Рішення

від 04.03.2024 по справі 922/4059/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2024м. ХарківСправа № 922/4059/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

при секретарі судового засідання Бойко О.Н.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оберіг" (місцезнаходження: 69018, місто Запоріжжя, бульвар Шевченка, будинок 50; код ЄДРПОУ 31881655) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санфлоро Груп" (місцезнаходження:61054, місто Харків, провулок Шевченківський, будинок 36-А, квартира 12; код ЄДРПОУ 42621825 про стягнення 619 120,00 грн за участю представників:

позивача Сніжко Р.В. (ордер серії АР №1110070 від 01.09.2023, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №001503 від 29.11.2017) ( після виходу суду з нарадчої кімнати - не з`явився);

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оберіг" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Санфлоро Груп" за Договором поставки №002 від 19.01.2022 суми попередньої оплати в розмірі 218 000,00 грн та пені в розмірі 401 120,00 грн.

Також позивач просить суд покласти на відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Санфлоро Груп" витрати зі сплати судового збору в розмірі 9 286,80 грн та судові витрати за надання правничої (правової) допомоги в розмірі 30 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.10.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Оберіг" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/4059/23, визнано справу № 922/4059/23 малозначною та постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку частини п`ятоїстатті 252 Господарського процесуального кодексу України.

29.11.2023 зважаючи на необхідність з`ясування обставин по даній справі, ухвалою суду постановлено здійснити перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання зі стадії відкриття провадження у справі, розпочати підготовче провадження та призначено підготовче засідання на "25" грудня 2023 р.

Розгляд справи № 922/4059/23 в підготовчому засіданні неодноразово відкладався задля забезпечення принципу змагальності та реалізації прав сторін на повне та об`єктивне встановлення всіх обставин спору. Також ухвалою суду від 25.12.2023 строк підготовчого провадження у справі № 922/4059/23 продовжено на 30 днів - до 26 лютого 2024 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Санфлоро Груп", разом з тим, наданими відповідачу процесуальними правами не скористалось, відзив на позовну заяву до суду не подало.

З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали Господарського суду Харківської області від 29.11.2023 про перехід до розгляду справи №922/4059/23 за правилами загального позовного провадження було направлено в паперовій формі - рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою ТОВ "Санфлоро Груп", вказаною у позовній заяві, яка також співпадає з юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 61054, місто Харків, провулок Шевченківський, будинок 36-А, квартира 12. Однак, зазначене відправлення не вручено адресатові та повернуто до суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою", згідно Довідки про причини повернення/досилання відділення поштового зв`язку Укрпошти від 06.12.2023 (а.с.70).

У відповідності до частини шостої статті 120 Господарського процесуального кодексу України, суд також намагався повідомити відповідача про розгляд даної справи телефонограмою. Проте за номерами, які вказано у реєстрі та позовній заяві, телефонограма не була прийнята (номери не відповідають). Відомостей щодо інших засобів зв`язку із ТОВ "Санфлоро Груп", матеріали справи не містять.

Отже, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи та здійснив всі необхідні дії з метою належного їх повідомлення про розгляд даного позову, а відповідач, у відповідності до пункту 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України визнається таким, що був належним чином повідомленим про розгляд даної справи.

За результатами підготовчого засідання 05.02.2024 господарським судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження і призначено справу № 922/4059/23 до розгляду по суті на 19 лютого 2024 року, на підставі частини другої статті 185, частини першої статті 195 Господарського процесуального кодексу України. Зазначену ухвалу занесено до протоколу підготовчого засідання (без виходу суду до нарадчої кімнати).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.02.2024 в судовому засіданні 19.02.2024 у справі № 922/4059/23 було оголошено перерву до 04.03.2024, на підставі статті 216 Господарського процесуального кодексу України. Вказану ухвалу постановлено судом без виходу суду до нарадчої кімнати та занесено до протоколу судового засідання від 19.02.2024.

04.03.2024 в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 04.03.2024 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений шляхом направлення копії ухвали-повідомлення від 19.02.2024 рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою ТОВ "Санфлоро Груп", вказаною у позовній заяві, яка також співпадає з юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Отже, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи та здійснив всі необхідні дії з метою належного їх повідомлення про дату, час та місце проведення судового засідання; відповідач мав достатньо часу підготувати заперечення на позовну заяву і визнається таким, що був належним чином повідомленим про розгляд даної справи (згідно частини 6 статті 242 ГПК України).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

19 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Санфлоро Груп" (надалі також Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оберіг" (надалі також Покупець) було укладено Договір поставки № 002, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався виготовити, а покупець прийняти й оплатити згідно виставленого рахунку й видаткової накладної наступну продукцію:

- Пристрій ріпаковий монтований ПPM-9,1 з редуктором Schumacher (Німеччина), до жниварки 6301 (USA) комбайну John Deere у кількості 1 (одна) шт. вартістю 218 000 гривень з урахуванням ПДВ;

Відповідно до п.1.2. Договору сума договору складає 218 000, 00 грн. з урахуванням ПДВ.

Ціна на продукцію вказується з урахуванням ПДВ (20%) і формується шляхом домовленості між сторонами даного Договору згідно рахунку № 002 від 19.01.2022 р.(п.1.3 Договору).

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що оплата за продукцію здійснюється безготівковим розрахунком на розрахунковий рахунок постачальника у розмірі 100% передоплати до 21.01.2022.

Відповідно до п.2.4 Договору виготовлення продукції здійснюється не пізніше 28.02.2022 року.Відвантаження продукції здійснюється за рахунок покупця.

Згідно 3.4. Договору у випадку прострочення виготовлення та поставки постачальник сплачує пеню в розмірі 1% (один відсоток) від загальної суми Договору за кожен день прострочення.

Даний договір набуває чинності від дня підписання й діє до повного виконання зобов`язань обома сторонами (п.4.2 Договору).

Договір скріплено печатками та підписано обома сторонами.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Оберіг" посилається на те, що ним було здійснено оплату у відповідності до п.1.2 Договору, в сумі 218 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №1550 від 20.01.2022 року (а.с.8). Відповідно до вказаної платіжної інструції платник- ТОВ "Оберіг", одержувач - ТОВ "Санфлоро Груп", призначення платежу оплата за пристрій ріпаковий монтований згідно договору №2 від 19.01.2022, рах.№2 від 19.01.2022 у т.ч. ПДВ 20% 36 333,33 грн., сума - 218 000,00 грн.

Проте, відповідач обов`язок по виготовленню і поставки позивачу сплаченої продукції не виконав.

Позивач, у зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язань за договорм, укладеним між сторонами звернувся до відповідача із претензією від 05.07.2023 відповідно до якої позивач просив відповідача протягом семи днів з дня отримання вимоги передати ТОВ "Оберіг" пристрій ріпаковий монтований ПPM-9,1 з редуктором Schumacher (Німеччина), до жниварки 6301 (USA) комбайну John Deere у кількості 1 (одна) шт., а у разі неможливості передачі такої продукції повернути суму попередньої оплати за договором поставки №002 від 19.01.2022 в загальному розмірі 218 000,00 грн.(а.с.9).

Вказану претензію направлено позивачем на адресу відповідача засобами поштового зв`язку, докази направлення надані позивачем до матеріалів справи (а.с.11-12).

Проте, відповідач на вищезазначену претензію не відреагував та суму заборгованості не сплатив.

Отже, позивач зазначає, що заборгованість відповідача перед позивачем за вищевказаним договором складає 218 000,00 грн.

Також, у зв`язку із простроченням відповідачем виконання зобов`язання за Договором поставки №002, в порядку п.3.4 Договору, позивачем нараховано пеню в розмірі 401 120,00 грн.

Обставини щодо стягнення суми попередньої оплати та вказаних нарахувань в примусовому порядку стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Оберіг" до суду із даним позовом.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України). При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зі змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).

Частиною третьою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, за змістом статті 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить стаття 525 ЦК України.

Частиною першою статті 530 ЦК України також встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 ГК України). Укладений сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Так, згідно статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 ЦК України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності дост.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач своїх зобов`язань щодо поставки оплаченого товару позивачу не виконав, суму оплати у розмірі 218 000,00 грн. за товар не повернув. Таким чином зобов`язання відповідача щодо поставки товару чи повернення позивачу попередньої оплати за товар в розмірі 218 000,00 грн. на час розгляду справи не виконане. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 218 000,00 грн. попередньої оплати є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Щодо стягнення із відповідача заявлених позивачем суми пені у розмірі 401 120,00 грн. у відповідності до договору, суд зазначає наступне.

Згідно до пункту 3.4. Договору у випадку прострочення виготовлення та поставки постачальник сплачує пеню в розмірі 1% (один відсоток) від загальної суми Договору за кожен день прострочення.

Приписами ч.1 ст.612 ЦК України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

За умовами ст. 546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, відповідно до ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що за наведеними вище положеннями ГК України господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір ( п.6.13 постанови ВПВС від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18).

Таким чином, пеня може бути встановлена для забезпечення будь-якого договірного зобов`язання (як грошового, так і негрошового), оскільки вона належить до штрафних санкцій.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, оскільки обов`язок відповідача щодо поставки продукції не є грошовим зобов`язанням, а та обставина, що за порушення строку поставки товару за договором постачальник зобов`язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 1% непоставленого (несвоєчасно виготовленого та несвочасно поставленого) товару за кожен день прострочення поставки, не перетворює визначену договором пеню у пеню за порушення грошового зобов`язання, отже до спірних правовідносин не підлягають застосуванню вимоги Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", яким передбачено застосування відповідальності за невиконання грошового зобов`язання (обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ).

Враховуючи вказане, за прострочення виконання зобов`язання щодо своєчасного виготовлення та поставки товару на підставі пункту 3.4. Договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення у сумі 401 120,00 грн.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем та встановлено, що під час його проведення позивачем були вірно визначена сума пені та період прострочення.

Враховуючи неналежне виконання ТОВ "Санфлоро Груп" зобов`язань з виготовлення та поставки продукції за Договором №002, господарський суд доходить висновку про правомірність позовних вимог в частині застосування штрафних санкцій.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Позовні вимоги у даній справі задоволено в повному обсязі, а відтак витрати по сплаті судового збору в розмірі 9 286,80 грн. покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статями 11, 526, 611, 612, 623-629, 631, 662, 712 Цивільного кодексу України; 173, ст. 193, 216, 230 Господарського кодексу України; та керуючись ст.ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оберіг" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Санфлоро Груп" (місцезнаходження:61054, місто Харків, провулок Шевченківський, будинок 36-А, квартира 12; код ЄДРПОУ: 42621825) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оберіг" (місцезнаходження: 69018, місто Запоріжжя, бульвар Шевченка, будинок 50; код ЄДРПОУ: 31881655) суму попередньої оплати за Договором поставки №002 від 19.01.2022 в розмірі 218 000,00 грн., пеню за Договором поставки №002 від 19.01.2022 в розмірі 401 120,00 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 9286,80 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "14" березня 2024 р.

СуддяВ.В. Рильова

Справа №922/4059/23