Рішення

від 27.02.2024 по справі 915/1567/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 року Справа № 915/1567/23

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Давченко Т.М.

за участю:

секретаря судового засідання: Дюльгер І.М.,

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/1567/23

за позовом Фермерського господарства «АЛЕСЯ»,

вул. Шкільна, буд. 6А, с. Кубряки, Миколаївський район, Миколаївська обл., 57070;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СПГ Новоселіське»,

вул.. Миру, буд. 62, с. Новоселівка, Миколаївський район, Миколаївська обл., 57121;

про стягнення грошових коштів у сумі 1904047,94 грн.

в с т а н о в и в:

Фермерським господарством «АЛЕСЯ» пред`явлено до товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «СГП Новоселівське» позов про стягнення грошових коштів у сумі 1904047,94 грн., з яких: заборгованість за договором про надання поворотної фінансової допомоги 1 від 18.11.2021 становить 994053,12, з яких: 675000,00 грн. основний борг; 280097,26 грн. пеня; 17254,11 грн. 3% річних; 21701,75 грн. інфляційні втрати; заборгованість за договором про надання поворотної фінансової допомоги 2 від 30.11.2021 становить 909994,82 грн., з яких: 625320,00 грн. основний борг; 249202,87 грн. пеня; 15367,45 грн. 3% річних; 20104,50 грн. інфляційні втрати, з посиланням на неналежне виконання ТОВ «СПГ Новоселівське» умов договорів № 1 від 18.11.2021 та № 2 від 30.11.2021 про надання поворотної фінансової допомоги, а саме зобов`язань щодо своєчасного та повного повернення коштів, отриманих в якості поворотної фінансової допомоги.

Позивач також просить суд про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування судових витрат.

Ухвалою суду від 16.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 21.11.2023.

Ухвалою від 21.11.2023, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 24.01.2024.

Позивачем подано заяву від 24.01.2024 про закриття підготовчого засідання та призначення розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 24.01.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.02.2024.

Указана ухвала доставлена позивачу до Електронного кабінету.

Ухвала (як і всі попередні ухвали), надіслана відповідачу на юридичну адресу, зазначену у ЄДРЮОФОПГФ, повернута поштовою установою із зазначенням причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону).

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу - підприємця: місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем) (п. 5 ч. 4 ст. 9 вказаного Закону).

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17; від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням (правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Верховний Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, Суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

В рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".)

В рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідач2 не повідомляв суд про зміну свого місцезнаходження, ухвали суду надсилались судом за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про вжиття всіх необхідних та достатніх заходів з метою повідомлення відповідачів про розгляд справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою.

Позивач 26.02.2024 надіслав суду заяву, у якій просить суд задовольнити позов та провести судове засідання без участі представника позивача.

Відповідач явку повноважного представників у судове засідання 27.02.2024 не забезпечив.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 27.02.2024 підписано вступну та резолютивну частини .рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

18.11.2021 року між Фермерським господарством «АЛЕСЯ» (код ЄДРПОУ 38094210), в особі голови господарства Бубіліча Олександра Івановича, який діє на підставі Статуту, (далі - Допомогодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СГП Новоселівське» (код ЄДРПОУ 38636689), в особі директора Микули Ірини Василівни, яка діє на підставі Статуту, (далі - Користувач), було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 1 (надалі -Договір 1), відповідно до умов якого, Допомогодавець зобов`язується надати Користувачу поворотну фінансову допомогу у розмірі, визначеному у п.2.1. цього Договору, а Користувач зобов`язується повернути поворотну фінансову допомогу Допомогодавцю в повному розмірі у визначений Договором строк.

Згідно з п.2.1. Договору 1 розмір поворотної фінансової допомоги яка надається Допомогодавцем Користувачу за договором становить 675 000,00 грн.

Відповідно до п.3.2. Договору 1 поворотна фінансова допомога надається Допомогодавцем Користувачу у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Користувача.

У п.3.3. Договору 1 визначено, що Користувач зобов`язаний повернути Допомогодавцю надану за даним договором поворотну фінансову допомогу у повному розмірі до 18.11.2022 року включно.

Згідно п.3.4. Договору 1 поворотна фінансова допомога повертається Допомогодавціо Користувачем у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Допомогодавцю в межах строку обумовленого в п.3.3 даного Договору.

19.11.2021 року ФГ «АЛЕСЯ» на виконання умов Договору 1 було перераховано на поточний рахунок Користувача 487 000,00 грн. фінансової допомоги, що підтверджується платіжною інструкцією 198.

23.11.2021 року ФГ «АЛЕСЯ» на виконання умов Договору 1 було перераховано на поточний рахунок Користувача було перераховано 188 000,00 грн. доплата фінансової допомоги, що підтверджується платіжним дорученням №190.

30.11.2021 року між Фермерським господарством «АЛЕСЯ» (код ЄДРПОУ 38094210) в особі голови господарства Бубіліча Олександра Івановича, який діє на підставі Статуту, (далі - Допомогодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СГП Новоселівське» (код ЄДРПОУ 38636689), в особі директора Микули Ірини Василівни, яка діє на підставі Статуту, (далі - Користувач), було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 2 (надалі - Договір 2) відповідно до умов якого, Допомогодавець зобов`язується надати Користувачу поворотну фінансову допомогу у розмірі, визначеному у п.2.1. цього Договору, а Користувач зобов`язується повернути поворотну фінансову допомогу Допомогодавцю в повному розмірі у визначений Договором строк.

Згідно з п.2.1. Договору 2 розмір поворотної фінансової допомоги, яка надається Допомогодавцем Користувачу за договором становить 625 320 ,00 грн.

Відповідно до п.3.2. Договору 2 поворотна фінансова допомога надається Допомогодавцем Користувачу у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Користувача.

У п.3.3. Договору 2 визначено, що Користувач зобов`язаний повернути Допомогодавцю надану за даним договором поворотну фінансову допомогу у повному розмірі до 30.11.2022 року включно.

Згідно п.3.4. Договору 2 поворотна фінансова допомога повертається Допомогодавцю Користувачем у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Допомогодавцю в межах строку обумовленого в п.3.3 даного Договору.

30. і 1.2021 року ФГ «АЛЕСЯ» на виконання умов Договору 2 було перераховано на поточний рахунок Користувача 625 320,00 грн. коп.фінансової допомоги, що підтверджується платіжною інструкцією № 408.

ФГ «АЛЕСЯ» свої зобов`язання перед ТОВ «СГП Новоселівське» згідно умов Договору 1 та Договору 2 виконало у зазначені строки та в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, які надаються до даної позовної заяви.

Позивач зазначає, що станом на дату подання позову відповідач належним чином не виконав своїх зобов`язань за спірними Договорами, не повернув наданої поворотної фінансової допомоги у сумі 1300320,00 грн. (675 000 грн. + 625 320 грн.).

У зв`язку з неповернення відповідачем у встановленні Договором строки поворотної фінансової допомоги у сумі 1300320,00 грн позивач був змушений звернутись до суду із відповідним позовом про стягнення з відповідача основної суми боргу, нарахованих 3% річних, інфляційних втрат та пені.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правовідносини, що виникли між сторонами характеризуються ознаками договору позики ст.1046 Цивільного кодексу України.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст.1046 ЦК України).

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч.1 ст.1047 ЦК України).

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.ч.1, 3 ст.1049 ЦК України).

За приписами ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 629 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, всупереч умовам Договору 1 та приписам чинного законодавства, своєчасно (до 18.11.2022) та в повному обсязі не повернув позивачу надану йому суму поворотної фінансової допомоги, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 675000,00 грн.

За Договором 2 відповідач своєчасно (до 30.11.2022) та в повному обсязі не повернув позивачу надану йому суму поворотної фінансової допомоги, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 625320,00 грн.

Відповідач не спростував вимоги позивача та не надав суду доказів, які свідчать про погашення ним суми основного боргу в розмірі 1300320,00 грн.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 1300320,00 грн (675000,00 грн. + 625320,00 грн.) основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення інфляційних втрат суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, тобто вказана норма права передбачає, що якщо кредитор вирішив скористатися своїм правом на стягнення збитків від інфляції, то вони підлягають стягненню за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення інфляційних нарахувань є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

За Договором № 1 позивачем нараховано інфляцію у розмірі 21701,75 грн. за період з 01.12.2022 по 31.08.2023. Судом перевірено виконаний позивачем розрахунок інфляційних втрат за допомогою програмного забезпечення IpLex, та встановлено, що такий розрахунок виконаний правильно.

За Договором № 2 позивачем нараховано інфляцію у розмірі 20104,50 грн. за період з 01.12.2022 по 31.08.2023. Судом перевірено виконаний позивачем розрахунок інфляційних втрат за допомогою програмного забезпечення IpLex, та встановлено, що такий розрахунок виконаний правильно.

Загальний розмір втрат від інфляції за обома договорами становить 41 806,25 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення 3 % річних суд дійшов наступних висновків.

В силу приписів ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.4.1 Договору № 1 та Договору № 2, у випадку порушення своїх зобов`язань за договром сторони несуть відповідальність, що визначається договором та чинним Законодавством.

За розрахунком позивача 3% річних за Договором 1 за період з 19.11.2022 по 25.09.2023 на суму боргу 675000,00 грн. становлять 17254,11 грн., а за Договором 2 на суму боргу 625320,00 грн. за період з 01.12.2022 по 25.09.2023 - 15367,45 грн.

Судом перевірено виконаний позивачем розрахунок 3% річних за допомогою програмного забезпечення IpLex, та встановлено, що такий розрахунок за обома договорами виконано правильно.

Щодо вимог позивача про стягнення пені суд дійшов наступних висновків.

Так, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема штраф, пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України). Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Сторони у п 4.2 Договору № 1 та п.4.2 Договору № 2 передбачили, що за прострочення строку повернення суми поворотної фінансової допомоги, який визначений у п. 3.3 цих договорів, користувач сплачує допомогодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми неповернутої фінансової допомоги за кожен день прострочення повернення поворотної фінансової допомоги.

За розрахунком позивача за невиконання зобов`язань за Договором 1 щодо повернення фінансової допомоги у сумі 675000,00 грн. ним нараховано пеню за період з 19.11.2022 по 25.09.2023 - 280097,26 грн.

За невиконання зобов`язань за Договором 2 щодо повернення фінансової допомоги у сумі 625320,00 грн. ним нараховано пеню за період з 01.12.2022 по 25.09.2023 - 249202,87 грн.

Разом із тим, подані позивачем розрахунки пені виконані без урахування приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов?язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов?язання мало бути виконано.

Так, за Договором 1 позивачем нараховано пеню за період прострочення з 19.11.2022 по 25.09.2023, тоді як, у відповідності до указаного вище припису законодавства, таке нарахування могло бути здійсненим лише за період 19.11.2022-18.05.2023.

За розрахунком суду, виконаним за допомогою програмного забезпечення IpLex, сума пені за зазначений період складає 167363.01 грн., а тому цю суму належить стягнути з відповідача.

За Договором 2 позивачем нараховано пеню за період прострочення з 01.12.2022 по 25.09.2023, тоді як, у відповідності до указаного вище припису законодавства, таке нарахування могло бути здійсненим лише за період 01.12.2022-31.05.2023

За розрахунком суду, виконаним за допомогою програмного забезпечення IpLex, сума пені за зазначений період складає 155045.09 грн., а тому цю суму належить стягнути з відповідача.

Ураховуючи викладене, стягненню з відповідача за обома договорами підлягає 1697155,91 грн., з яких:

- 1300320,00 грн. (675000,00 грн. + 625320,00 грн.) - основний борг за договорами;

- 41806,25 грн. (21701,75 грн. + 20104,50 грн.) інфляційні втрати;

- 32621,56 грн. (17254,11 грн.+15367,45 грн.) 3% річних;

- 322408,10 грн. (167363,01 грн.+155045,09 грн. пеня.

Отже, позовні вимоги ФГ «АЛЕСЯ» підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до наступного.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 129 ГПК України).

ФГ «АЛЕСЯ» оплачено позов у даній справі судовим збором у сумі 28 560,72 грн., згідно платіжної інструкції 1632 від 27.09.2022 (13649,92 грн.) та платіжної інструкції 1631 від 27.09.2022 (14910,80 грн.), виходячи з первісної суми позову 1904047,94 грн.

Судом визнано обґрунтованими позовні вимоги в загальній сумі 1697155,91 грн., яка, згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», підлягала оплаті судовим збором у сумі 25457,34 грн., а тому в цій сумі витрати ФГ «АЛЕСЯ» на оплату позовної заяви судовим збором належить відшкодувати за рахунок відповідача.

Заявлені позивачем до стягнення витрати на правову допомомогу у розмірі 50000,00 грн. суд не розглядає, оскільки матеріали справи не містять доказів понесення позивачем указаних витрат.

Суд також вважає необхідним зазначити про те, що розгляд справи відбувається у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СПГ Новоселіське» (вул. Миру, буд. 62, с. Новоселівка, Миколаївський район, Миколаївська область, 57121; ідентифікаційний код 38636689) на користь Фермерського господарства «АЛЕСЯ» (вул. Шкільна, буд. 6А, с. Кубряки, Миколаївський район, Миколаївська область, 57070, ідентифікаційний код 38094210) грошові кошти у загальній сумі 1697155,91 грн.,з яких: 1300320,00 грн. основний борг, 41806,25 грн. інфляційні втрати, 32621,56 грн 3% річних, 322408,10 грн.- пеня, а також 25457,34 грн. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 11.03.2024.

Суддя Т.М. Давченко