Ухвала

від 14.03.2024 по справі 918/65/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"14" березня 2024 р. м. Рівне Справа № 918/65/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, розглянувши заяву Рівненської окружної прокуратури про забезпечення позову у справі

за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області

до ОСОБА_1 ,

до Фермерського господарства "Роса"

про витребування земельної ділянки.

без виклику представників сторін,

УСТАНОВИВ:

У січні 2024 року керівник Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до ОСОБА_1 та до Фермерського господарства "Роса" про витребування у комунальну власність на користь Городоцької територіальної громади в особі Городоцької сільської ради земельну ділянку площею 2,3021 га, кадастровий номер 5624687400:03:002:0039.

Ухвалою суду від 23.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.02.2024.

Ухвалою суду від 19.02.2024 підготовче засідання відкладене на 06.03.2024.

Ухвалою суду від 06.03.2024 підготовче засідання відкладене на 18.03.2024.

12.03.2024 від прокуратури надійшла заява про забезпечення позову, яка обґрунтована тим, що після пред`явлення позовної заяви до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 21.02.2024 внесено відомості про припинення за ФГ «Роса» права оренди земельної ділянки площею 2,3021 га, кадастровий номер 5624687400:03:002:0039, та 27.02.2024 - про припинення за ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку. Окрім цього, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.02.2024 зареєстровано за ФГ «Крем`яниця» (ідентифікаційний код 45404814) право власності на земельну ділянку площею 2,3021 га, кадастровий номер 5624687400:03:002:0039, підстава - акт приймання-передачі майна, серія та номер: 749,750, виданий 26.02.2024 (номер відомостей про речове право: 53919712, рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, індексний номер: 71834939 від 29.02.2024). Зокрема, відповідно до зазначеного акту приймання-передачі майна ОСОБА_2 передала до ФГ «Крем`яниця» земельну ділянку площею 2,3021 га, кадастровий номер 5624687400:03:002:0039 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2558421456060). З огляду на викладене, з 27.02.2024 власником спірної земельної ділянки є ФГ «Крем`яниця». Тобто під час розгляду справи ОСОБА_2 фактично вчинено дії, спрямовані на уникнення виконання рішення суду. Окрім того, відповідно до даних з ЄДРЮОФОПГФ, ФГ «Крем`яниця» зареєстроване 26.02.2024, співзасновником якого є, зокрема і ОСОБА_2 . Ураховуючи зазначені обставини, наявні підстави вважати, що новим власником земельної ділянки ФГ «Крем`яниця» будуть вживатися заходи щодо відчуження, об`єднання, здійснення поділу спірної земельної ділянки, вказане може утруднити виконання рішення суду в частині витребування земельної ділянки або унеможливити виконання рішення суду у справі, призведе до необхідності повторного звернення до суду за захистом інтересів держави. Отже, з метою запобігання випадкам, коли невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення суду або ефективний захист порушених прав позивача, відповідно до ст. 136, 137 ГПК України наявні підстави для вжиття заходів до забезпечення позову шляхом: накладення арешту на земельну ділянку площею 2,3021 га, кадастровий номер 5624687400:03:002:0039; заборони органам, які здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо вказаної земельної ділянки до набрання законної сили рішенням суду у цій справі; заборони ФГ «Крем`яниця» та іншим фізичним/юридичним особам вчиняти дії із земельною ділянкою, кадастровий номер 5624687400:03:002:0038, спрямовані на зміну цільового призначення, її поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати правочини щодо неї, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі; заборони державним кадастровим реєстраторам вчиняти дії, спрямовані на внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо поділу чи об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 5624687400:03:002:0039 до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, вважає за необхідне зазначити таке.

Інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків від відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Цей інститут є гарантією захисту та відновлення прав осіб, а отже, елементом правосуддя.

Статтею 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Отже, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо.

Окрім того, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову (близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19).

Частина четверта статті 137 ГПК України визначає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійнювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

Обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 905/447/22, від 24.05.2022 у справі № 911/2719/21, від 13.04.2021 у справі № 910/15607/19).

Суд враховує викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 916/3245/17 та в постанові Верховного Суду від 09.09.2019 у справі № 910/12463/18 правовий висновок щодо необхідності чіткого розмежування понять "предмет спору" і "предмет позову", в яких (постановах), зокрема, зазначено, що під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. При цьому законодавством не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Заразом можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що може утруднити виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (подібний висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у cправі № 905/448/22, у постанові Верховного Суду від 20.04.2023 у cправі № 914/3316/22).

При цьому під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Як установлено судом із фактичних обставин справи, відповідачка після подання прокурором відповідно позову до суду, тобто свідомо винила дія, пов`язані із відчуженням нерухомого майна спірної земельної ділянки, вочевидь з метою унеможливлення виконання можливого судового рішення, з урахуванням відповідачів, визначених прокурор, що призвело як до необхідності подання прокурором цієї заяви, так і замінити відповідача у справі.

Отже, суд вважає, що з урахуванням характеру правовідносин, що склалися між сторонами, предмету спору та обставини справи, існує дійсна ймовірність того, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову внаслідок незаконних дій відповідачів, спрямованих на відчуження нерухомого майна на користь інших осіб чи здійснення дій, пов`язаних із переоформленням права власності на таке майно, тощо.

Ураховуючи зазначене, на думку суду, існує реальна загроза того, що внаслідок здійснення відповідачами відповідних дій, можуть бути порушені права позивача відносно спірного майна, у разі встановлення судом їх наявності та задоволення позову, для відновлення яких потрібно буде додати значних зусиль, при цьому позивач не зможе захистити їх в межах одного судового провадження без подання нових позовів.

При цьому суд зазначає, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться в прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

У постанові Верховного Суду від 24.05.2021 у справі № 910/3158/20 міститься висновок, що за змістом пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися коштами або майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, коштів або про стягнення коштів. Сума арештованих коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, належного до предмета спору (такого ж висновку дійшов Верховний Суду у постановах від 21.08.2020 у справі №904/2357/20, від 25.09.2020 у справі №925/77/20, від 20.09.2022 у справі №916/307/22, від 03.03.2023 у справі №907/269/22, від 04.04.2023 у справі №907/268/22, від 04.04.2023 у справі №915/577/22).

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.

Стосовно інших вимог заявника про забезпечення позову шляхом заборони ФГ «Агротех-Р», М. Романюку та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження (продаж, внесення до статутного капіталу, міна, відчуження у будь-який інший спосіб) та передачі в користування (оренду, найм, піднайм тощо) вказане нерухоме майно з забороною вчиняти відповідні реєстраційні дії, то суд зазначає, що вказані заходи є похідними від заходів про накладення арешту. Більш того, накладення арешту охоплює всі зазначені в заяві дії, пов`язані з відчуження нерухомого майна на користь будь-яких осіб, їх передачі в користування іншим особам. У зв`язку з цим зазначені вимоги заявника не підлягають задоволенню.

Ураховуючи підстави та предмет позову, суд дійшов висновку про існування в такому випадку прямого зв`язку між обраним прокурор заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги про витребування земельної ділянки, оскільки накладення арешту має стосуватися лише майна, належного до предмета спору, а спірна земельна ділянка якраз і є предметом спору, тобто тим матеріально-правовим об`єктом, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Вжиті заходи забезпечення позову жодним чином не обмежують права та законні інтереси ані відповідача, ані інших осіб, адже вони не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті, мають тимчасовий характер та не позбавляють зазначених осіб права на підприємницьку діяльність, отримання доходів, а також не перешкоджають займатися господарською діяльністю як такою взагалі, тоді як їх вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.

Отже, суд вважає, що з урахуванням характеру правовідносин, що склалися між сторонами, предмету спору та обставини справи, існує дійсна ймовірність того, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову внаслідок незаконних дій відповідачів, спрямованих на відчуження нерухомого майна на користь інших осіб чи здійснення дій, пов`язаних із переоформленням права власності на таке майно, тощо.

Ураховуючи зазначене, на думку суду, існує реальна загроза того, що внаслідок здійснення відповідачем відповідних дій, можуть бути порушені права позивача відносно спірного майна, у разі встановлення судом їх наявності та задоволення позову, для відновлення яких потрібно буде додати значних зусиль, при цьому позивач не зможе захистити їх в межах одного судового провадження без подання нових позовів.

До того ж сторони не позбавлені права звернутися до суду з відповідним клопотанням про скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність застосування таких заходів.

З урахуванням викладеного, такі заходи забезпечення позову як накладення арешту на спірну земельну ділянку, заборона ФГ «Крем`яниця» та іншим фізичним/юридичним особам, вчиняти дії із земельною ділянкою, кадастровий номер 5624687400:03:002:0038, спрямовані на зміну цільового призначення, її поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати правочини щодо неї до набрання законної сили рішенням суду у цій справі; заборона державним кадастровим реєстраторам вчиняти дії, спрямовані на внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо поділу чи об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 5624687400:03:002:0039 до набрання законної сили рішенням суду у цій справі відповідає вимогам процесуального законодавства, зокрема вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, між конкретними заходами забезпечення позову і предметом позовної вимоги наявний зв`язок, доведено обставини щодо ймовірності істотного ускладнення чи унеможливлення ефективно захистити або поновити права чи інтереси держави, за захистом яких заявник звернувся до суду, а відтак заява прокурора підлягає задоволенню. Вказані заходи забезпечення позову не завдадуть шкоди та збитків ФГ «Крем`яниця», не позбавлять його прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, а лише тимчасово обмежить його право розпоряджатися спірним майном та передавати його іншим особам.

Відносно ж вимоги прокурора про заборону органам, які здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо спірної земельної ділянки до набрання законної сили рішенням суду у цій справі, то такі захід забезпечення позову фактично дублює арешт майна, є йому тотожним, а тому задоволенню окремо не підлягає.

Щодо зустрічного забезпечення, то, по-перше, судом не установлено, що внаслідок забезпечення позову відповідачу будуть завдані збитки, по-друге, законом не встановлено обов`язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (частина перша статті 141 ГПК України): відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову (частини шостої статті 140 ГПК України).

У силу вимог частини восьмої статті 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно з частин першої, другої, четвертої статті 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Скасування заходів забезпечення позову врегульовано статтею 145 ГПК України, зокрема, частини 13 вказаної статті передбачено, що заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі: 1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини четвертої статті 138 цього Кодексу; 2) повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 144, 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву керівника Рівненської окружної прокуратури про забезпечення позову задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом:

накладення арешту на земельну ділянку площею 2,3021 га, кадастровий номер 5624687400:03:002:0039 (реєстраційний номер: 2558421456060);

заборони Фермерському господарству «Крем`яниця» (ідентифікаційний номер 45404814) та іншим фізичним/юридичним особам вчиняти дії із земельною ділянкою, кадастровий номер 5624687400:03:002:0038, спрямовані на зміну цільового призначення, її поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати правочини щодо неї, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі;

заборони державним кадастровим реєстраторам вчиняти дії, спрямовані на внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо поділу чи об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 5624687400:03:002:0039, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

У решті вимог заяви відмовити.

Стягувач: Городоцька сільська рада Рівненського району Рівненської області ((35331, Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Шевченка, 4, ідентифікаційний код 04387183).

Боржник: Фермерське господарство «Крем`яниця» (35332, Рівненська область, Рівненський район, с. Ставки, вул. Свято - Михайлівська, буд. 71, ідентифікаційний код 45404814).

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 254- 257 ГПК України.

Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Ухвала підписана 14.03.2024.

Суддя О.Андрійчук