Ухвала

від 14.03.2024 по справі 924/294/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

УХВАЛА

"14" березня 2024 р. Справа № 924/294/24

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Т.К." про забезпечення позову у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Т.К." м. Київ

до Староостропільської сільської ради с. Старий Остропіль Хмельницького району Хмельницької області

про визнання протиправним та скасування рішення № 16/6 від 23.02.2024

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Хмельницької області 13.03.2024 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Т.К." до Староостропільської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення № 16/6 від 23.02.2024. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що відповідно до спірного рішення ФГ "Андріївське Плюс" передані в користування на умовах оренди строком на 10 років земельні ділянки із числа невитребуваних паїв загальною площею 18,914 га. Однак, на думку позивача, вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Зазначає, що спірні земельні ділянки перебували в оренді позивача на підставі договорів оренди землі від 28.12.2016 із зазначенням строку оренди до 28.12.2023. Відповідно до п. 8.2 договорів позивач має переважне право на укладення договору оренди на новий строк. Однак відповідач не повідомив позивача про розгляд вказаного питання на сесії. Також позивач вважає, що відповідно до ч. ч. 6-9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент укладення договорів оренди, п. 8.1 договорів, останні вважаються продовженими на той самий строк, оскільки відповідач після закінчення строку дії договорів не направив позивачу письмових заперечень щодо продовження строку договорів, а позивач продовжував користуватись земельними ділянками та сплачувати орендну плату. З огляду на викладене позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2024, вказану позовну заяву передано для розгляду судді Субботіній Л.О.

Ухвалою суду від 14.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/294/24 та призначено підготовче засідання.

Разом із позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, згідно з якою просить заборонити суб`єктам, які здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок за кадастровими номерами: 6824289400:04:014:0017, площею 2,4861га, 6824289400:04:014:0018, площею 2,5158 га, 6824289400:04:014:0019, площею 2,5078 га, 6824289400:04:014:0025, площею 2,4880 га, 6824289400:04:014:0016, площею 2,4982 га, 6824289400:04:014:0015, площею 2,4880 га, 6824289400:04:014:0014, площею 2,4880 га, 6824289400:04:020:0052, площею 1,4421 га. Обґрунтовуючи заяву, позивач вказує, що якщо у даній справі не буде застосовано забезпечення позову, то це призведе до унеможливлення виконання судового рішення, оскільки ФГ "Андріївське плюс" на підставі оскаржуваного рішення зможе зареєструвати в ДРРП право оренди, потім суборенди, тощо, аби в такий спосіб унеможливити виконання судового рішення. Також позивач здійснює посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.

При розгляді заяви позивача про забезпечення позову суд враховує наступне.

Порядок забезпечення позову врегульовано положеннями глави 10 розділу І Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8)зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9)арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення його законних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом судового розгляду у даній справі є вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення Староостропільської сільської ради №16/6 від 23.02.2024 "Про передачу в оренду земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ФГ "Андріївське плюс".

Як на підставу для вжиття заходів забезпечення позову позивач вказує, що якщо у даній справі не буде застосовано забезпечення позову, то це призведе до унеможливлення виконання судового рішення, оскільки ФГ "Андріївське плюс" на підставі оскаржуваного рішення зможе зареєструвати в ДРРП право оренди, потім суборенди, тощо, аби в такий спосіб унеможливити виконання судового рішення.

Суд зазначає, що у разі якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд приймає до уваги, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених його прав, за захистом яких він звернувся до суду у даному випадку.

Зокрема, позивач не довів зв`язку змісту порушеного права та інтересу зі способом та наслідками забезпечення позову, оскільки ймовірне задоволення позовних вимог не призведе до автоматичного та безумовного визнання позивача користувачем спірних земельних ділянок.

Разом з тим, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі №922/599/19.

Також суд враховує, що при вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки такі обмеження господарюючого суб`єкта можуть призвести до незворотних наслідків.

З огляду на викладене, суд вважає, що заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач, не відповідають вимогам щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів учасників, доведеності реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів заявника у разі невжиття заявлених заходів, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.

Приписами ч. 6 ст. 140 ГПК України визначено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 138-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Т.К." м. Київ про забезпечення позову від 08.03.2024 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 14.03.2024 та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 254-259 ГПК України.

СуддяЛ.О. Субботіна

Ухвала направляється сторонам до електронних кабінетів.