Рішення

від 12.03.2024 по справі 918/119/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/119/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді Н. Церковної при секретарі судового засідання І.Гусевик, розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕНПОСТАЧ" до відповідача Приватного підприємства "Агро-Експрес- Сервіс" стягнення 337 629,72 грн

за участю представника позивача- Пасічника О.О.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЕНПОСТАЧ» (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного підприємства «Агро-Експрес-Сервіс» (далі - Відповідач) в якому просить стягнути борг в сумі 337 629,72 грн. та судовий збір.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те що у відповідності до договору поставки №0000795 від 07.02.2019 року, ТОВ «Генпостач» поставив ПП «Агро-Експрес-Сервіс» на підставі видаткових накладних та товарно-транспортних накладних товар в асортименті на загальну суму 357 201,96 грн. в тому числі ПДВ.

На виконання пунктів 4.1, 4.2, 4.3., 4.4. ТОВ «Генпостач» відвантажив ПП «Агро- Експрес-Сервіс» товар в асортименті на загальну суму 357 201,96 грн. в тому числі ПДВ згідно видаткових накладних.

Розрахунок за отриманий товар ПП «Агро-Експрес-Сервіс» провів частково.

Станом на 30.01.2024 року заборгованість ПП «Агро-Експрес-Сервіс» перед ТОВ «Генпостач» по договору поставки №0000795 від 07.02.2019 року становить 272 313,79 грн., в тому числі ПДВ.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

На підставі п.9ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився хоча належним чином був повідомлений про розгляд справи в його електроний кабінет.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов`язковою суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання з розгляду справи по суті без участі представника відповідача - Приватного підприємства «Агро-Експрес-Сервіс».

Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05 лютого 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи на 27 лютого 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 22 лютого 2024 року задоволено клопотання передставника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 27 лютого 2024 року відкладено розгляд справи на 12 березня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12 березня 2024 року повернуто Приватному підприємству "Агро - Експрес- Сервіс" клопотання про відкладення розгляду справи (з додатками: проект мирової угоди, проект спільної заяви сторін про укладення мирової угоди) - без розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЕНПОСТАЧ» (Постачальник) та Приватним підприємством "Агро-Експрес-Сервіс" (Покупець) був укладений Договір поставки №0000795 від 07 лютого 2019 року.

Згідно пункту 1.1. Договору Постачальник зобов`язується поставляти, а Покупець приймати й оплачувати на визначених цим Договором умовах підшипники і іншу продукцію технічного призначення, партіями в асортименті, номенклатурі, кількості і за ціною відповідно до накладних та Рахунків-фактурі, які є невід`ємною частиною Договору (а.с. 13-15).

Відповідно до пункту 3.1. договору оплата товару проводиться у національній валюті України за безготівковим розрахунком шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку Покупця на розрахунковий рахунок Постачальника на наступних умовах; 100% - по факту поставки протягом 30-ти календарних днів.

Постачання товару здійснюється зі складу Постачальника м. Луцьк. Базисна умова постачання товару: FCA (м. Луцьк) відповідно до вимог Міжнародних правил по тлумаченню термінів «Інкотермс-2010», або на інших умовах за домовленістю сторін, за рахунок Постачальника (п.4.1 Договору).

Відповідно до пункту 4.2 Договору приймання-передача товару здійснюється: по кількості-при одержані товару, відповідно до товаросупроводжуючих документів, а по якості- згідно п.5 цього Договору.

Згідно пункту 4.3 Договору сторонами визначено, що датою передачі товару вважається дата, що вказано у видатковій накладній, яка підписується уповноваженими представниками сторін та завіряється печаткою підприємства, або до якої додається доручення. Дата передачі товару визначає момент переходу права власності та ризику випадкової загибелі товару.

Строки поставки товару становлять 5 календарних днів з моменту отримання заявки від Покупця, а в разі замовлення товару, що доставляється Постачальником з Європи, термін поставки обумовлюється та погоджується сторонами (п.4.4 Договору).

Відповідно до пункту 10.1 Договору, цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Договір підписаний позивачем та відповідачем, та скріплений відбитками печаток сторін.

На виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу товар загальною вартістю 357 201,96 грн., що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними на товар на суму 357 201,96 грн., що містяться в матеріалах справи (а.с.21-101).

Видаткові накладні та товарно-транспортні накладні підписані Покупцем та Постачальником.

Як встановлено судом, поставлений товар прийнятий Відповідачем у повному обсязі. Заперечень Замовника щодо якості та/або кількості поставленого товару на адресу Постачальника не надходило.

Розрахунок за отриманий товар ПП «Агро-Експрес-Сервіс» провів частково, а саме: 01.03.2023 року - 34 888,17 гривень в тому числі ПДВ зарахувалися на підставі акту зарахування зустрічних однорідних вимог та 27.04.2023 року - 50 000,00 гривень в тому числі ПДВ.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів сплати коштів у сумі 84888,17 грн.

Станом на 30.01.2024 року заборгованість ПП «Агро-Експрес-Сервіс» перед ТОВ «Генпостач» по договору поставки №0000795 від 07.02.2019 року становить 272 313,79 грн., в тому числі ПДВ.

18.12.2023 року ТОВ «Генпостач» надіслано на адресу ПП «Агро-Експрес-Сервіс» претензію №18/12-23 від 15.12.2023 року. Відповідач претензію отримав 02.01.2024 року, проведення розрахунків не здійснив (а.с.11).

За порушення умов Договору та посилаючись на ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 57 305,23 грн. пені, 2 259,89 грн. інфляційних втрат та 5 750,81 грн. 3% річних.

На підставі викладеного присутній представник позивача просив суд розглянути справу по суті та позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Крім того, зазначив, що позивач не має наміру врегулювання даного спору мирним шляхом (мирова угода).

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються постачання товару/продукції за договором поставки. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає порушеними свої права в частині своєчасної оплати отриманого відповідачем товару.

Як унормовано положеннями статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Частиною 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з нормами статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено частинами 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У силу вимог частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦКУкраїни з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями статті 525 ЦК України, та частини 6статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, наявність простроченої заборгованості підтверджена належними та допустимими доказами .Таким чином, підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 272 313,79 грн. основного боргу.

Керуючись положеннями статті 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу 5 750,81 грн. 3% річних та 2 259,89 грн. інфляційних втрат.

Що стосується вимоги позивача про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, суд вказує наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 входить до розділу I "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Згідно з усталеною судовою практикою нарахування на суму боргу трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 року у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц, у постанові від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 року у справі №904/4593/17, від 13.06.2018 року у справі №912/2708/17, від 22.11.2018 року у справі №903/962/17, від 23.05.2018 року у справі № 908/660/17, від 05.08.2020 року у справі №757/12160/17-ц, від 02.09.2020 року у справі № 802/1349/17-а, від 22.04.2020 року у справі № 922/795/19, від 19.12.2019 року у справі № 911/2845/18.

Перевіривши за допомогою онлайн-системи "Ліга-Закон" здійснені позивачем розрахунки, суд визнав вимоги про стягнення з відповідача 5750,81 грн. 3% річних та 2 259,89 грн. інфляційних втрат законними та обґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

В ст. 549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.1 Договору якщо покупець у термін, зазначений у п. 3.1 Договору, не здійснить оплату товару Постачальнику, то Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від вартості поставленого, але не сплаченого товару за кожень день прострочення.

Позивачем нараховано 57 305,23 грн. пені. Здійснивши перерахунок суд встановив, що позивачем вірно нараховано суму пені.

За таких обставин, вимога позивача до відповідача про стягнення 57 305,23 грн. пені, 5 750,81 грн. 3% річних та 2 259,89 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, про стягнення з відповідача на користь позивача 272 313.79 грн. основного боргу, 57 305,23 грн. пені, 5 750,81 грн. 3% річних та 2 259,89 грн. інфляційних втрат.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складається із сплаченого судового збору в розмірі 5 064,45 грн.

Тому, судові витрати понесені позивачем у виді судового збору, сплаченого при зверненні до суду з даним позовом на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у сумі 5 064,45 грн.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Агро-Експрес- Сервіс" (35112, Рівненська обл., Млинівський район, село Ярославичі, код ЄДРПОУ 30132761) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕНПОСТАЧ" (43000, м. Луцьк, вул. Кравчука, 48, кв. 51, код ЄДРПОУ 38339580) 272 313,79 грн - основний борг, 57 305,23 грн - пеня, 5 750,81 грн - 3 % річних, 2259,89 грн - інфляційні втрати, 5064,45 грн - судовий збір.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 14.03.2024 року.

Суддя Н. Церковна