Рішення

від 06.03.2024 по справі 911/1147/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1147/23

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю ОВЛ Проперті

про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Вей Капітал

до Товариства з обмеженою відповідальністю ОВЛ Проперті

Приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Турчина Андрія Анатолійовича, Державного підприємства Сетам

Дочірнього підприємства БЦТ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Антимонопольного комітету України, Публічного акціонерного товариства Златобанк, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Драгон Капітал Інвестментс Лімітед

Товариства з обмеженою відповідальністю Драгон Капітал Інвестментс

Приватного акціонерного товариства МХП

Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-логістичний комплекс Арктика

Товариства з обмеженою відповідальністю Біпродукт

про визнання електронних торгів недійсними

Суддя Карпечкін Т.П.

За участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача 1: Кошарський О.В (ордер серія АІ № 1489451 від 06.11.2023 року);

від відповідача 2: не з`явився;

від відповідача 3: не з`явився;

від відповідача 4: не з`явився;

від третьої особи 1: не з`явився;

від третьої особи 2: не з`явився;

від третьої особи 3: не з`явився;

від третьої особи 4: не з`явився;

від третьої особи 5: не з`явився;

від третьої особи 6: не з`явився;

від третьої особи 7: не з`явився;

від третьої особи 8: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Київської області перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Вей Капітал (далі позивач, ТОВ Інтер Вей Капітал) до Товариства з обмеженою відповідальністю ОВЛ Проперті (далі відповідач 1, ТОВ ОВЛ Проперті), Приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Турчина Андрія Анатолійовича (далі відповідач 2), Державного підприємства Сетам (далі відповідач 3, ДП Сетам) та Дочірнього підприємства БЦТ (далі відповідач 4, ДП БЦТ) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Антимонопольного комітету України (далі третя особа 1) Публічного акціонерного товариства Златобанк (далі - третя особа 8), Фонду гарантування вкладів фізичних осібдалі - третя особа 7), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Драгон Капітал Інвестментс Лімітед (далі третя особа 2), Товариства з обмеженою відповідальністю Драгон Капітал Інвестментс (далі третя особа 3, ТОВ Драгон Капітал Інвестментс), Приватного акціонерного товариства МХП (далі третя особа 4, ПрАТ МХП), Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-логістичний комплекс Арктика (далі третя особа 5, ТОВ Торгово-логістичний комплекс Арктика) та Товариства з обмеженою відповідальністю Біпродукт (далі третя особа 6, ТОВ Біпродукт) про визнання електронних торгів недійсними.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.02.2024 позовну заяву залишено без розгляду в порядку п. 5 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У судовому засіданні 09.02.2024 представником ТОВ ОВЛ ПРОПЕРТІ було заявлено про надання документів щодо понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Частиною 5 статті 130 ГПК України визначено, що у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

21.02.2024 до Господарського суду Київської області від представника ТОВ ОВЛ ПРОПЕРТІ надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в порядку ч. 5 ст. 130 ГПК України, до якої додано докази в підтвердженя понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи № 911/1147/23 в розмірі 71 000,00 грн

Окрім того, зазначеною вище заявою останній просив поновити пропущений процесуальний строк на подачу відповідної заяви, оскільки він звертався до суду з аналогічною заявою 14.02.2024 і таку заяву було повернуто без розгляду безпідставно.

Зважаючи на вищевикладене, ухвалою Господарського суду Київської області від 23.02.2024 року поновлено ТОВ ОВЛ ПРОПЕРТІ строк для подачі заяви про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу. Заяву ТОВ ОВЛ ПРОПЕРТІ про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у справі № 911/1147/23 призначино на 06.03.2024 року.

У судове засідання 06.03.2024 року представник заявника заяву підтримав, та просив її задовольнити, представник позивача в судове засідання не з`явився.

Розглянувши в судовому засіданні заяву представника відповідача 1 про ухвалення додаткового рішення у справі в порядку ч. 5 ст. 130 ГПК України, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про відмову в зазначеній вище заяві з огляду на таке.

Частиною першою статті 244 ГПК України визначено: суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частинами першою та третьої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною першою статті 191 ГПК України визначено, що позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 цього Кодексу зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі N 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі N 910/906/18.

Разом з тим, у статті 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.

Частиною п`ятою статті 130 ГПК України встановлено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Тобто стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу у разі залишення позову без розгляду, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

У випадках, встановлених частинами 3 - 5 цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини 8 статті 129 цього Кодексу.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129 -130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень частини 5 статті 130 ГПК України.

У разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Отже відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв`язку із поданням позову до нього і залишенням його у подальшому без розгляду.

Судом враховано, що ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями не можна розуміти реалізацію позивачем своїх процесуальних прав.

Водночас обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, Товариству з обмеженою відповідальністю ОВЛ Проперті слід було довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується тощо.

Поряд з тим, обґрунтування жодної із наведених вище обставин заява Товариства з обмеженою відповідальністю ОВЛ Проперті не містить.

Зважаючи на те, що заявником не доведено та судом не встановлено, що спір виник внаслідок неправильних дій позивача, у суду відсутні підстави для покладення на позивача судових витрат на професійну правничу допомогу відповідача 1.

Керуючись ст. ст. 119, 129, 130 221, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю.

Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне додаткове рішення складено: 14.03.2024 року.

Суддя Т.П. Карпечкін