Рішення

від 14.03.2024 по справі 140/30825/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року ЛуцькСправа № 140/30825/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Промислова Група Волиньтрейдинг до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Промислова Група Волиньтрейдинг (далі ТзОВ Промислова Група Волиньтрейдинг, позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000503/2 від 19.07.2023, № UA205140/2023/000505/2 від 20.07.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що товариство відповідно до зовнішньоекономічних контрактів №140622 від 14.06.2023 та № 130662 від 14.06.2023, укладених з компанією експортером CANSPED SP.Z.O.O. придбало товар напівпричіп тентована платформа, марки SCHWARZMULLER, S1 1шт., бувший у користуванні, 2019 року виготовлення, номер кузова НОМЕР_1 (товар 1) та сідельний тягач MAN, модель TGX 18.500 1 шт., бувший у користуванні, 2018 року виготовлення, номер кузова НОМЕР_2 (товар 2).

З метою митного оформлення товару позивач через декларанта 19.07.2023 подав до Волинської митниці митні декларації № 23UA205140057607U8 та № 23UA2051400657608U7.

Проте митним органом було відмовлено позивачу у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю та прийнято рішення про коригування митної вартості № UA205140/2023/000503/2 від 19.07.2023, № UA205140/2023/000505/2 від 20.07.2023, оскільки подані документи містять розбіжності та неточності.

Позивач з таким твердженням митного органу не погоджується та зазначає, що декларантом на підтвердження заявленої митної вартості і обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи. Ці документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, не містять ознак підробки та відображають усі відомості, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена за товар та в своїй сукупності дають можливість визначити митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості товару.

З врахуванням наведеного просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

У відзиві на позовну заяву від 31.10.2023 представник відповідача позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності: 1) по МД №23UA205140057607U8 від 19.07.2023: згідно рахунка-фактури від 15.06.2023 № 013/06/2023/G вартість товару становить 15 000 євро або 67 072,5 злотих, що суперечить вартості, зазначеній в копії митної декларації країни відправлення від 14.07.2023 №23PL301010E0958695 66612; договір (контракт) про перевезення не подано до митного оформлення; згідно документа, що підтверджує вартість перевезення товару від 19.07.2023 №2 зазначено, що вартість навантаження включено у вартість перевезення, однак дані витрати не розділено за статтями транспортних витрат; згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 08.10.2019 № НОМЕР_3 власником (продавцем) товару зазначено INGLEASE (POLSKA) SP. Z.O.O., що суперечить продавцю, заявленому в зовнішньоекономічному договорі (контракті) від 14.06.2023 №140622 Cansped Sp. z o.o.; 2) по МД №23UA205140057608U7 від 19.07.2023: відповідно до поданого інвойсу №012/06/2023/G від 15.06.2023 продавцем товару (власником) є Cansped Sp. z o.o., однак, в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 30.01.2018 в графі C.1.1 зазначений інший власник - Mleasing sp.z.o.o. Документів про перехід права власності від підприємства Mleasing sp.z.o.o до Cansped Sp. z o.o., а також умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано; в декларації країни відправлення № 23P1311010E0215768 від 18.07.2023 числове значення вартості товару становить 115561 злотих та не відповідає вартості зазначеній в інвойсі № 012/06/2023/G від 15.06.2023 року - 26000 євро або вартість в злотих 116259.

Вважає, що вищезазначені розбіжності слугували беззаперечною підставою для сумніву митниці щодо достовірності заявлених відомостей про митну вартість.

Декларантом на вимогу митниці надано пояснення у вигляді листів від 19.07.2023 та повідомлення про надання додаткових пояснень та документів від 19.07.2023 № 19/07-23, від 20.07.2023 № 20/07-01 та відомості з сайту Мінфін щодо конвертації валют станом на 20.07.2023. Зазначає, що наданий конвертер валют від 19.07.2023 містить інформацію за курсом НБУ; курс валют EUR/PLN складає 4,4316, загальна сума 15 000 євро або 66 473,41 злотих, що суперечить курсу валют, зазначеному в рахунку-фактурі від 15.06.2023 № 013/06/2023/G 4,4715, та вартості товару - 15 000 євро або 67 072,5 злотих. Також зазначає, що декларантом були надані відомості з сайту Мінфін щодо конвертації валют, проте здійснивши конвертацію декларантом отримано 115685,34 злотих, однак в декларації країни відправлення № 23PL341010E0215768 від 18.07.2023 вартість товару становить 115561 злотих. Тобто, декларантом не надано достовірного числового розрахунку на оцінюваний товар. Від надання інших додаткових документів, що підтверджують складові митної вартості, декларант відмовився, про що повідомив митницю листом № 19/07-23 від 19.07.2023 та №20/07-01 від 20.07.2023.

Оскільки позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості.

Митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МКУ на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби, а саме: на рівні 19 500 євро за МД UA305270/2023/001421 від 28.04.2023 (рішення №UA205140/2023/000503/2 від 19.07.2023) та на рівні 33 100 євро за МД №UA205170/2023/18486 від 28.06.2023 (рішення №UA205140/2023/000505/2 від 20.07.2023).

З наведених підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Окрім того, представник відповідача заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. Вважає, що вказані позивачем витрати на правничу допомогу є неспівмірними із даною справою, а їх сума - необґрунтованою.

Ухвалою суду від 14.03.2024 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 14.06.2023 між компанією CANSPED SP.Z.O.O. (Польща, продавець) та ТзОВ Промислова Група Волиньтрейдинг (покупець) укладено контракт купівлі-продажу №140622 (а.с. 50 зворот-51), відповідно до умов якого продавець продав, а покупець придбав напівпричіп марки SCHWARZMULLER, S1, номер кузова НОМЕР_1 . Ціна товару становить 15000 євро.

Відповідно до пункту 2.4 контракту продаж товару проведено з дійсним страховим полісом, вартість якого закладена у вартість товару, додаткове страхування не передбачене.

Оплата проводиться в євро шляхом попередньої оплати грошових коштів на рахунок продавця (п. 3.1 контракту).

Згідно з пунктом 4.2 контракту умови поставки EXW Люблін (Польща) згідно прави Інкотермс 2020.

Також 14.06.2023 між компанією CANSPED SP.Z.O.O. (Польща, продавець) та ТзОВ Промислова Група Волиньтрейдинг (покупець) укладено контракт купівлі-продажу №130622 (а.с. 62 зворот-63), відповідно до умов якого продавець продав, а покупець придбав

тягач марки MAN, номер кузова НОМЕР_2 .

Ціна товару становить 26000 євро.

Відповідно до пункту 2.4 контракту продаж товару проведено з дійсним страховим полісом, вартість якого закладена у вартість товару, додаткове страхування не передбачене.

Оплата проводиться в євро шляхом попередньої оплати грошових коштів на рахунок продавця (п. 3.1 контракту).

Згідно з пунктом 4.2 контракту умови поставки EXW Люблін (Польща) згідно правил Інкотермс 2020.

На виконання умов договорів, компанія-експортер виставила позивачу рахунки-фактури, а саме: від 15.06.2023 № 013/06/2023/G згідно з яким вартість товару напівпричіп марки SCHWARZMULLER, S1, номер кузова НОМЕР_1 становить 15000 євро (а.с. 47, 76 переклад); від 15.06.2023 № 012/06/2023/G згідно з яким вартість товару тягач марки MAN, номер кузова НОМЕР_2 становить 26000 євро (а.с. 29 зворот, 78 зворот переклад).

Декларантом позивача 19.07.2023 для митного оформлення ввезеного на територію України товару напівпричіп тентова платформа, марки SCHWARZMULLER, модель S1, бувший у користуванні, 2019 рік виготовлення, номер кузова НОМЕР_1 , виробник SCHWARZMULLER АТ подав МД №23UA205140057607U8 (а.с. 105), де в графі 42 МД вказано ціну товару у розмірі 15000 євро. В графі 45 зазначено митну вартість товару (з урахуванням витрат на транспортування товару в сумі 619316,53 грн, яку визначено за 1 методом визначення митної вартості товару за ціною контракту з урахуванням умов поставки EXW Люблін. До митної декларації додано: рахунок-фактура №013/06/2023/G від 15.06.2023; автотранспортна накладна №072023/2 від 17.07.2023; декларація про проходження товару від 19.07.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 08.10.2019; банківський платіжний документ, що стосується товару №35 від 19.06.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення №2 від 19.07.2023; висновок про якісні характеристики товару від 19.07.2023; контракт №140622 від 14.06.2023; експортна митна декларація №23PL301010E0958695.

Також 19.07.2023 для митного оформлення ввезеного на територію України товару сідельний тягач марки MAN, номер кузова НОМЕР_2 , рік виготовлення 2018, виробник MAN Nutzfahrzeuge декларантом позивача подано МД №23UA205140057608U7 (а.с. 122), де в графі 42 МД вказано ціну товару у розмірі 26000 євро. В графі 45 зазначено митну вартість товару (з урахуванням витрат на транспортування товару в сумі 1076088,19 грн, яку визначено за 1 методом визначення митної вартості товару за ціною контракту з урахуванням умов поставки EXW Люблін. До митної декларації додано: рахунок-фактура №012/06/2023/G від 15.06.2023; автотранспортна накладна №072023/21 від 17.07.2023; сертифікат про походження товару від 18.07.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 30.01.2018; банківський платіжний документ, що стосується товару №36 від 29.06.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення №1 від 19.07.2023; висновок про якісні характеристики товару від 19.07.2023; контракт №130622 від 14.06.2023; експортна митна декларація №23PL301010E0215768.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею в електронних повідомленнях з посиланням на розбіжності у поданих документах декларанту по МД №23UA205140057607U8 від 19.07.2023, №23UA205140057608U7 від 19.07.2023 було запропоновано подати такі документи: договір (угоду) з третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; рахунки про сплату комісійних (посередницьких) послуг, пов`язаних з виконанням умов договору; виписку з бухгалтерської документації; договір на перевезення; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару.

При цьому, вимога митного органу про надання документів обґрунтована виявленням розбіжностей і неточностей у поданих документах.

На електронні повідомлення митниці декларант позивача надав повідомлення про надання додаткових пояснень та документів від 19.07.2023 №19/07-23, від 20.07.2023 № 20/07-01, до яких долучав витяги з проведеною конвертацією валют, а також повідомив про подання вичерпного переліку документів на підтвердження заявленої митної вартості ввезених товарів та просив прийняти рішення без врахування термінів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України (а.с. 23 зворот -24, 35 зворот-36).

Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 19.07.2023 № UA 205140/2023/000503/2 (а.с. 15), від 20.07.2023 № UA 205140/2023/000505/2 (а.с. 25), а також сформувала картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/002775 (а.с. 16), №UA205140/2023/002779 (а.с. 26 зворот - 27).

У графі 33 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів зазначено що документи, які подані для підтвердження митної вартості товару містять розбіжності. Такими розбіжностями відповідач визначив:

1) за МД №23UA205140057607U8 від 19.07.2023 - згідно рахунка-фактури від 15.06.2023 №013/06/2023/G вартість товару становить 15000,00 євро, що суперечить вартості вказаній у експортній митній декларації 23PL301010E0958695 66612 польських злотих; договір про перевезення не подано до митного оформлення; згідно документа, що підтверджує вартість перевезення від 19.07.2023 №2 зазначено, що вартість навантаження включено вартість перевезення, однак такі витрати не розділено за статтями транспортних витрат; згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 08.10.2019 власником вказано ING LEASE (POLSKA) SP.Z.O.O., що суперечить продавцю, заявленому у зовнішньоекономічному контракті від 14.06.2023 № 140622 - CANSPED SP.Z.O.O.; банківський платіжний документ від 19.06.2023 № 35 не містить печатки банку, що підтверджує здійснення господарської операції;

2) за МД №23UA205140057608U7 від 19.07.2023 - відповідно до поданого інвойсу від 15.06.2023 №012/06/2023/G продавцем товару вказано CANSPED sp.z.o.o., однак в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 30/01/2018 в графі С 1.1. зазначений інший власник - Mleasing sp.z.o.o. Документів про перехід права власності від підприємства Mleasing sp.z.o.o. до CANSPED sp.z.o.o., а також умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано; в декларації країни відправлення № 012/06/2023/ G від 18.07.2023 числове значення вартості товару становить 115561 злотих, що не відповідає вартості, зазначеній в інвойсі від 15.06.2023 №012/06/2023/G 26000 євро або вартість в злотих 116259.

В оскаржуваних рішеннях також вказано, що зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні товари за ЄАІС, а саме: на рівні 19500 євро за МД №UA305270/2023/001421 від 28.04.2023 (рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000503/2 від 19.07.2023); на рівні 33100 євро за МД №UA205170/2023/18486 від 28.06.2023 (рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000505/2 від 20.07.2023).

Також в оскаржуваних рішення зазначається, що митницею відповідно до положень статей 55, 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

Товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA205140058161U8 від 20.07.2023 (а.с. 18), МД №23UA205140058139U7 від 20.07.2023 (а.с. 28) шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.

Позивач, не погоджуючись із рішеннями про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України від 13.03.2012 №4495-VІ.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України. У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару, а саме: транспортних засобів та ненадання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Так до митних декларацій від 19.07.2023 №23UA205140057607U8, №23UA205140057608U7 на підтвердження митної вартості товару та обраного методу її визначення, декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: рахунки-фактури №013/06/2023/G від 15.06.2023, №012/06/2023/G від 15.06.2023; автотранспортні накладні №072023/2 від 17.07.2023, №072023/21 від 17.07.2023; декларацію про проходження товару від 19.07.2023; свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів від 08.10.2019, від 30.01.2018; банківський платіжний документ, що стосується товару №35 від 19.06.2023, №36 від 29.06.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення №2 від 19.07.2023, №1 від 19.07.2023; висновок про якісні характеристики товару від 19.07.2023; контракт №140622 від 14.06.2023, від 19.07.2023; контракти №130622 від 14.06.2023, № 140622 від 14.06.2023; експортні митні декларації №23PL301010E0958695, №23PL301010E0215768.

Водночас, позивач листами від 19.07.2023 № 19/07-23, від 20.07.2023 № 20/07-23 надав митному органу пояснення у яких зазначав, що товариством до митного оформлення було надано вичерпний перелік документів, який підтверджував заявлену митну вартість ввезеного товару, а тому надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару є необґрунтованим. При цьому, з поданих декларантом документів усі відомості узгоджуються між собою, числові значення кореспондуються як і у рахунках-фактурах, так і в інших товаросупровідних документах. При ввезенні товару на територію України, у договірні відносини з третіми особами, крім продавця товару не вступав. А стосовно неможливості надання інших витребуваних документів надані відповідні пояснення. Просив врахувати надані пояснення та прийняти рішення відповідно до частин 3, 4 статті 54 МК України, без врахування термінів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019 року у справі № 820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Як визначено частиною шостою статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

У даному випадку оскаржувані рішення прийняті відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

З такими твердженнями відповідача суд не погоджується та зазначає наступне.

З досліджених в ході судового розгляду справи доказів судом встановлено, що вказана в МД №23UA205140057607U8 від 19.07.2023 ціна товару відповідає тій, що зазначена в контракті купівлі-продажу від 14.06.2023 № 140622 та в рахунку-фактурі від 15.06.2023 №013/06/2023/G та становить 15000 євро; вказана в МД №23UA205140057608U7 від 19.07.2023 ціна товару відповідає тій, що зазначена в контракті купівлі-продажу від 14.06.2023 № 130622 та в рахунку-фактурі від 15.06.2023 №012/06/2023/G та становить 26000 євро.

Отже, вказаними документами підтверджується, що вартість оцінюваного товару щодо якого здійснено коригування митної вартості відповідає тій, що зазначена в рахунках-фактурах (інвойсах). Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містили.

Разом з тим, суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з частиною 2 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару.

Крім цього, згідно з пунктом 6 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до п. 4.2. договорів поставка товару здійснюється згідно з правилами Інкотермс 2020 на умовах EXW Люблін.

Ці умови означають, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Імпортер (покупець) повинен укласти договір з перевізниками товару і оплатити перевезення від підприємства-продавця до пункту призначення, включаючи навантаження, виконати і сплатити митні процедури, а також податки і збори, сплатити товар продавцеві за ціною виробника.

Пунктом 6 частини другої статті 53 МК України передбачено, що декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару).

Судом встановлено, що транспортні витрати на транспортування товару до кордону України за МД №23UA205140057607U8 від 19.07.2023 у розмірі 50 євро були включені до митної вартості товару відповідно до пункту 10 статті 58 МК України. При цьому, на підтвердження понесених таких витрат разом з МД було надано довідку про транспортні витрати № 2 від 19.07.2023, відповідно до якої витрати на доставку напівпричепа SCHWARZMULLER, зокрема, по маршруту м. Люблін (Польща) м/п Дорогуськ становлять 50 євро (а.с.21 зворот); а за МД №23UA205140057608U7 від 19.07.2023 у розмірі 150 євро були включені до митної вартості товару відповідно до пункту 10 статті 58 МК України. При цьому, на підтвердження понесених таких витрат разом з МД було надано довідку про транспортні витрати № 1 від 19.07.2023, відповідно до якої витрати на доставку сідельного тягача марки MAN, зокрема, по маршруту м. Люблін (Польща) м/п Дорогуськ становлять 150 євро. У вказаних довідках зазначено, що страхування не проводилось; вартість навантаження включена у вартість перевезення.

Відтак, суд вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

У спірних рішеннях відповідач посилається на наявність розбіжностей, а саме, що числове значення, зазначене в експортних деклараціях 23PL301010E0958695, № 012/06/2023/ G від 18.07.2023, не відповідає вартості, зазначеній в інвойсі від 15.06.2023 №013/06/2023/G - 15000,00 євро та від 15.06.2023 №012/06/2023/G 26000 євро.

З цього приводу суд зауважує, що митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною третьою статті 53 МК України. Однак у цій справі відповідач не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

Як уже було зазначено судом, декларантом до кожної митної декларації були надані інвойси, за якими здійснювалась відповідна операція. Так рахунки-фактури є доказом операцій купівлі-продажу товарів або послуг та належить до групи документів, які є підставою для розрахунку податків за законодавством країни експорту.

Твердження відповідача про наявність розбіжностей у вартості товару в євро, зазначеній в інвойсах, та у деклараціях країни експорту, яка зазначена в злотих (при конвертації валют), не може бути підставою для коригування митної вартості з огляду на те, що відповідно до пункту 2.1 контрактів від 14.06.2023 №140622 та № 130622 валютою платежів за цими договором є євро. Згідно з наданими до митного оформлення інвойсами вартість кожної партії товару визначалась в євро. Тобто вартість товарів у польських злотих сторонами контракту взагалі не визначалась.

Крім того, суд зазначає, що експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість. Суд зазначає, що будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем.

При цьому у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів, що не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою та бути підставою для коригування вартості ввезеного товару.

Вказана обставина відповідачем жодними доказами не спростована.

Щодо доводів митниці про те, що у свідоцтвах про реєстрацію транспортних засобів вказаний інший продавець, ніж у контрактах, то суд зазначає, що продавець та власник товару не повинен обов`язково бути однією і тією ж особою. Продавець, реалізуючи транспортний засіб, не зобов`язаний здійснювати його реєстрацію за собою, а наявність у продавця права продажу може бути обумовлено цивільно-правовими відносинами між безпосереднім власником транспортного засобу та продавцем. З поданих декларантом документів (контрактів від 14.06.2023 №140622, № 130622) зрозуміло, що продавцем є компанія CANSPED sp.z.o.o. Доказів перебування позивача у договірних відносинах з третіми особами, крім продавця, матеріали справи не містять.

Також чинним законодавством не передбачено обов`язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, що може становити комерційну таємницю, а питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу від імені його власників не входить до компетенції митного органу та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі.

Більше того, суд зауважує, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не є документом в розумінні митного законодавства, який підтверджує митну вартість товару.

Також в оскаржуваному рішенні від 19.07.2023 № UA205140/2023/000503/2 про коригування митної вартості Волинська митниця як на одну з розбіжностей вказує на те, що не долучено договору про перевезення. З цього приводу суд зазначає, що з відомостей автотранспортних накладних вбачається, що позивач здійснив доставку товарів власними засобами. З відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань прослідковується, що одним з видів економічної діяльності позивача є код КВЕД 49.41 (вантажний автомобільний транспорт). Цей клас включає: усі види перевезень вантажним автомобільним транспортом: перевезення лісоматеріалів перевезення великогабаритних вантажів, тощо.

Тобто, при доставленні товару позивач використовував власні транспортні засоби. Також як встановлено судом, окрім довідки про транспортні витрати, ніяких договорів чи заявок на перевезення з третіми особами позивач не укладав. Відповідно такі документи й не надавались до митного оформлення.

Безпідставними є і доводи відповідача про те, що банківський платіжний документ, що стосується товару від 19.06.2023 № 35 не містить відміток банку, що не підтверджує здійснення господарської операції, оскільки на виконання умов зовнішньоекономічних контрактів від 14.06.2023 № 140622 та № 130622 щодо попередньої оплати за імпортовані товари, позивачем платіжними інструкціями від 19.06.2023 №35 сплачено 15000,00 євро та від 29.06.2023 № 36 сплачено 26000,00 євро.

Суд звертає увагу, що позивачем здійснено електронний платіж з використанням електронного підпису відповідно до Закону України Про електронні довірчі послуги та такий платіж проведений банком, що свідчить про проведення оплати. Відносини, пов`язані з наданням електронних довірчих послуг та електронною ідентифікацією, регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, законами України Про інформацію, Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах, Про електронні документи та електронний документообіг, Про захист персональних даних, цим Законом, а також іншими нормативно-правовими актами.

Кваліфікований електронний підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. КЕП накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. (Закон України Про електронні довірчі послуги).

З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Натомість відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору.

Тому висновки відповідача щодо наявності розбіжностей в документах є необґрунтованими.

Також суд зазначає, що відповідачем в рішеннях про коригування митної вартості не було обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності впливають на митну вартість товару чи її складових.

Крім того, суд звертає увагу на те, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

У зв`язку із чим, суд вважає, що позивачем подано для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

У свою чергу, суд не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано з якою метою були витребувані додаткові документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Зокрема, відповідач зазначив про необхідність подання висновків про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. З даного приводу суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відсутність висновків про вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Щодо витребуваної виписки з бухгалтерської документації, то відповідачем не вказано та не обґрунтовано з якою метою були витребувані дані документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

На думку суду, сама по собі виписка з бухгалтерської документації, угода із третіми особами, не є документами, по яких здійснюється оплата та доставка товару, оскільки підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є контракт та рахунки-фактури (інвойси). Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості. При цьому, ненадання такої документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару.

Аналогічно безпідставною є вимога митного органу надати рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), оскільки доказів про понесення позивачем таких витрат матеріали справи не містять.

З урахуванням наведеного висновки у спірних рішеннях про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначених у митних деклараціях, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Крім того, враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частин третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається з оскаржуваних рішень, відповідач митну вартість визначив за другорядним методом резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, у рішенні про коригування митний поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 року в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Разом з тим, у спірних рішеннях митний орган лише вказав номери та дати митних декларацій, на основі яких було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказані рішення обґрунтованими та мотивованими.

На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішеннях про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Щодо митних декларацій МД №UA305270/2023/001421 від 28.04.2023 (рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000503/2 від 19.07.2023) рівень митної вартості 19500 євро, №UA205170/2023/18486 від 28.06.2023 (рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000505/2 від 20.07.2023) рівень митної вартості 33100 євро, яка була використана відповідачем для визначення митної вартості при прийнятті спірних рішень, то суд зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірних рішень відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а опирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.

Разом з тим, суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те,що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Крім цього, суд зазначає, що будь-яка інформація, отримана від юридичних осіб носить виключно інформативний характер та не є безумовною рекомендацією митному органу визначати митну вартість інших аналогічних/подібних товарів саме за такою вартістю. Кожна зовнішньоекономічна угода містить свої умови, які погоджуються сторонами. Принцип свободи договорів чітко передбачає, що сторони можуть самостійно визначити вартість товару.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числові значення митної вартості товару.

Крім того, суд звертає увагу, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відповідно до частини третьої статті 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товару, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Отже, суд дійшов висновку, що визначення відповідачем митної вартості товарів за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень.

Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000503/2 від 19.07.2023, № UA205140/2023/000505/2 від 20.07.2023 є необґрунтованими та безпідставними, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, тому їх слід визнати протиправними та скасувати, а позов задовольнити.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Крім того, відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 2684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 03.10.2023 № 2095 (а.с. 83).

Натомість відповідно до положень пункту 3 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір позивачу необхідно було сплатити за пред`явлення цього адміністративного позову судовий збір у сумі 2147,20 грн. (1,5% від суми митних платежів, обчисленої згідно з митною вартістю товару, визначеною митницею, тобто, від 115406,87 грн та із застосуванням коефіцієнта пониження 0,8).

З урахуванням наведеного на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 2147,20 грн. Решта суми судового збору може бути повернута позивачу за його клопотанням відповідно до статті 7 Закону України Про судовий збір.

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За приписами частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Як вбачається із договору про надання правової допомоги від 19.07.2023 №76-ЮП, попереднього (орієнтовного) розрахунку від 27.09.2023 №27/09-01, рахунку-фактури від 27.09.2023 №481, платіжної інструкції від 03.10.2023 №2096 (а.с.38-41, 82) Адвокатським бюро Крючкова для ТОВ ПГ «Волиньтрейдинг» були надані адвокатські послуги на загальну суму 3000,00 грн, що складаються з: ознайомлення представника позивача із процесуальними правами та обов`язками щодо захисту прав та інтересів порушеного права - 30 хв; ознайомлення з рішеннями про коригування митної вартості товару та іншими товаросупровідними документами 1,5 год; пошук інформації щодо контрагента в мережі Інтернет та перевірка правосуб`єктності учасників зовнішньоекономічної операції 1 год; складення стратегії представництва у суді - 1 год; вивчення судової практики з відповідних правовідносин 2 год та складання та подання позовної заяви 3 год.

Представник відповідача заперечив щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, вказуючи про їх неспівмірність із складністю справи.

В той же час, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі №826/7375/18).

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу цієї справи, суд зазначає, що предметом позову є рішення про коригування митної вартості, які складено за наслідками митного декларування подібних партій товарів; спірні правовідносини регулюються нормами МК України та великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню і застосуванню адвокатом, не передбачають. При цьому такі послуги, як ознайомлення адвоката із процесуальними правами та обов`язками, ознайомлення з рішеннями про коригування митної вартості товарів та іншими товаросупровідними документами, подання письмових пояснень на вимогу митного органу, пошук інформації щодо контрагента в мережі інтернет та перевірка правосуб`єктності учасників зовнішньоекономічної операції, вивчення судової практики з відповідних правовідносин охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України (зокрема, складність справи, яку розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження; час, який об`єктивно необхідно було витратити на підготовку позовної заяви, зважаючи на обсяг наданих адвокатом послуг), враховуючи викладені відповідачем заперечення щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. Решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.

Отже, враховуючи вищевикладене, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 2147,20 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000503/2 від 19.07.2023, № UA205140/2023/000505/2 від 20.07.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Промислова Група Волиньтрейдинг судовий збір у розмірі 2147,20 (дві тисячі сто сорок сім гривень 20 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Промислова Група Волиньтрейдинг (43000, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Потебні, 52, код ЄДРПОУ 35494959).

Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська обл., Ковельський р-н, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 43958385).

Суддя Р.С. Денисюк