000 р. №14/991 «Про деякі питання продажу земельних ділянок в м. Києві» укладено угоду №63.

Пунктом 1 Угоди передбачено, що TOB «Проскан» відповідно до рішення Київської міської ради від 26.09.2000 р. № 14/991 «Про деякі питання продажу земельних ділянок в м. Києві», сплачує аванс в сумі 712 539,93 грн. за земельну ділянку площею 0,96 га, розташовану за адресою: вул. Кільцева дорога, 24/2 у Святошинському районі м. Києва.

Згідно з пунктом 2 Угоди перерахування коштів, зазначених в пункті 1 цієї Угоди, здійснюється на р/р 37116001002659 в УДК в м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 26199097 (одержувач: Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) протягом 10 (десяти) банківських днів, з дня реєстрації угоди в Головному управлінні земельних ресурсів.

Відповідно до пункту 3 Угоди Товариству, після сплати коштів, зазначених в п.1 цієї угоди, надати до Головного управління копію платіжного доручення.

У пункті 4 Угоди Головне управлінні земельних ресурсів зобов`язалося, в межах своєї компетенції, організувати в установленому порядку проведення експертної грошової оцінки та складання технічної документації з продажу земельної ділянки, зазначеної в пункті 1 цієї Угоди, в максимально короткі терміни.

Згідно з пунктом 5 угоди Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зобов`язується зарахувати кошти, сплачені авансом, до суми договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Пункт 5 Угоди передбачає, що кошти, сплачені авансом, будуть зараховані до суми договору купівлі-продажу земельної ділянки і не повертаються Товариству, крім випадків відмови Київської міської ради у продажі земельної ділянки, зазначеної в п.1 цієї угоди. Рішення про відмову у продажі земельної ділянки у власність має містити мотивовані пояснення з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів, затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою.

На виконання вимог Угоди ТОВ «Проскан» сплачено відповідно до платіжного доручення №1896 від 29.07.2005 на рахунок відповідача-1, зазначений у п.2 Угоди, р/р 37116001002659 в УДК в м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 26199097 (одержувач: Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), грошові кошти у розмірі 712 539,93 грн. із призначенням платежу: «аванс за земельну ділянку за адресою: Кільцева дорога,24/2 у Святошинському р-ні м. Києва з-но угоди №63 від 21.07.2005 без ПДВ».

Натомість, земельна ділянка площею 0,96 га (кадастровий номер на час укладання Угоди - 75:201:053, на теперішній час, уточнена площа 0,9543 га, кадастровий номер змінено на: 8000000000:75:201:0055), що знаходиться за адресою: Кільцева дорога,24/2 у Святошинському р-ні м. Києва не була передана позивачеві у власність, проект рішення відповідачем-1 про продаж зазначеної земельної ділянки не готувався, не подавався на розгляд Київської міської ради і відповідно Київська міська рада не приймала рішень про продаж вказаної земельної ділянки позивачеві.

09.10.2023 ТОВ «Проскан» звернувся до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держави адміністрації) з листом вимогою вих. №33-03/23 від 09.10.2023, в якому вимагав у строк до 19.10.2023 повернути йому грошові кошти сплаченого авансу у сумі 712 539,93 грн. на розрахунковий рахунок позивача та заявив про припинення угоди №63 від 21.07.2005 про внесення авансу за земельну ділянку.

Даний лист направлений ТОВ «Проскан» на адресу відповідача-1 поштовим відправленням № 0313410877358, однак відповіді або грошових коштів від відповідача-1 не надійшло.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач-1 у відзиві вказав, що рішення про відмову позивачу в продажі земельної ділянки не приймалося, у зв`язку з чим підстави для повернення авансу відсутні. Також відповідач-1 заявив про застосування строку позовної давності.

У відзиві на позовну заяву відповідач-2 наголосив, що повернення авансу можливе лише в разі відмови в продажу земельної ділянки. Однак, відповідачем-2 відповідне рішення не приймалося. У той же час, на підставі рішення Київської міської ради від 12.12.2019 № 339/7912 земельні ділянки кадастровий номер 8000000000:75:201:0054, 8000000000:75:201:0055 передані в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Логістик Транссервіс» для обслуговування та експлуатації виробничої бази на Кільцевій дорозі, 22 у Святошинському р-ні м. Києва (договори оренди земельних ділянок від 22.05.2020 № 381, 383 із терміном дії до 22.05.2030).

Відповідач-3 у відзиві на позовну заяву звернув увагу, що сплачені позивачем кошти були розподілені в автоматичному режимі по рахунках загального фонду державного бюджету (10 %) та спеціального фонду місцевого бюджету (90 %).

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до положень статті 9 ЗК України до повноважень Міськради належить розпорядження землями територіальної громади міста Києва, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, а також вирішення інших питань в галузі земельних відносин відповідно до Закону.

Частиною першою статті 116 ЗК України унормовано, що право власності на земельні ділянки, що перебувають у державній або комунальній власності, набувається на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 127 ЗК України органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або передають їх у користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Положення статті 128 ЗК України визначають алгоритм дій сторін у процесі продажу земельної ділянки державної чи комунальної власності. Так, згідно з частиною першою цієї статті продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Частиною другою статті 128 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Відповідно до частини третьої цієї статті орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

Частиною п`ятою статті 128 ЗК України передбачено, що підставою для відмови у продажу земельної ділянки є, зокрема, відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Відповідно до змісту частини восьмої статті 128 ЗК України за рахунок внесеного покупцем авансу, що не може бути більшим ніж 20 відсотків вартості земельної ділянки, визначеної за нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки, здійснюється фінансування робіт з проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки. Сума авансового внеску зараховується до ціни продажу земельної ділянки. У разі відмови покупця від укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки сума авансового внеску не повертається.

Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки (частина шоста цієї ж статті).

Отже, договір купівлі-продажу укладається лише на останньому етапі. До моменту укладення цього договору, починаючи з моменту звернення особи до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з заявою (клопотанням) про продаж земельної ділянки, тривають переддоговірні відносини: сторони ведуть переговори щодо предмета договору, а саме щодо можливості укладення договору купівлі-продажу в майбутньому, щодо визначення конкретної земельної ділянки на масиві земель державної або комунальної власності та щодо покупної ціни (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц (пункти 34 - 36)).

Водночас відсутність договірних відносин між сторонами до моменту укладення договору не означає, що на переддоговірній стадії сторони не несуть жодних обов`язків по відношенню одна до одної. Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц (пункт 37), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 40) від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (пункт 5.67).

У Земельному кодексі України встановлена обов`язковість укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки. У заяві (клопотанні) особи, яка бажає придбати земельну ділянку, зазначається згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки (частина друга статті 128 ЗК України); відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки є підставою для відмови в продажу земельної ділянки (пункт ґ частини п`ятої статті 128 ЗК України); сума авансового внеску зараховується до ціни продажу земельної ділянки; у разі відмови покупця від укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки сума авансового внеску не повертається (частина восьма статті 128 ЗК України).

Отже, законом встановлено спосіб забезпечення виконання обов`язків особи, зацікавленої у придбанні земельних ділянок у власність, у переддоговірних правовідносинах. Авансовий внесок в рахунок оплати ціни земельної ділянки виконує забезпечувальну функцію (у разі відмови покупця від укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки сума авансового внеску не повертається) та платіжну функцію (сума авансового внеску зараховується до ціни продажу земельної ділянки).

Авансовий внесок в рахунок оплати ціни земельної ділянки має багато спільного з завдатком, але є й відмінності. Авансовий внесок не підтверджує укладення договору, на укладення якого спрямовані переговори сторін на переддоговірній стадії. Він забезпечує виконання обов`язків на переддоговірній стадії, а не виконання зобов`язання з договору.

Оскільки сума авансового внеску зараховується до ціни продажу земельної ділянки, то авансовий внесок сплачується на користь власника земельної ділянки, і відповідний договір про сплату внеску укладається з власником.

Разом із цим, Угодою також передбачено, зокрема, обов`язок Головного управління організувати проведення експертної грошової оцінки та складання технічної документації з продажу земельних ділянок, оплати таких робіт, обов`язок підготувати проект рішення про продаж земельної ділянки та направити його на розгляд до Київської міської ради.

Крім того, відповідно до законодавства авансові внески використовуються для фінансування робіт з проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки; уповноважений орган визначає на конкурентних засадах суб`єкта оціночної діяльності, що має ліцензію на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки; вартість проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки не може бути більшою ніж авансовий внесок покупця такої ділянки; уповноважений орган визначає на конкурентних засадах юридичну або фізичну особу, яка є суб`єктом оціночної діяльності в розумінні статті 6 Закону України "Про оцінку земель"; вартість проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки не може бути більшою ніж авансовий внесок покупця такої ділянки (пункти 9, 11 Порядку здійснення розрахунків з розстроченням платежів за придбання земельної ділянки державної та комунальної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2009 № 381). Отже, обов`язок власника земельної ділянки щодо проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки встановлений законодавством, а тому не може встановлюватись договором.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За частиною першою статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Так, з Угоди № 5 виникло тільки зобов`язання щодо сплати авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Судом установлено, що позивач відповідно до платіжного доручення №1896 від 29.07.2005 на рахунок відповідача-1, зазначений у п.2 Угоди, р/р 37116001002659 в УДК в м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 26199097 (одержувач: Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), грошові кошти у розмірі 712 539,93 грн. із призначенням платежу: «аванс за земельну ділянку за адресою: Кільцева дорога,24/2 у Святошинському р-ні м. Києва з-но угоди №63 від 21.07.2005 без ПДВ».

Закон не містить правил про те, коли сплачений авансовий внесок в рахунок оплати ціни земельної ділянки підлягає поверненню платнику.

Оскільки авансовий внесок в рахунок оплати ціни земельної ділянки слугує меті забезпечення виконання обов`язків особи, зацікавленої у придбанні земельних ділянок у власність, у переддоговірних правовідносинах, то таке забезпечення припиняється у разі припинення переговорів за умови добросовісності такої особи. У цьому разі сплачений авансовий внесок в рахунок оплати ціни земельної ділянки втрачає свої функції: по-перше, перестає виконувати функцію забезпечення, а по-друге - не може бути зарахований до ціни продажу земельної ділянки. Тоді відпадає правова підстава набуття цього внеску, оскільки переддоговірні правовідносини за участі добросовісної особи, виконання обов`язків якої було забезпечено, припинені без укладення договору, внаслідок чого такий внесок підлягає поверненню відповідно до статті 1212 ЦК України.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 910/17014/21.

За висновками Великої Палати Верховного Суду прояви обов`язків сторін на переддоговірній стадії та недобросовісної чи нерозумної поведінки є численними і не можуть бути визначені у вичерпний спосіб. Зокрема, недобросовісну поведінку може становити необґрунтоване припинення переговорів, пропозиція нерозумних умов, які завідомо є неприйнятними для контрагента, вступ у переговори без серйозних намірів (зокрема з метою зірвати укладення договору з третьою особою, наприклад з конкурентом недобросовісної сторони переговорів), нерозкриття необхідної контрагенту інформації тощо (постанова від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц (пункт 37)).

Як установлено судом, територіальна громада (в особі своїх органів) порушила обов`язок добросовісної поведінки на переддоговірній стадії, оскільки зі свого боку не вчиняла дій, спрямованих на укладення договору купівлі-продажу протягом тривалого часу. При цьому немає жодного значення, бездіяльність яких саме органів призвела до таких порушень: бездіяльність Головного управління земельних ресурсів, Департаменту земельних ресурсів чи Міськради, оскільки поведінка будь-якого органу територіальної громади розглядається як поведінка самої територіальної громади.

Відтак, безпідставна довготривала бездіяльність територіальної громади зумовила втрату в позивача інтересу до укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, тому позивач правомірно і добросовісно припинив переговори, повідомивши листом №33-03/23 від 09.10.2023 про припинення Угоди та намір отримати сплачений ним внесок.

Більш того, як слідує з відзиву Київської міської ради, на підставі рішення Київської міської ради від 12.12.2019 № 339/7912 земельні ділянки кадастровий номер 8000000000:75:201:0054, 8000000000:75:201:0055 передані в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Логістик Транссервіс» для обслуговування та експлуатації виробничої бази на Кільцевій дорозі, 22 у Святошинському р-ні м. Києва (договори оренди земельних ділянок від 22.05.2020 № 381, 383 із терміном дії до 22.05.2030).

Підстави для зміни або розірвання договору визначені статтею 651 Цивільного кодексу України і за загальним правилом, викладеним в частині 1 цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Про зміну або розірвання договору в порядку частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Так, за частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зміна умов договору (чи його розірвання) в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору відповідно до пункту 2 частини статті 611 Цивільного кодексу України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.

Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

Таким чином, оскільки з моменту укладення Угоди від 21.07.2005 рішення про продаж або відмову у продажі земельної ділянки, за яку позивачем сплачений аванс, Київська міська рада не прийняла, основний договір купівлі-продажу не укладений, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позивачем істотного порушення відповідачем-1 умов Угоди та наявності правових підстав для її розірвання, а також повернення сплаченої суми авансу в розмірі 712 539,93 грн.

Судом ураховані зауваження відповідача-2 про те, що останній не є належним відповідачем у справі, оскільки не порушував прав чи інтересів позивача.

Разом із цим, частиною першою статті 116 Земельного кодексу України (у редакції, чинній станом на 21.07.2005) унормовано, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 128 Земельного кодексу України продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечувалося всіма учасниками справи, Київська міська рада не прийняла рішення про продаж спірної земельної ділянки позивачу, незважаючи на укладення позивачем із відповідачем-1 угоди про внесення авансу за земельну ділянку№63 від 21.07.2005 та фактичну оплату позивачем авансу.

У той же час, відповідач-1 заявив про застосування строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

У силу частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частинами четвертою, п`ятою статті 267 ЦК передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як установлено судом, 09.10.2023 ТОВ «Проскан» звернулося до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держави адміністрації) з листом вимогою вих. №33-03/23 від 09.10.2023, в якому вимагало в строк до 19.10.2023 повернути йому грошові кошти сплаченого авансу у сумі 712 539,93 грн. на розрахунковий рахунок позивача, а також заявило про припинення угоди №63 від 21.07.2005 про внесення авансу за земельну ділянку.

Таким чином, саме з 09.10.2023 у позивача виникло право вимагати сплати авансового внеску за угодою №63 від 21.07.2005, у зв`язку з чим підстави для застосування позовної давності відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 910/17014/21.

Поряд із цим, судом прийнято до уваги, що механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 (далі - Порядок № 845).

Так, згідно з частиною 2 пункту 4 Порядку № 845 органи Казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів.

Відповідно до пунктів 3, 26 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного бюджету або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів. Безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).

Як наголошено Головним управлінням Державної казначейської служби України в м. Києві у відзиві на позовну заяву, сплачені позивачем грошові кошти в сумі 712 539,93 грн. із призначенням платежу: «аванс за земельну ділянку за адресою: Кільцева дорога,24/2 у Святошинському р-ні м. Києва з-но угоди №63 від 21.07.2005 без ПДВ» розподілені в автоматичному режимі по рахунках загального фонду державного бюджету (10 %) та спеціального фонду місцевого бюджету (90 %).

Згідно з Бюджетним кодексом України до доходів загального фонду державного бюджету включаються 10 % коштів від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них, що перебувають у державній власності (стаття 29 Кодексу); до доходів спеціального фонду місцевого бюджету включаються 90 % коштів від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них, що перебувають у державній власності до розмежування земель державної комунальної власності (стаття 71 Кодексу).

За змістом пункту 19 Порядку № 845 безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету або у заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Отже, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача авансового платежу в розмірі 712 539,93 грн. через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві шляхом безспірного списання з рахунків Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві номер рахунку (ІВАN) UА328999980313020101000026001, - код класифікації доходів бюджету 33010100, ідентифікаційний номер 37993783 - 90% відсотків від суми стягнення, що становить 641 285,94 грн.; та номер рахунку (ІВАN) UА608999980314111941000026001 код класифікації доходів бюджету 33010100, ідентифікаційний номер 37993783 - 10% відсотків від суми стягнення, що становить 71 253,99 грн.

При цьому суд також ураховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц, про те, що ДКСУ та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, з метою забезпечення завдань цивільного судочинства. Залучення або ж незалучення до участі у таких спорах ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.

Інші доводи учасників справи судом розглянуті, проте на результат вирішення спору не вплинули. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain).

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статі 2 ГПК України).

Згідно статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача-1.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати Угоду №63 від 21.07.2005, укладену між Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (правонаступником якого є Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, Київ, вул. Хрещатик, 32-А, ідентифікаційний номер 26199097)) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Проскан» (03134, м. Київ, вул. Кільцева дорога, 22, ідентифікаційний номер 21634980), про сплату авансового внеску в рахунок оплати вартості земельної ділянки площею 0,96 га, за адресою: вул. Кільцева дорога, 24/2, Святошинський р-н, м. Київ.

3. Стягнути з бюджету через Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві (01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А, ідентифікаційний номер 37993783) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Проскан» (03134, м. Київ, вул. Кільцева дорога, 22, ідентифікаційний номер 21634980) грошові кошти у розмірі 712 539 (сімсот дванадцять тисяч п`ятсот тридцять дев`ять) грн. 93 коп. шляхом безспірного списання з рахунків Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві номер рахунку (IBAN) UA328999980313020101000026001, - код класифікації доходів бюджету 33010100, ідентифікаційний номер 37993783 - 90% відсотків від суми стягнення, що становить 641 285 (шістсот сорок одна тисяча двісті вісімдесят п`ять) грн. 94 коп.; та номер рахунку (IBAN) UA608999980314111941000026001 код класифікації доходів бюджету 33010100, ідентифікаційний номер 37993783 - 10% відсотків від суми стягнення, що становить 71 253 (сімдесят одна тисяча двісті п`ятдесят три) грн. 99 коп.

4. Стягнути з Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, Київ, вул. Хрещатик, 32-А, ідентифікаційний номер 26199097) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Проскан» (03134, м. Київ, вул. Кільцева дорога, 22, ідентифікаційний номер 21634980) 13 372 (тринадцять тисяч триста сімдесят дві) грн. 10 коп. витрат по сплаті судового збору.

5. Видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено 15.03.2024

Суддя Д.В. Мандичев