Постанова

від 21.05.2024 по справі 918/119/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 року Справа № 918/119/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Коломис В.В. , суддя Саврій В.А.

секретар судового засідання Верещук А.В.

за участю представників сторін:

позивача: Пасічника Олександра Олексійовича адвоката, ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АC №1093476 від 08.05.2024

відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агро-Експрес- Сервіс" на рішення господарського суду Рівненської області, ухваленого 12.03.24р. суддею Церковною Н.Ф. о 13:48 у м.Рівному, повний текст складено 14.03.24р. у справі № 918/119/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕНПОСТАЧ"

до відповідача Приватного підприємства "Агро-Експрес- Сервіс"

стягнення 337 629,72 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ГЕНПОСТАЧ (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного підприємства Агро-Експрес-Сервіс в якому просить стягнути борг в сумі 337 629,72 грн та судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те що у відповідності до договору поставки №0000795 від 07.02.2019, ТОВ Генпостач поставив ПП Агро-Експрес-Сервіс на підставі видаткових накладних та товарно-транспортних накладних товар в асортименті на загальну суму 357 201,96 грн в тому числі ПДВ.

На виконання пунктів 4.1, 4.2, 4.3., 4.4. ТОВ Генпостач відвантажив ПП Агро- Експрес-Сервіс товар в асортименті на загальну суму 357 201,96 грн в тому числі ПДВ згідно видаткових накладних.

Розрахунок за отриманий товар ПП Агро-Експрес-Сервіс провів частково.

Станом на 30.01.2024 заборгованість ПП Агро-Експрес-Сервіс перед ТОВ Генпостач по договору поставки №0000795 від 07.02.2019 становить 272 313,79 грн, в тому числі ПДВ.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 12.03.2024 у справі №918/119/24 позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Приватного підприємства "Агро-Експрес- Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕНПОСТАЧ" 272 313,79 грн - основний борг, 57 305,23 грн - пеня, 5 750,81 грн - 3 % річних, 2259,89 грн - інфляційні втрати, 5064,45 грн - судовий збір.

В обґрунтування рішення, суд з посиланням на ст.ст. 11, 509, 525, 536, 546, 548, 610, 611, 625, 655, 692, 712 ЦК України, ст. ст.193, 265 ГК України, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16, постанови Верховного Суду від 14.05.2018 у справі №904/4593/17, від 13.06.2018 у справі №912/2708/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17, від 23.05.2018 у справі № 908/660/17, від 05.08.2020 у справі №757/12160/17-ц, від 02.09.2020 у справі № 802/1349/17-а, від 22.04.2020 у справі № 922/795/19, від 19.12.2019 у справі № 911/2845/18, докази наявні в матеріалах справи, перевіривши нарахування 3% річних, пені та інфляційних втрат прийшов до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Не погодившись із винесеним рішенням, Приватне підприємство "Агро-Експрес- Сервіс" звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ Генпостач до ПП Агро-Експрес-Сервіс про стягнення пені, 3 % річних в існуючому вигляді відмовити.

Вказує, що місцевим судом невірно досліджено обставини справи і невірно досліджено розрахунок позивача. Також вважає дії позивача про відмову від мирової угоди, зловживанням з його сторони.

Разом з тим, апелянтом не подано до суду свій контррозрахунок.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим. Просить рішення Господарського суду Рівненської області від 12.03.2024 по справі №918/119/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Крім того, разом із відзивом було подано заяву про стягнення судових витрат у розмірі 10000,00 грн, з відповідними доказами.

21.05.2024 від скаржника надійшло клопотання про залишення відзиву без розгляду, у зв`язку із ненадісланням відзиву відповідачу.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення поданого клопотання.

Колегія суддів відмовляє у задоволенні поданого клопотання про залишення відзиву без розгляду, оскільки воно є необґрунтованими та спростовується матеріалами справи.

Так, ухвалою суду від 15.04.2024 було запропоновано позивачу до 10.05.2024 подати суду відзив та докази надіслання копії відзиву та доданих до нього документів іншій стороні. Як убачається із поштового конверту (а.с.175) відзив подано до суду 09.05.2024, тобто в межах строку встановленого ухвалою суду від 15.04.2024. Крім того, до відзиву було долучено опис вкладення у цінний лист з переліком документів, які надсилаються відповідачу, зі штампом Укрпошти 09.05.2024 вказаний лист було надіслано відповідачу на адресу 35112, Рівненська обл. Млинівський р-н, с. Ярославичі.

Доводи скаржника про те, що вказаний лист надіслано не їм, оскільки їх адреса є Рівненська обл. Дубенський р-н, с. Ярославичі не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до розпорядження КМУ від 12 червня 2020 р. № 722-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області», Постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» №807-ІХ від 17.07.2020 було утворено у Рівненській області у Рівненській області Дубенський район (з адміністративним центром у місті Дубно) у складі територій Бокіймівської сільської, Боремельської сільської, Варковицької сільської, Вербської сільської, Демидівської селищної, Дубенської міської, Козинської сільської, Крупецької сільської, Мирогощанської сільської, Млинівської селищної, Острожецької сільської, Підлозцівської сільської, Повчанської сільської, Привільненської сільської, Радивилівської міської, Семидубської сільської, Смизької селищної, Тараканівської сільської, Ярославицької сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України. За наведеного судова колегія приходить до висновку, що відзив з додатками було надіслано саме відповідачу, тобто на адресу, яка була зазначена, зокрема в договорі поставки від 07.02.2019 №0000795.

В судовому засіданні представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить рішення Господарського суду Рівненської області від 12.03.2024 по справі №918/119/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач не забезпечив явку свого представника у судове засідання апеляційного господарського суду, хоча про час та місце апеляційного перегляду справи повідомлявся заздалегідь та належним чином, що підтверджується надісланням ухвали про відкриття апеляційного провадження та призначення скарги до розгляду до електронного кабінету відповідача та його керівника.

Таким чином, враховуючи норми ст.ст.269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду представника скаржника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, а тому, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника останнього, за наявними у справі доказами.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю ГЕНПОСТАЧ (Постачальник) та Приватним підприємством "Агро-Експрес-Сервіс" (Покупець) був укладений Договір поставки №0000795 від 07 лютого 2019 року.

Згідно пункту 1.1. Договору Постачальник зобов`язується поставляти, а Покупець приймати й оплачувати на визначених цим Договором умовах підшипники і іншу продукцію технічного призначення, партіями в асортименті, номенклатурі, кількості і за ціною відповідно до накладних та Рахунків-фактурі, які є невід`ємною частиною Договору (а.с. 13-15).

Відповідно до пункту 3.1. договору оплата товару проводиться у національній валюті України за безготівковим розрахунком шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку Покупця на розрахунковий рахунок Постачальника на наступних умовах; 100% - по факту поставки протягом 30-ти календарних днів.

Постачання товару здійснюється зі складу Постачальника м. Луцьк. Базисна умова постачання товару: FCA (м. Луцьк) відповідно до вимог Міжнародних правил по тлумаченню термінів Інкотермс-2010, або на інших умовах за домовленістю сторін, за рахунок Постачальника (п.4.1 Договору).

Відповідно до пункту 4.2 Договору приймання-передача товару здійснюється: по кількості-при одержані товару, відповідно до товаросупроводжуючих документів, а по якості - згідно п.5 цього Договору.

Згідно пункту 4.3 Договору сторонами визначено, що датою передачі товару вважається дата, що вказана у видатковій накладній, яка підписується уповноваженими представниками сторін та завіряється печаткою підприємства, або до якої додається доручення. Дата передачі товару визначає момент переходу права власності та ризику випадкової загибелі товару.

Строки поставки товару становлять 5 календарних днів з моменту отримання заявки від Покупця, а в разі замовлення товару, що доставляється Постачальником з Європи, термін поставки обумовлюється та погоджується сторонами (п.4.4 Договору).

Відповідно до пункту 10.1 Договору, цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Договір підписаний позивачем та відповідачем, та скріплений відбитками печаток сторін.

На виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу товар загальною вартістю 357 201,96 грн., що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними на товар на суму 357 201,96 грн., що містяться в матеріалах справи (а.с.21-101).

Видаткові накладні та товарно-транспортні накладні підписані Покупцем та Постачальником.

Як встановлено судом, поставлений товар прийнятий Відповідачем у повному обсязі. Заперечень Замовника щодо якості та/або кількості поставленого товару на адресу Постачальника не надходило.

Розрахунок за отриманий товар ПП Агро-Експрес-Сервіс провів частково, а саме: 01.03.2023 - 34 888,17 гривень в тому числі ПДВ зарахувалися на підставі акту зарахування зустрічних однорідних вимог та 27.04.2023 - 50 000,00 гривень в тому числі ПДВ.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів сплати коштів у сумі 84888,17 грн.

Станом на 30.01.2024 заборгованість ПП Агро-Експрес-Сервіс перед ТОВ Генпостач по договору поставки №0000795 від 07.02.2019 становить 272 313,79 грн, в тому числі ПДВ.

18.12.2023 ТОВ Генпостач надіслано на адресу ПП Агро-Експрес-Сервіс претензію №18/12-23 від 15.12.2023. Відповідач претензію отримав 02.01.2024, проведення розрахунків не здійснив (а.с.11).

За порушення умов Договору та посилаючись на ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 57 305,23 грн пені, 2 259,89 грн інфляційних втрат та 5 750,81 грн 3% річних.

Як зазначалося вище, рішенням Господарського суду Рівненської області від 12.03.2024 у справі №918/119/24 позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Приватного підприємства "Агро-Експрес- Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕНПОСТАЧ" 272 313,79 грн - основний борг, 57 305,23 грн - пеня, 5 750,81 грн - 3 % річних, 2259,89 грн - інфляційні втрати, 5064,45 грн - судовий збір.

При цьому, відповідач не погоджується із рішенням лише в частині нарахування 3% річних та пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції переглядає оскаржене рішення лише в частині нарахування пені та 3% річних.

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з п.п. 1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

П. 7.1 Договору визначено, що якщо покупець у термін, зазначений у п. 3.1 Договору, не здійснить оплату товару Постачальнику, то Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від вартості поставленого, але не сплаченого товару за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, що долучений позивачем до позовної заяви, врахувавши, що відповідачем не погашено заборгованість за договором, апеляційний суд вважає його правильним та арифметично вірним, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача 57305,23 грн пені.

Згідно з приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з усталеною судовою практикою нарахування на суму боргу трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі №904/4593/17, від 13.06.2018 у справі №912/2708/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17, від 23.05.2018 у справі № 908/660/17, від 05.08.2020 у справі №757/12160/17-ц, від 02.09.2020 у справі № 802/1349/17-а, від 22.04.2020 у справі №922/795/19, від 19.12.2019 у справі № 911/2845/18.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних, які здійснені позивачем, врахувавши, що відповідачем не погашено заборгованість за договором апеляційний суд вважає його правильним та арифметично вірним, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача 5750,81 грн 3% річних.

За наведеного, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що 3% річних та пеня підлягають задоволенню в повному обсязі, відповідно відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції в оскарженій частині.

При цьому суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводи скаржника щодо невірного обрахунку 3% річних та пені, з посиланням на ч. 5 ст. 254 ЦК України, оскільки з урахуванням положень статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Крім того, скаржником 21.05.2024 було подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій в порядку ст. 233 ГК України до рівня не більше 30% від заявлених вимог позивача.

Щодо клопотання про зменшення штрафних санкцій суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач не подавав до суду першої інстанції відповідного клопотання, не наводив виключних обставин, для необхідності такого зменшення, не подавав доказів на підтвердження таких обставин, а відтак не підлягає до задоволення судом апеляційної інстанції.

Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області від 12.03.24 у справі №918/119/24 в оскарженій частині прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Крім того, у зв`язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати визначені ст. 129 ГПК України, залишаються за скаржником.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід вказати таке.

13.05.2024 від позивача надійшла заява про стягнення судових витрат. З посиланням на ст. ст. 123, 126, 129 ГПК України, постанову Верховного Суду від 24.11.2020 у справі №911/4242/15, договір про надання правової допомоги від 26.04.2024 №4/9, вказує про співмірність заявлених витрат на правову допомогу в Північно-західному апеляційному господарському суді, всі перелічені в акті приймання - передачі наданих послуг від 08.05.2024 послуги були надані та підготовані документи, сума гонорару визначена умовами договору №4/9 від 26.04.2024. Просить стягнути з відповідача 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у Північно-західному апеляційному господарському суді.

21.05.2024 від скаржника надійшло клопотання про залишення без задоволення заяви про стягнення судових витрат позивача, в обґрунтування вказує на необґрунтованість вказаного клопотання та порушення на його думку оформлення долученої до заяви розрахункової квитанції про оплату 10000,00 грн, про невірне зазначення адреси скаржника позивачем, а тому їм не відомо куди направлено заяву про стягнення судових витрат.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вказаного клопотання.

Частинами 1-3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому судом враховано, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. (Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.10.2019р. по справі №922/445/19).

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи позивач до закінчення судових дебатів, а саме у разом із відзивом було подано заяву про стягнення судових витрат від 13.05.2024 у відповідності до ч.8 ст.129 ГПК України, подав заяву, згідно якої вказав про необхідність здійснення розподілу судових витрат, зазначив розрахунок суми витрат у розмірі 10 000,00грн, а також подав докази які підтверджують розмір судових витрат.

Як убачається із матеріалів справи, в якості доказів надання правничої допомоги позивачем надано договір про надання правової допомоги №4/9 від 26.04.2024, акт приймання передачі наданих послуг (правничої допомоги і представництва) від 08.05.2024, довідку розрахунок від 08.05.2024, розрахункову квитанцію від 08.05.2024 на суму 10000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в чому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст.16 ГПК України). Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч.2 ст.16 ГПК України).

Пунктом 1 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, ордеру (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Як вбачається з матеріалів справи, Адвокатом Пасічником О.О. надавалися послуги позивачу - ТОВ "Генпостач" на підставі договору про надання правової допомоги №4/9 від 26.04.2024.

Згідно акту приймання передачі наданих послуг (правничої допомоги і представництва) від 08.05.2024 про надання правової допомоги, адвокатом вказано обсяг наданих, а клієнтом, прийнятих послуг в розмірі 10 000,00грн.

Частиною 4 ст.126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Як було зазначено вище, відповідачем були заявлені заперечення щодо судових витрат на правову допомогу відповідача, у яких просить залишити без задоволення заяву про стягнення судових витрат, які відхиляюся судом апеляційної інстанції, у зв`язку із необґрунтованістю. При цьому щодо доводів про недоліки розрахункової квитанції, не беруться судовою колегією до уваги, оскільки, відсутність доказів оплати послуг адвоката не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.126 ГПК України).

Таку правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Крім того, суд апеляційної інстанції, зауважує, що відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи; стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Такі правові висновки послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.11.2020 у справі №922/2869/19, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 та практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.

З огляду на встановлені судом обставини у системному взаємозв`язку з правовими положеннями Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності, зважаючи на те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи з огляду на те, що дана справа є незначної складності та не потребувала значної інтелектуальної підтримки зі сторони адвоката зважаючи на його професійний рівень, беручи до уваги обсяг наданих адвокатських послуг (по суті лише складання та подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та подання клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції), з огляду на наявність в адвоката повної вищої юридичної освіти, та відсутність значного обсягу юридичної та технічної роботи, а також враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, судова колегія дійшла висновку про те, що заявлена позивачем сума відшкодування витрат на правничу допомогу, пов`язана з розглядом справи №918/119/24 у суді апеляційної інстанції, в сумі 10 000,00 грн є неспівмірною, а тому до стягнення підлягають понесені позивачем судові витрати у сумі 5 000,00 грн, що відповідає принципам господарського судочинства, зокрема - забезпеченню дотримання балансу інтересів сторін та покладаються на Приватне підприємство "Агро-Експрес- Сервіс". Решта витрат покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агро-Експрес- Сервіс" на рішення господарського суду Рівненської області від 12.03.24 у справі № 918/119/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 12.03.24 у справі №918/119/24 залишити без змін.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Агро-Експрес- Сервіс" (35112, Рівненська обл., Млинівський район, село Ярославичі, код ЄДРПОУ 30132761) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕНПОСТАЧ" (43000, м. Луцьк, вул. Кравчука, 48, кв. 51, код ЄДРПОУ 38339580) 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

4.Господарському суду Рівненської області видати наказ на виконання даної постанови.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України.

6. Справу №918/119/24 повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "24" травня 2024 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Саврій В.А.