Ухвала

від 28.03.2024 по справі 918/65/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"28" березня 2024 р. м. Рівне Справа № 918/65/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, розглянувши заяву Рівненської окружної прокуратури про забезпечення позову у справі

за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області

до Фермерського господарства «Крем`яниця»,

про витребування земельної ділянки.

без виклику представників сторін,

УСТАНОВИВ:

У січні 2024 року керівник Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до ОСОБА_1 та до Фермерського господарства "Роса" про витребування у комунальну власність на користь Городоцької територіальної громади в особі Городоцької сільської ради земельну ділянку площею 2,3021 га, кадастровий номер 5624687400:03:002:0039.

Ухвалою суду від 23.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.02.2024.

Ухвалою суду від 19.02.2024 підготовче засідання відкладене на 06.03.2024.

Ухвалою суду від 06.03.2024 підготовче засідання відкладене на 18.03.2024.

12.03.2024 від прокуратури надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 14.03.2024 заяву керівника Рівненської окружної прокуратури про забезпечення позову задоволено частково, вжито заходи забезпечення позову шляхом: накладення арешту на земельну ділянку площею 2,3021 га, кадастровий номер 5624687400:03:002:0039 (реєстраційний номер: 2558421456060); заборони ФГ «Крем`яниця» (ідентифікаційний номер 45404814) та іншим фізичним/юридичним особам вчиняти дії із земельною ділянкою, кадастровий номер 5624687400:03:002:0038, спрямовані на зміну цільового призначення, її поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати правочини щодо неї, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі; заборони державним кадастровим реєстраторам вчиняти дії, спрямовані на внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо поділу чи об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 5624687400:03:002:0039, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі. У решті вимог заяви відмовлено.

Ухвалою суду від 18.03.2024 підготовче засідання відкладено на 01.04.2024, зокрема з метою забезпечення прокуратурі права на зміну предмета позову.

27.03.2024 від прокуратури надійшла заява про зміну предмета позову, в якій прокурор просить суд витребувати у ФГ «Крем`яниця» на користь територіальної громади в особі Городоцької сільської ради земельну ділянку з кадастровим номером 5624687400:03:002:0039 площею 2,3021 га в координатах, межах та конфігурації, що була передана ОСОБА_2 на підставі рішення Городоцької сільської від 17.12.2021 № 990; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ФГ «Крем`яниця» на земельну ділянку з кадастровим номером 5624687400:03:002:0048, до складу якої увійшла спірна земельна ділянка, припинивши право власності за ним на цю земельну ділянку; скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5624687400:03:002:0048

Окрім того, 27.03.2024 від прокуратури надійшла заява про забезпечення позову, в якій прокурор просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом: накладення арешту на земельну ділянку площею 9,4663 га, кадастровий номер 5624687400:03:002:0048 (реєстраційний номер: 2897053656246); заборони ФГ «Крем`яниця» та іншим фізичним/юридичним особам вчиняти дії із земельною ділянкою, кадастровий номер 5624687400:03:002:0048, спрямовані на зміну цільового призначення, її поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати правочини щодо неї, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі; заборони державним кадастровим реєстраторам вчиняти дії, спрямовані на внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо поділу чи об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 5624687400:03:002:0048 до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Як установлено судом, заяви про зміну предмета позову та про забезпечення позову обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 на підставі рішення Городоцької сільської ради, будучи членом ФГ «Роса», однак не засновником останнього, не отримувала попередньо у користування та не передавала земельну ділянку до цього господарства, безкоштовно, незаконно отримала у власність земельну ділянку площею 2,3021 га для ведення фермерського господарства (кадастровий номер 5624687400:03:002:0039). При цьому ОСОБА_2 фермерську діяльність не здійснювала, а вказану земельну ділянку передала в оренду ФГ «Роса» на 10 років. Оскільки спірна земельна ділянка незаконно вибула з комунальної власності, окружною прокуратурою пред`явлено позов до суду про її витребування з володіння ОСОБА_2 та ФГ «Роса» на користь власника Городоцької об`єднаної територіальної громади в особі Городоцької сільської ради Рівненського району. У подальшому, під час розгляду позовної заяви в суді, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 21.02.2024 внесено відомості про припиненим за ФГ «Роса» права оренди земельної ділянки площею 2,3021 га, кадастровий номер 5624687400:03:002:0039, а 27.02.2024 - про припинення за ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку. Окрім цього, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на підставі акту приймання-передачі майна від 26.02.2024 за №№ 749,750, 27.02.2024 зареєстровано за ФГ «Крем`яниця» право власності на земельну ділянку площею 2, 3021 га, кадастровий номер 5624687400:03:002:0039 (номер відомостей про речове право: 53919712, рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, індексний номер: 71834939 від 29.02.2024). Зокрема, відповідно до зазначеного акту приймання-передачі майна ОСОБА_2 передала до ФГ «Крем`яниця» земельну ділянку площею 2,3021 га, кадастровий номер 5624687400:03:002:0039 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2558421456060). Отже, з 27.02.2024 власником спірної земельної ділянки є ФГ «Крем`яниця». Ураховуючи викладене, ухвалою Господарського суду Рівненської області від 06.03.2024 закрито провадження у справі № 918/65/24 за позовом Рівненської окружної прокуратури в частині витребування з володіння ФГ «Роса» у комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером 5624687400:03:002:0039. Також 18.03.2024 ухвалою Господарського суду Рівненської області замінено неналежного відповідача ОСОБА_2 на належного - ФГ «Крем`яниця». Відтак предметом позову у справі № 918/65/24 є витребування з ФГ «Крем`яниця» у комунальну власність на користь Городоцької об`єднаної територіальної громади в особі Городоцької сільської ради земельної ділянки площею 2,3021 та, кадастровий номер 5624687400:03:002:0039. Заразом у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.03.2024 погашено право власності за ФГ «Крем`яниця» на земельну ділянку з кадастровим номером 5624687400:03:002:0039. Підстава внесення відомостей - об`єднання об`єктів нерухомого майна. Як установлено прокуратурою, за заявою ФГ «Крем`яниця» у Державному земельному кадастрі здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 9,4663 га, кадастровий номер 5624687400:03:002:0048, цільове призначення - для ведення фермерського господарства, яка утворена шляхом об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами: 5624687400:03:002:0042, 5624687400:03:002:0041, 5624687400:03:002:0038, 5624687400:03:002:0039. Підстава реєстрації - технічна документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок від 05.03.2024. У подальшому у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.03.2024 зареєстровано за ФГ «Крем`яниця» право власності на земельну ділянку площею 9,4663 га, кадастровий номер 5624687400:03:002:0048. Зважаючи на викладене, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5624687400:03:002:0039 в координатах, межах та конфігурації, що була передана ОСОБА_2 на підставі рішення Городоцької сільської ради від 17.12.2021 № 990, згідно з даними ДЗК увійшла до новоствореної земельної ділянки з кадастровим номером 5624687400:03:002:0048 шляхом її об`єднання з іншими земельними ділянками.

Суд, розглянувши заяву про зміну предмета позову, зазначає таке.

У силу вимог частини третьої статті 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема диспозитивність, згідно з якою учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина друга статті 14 ГПК України).

Така дія як заявлення додаткових вимог може кваліфікуватися лише як зміна предмета позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права чи охоронюваного законом інтересу. Отже, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до суду, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується відповідна позовна вимога. Водночас потрібно брати до уваги, те що відповідно до частини третьої статті 46 ГПК України одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається (відповідний правовий висновок викладений у постанові КГС ВС від 23.01.2020 у справі № 925/186/19).

Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Водночас не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (відповідні правові висновки викладені у постанові ВП ВС від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 та у постанові КГС ВС від 15.10.2020 у справі № 922/2575/19).

Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Заяву позивача про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави), які не були визначені позивачем первісною підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами (відповідний правовий висновок викладений у постановах КГС ВС від 22.07.2021 у справі № 910/18389/20 та від 10.11.2021 у справі № 916/1988/20.

Як установлено судом із фактичних обставин справи, прокурором змінено предмет позову шляхом доповнення його новими вимогами, а також доповнено підстави позовних вимог новими обставинами. При цьому первісні предмет та підстави позову збережені, отже, одночасної зміни підстав та предмету позову не відбулося, а відтак заява прокурора приймається судом до розгляду.

Також суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, зазначає таке.

Інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків від відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Цей інститут є гарантією захисту та відновлення прав осіб, а отже, елементом правосуддя.

Статтею 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Отже, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо.

Окрім того, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову (близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19).

Частина четверта статті 137 ГПК України визначає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійнювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

Обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 905/447/22, від 24.05.2022 у справі № 911/2719/21, від 13.04.2021 у справі № 910/15607/19).

Суд враховує викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 916/3245/17 та в постанові Верховного Суду від 09.09.2019 у справі № 910/12463/18 правовий висновок щодо необхідності чіткого розмежування понять "предмет спору" і "предмет позову", в яких (постановах), зокрема, зазначено, що під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. При цьому законодавством не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Заразом можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що може утруднити виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (подібний висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у cправі № 905/448/22, у постанові Верховного Суду від 20.04.2023 у cправі № 914/3316/22).

При цьому під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Суд також зазначає, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться в прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

У постанові Верховного Суду від 24.05.2021 у справі № 910/3158/20 міститься висновок, що за змістом пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися коштами або майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, коштів або про стягнення коштів. Сума арештованих коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, належного до предмета спору (такого ж висновку дійшов Верховний Суду у постановах від 21.08.2020 у справі №904/2357/20, від 25.09.2020 у справі №925/77/20, від 20.09.2022 у справі №916/307/22, від 03.03.2023 у справі №907/269/22, від 04.04.2023 у справі №907/268/22, від 04.04.2023 у справі №915/577/22).

Як установлено судом із фактичних обставин справи, ОСОБА_2 після подання прокурором відповідно позову до суду вчинила дії, пов`язані із відчуженням нерухомого майна спірної земельної ділянки, що з урахуванням відповідачів, визначених прокурор, призвело як до необхідності подання першої заяви про забезпечення, так і замінити відповідача у справі. У подальшому новий відповідач, засновницею якого є ОСОБА_2 , об`єднав спірну земельну ділянку з трьома іншими земельними ділянками, внаслідок чого остання припинила своє існування як самостійний об`єкт цивільних прав, натомість утворилася нова земельна ділянка, що, знову ж таки, призвело до необхідності зміни предмета позову та подання заяви про забезпечення позову вдруге. Тобто під час розгляду справи ОСОБА_2 та ФГ «Крем`яниця» свідомо та цілеспрямовано вчинено дії, спрямовані на ухилення від виконання рішення суду.

Отже, суд вважає, що з урахуванням характеру правовідносин, що склалися між сторонами, предмету спору та обставини справи, існує дійсна ймовірність того, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову внаслідок незаконних дій відповідачів, спрямованих на відчуження спірної земельної ділянки на користь іншої особи чи здійснення дій, пов`язаних із переоформленням права власності, об`єднання спірної земельної ділянки з іншими земельними ділянками тощо.

Ураховуючи зазначене, на думку суду, існує реальна загроза того, що внаслідок здійснення відповідачами відповідних дій, можуть бути порушені права позивача відносно спірного майна, у разі встановлення судом їх наявності та задоволення позову, для відновлення яких потрібно буде додати значних зусиль, при цьому позивач не зможе захистити їх в межах одного судового провадження без подання нових позовів.

З урахуванням викладеного, заходи забезпечення позову, про вжиття яких просить прокурор, відповідають вимогам процесуального законодавства, зокрема вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, між конкретними заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог наявний зв`язок, доведено обставини щодо ймовірності істотного ускладнення чи унеможливлення ефективно захистити або поновити права чи інтереси держави, за захистом яких прокурор звернувся до суду, а відтак заява прокурора підлягає задоволенню.

Вжиті заходи забезпечення позову жодним чином не обмежують права та законні інтереси ані відповідача, ані інших осіб, адже вони не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті, мають тимчасовий характер та не позбавляють зазначених осіб права на підприємницьку діяльність, отримання доходів, а також не перешкоджають займатися господарською діяльністю як такою взагалі, тоді як їх вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.

До того ж сторони не позбавлені права звернутися до суду з відповідним клопотанням про скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність застосування таких заходів.

Щодо зустрічного забезпечення, то, по-перше, судом не установлено, що внаслідок забезпечення позову відповідачу будуть завдані збитки, по-друге, законом не встановлено обов`язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (частина перша статті 141 ГПК України): відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову (частини шостої статті 140 ГПК України).

У силу вимог частини восьмої статті 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Скасування заходів забезпечення позову врегульовано статтею 145 ГПК України, зокрема, частини 13 вказаної статті передбачено, що заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі: 1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини четвертої статті 138 цього Кодексу; 2) повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 144, 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву керівника Рівненської окружної прокуратури про забезпечення позову задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом:

-накладення арешту на земельну ділянку площею 9,4663 га, кадастровий номер 5624687400:03:002:0048 (реєстраційний номер: 2897053656246);

-заборони ФГ «Крем`яниця» (ідентифікаційний код 45404814) та іншим фізичним/юридичним особам вчиняти дії із земельною ділянкою, кадастровий номер 5624687400:03:002:0048, спрямовані на зміну цільового призначення, її поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати правочини щодо неї, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі;

-заборони державним кадастровим реєстраторам вчиняти дії, спрямовані на внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо поділу чи об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 5624687400:03:002:0048 до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Стягувач: Городоцька сільська рада Рівненського району Рівненської області (35331, Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Шевченка, 4, ідентифікаційний код 04387183).

Боржник: Фермерське господарство «Крем`яниця» (Рівненська область, Рівненський район. с. Ставки, вул. Свято - Михайлівська. буд. 71. ідентифікаційний код 45404814).

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 254- 257 ГПК України.

Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Ухвала підписана 28.03.2024.

Суддя О.Андрійчук