Постанова

від 05.03.2024 по справі 636/4779/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 636/4779/19 Номер провадження 22-ц/814/134/24Головуючий у 1-й інстанції Оболєнська С.А. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розглядуцивільних справ:

Судді-доповідача:Дряниці Ю.В.

Суддів: Пилипчук Л.І., Триголова В.М.

Секретар: Чемерис А.К.

за участю: адвоката Тарусіної Я.М., адвоката Биченка А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справуза апеляційною скаргою ОСОБА_1 нарішення Чугуївськогоміського судуХарківської областівід 17вересня 2021року поцивільній справіза позовом ОСОБА_2 доНовопокровської селищноїоб`єднаноїтериторіальної громадиЧугуївського районуХарківської області, ОСОБА_1 провизнання недійснимта скасуваннярішення органумісцевого самоврядування ,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2019 позивач звернулася до суду з позовом до Старопокровської сільської ради Чугуївського району Харківської області та ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 29.08.2014 року позивач є власницею частини житлового будинку з надвірними будівлями який розміщений на земельній ділянці фонду житлової та громадської забудови та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . До складу частини будинковолодіння входять надвірні будівлі та споруди зокрема, гараж літ «Ж».

Власницею сусіднього будинку та земельної ділянки яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є відповідач ОСОБА_1 .

Позивачу стало відомо, що земельна ділянка на якій розташований гараж, позначений в договорі купівлі-продажу та в технічному паспорті літ. «Ж» увійшла під час проведення приватизації ОСОБА_1 до складу її земельної ділянки.

Таким чином гараж, літ «Ж» належить позивачу на праві власності, а земельна ділянка під вказаним гаражем належить відповідачу ОСОБА_1 .

Позивач просила суд визнати недійсним та скасувати ХLІІІ сесії VІ скликання Старопокровської сільської ради Чугуївського району Харківської області від 26.11.2014 року про передачу у власність земельної ділянки із земель житлової забудови ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд в АДРЕСА_1 , та скасувати державну реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 17 вересня 2021 року позов задоволено.

Визнано недійснимта скасованорішення ХLІІІсесії VІскликання Старопокровськоїсільської радиЧугуївського районуХарківської областівід 26.11.2014року пропередачу увласність земельноїділянки ізземель житловоїзабудови ОСОБА_1 для будівництвата обслуговуванняжитлового будинку,господарчих будівельі спорудпо АДРЕСА_1 ,та скасованодержавну реєстраціюправа власностіна земельнуділянку площею0,1436,кадастровий номер6325487001:00:000:0065призначену длябудівництва таобслуговування житловогобудинку,господарчих будівельі спорудіз земельжитлової тагромадської забудовив АДРЕСА_1 в державномуреєстрі речовихправ нанерухоме майно.

Рішення оскаржила відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказувала, що суд безпідставно дійшов висновку щодо доведеності позовних вимог, не надавши належної правової оцінки наданим сторонами доказам.

Зокрема звертає увагу суду на те, що попереднім власником частини будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 було погоджено межу земельної ділянки, що була приватизовані ОСОБА_1 , та яка у акті погодження меж позначена прямою лінією.

Також вказує, що спірний гараж на час приватизації був зруйнований, при цьому зазначена споруда не має ані технічного паспорту, ані дозволу на будівництво. Земельна ділянка під будівництво гаражу також не виділялася.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, у доводах якого вважає рішення місцевого суду законним та обґрунтованим, просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Зазначає, що позивач набула право власності на частину будинку з відповідними надвірними будівлями, до яких входив і спірний гараж раніше, ніж відповідач оформила право приватної власності на свою земельну ділянку, а отже вважає, що до позивача разом з переходом права власності на гараж «Ж» перейшло право користування земельною ділянкою на якій він розташований.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених позовних вимог і вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Місцевим судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 29.08.2014 року ОСОБА_2 є власницею частини житлового будинку з надвірними будівлями, який розміщений на земельній ділянці фонду житлової та громадської забудови та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно вказаного договору купівлі-продажу, до складу надвірних будівель входить спірний гараж літ «Ж», що також підтверджується технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок від 29.08.2014 року.

Відповідно до договору дарування серія та номер 64 виданого 08.06.1991 року Старопокровською сільською радою Чугуївського району Харківської області відповідач ОСОБА_1 є власницею житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до рішення XLIII сесії VI скликання Старопокровської сільської ради Чугуївського району Харківської області від 26.11.2014 року «Про передачу у власність земельної ділянки із земель житлової забудови ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд на АДРЕСА_1 » сільською радою затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку із земель житлової забудови в АДРЕСА_1 . Передати у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1436 га кадастровий номер 6325487001:00:000:0095 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд із земель житлової та громадської забудови в АДРЕСА_1 .

У затвердженій технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) гр. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 земельна ділянка під гаражем включена до складу вказаної земельної ділянки.

Згідно матеріалів інвентаризаційної справи КП «ЧМБТІ» гараж літ «Ж» відноситься до надвірних будівель домоволодіння що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Задовольняючи позовні вимоги місцевий суд дійшов висновку, що уклавши 29.08.2014 року договір купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями до складу яких також входить і спірний гараж ОСОБА_2 стала користувачем земельної ділянки на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду з огляду на наступне.

У частині третійстатті 152 ЗК Українипередбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч. 2 статті 120 ЗК України(в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно з частиною першою статті 377 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Враховуючи викладене, районний суд правильно зазначили, що набувши у власність за договором купівлі-продажу відповідну частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , до складу яких увійшов і спірний гараж літ. «Ж» ОСОБА_2 правомірно розраховувала на набуття права користування відповідної земельної ділянки.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За правилами статей 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

З матеріалів справи вбачається, що згідно зведеного акту вартості будов та споруд по АДРЕСА_1 від 02.01.1991 року, до складу домоволодіння за вказаною адресою входить зокрема і гараж літ «Ж» (3.90х6,08).

Тобто, позивачем належним чином доведено, що спірний гараж літ «Ж» відноситься саме до домоволодіння АДРЕСА_1 і відносився до його складу до укладення позивачем договору купівлі-продажу частини домоволодіння.

Вказаних обставин відповідач ані у суді першої інстанції, ані у апеляційній скарзі не спростувала.

З наведеного слідує, що місцевий суд дійшов вірного висновку, що винесене Старопокровською сільською радою Чугуївського району Харківської області рішення XLIII сесії VI скликання від 26.11.2014 року «Про передачу у власність земельної ділянки із земель житлової забудови ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд на АДРЕСА_1 » грубо порушує права позивач, оскільки даним рішенням фактично передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, яка знаходиться під гаражем, що належить позивачу на праві власності.

Наведені в апеляційній скарзі, доводи є тотожними доводам, висловленим відповідачем у відзиві на позовну заяву, які були предметом дослідження судом першої інстанції, та їм була надана відповідна правова оцінка, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального або процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого вКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Наведене вище свідчить про те, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.367, 374, ст.375, ст.ст.382,383 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 17 вересня 2021 рокузалишити без зімн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя - доповідач: Ю. В. Дряниця

Судді: Л. І. Пилипчук

В.М. Триголов