Ухвала

від 15.03.2024 по справі 712/3214/24

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Справа № 712/3214/24

Провадження № 1-кс/712/1493 /24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2024 року слідчий суддя Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси, клопотання старшого слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_4 , погоджене прокурором відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , подане під час проведення досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022100140000110 від 18.11.2022 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця російської федерації, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 110-2 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

До Соснівського районного суду м. Черкаси звернувся старший слідчий Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_4 із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування клопотання зазначає, що Четвертим слідчим відділом (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 62022100140000110 від 18.11.2022 за підозрою ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України.

24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі - ООН).

Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об`єднаних Націй.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 09 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями: № 2131 (XX) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (XXV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та № 3314 (XXIX) від 14 грудня 1974 року, що містить визначення агресії, установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.

Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (XXIX) серед іншого визначено, що ознаками агресії є застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави, застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.

Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:

- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;

- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;

- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;

- напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;

- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;

- дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;

- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.

У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі - Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

Незалежність України визнали держави світу, серед яких і російська федерація.

Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року РФ, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Сполучені Штати Америки, російська федерація підтвердили Україні своє зобов`язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.

Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та російською федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований РФ 22.04.2004), сторонами серед іншого підтверджено межі території України, у тому числі із включенням Київської, Чернігівської, Сумської, Харківської, Луганської, Донецької, Запорізької, Херсонської та Миколаївської областей, АР Крим, як суверенної території України.

Рішенням Конституційного Суду України від 11.07.1997 № 3-зп зазначено, що засади конституційного ладу в Україні закріплені у розділах I, III та XIII Основного Закону України - Конституції України.

Зокрема положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна і міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Згідно зі статтею 5 Конституції України, носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Статтею 73 Конституції України закріплено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.

Відповідно до статей 132134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі АР Крим) є невід`ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.

Конституційний лад це устрій держави i суспільства, а також їх інститутів відповідно до конституційно-правових норм. Це цілісна система основних соціально-правових відносин, що визначають форми i способи функціонування держави як єдиного державно-правового організму. Нормальне функціонування конституційного ладу дозволяє реалізувати прагнення суспільства до справедливого i стабільного соціального порядку на основі поєднання індивідуальних i суспільних інтересів. Нормальне функціонування конституційного ладу дозволяє реалізувати прагнення суспільства до справедливого і стабільного соціального порядку на основі поєднання індивідуальних і суспільних відносин.

Державна влада це система сформованих у порядку, передбаченому Конституцією та законами України, органів, що уособлюють собою владу глави держави, законодавчу, виконавчу і судову владу (Президент України, парламент, вищі, центральні та місцеві органи виконавчої влади, вищі та місцеві органи судової влади), а також органи місцевого самоврядування і контрольно-наглядових та деяких інших органів, що, користуючись певною незалежністю, не належать до трьох головних гілок влади (прокуратура України, Національний банк України, Рахункова палата України, Вища рада юстиції України тощо). Таким чином, існуюча в Україні державна влада є частиною її конституційного ладу. Державна влада є головною складовою публічної влади, яка належить тільки державі і реалізовується нею шляхом прийняття компетентними органами обов`язкових для виконання усіма рішень, та застосування в разі необхідності державного примусу.

Упродовж 2013 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади РФ та службових осіб з числа керівництва збройних сил російської федерації (далі ЗС РФ), досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які були розцінені представниками влади і ЗС РФ як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам РФ, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту РФ на території України - в АР Крим та м. Севастополі.

Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та ЗС РФ вирішили досягти шляхом розв`язання та ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців ЗС РФ, у тому числі дислокованих на підставі міждержавних угод на території АР Крим і м. Севастополя, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та РФ, створення і фінансування не передбачених законом збройних формувань та вчинення інших злочинів.

При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної цілісності України, протиправної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.

З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території РФ службові особи генерального штабу збройних сил російської федерації (далі ГШ ЗС РФ), на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб ЗС РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося досягнення військово- політичних цілей РФ, які, на думку співучасників, були прямо пов`язані з необхідністю окупації та подальшої анексії АР Крим, м. Севастополя та південно-східних регіонів України та, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.

Враховуючи, що територія АР Крим та м. Севастополя мала найбільше військово-стратегічне значення для представників влади та ЗС РФ серед інших територій України, які були об`єктом їх злочинного посягання, а також те, що на вказаній території дислокувалися підрозділи чорноморського флоту російської федерації (далі - ЧФ РФ), це сприяло найбільш прихованому використанню регулярних військ ЗС РФ поряд з іншими елементами гібридної війни, а тому ведення гібридної війни проти України співучасники злочинного плану вирішили розпочати на території півострова Крим.

Для ефективної реалізації плану вирішено залучити військовослужбовців ЗС РФ, співробітників інших силових відомств та воєнізованих формувань РФ, представників влади, інших громадян РФ та України. Крім того, з цією ж метою, представниками влади РФ створено та озброєно іррегулярні незаконні збройні формування, озброєні банди та групи найманців, якими керували офіцери спецслужб і ЗС РФ.

У кінці лютого початку березня 2014 перекинуті з Росії і кримських баз чорноморського флоту РФ війська без розпізнавальних знаків, скориставшись моментом зміни влади в Україні внаслідок Євромайдану, окупували Кримський півострів. Також було створено збройне формування з російських «козаків», яке називало себе «самооборона Криму».

Анексії у лютому березні 2014 року передували організовані антиукраїнські виступи у містах Криму, блокада і захоплення стратегічних об`єктів півострова і військових частин ЗСУ підрозділами російської армії у деяких випадках під прикриттям окремих цивільних осіб і новостворених спецслужбами РФ «загонів самооборони Криму», що поклало початок окупації Криму Росією.

Так, починаючи з 20 лютого 2014 року для реалізації вищезазначеного умислу, з метою блокування та захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів військової та цивільної інфраструктури для забезпечення військової окупації та подальшої анексії РФ території АР Крим і м. Севастополя, на територію суверенної держави Україна, а саме АР Крим і м. Севастополь, здійснено вторгнення військовим, морським та повітряним транспортом окремих підрозділів ЗС РФ.

У подальшому військовослужбовцями ЗС РФ здійснено захоплення будівель центральних органів влади АР Крим та встановлено контроль над їхньою діяльністю з метою забезпечення прийняття вигідних та необхідних для РФ рішень. Крім того здійснено блокування автошляхів, захоплення аеропортів та транспортних підприємств, військових частин ЗС України, пошкодження та знищення військового майна, що має важливе оборонне значення для України.

Відтак, всупереч міжнародному правопорядку, з нехтуванням державного суверенітету та територіальної цілісності України, починаючи з 20 лютого 2014 року, представниками влади РФ і службовими особами ЗС РФ розпочато збройне вторгнення регулярних військ РФ на територію України з метою зміни меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України, та військової окупації території АР Крим і м. Севастополя.

20 лютого 2014 року на територію АР Крим і м. Севастополь, як складової суверенної держави Україна, окремими підрозділами ЗС РФ, з використанням військового, морського та повітряного транспорту, здійснено вторгнення з метою подальшого захоплення будівель центральних органів влади АР Крим та встановлення контролю над їхньою діяльністю з метою забезпечення прийняття вигідних та необхідних для РФ рішень, з метою зміни меж території та державного кордону України, в порушення порядку визначеного Конституції України.

Відтак, всупереч міжнародному праву, на шкоду державного суверенітету та територіальної цілісності України, починаючи з 20 лютого 2014 року, з метою здійснення тимчасової окупації Автономної Республіки Крим, невстановленими досудовим розслідуванням особами з використанням збройних сил РФ, окремих громадян та представників діючої влади, 27.02.2014 було захоплено будівлі Верхової Ради Автономної Республіки Крим, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, інших органів державної влади і місцевого самоврядування, та присвоєно їх владні повноваження.

01 березня 2014 року самопроголошений «голова Ради міністрів АР Крим» ОСОБА_14 звернувся до президента РФ ОСОБА_15 посприяти у «забезпеченні миру і спокою» на території Криму. Того ж дня президент РФ направив до ради федерацій пропозицію про введення російських військ у Крим. Обидві палати Державної думи 01 березня 2014 р. об 17:20 год. проголосували за введення російських військ на територію України, і в Крим зокрема.

Із 01.03.2014 російські війська починають масштабні силові акції, спрямовані на блокування українських військових баз на території Криму, захоплення адміністративних приміщень, контроль транспортних магістралей, аеродромів та інших стратегічно важливих об`єктів.

11 березня 2014 року Верховною Радою Автономної Республіки Крим і Севастопольською міською радою під примусом збройних формувань РФ прийнято так звану декларацію про незалежність Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

16 березня 2014 року окупаційною владою АР Крим за підтримки підрозділів ЗС РФ та інших правоохоронних та збройних формувань РФ, в порушення Конституції України, проведено псевдореферендум, яким вони намагались легітимізувати захоплення іноземної території.

18 березня 2014 року президентом РФ підписано договір про прийняття Республіки Крим до складу російської федерації.

21 березня 2014 року рада федерації прийняла закон про ратифікацію договору від 18 березня 2014 року та закон про утворення нових суб`єктів федерації республіки Крим та міста федерального значення Севастополь, закріпивши анексію цих регіонів російською Федерацією.

27 березня 2014 року Генеральна Асамблея ООН підтримала територіальну цілісність України, визнавши Крим і Севастополь її невід`ємними частинами.

02 липня 2014 року Парламентська асамблея Організації з безпеки і співробітництва в Європі визнала такі дії російської федерації військовою агресією, неспровокованою і заснованою на абсолютно безпідставних припущеннях і приводах.

У справі «Україна проти Росії» Європейський суд з прав людини констатував, що російська федерація здійснювала ефективний контроль і мала «юрисдикцію», у значенні статті 1 Конвенції, над Автономною Республікою Крим та м. Севастополь з 27 лютого 2014 року, тобто судом визначено часові та територіальні рамки окупації.

Згідно з Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII територія Кримського півострова внаслідок російського захоплення вважається тимчасово окупованою територією.

У процесі окупації на основі органів державної влади та місцевого самоврядування, а також правоохоронних органів України, на території АР Крим сформовано незаконні збройні та воєнізовані підрозділи для підтримки окупаційного режиму і незаконної анексії частини території України, що потребувало значного фінансування.

Зважаючи, що забезпечення підтримки окупаційного режиму і незаконної анексії частини України та утримання незаконних утворень потребувало значних матеріальних витрат, фінансування цих потреб було вирішено здійснювати у тому числі силами сформованих незаконних збройних та воєнізованих підрозділів на території АР Крим.

Збройними та воєнізованими формуваннями російської федерації на території окупованої АР Крим здійснювалося систематичне залякування цивільного населення, проводилися викрадення та незаконно позбавлялися волі патріотично налаштовані особи, які, своєю активною громадянською позицією заважали впровадженню та реалізації окупаційної політики держави-агресора, здійснювалась протидія правоохоронним органам і Збройним Силам України у відновленні територіальної цілісності України.

Збройними та воєнізованими формуваннями окупаційної влади російської федерації в період з 2014 року по теперішній час вчинено дії з метою насильницької зміни конституційного ладу України та захоплення державної влади, зміни меж території і державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що призвело до загибелі людей, заподіяння тілесних ушкоджень, руйнувань та інших тяжких наслідків.

Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що датою початку тимчасової окупації російською федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року. Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими російською федерацією з 20 лютого 2014 року.

В той же час, згідно зі ст. 3 Господарського Кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

ОСОБА_5 , будучи засновником та директором юридичних осіб, розташованих на території тимчасово окупованої АР Крим, діючи умисно, спільно з ОСОБА_7 та зі співзасновниками і директорами ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , шляхом добровільного здійснення сплатити податків до бюджету російської федерації від отриманого прибутку від здійснення підприємницької діяльності належних їм юридичних осіб, вчинив фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, вчинених повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Так, 28.02.2002, згідно вимог діючого законодавства України, на території Автономної Республіки Крим з місцезнаходженням за адресою: Україна, Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт. Гаспра, вул. Алупкінське шосе, 60к, було зареєстровано юридичну особу ТОВ «АЙ-ТОДОР-ПІВДЕНЬ», якому присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи: 32078240, засновниками якого є ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , та він же являється директором вказаного товариства.

З метою реалізації злочинного умислу, ОСОБА_5 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб із співзасновниками ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 усвідомлюючи, що незаконно створені на території АР Крим воєнізовані і збройні формування російської федерації, забезпечують окупаційний режим на вказаній території, бажаючи сприяти такій діяльності шляхом надання фінансових ресурсів, створив протиправний механізм їх фінансування шляхом передачі грошових коштів під виглядом сплати податків від здійснення господарської діяльності ТОВ «АЙ-ТОДОР-ПІВДЕНЬ» на тимчасово окупованій території АР Крим, з метою подальшого фінансування таким чином окупаційної влади та збройних сил російської федерації.

Так, 31.10.2014 на виконання злочинного умислу, ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , вчинено ряд умисних активних дій, передбачених законодавством російської федерації для реєстрації юридичної особи, в тому числі шляхом оформлення відповідних установчих та реєстраційних документів, внаслідок яких, 31.10.2014 на тимчасового окупованій території АР Крим здійснено реєстрацію юридичної особи ООО «АЙ-ТОДОР-ЮГ», якому присвоєно «ИНН/КПП»: 9103008505/910301001, з місцезнаходженням за адресою: «298662, РеспубликаКрым, г. Ялта, пгт. Гаспра, ш. Алупкинское, 60к», засновниками якого є ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 .

Рішенням учасників ООО «АЙ-ТОДОР-ЮГ» директором вказаного підприємства призначено громадянина України ОСОБА_13 , який з ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 вступив у злочинну змову для досягнення їх спільного злочинного плану.

В подальшому, за результатами здійснення господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, ООО «АЙ-ТОДОР-ЮГ» на тимчасово окупованій території АР Крим, яким фактично являється ТОВ «АЙ-ТОДОР-ПІВДЕНЬ», до державного бюджету російської федерації сплачено податки у 2017 році у сумі 1 758 142 рублів, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 31.12.2017 становило 856215, 15 гривень; у 2018 році у сумі 2 352 215 рублів, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 31.12.2018 становило 936887, 24 гривень; у 2019 році у сумі 2610047рублів, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 31.12.2019 становило 995993, 94 гривень; у 2020 році у сумі1 215 700 рублів, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 31.12.2020 становило 459777, 74гривень; у 2021 році у сумі 3 321 893 рублів, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 31.12.2021 становило 1209169,05гривень; у 2022 році у сумі 1076312 рублів, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 31.12.2022 становило 545797,82 гривень, таким чином сплативши податки на загальну суму 12 334 309 рублів та 5 003 840, 94 гривень, відповідно.

Таким чином, ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , упродовж 2017-2022 років умисно, вчинив фінансування дій з метою насильницької зміни та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, зміни меж території і державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом передачі фінансових активів підрозділам окупаційної влади на території АР Крим, які приймають участь у здійсненні збройної агресії РФ проти України, на загальну суму 5 003840, 94 гривень.

Він же підозрюється у тому, що 11.12.2002, згідно вимог діючого законодавства, на території Автономної Республіки Крим з місцезнаходженням за адресою: Україна, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Узлова, 18а, було зареєстровано юридичну особу ТОВ «ВЕДА», якому присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи: 32296609, засновниками якого є ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_16 , ОСОБА_5 та він же являється директором вказаного товариства.

З метою реалізації злочинного умислу, ОСОБА_5 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , усвідомлюючи, що незаконно створені на території АР Крим воєнізовані і збройні формування російської федерації, забезпечують окупаційний режим на вказаній території, бажаючи сприяти такій діяльності шляхом надання фінансових ресурсів, створив протиправний механізм їх фінансування шляхом передачі грошових коштів під виглядом сплати податків від здійснення господарської діяльності ТОВ «ВЕДА» на тимчасово окупованій території АР Крим.

На виконання злочинного умислу, ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , 04.12.2014 вчинено ряд умисних активних дій, передбачених законодавством російської федерації для реєстрації юридичної особи, в тому числі шляхом оформлення відповідних установчих та реєстраційних документів, внаслідок яких, 04.12.2014 на тимчасового окупованій території АР Крим здійснено реєстрацію юридичної особи ООО «ВЕДА», якому присвоєно «ИНН/КПП»: 9102052283/910201001, з місцезнаходженням за адресою: «295047, РеспубликаКрым, г. Симферополь, пгт. Гаспра, ул. Узловая, 18а», засновниками якого є ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_16 .

Рішенням учасників ООО «ВЕДА» директором вказаного підприємства призначено громадянина України ОСОБА_5 .

В подальшому, за результатами здійснення господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, ООО «ВЕДА» на тимчасово окупованій території АР Крим, яким фактично являється ТОВ «ВЕДА» до державного бюджету російської федерації сплачено податки у 2017 році у сумі 277491 рублів, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 31.12.2017 становило 135138, 12 гривень; у2018році у сумі 292445 рублів, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 31.12.2018 становило 116480, 84гривень; у 2019 році у сумі 355 510 рублів, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 31.12.2019 становило 135662, 62 гривень; у 2020 році у сумі 210192рублів, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 31.12.2020 становило 79494, 61гривень; у 2021 році у сумі 164524 рублів, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 1.12.2021 становило 59886, 74 гривень; у 2022 році у сумі 196557рублів, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 31.12.2022 становило 99674, 06 гривень, таким чином сплативши податки на загальну суму 1496719рублів та 626336, 99 гривень, відповідно.

Таким чином, ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , упродовж 2017-2022 років повторно умисно, вчинив фінансування дій з метою насильницької зміни та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, зміни меж території і державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом передачі фінансових активів підрозділам окупаційної влади на території АР Крим, які приймають участь у здійсненні збройної агресії РФ проти України, на загальну суму 626336, 99 гривень.

Він же, підозрюється у тому, що 31.08.2001, згідно вимог діючого законодавства, на території Автономної Республіки Крим з місцезнаходженням за адресою: Україна, Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, с. Скворцове, вул. Калініна, 111, зареєстровано юридичну особу ТОВ «ОСАВІАХІМ», якому присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи: 31578500, засновниками якого є ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_17 , ОСОБА_11 , ОСОБА_18 , ОСОБА_9 .

Рішенням учасників ТОВ «ОСАВІАХІМ» директором вказаного підприємства призначено громадянина України ОСОБА_6 .

З метою реалізації злочинного умислу, ОСОБА_5 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 усвідомлюючи, що незаконно створені на території АР Крим воєнізовані і збройні формування російської федерації, забезпечують окупаційний режим на вказаній території, бажаючи сприяти такій діяльності шляхом надання фінансових ресурсів, створив протиправний механізм їх фінансування шляхом передачі грошових коштів під виглядом сплати податків від здійснення господарської діяльності ТОВ «ОСАВІАХІМ» на тимчасово окупованій території АР Крим.

Так, 08.01.2015 на виконання злочинного умислу, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 вчинено ряд умисних активних дій, передбачених законодавством російської федерації для реєстрації юридичної особи, в тому числі шляхом оформлення відповідних установчих та реєстраційних документів, внаслідок яких, 08.01.2015 на тимчасового окупованій території АР Крим здійснено реєстрацію юридичної особи ООО «ОСАВИАХИМ», якому присвоєно «ИНН/КПП»: 9109009255/910201001, з місцезнаходженням за адресою: «295047, РеспубликаКрым, г. Симферополь, ул. Узловая, 18а», засновниками якого є ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .

Рішенням учасників ООО «ОСАВИАХИМ» директором вказаного підприємства призначено громадянина України ОСОБА_5 .

В подальшому, за результатами здійснення господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора ООО «ОСАВИАХИМ» на тимчасово окупованій території АР Крим, яким фактично являється ТОВ «ОСАВІАХІМ» до державного бюджету російської федерації сплачено податки у 2017 році у сумі 16101010рублів, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 31.12.2017 становило 7841191, 87 гривень; у 2018 році у сумі 13869 571 рублів, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 31.12.2018 становило 5524250, 13 гривень; у2019році у сумі 12451 452 рублів, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 31.12.2019 становило 4751474, 08 гривень; у 2020 році у сумі 9873 073 рублів, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 31.12.2020 становило 3733996, 21 гривень; у2021році у сумі 7745 625 рублів, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 31.12.2021 становило 2819407, 50 гривень; у 2022 році у сумі 9329 466 рублів, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 31.12.2022 становило 4730972, 21 гривень, таким чином сплативши податки на загальну суму 69370197 рублів та 29401292, 00гривні, відповідно.

Таким чином, ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою групою осіб, упродовж 2017-2022 років повторно умисно вчинив фінансування дій з метою насильницької зміни та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, зміни меж території і державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом передачі фінансових активів підрозділам окупаційної влади на території АР Крим, які приймають участь у здійсненні збройної агресії РФ проти України, на загальну суму 35031 469, 90гривень.

Частина зазначених вище коштів, сплачених ОСОБА_5 до бюджету країни агресора використана рф на фінансування збройних формувань, ведення активних та агресивних бойових дій, спрямованих на захоплення суверенних територій України, насильницьку зміну її меж та кордонів, та захоплення державної влади.

Тобто, ОСОБА_5 вчиняючи умисні активні дії щодо взаємодії із представниками влади країни агресора, оформлюючи реєстраційні документи та здійснюючі господарську діяльність на тимчасово окупованій території території АР Крим, безпосередньо надавав фінансові активи з усвідомленням, що вони будуть використані, повністю або частково з метою насильницької зміни та/або повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, зміни меж території та державного кордону України, порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Причетність ОСОБА_5 до вчиненняінкримінованого злочинуповністю підтверджуєтьсязібраними укримінальному провадженнідоказами,зокрема: протоколами огляду Інтернет-ресурсів; відомостями з Державної прикордонної служби України; матеріалами оперативних підрозділів на виконання доручень слідчого та іншими матеріалами кримінального провадження.

В газеті центральних органів виконавчої влади «Урядовий кур`єр» та на офіційному Інтернет-сайті офісу Генерального Прокурора в порядку ст.ст.133, 135 КПК України опубліковані повістки про виклики ОСОБА_5 про необхідність його прибуття 29.01.2024 о 10 год. 00 хв., 30.01.2024 о 10 год. 00 хв., 31.01.2024 о 10 год. 00 хв. до Черкаської обласної прокуратури для участі у отриманні повідомлення про підозру, пам`ятки про процесуальні права і обов`язки підозрюваного, допиту в якості підозрюваного, отриманні клопотання про застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 62022100140000110 від 18.11.2022.

До прокуратури у вказані дати ОСОБА_5 не з`явився, не повідомивши при цьому про причини своєї неявки, та на даний момент до органу досудового розслідування або прокуратури не прибував.

01.02.2024 в газеті центральних органів виконавчої влади «Урядовий кур`єр» та на офіційному Інтернет-сайті офісу Генерального Прокурора опубліковано повідомлення про підозру ОСОБА_5 у скоєнні вказаного злочину.

Згідно отриманих у Державній прикордонній службі України даних системи Аркан (інтегрована міжвідомча автоматизована система обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон) ОСОБА_5 16.01.2021 перетнув лінію розмежування з тимчасово окупованою територією України Автономною Республікою Крим та з указаної дати на підконтрольну територію України не повертався та на сьогоднішній день його точне місцезнаходження невідоме.

05.03.2024 постановами слідчого підозрюваного ОСОБА_5 у порядку ст.281 КПК України оголошено в державний та міжнародний розшук.

Прокурор у клопотанні зазначає, що на теперішній час є необхідність у застосуванні до ОСОБА_5 найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки існують достатні підстави вважати, що підозрюваний, знаходячись на волі може: 1) переховуватись від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч.1 ст.177 КПК України); 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч.1 ст.177 КПК України); 3) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (п. 5 ч.1 ст.177 КПК України).

Перелічені ризики існують, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна; усвідомлює свою участь у фінансуванні дій, вчинених з метою насильницької зміни та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України; усвідомлює, що його злочинна діяльність призводить до надходження добюджету країни агресора коштів, які використовуютьсярф на фінансування збройних формувань, ведення активних та агресивних бойових дій, спрямованих на захоплення суверенних територій України, насильницьку зміну її меж та кордонів, та захоплення державної влади; будучи за межами України або на тимчасового окупованих її територіях, з метою уникнення покарання може виїхати на територію держави-агресора або будь-якої країни світу, при обранні більш м`якого запобіжного заходу; маючи безпосереднє відношення до вчинення підприємницької діяльності на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим може вчиняти інші злочини, зокрема співпрацювати з окупаційною владою у наданні їй необхідних ресурсів, в тому числі фінансових, для досягнення злочинних цілей направлених на вчиненнядій з метою насильницької зміни та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України.

Таким чином, органом досудового розслідування, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, встановлено наявність обґрунтованих ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і обставин, які підтверджують ці ризики, а також установлено, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе запобігти переліченим ризикам, що не здатен забезпечити інший більш м`який запобіжний захід.

Також, необхідність в обранні стосовно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прокурор обгрунтовує тим, що останній перебуває на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, у зв`язку з чим може безперешкодно виїжджати за межі території України та перетинати державний кордон України поза межами контрольованих Україною пунктів пропуску і перебувати на території будь-якої з іноземних держав і в разі його затримання чи встановлення місцезнаходження буде застосована процедура екстрадиції.

Беручи до уваги викладене та те, що існують надто великі ризики того, що підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на волі може продовжувати переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання за вчинення тяжкого злочину; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, більш м`які запобіжні заходи, аніж тримання під вартою, не можуть запобігти зазначеним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної особи, а тому слідчий звернувся з указаним клопотанням до слідчого судді.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримала просила обрати відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку прокурора, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Встановлено, що Четвертим слідчим відділом (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 62022100140000110 від 18.11.2022 за підозрою ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України.

31 січня 2024 року заступником керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_19 у межах кримінального провадження № 62022100140000110, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є, зокрема, особа щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України для вручення повідомлень.

Згідно із ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається у день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Порядок вручення повідомлень визначений Главою 11 Кримінального процесуального кодексу України. Так, згідно ч. 1-2 ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

В газеті центральних органів виконавчої влади «Урядовий кур`єр» та на офіційному Інтернет-сайті офісу Генерального Прокурора в порядку ст.ст.133, 135 КПК України опубліковані повістки про виклики ОСОБА_5 про необхідність його прибуття 29.01.2024 о 10 год. 00 хв., 30.01.2024 о 10 год. 00 хв., 31.01.2024 о 10 год. 00 хв. до Черкаської обласної прокуратури для участі у отриманні повідомлення про підозру, пам`ятки про процесуальні права і обов`язки підозрюваного, допиту в якості підозрюваного, отриманні клопотання про застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 62022100140000110 від 18.11.2022.

До прокуратури у вказані дати ОСОБА_5 не з`явився, не повідомивши при цьому про причини своєї неявки, та на даний момент до органу досудового розслідування або прокуратури не прибував.

01.02.2024 в газеті центральних органів виконавчої влади «Урядовий кур`єр» та на офіційному Інтернет-сайті офісу Генерального Прокурора опубліковано повідомлення про підозру ОСОБА_5 у скоєнні вказаного злочину.

За даними матеріалів кримінального провадження ОСОБА_5 постійно проживає та перебуває на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та на сьогоднішній день його точне місцезнаходження органу досудового розслідування невідоме.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що орган досудового розслідування належним чином виконав вимоги ч. 1 ст. 278, ч. 2 ст. 135 КПК України із вручення ОСОБА_5 повідомлення про підозру, отже останній набув у цьому кримінальному провадженні процесуальний статус підозрюваного, а тому щодо нього може вирішуватися питання про обрання запобіжного заходу.

Водночас, слідчий суддя зазначає, що Кримінальний процесуальний кодекс України пов`язує набуття процесуального статусу підозрюваного, місцезнаходження якого не встановлено, саме з вжиттям заходів з вручення повідомлення про підозру, а не з фактичним отриманням повідомлення про підозру.

Щодо наявності обґрунтованої підозри.

Запобіжний захід є заходом забезпечення кримінального провадження (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Згідно із ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, зокрема, оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Отже, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, та що підозрюваний, оголошений у міжнародний розшук.

Положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», тому в оцінці цього питання слідчий суддя керується практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ визначення «обґрунтованої підозри» надано, зокрема, у рішенні «Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom», згідно з яким «…існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Втім, що саме може бути розцінене як «обґрунтоване», буде залежати від усіх обставин справи» [15, § 32]. Таке формулювання ЄСПЛ також підтверджено в таких рішеннях, як «Нечипорук і Йонкало проти України», «Erdagoz v. Turkey», «Labita v. Italy», «Ilgar Mammadov v. Azerbaijan» та доповнено вказівкою на те, що «факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи» [16, §§ 34, 36], і так само «висунення обвинувачення» [17, § 184].

На підтвердження причетності ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення прокурором надано матеріали кримінального провадження, які досліджені у судовому засіданні.

Отже, висновки органу досудового розслідування щодо можливої причетності ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, не є явно необґрунтованими чи очевидно недопустимими, тому слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати обрання заходу забезпечення кримінального провадження.

Слідчий суддя зазначає, що на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, зокрема, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин визначає лише ймовірну причетність ОСОБА_5 до інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Звертаю увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, слідчий суддя встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення на підставі наданих сторонами кримінального провадження доказів.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_5 дослідивши у сукупності додані до клопотання докази, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України, за викладених у повідомленні про підозру обставин.

Щодо наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України (частина 2 статті 177 КПК України).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Щодо наявностіризиків,на якіпосилався слідчийта прокурор,то слідчийсуддя враховує,що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна; усвідомлює свою участь у фінансуванні дій, вчинених з метою насильницької зміни та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України; усвідомлює, що його злочинна діяльність призводить до надходження до бюджету країни агресора коштів, які використовуються рф на фінансування збройних формувань, ведення активних та агресивних бойових дій, спрямованих на захоплення суверенних територій України, насильницьку зміну її меж та кордонів, та захоплення державної влади; будучи за межами України або на тимчасового окупованих її територіях, з метою уникнення покарання може виїхати на територію держави-агресора або будь-якої країни світу, при обранні більш м`якого запобіжного заходу; маючи безпосереднє відношення до вчинення підприємницької діяльності на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим може вчиняти інші злочини, зокрема співпрацювати з окупаційною владою у наданні їй необхідних ресурсів, в тому числі фінансових, для досягнення злочинних цілей направлених на вчиненнядій з метою насильницької зміни та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України.

Вказані обставини у сукупності між собою та з іншими обставинами цього кримінального провадження дають підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Щодо оголошення ОСОБА_5 у міжнародний розшук.

Під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного слідчий суддя, серед іншого, також зобов`язаний встановити наявність достатніх підстав вважати, що такий підозрюваний оголошений у міжнародний розшук.

Кримінальний процесуальний кодекс України жодним чином не обумовлює ухвалення судового рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного доведеністю факту перебування такої особи у міжнародному розшуку, а лише визначає необхідність оголошення такого розшуку (ч. 6 ст. 193, ч. 2 ст. 281 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного.

Водночас вказана норма права не відокремлює оголошення особи в державний, міждержавний чи міжнародний розшук. Тобто, підставами для оголошення підозрюваного в розшук (державний, міждержавний, міжнародний) є відсутність під час досудового розслідування відомостей про його місцезнаходження або перебування такої особи за межами України та неявка без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик.

Згідно отриманих у Державній прикордонній службі України даних системи Аркан (інтегрована міжвідомча автоматизована система обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон) ОСОБА_20 16.01.2021 перетнув лінію розмежування з тимчасово окупованою територією України Автономною Республікою Крим та з указаної дати на підконтрольну територію України не повертався та на сьогоднішній день його точне місцезнаходження невідоме.

В газеті центральних органів виконавчої влади «Урядовий кур`єр» та на офіційному Інтернет-сайті офісу Генерального Прокурора в порядку ст.ст.133, 135 КПК України опубліковані повістки про виклики ОСОБА_5 про необхідність його прибуття 29.01.2024 о 10 год. 00 хв., 30.01.2024 о 10 год. 00 хв., 31.01.2024 о 10 год. 00 хв. до Черкаської обласної прокуратури для участі у отриманні повідомлення про підозру, пам`ятки про процесуальні права і обов`язки підозрюваного, допиту в якості підозрюваного, отриманні клопотання про застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 62022100140000110 від 18.11.2022.

До прокуратури у вказані дати ОСОБА_5 не з`явився, не повідомивши при цьому про причини своєї неявки, та на даний момент до органу досудового розслідування або прокуратури не прибував.

Слідчий суддя вважає, що орган досудового розслідування вжив всіх можливих та достатніх заходів для виклику підозрюваного, тому останній належним чином повідомлений про виклик до слідчого та прокурора. Також, враховуючи вчинені органом досудового розслідування заходи для вручення ОСОБА_5 повідомлення про підозру, наявні підстави для висновку, що він обізнаний про наявність кримінального провадження стосовно нього.

Постановою старшого слідчого Четвертого СВ ( з дислокацією у м. Черекасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_4 від 05.03.2024, підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оголошено у міжнародний розшук, у зв`язку із неможливістю встановити місцезнаходження останнього та неприбуттям його на неодноразові виклики до слідчого та прокурора без поважних причин.

За змістом Розділу IV Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затвердженої Наказом № 613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17.08.2020, для звернення із запитом про публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення щодо особи, яка розшукується з метою її затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в України, правоохоронний орган України надсилає уповноваженому підрозділу визначений пакет документів, у тому числі, завірену копію постанови про оголошення розшуку особи та завірену копію ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії досудового розслідування.

Тобто, розгляд слідчим суддею клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії досудового розслідування передує вирішенню питання про публікацію Червоного оповіщення Генеральним секретаріатом Інтерполу.

Отже, момент, з якого особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук, відповідає часу винесення постанови про оголошення особи у міжнародний розшук, а доказом, яким сторона обвинувачення має доводити перед слідчим суддею факт того, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук є наявність у матеріалах клопотання процесуального рішення про оголошення особи в міжнародний розшук, оформленого у виді постанови, що на думку слідчого судді, є достатнім для підтвердження факту оголошення ОСОБА_5 у міжнародний розшук у розумінні вимог ч. 6 ст. 193 КПК України.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, вчинення якого інкримінується ОСОБА_5 , доведення прокурором наявності обґрунтованої підозри, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає доведеною та обґрунтованою необхідність обрання стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також те, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси підозрюваного з метою забезпечення кримінального провадження.

Розглядаючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя позбавлений можливості застосувати щодо підозрюваного більш м`який запобіжний захід, оскільки таке питання буде розглядатися судом після затримання підозрюваного у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України строк дії такої ухвали не зазначається.

Також слідчий суддя при постановленні ухвали враховує положення абз. 7 ч. 4 ст. 183 КПК України де зазначено, що при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, який оголошений у міжнародний розшук, розмір застави не визначається.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 підлягає до задоволення.

Керуючись вимогами ст. ст. 177, 178, 183, 184, 193, 194, 196, 309, 372 КПК України,

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Обрати щодо підозрюваного за ч. 3 ст. 110-2 ККУкраїни укримінальному провадженні№62022100140000110 від 18.11.2022 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця російської федерації, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 110-2 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У разі затримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов`язати орган досудового розслідування, у провадженні якого перебуває вказане кримінальне провадження доставити його до суду, не пізніш як через сорок вісім годин з часу затримання, для розгляду клопотання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід.

Виконання ухвали доручити працівникам Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві та сектору міжнародного поліцейського співробітництва Головного управління Національного поліції в Черкаській області.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення, а підозрюваним, який перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Повний текст ухвали слідчого судді виготовлено 15 березня 2024 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1