Постанова

від 10.07.2024 по справі 140/30825/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/30825/23 пров. № А/857/9080/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Шевчук С.М., Кухтея Р.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинської окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року (судді Денисюка Р.С., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Луцьк) у справі №140/30825/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова Група Волиньтрейдинг» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Промислова Група Волиньтрейдинг» 27.09.2023 звернулося в суд з позовом до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000503/2 від 19.07.2023, № UA205140/2023/000505/2 від 20.07.2023.

Рішенням Волинської окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року задоволено позов повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Волинська митниця подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Вказує, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності: 1) по МД №23UA205140057607U8 від 19.07.2023: згідно рахунка-фактури від 15.06.2023 № 013/06/2023/G вартість товару становить 15 000 євро або 67 072,5 злотих, що суперечить вартості, зазначеній в копії митної декларації країни відправлення від 14.07.2023 №23PL301010E0958695 66612; договір (контракт) про перевезення не подано до митного оформлення; згідно документа, що підтверджує вартість перевезення товару від 19.07.2023 №2 зазначено, що вартість навантаження включено у вартість перевезення, однак дані витрати не розділено за статтями транспортних витрат; згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 08.10.2019 № НОМЕР_1 власником (продавцем) товару зазначено INGLEASE (POLSKA) SP. Z.O.O., що суперечить продавцю, заявленому в зовнішньоекономічному договорі (контракті) від 14.06.2023 №140622 Cansped Sp. z o.o.; 2) по МД №23UA205140057608U7 від 19.07.2023: відповідно до поданого інвойсу №012/06/2023/G від 15.06.2023 продавцем товару (власником) є Cansped Sp. z o.o., однак в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 30.01.2018 в графі C.1.1 зазначений інший власник - Mleasing sp.z.o.o. Документів про перехід права власності від підприємства Mleasing sp.z.o.o до Cansped Sp. z o.o., а також умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано; в декларації країни відправлення № 23P1311010E0215768 від 18.07.2023 числове значення вартості товару становить 115561 злотих та не відповідає вартості зазначеній в інвойсі № 012/06/2023/G від 15.06.2023 року - 26000 євро або вартість в злотих 116259. Вважає, що вищезазначені розбіжності слугували беззаперечною підставою для сумніву митниці щодо достовірності заявлених відомостей про митну вартість. Декларантом на вимогу митниці надано пояснення у вигляді листів від 19.07.2023 та повідомлення про надання додаткових пояснень та документів від 19.07.2023 № 19/07-23, від 20.07.2023 № 20/07-01 та відомості з сайту Мінфін щодо конвертації валют станом на 20.07.2023. Зазначає, що наданий конвертер валют від 19.07.2023 містить інформацію за курсом НБУ; курс валют EUR/PLN складає 4,4316, загальна сума 15 000 євро або 66 473,41 злотих, що суперечить курсу валют, зазначеному в рахунку-фактурі від 15.06.2023 № 013/06/2023/G 4,4715, та вартості товару - 15 000 євро або 67 072,5 злотих. Також зазначає, що декларантом були надані відомості з сайту Мінфін щодо конвертації валют, проте здійснивши конвертацію декларантом отримано 115685,34 злотих, однак в декларації країни відправлення № 23PL341010E0215768 від 18.07.2023 вартість товару становить 115561 злотих, тобто декларантом не надано достовірного числового розрахунку на оцінюваний товар. Від надання інших додаткових документів, що підтверджують складові митної вартості, декларант відмовився, про що повідомив митницю листом № 19/07-23 від 19.07.2023 та №20/07-01 від 20.07.2023. Оскільки позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості. Митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МКУ на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби, а саме: на рівні 19 500 євро за МД UA305270/2023/001421 від 28.04.2023 (рішення №UA205140/2023/000503/2 від 19.07.2023) та на рівні 33 100 євро за МД №UA205170/2023/18486 від 28.06.2023 (рішення №UA205140/2023/000505/2 від 20.07.2023).

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно статті 311 КАС України призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 14.06.2023 між компанією CANSPED SP.Z.O.O. (Польща, продавець) та ТзОВ Промислова Група Волиньтрейдинг (покупець) укладено контракт купівлі-продажу №140622 (а.с. 50 зворот-51), відповідно до умов якого продавець продав, а покупець придбав напівпричіп марки SCHWARZMULLER, S1, номер кузова НОМЕР_3 . Ціна товару становить 15000 євро.

Відповідно до пункту 2.4 контракту продаж товару проведено з дійсним страховим полісом, вартість якого закладена у вартість товару, додаткове страхування не передбачене.

Оплата проводиться в євро шляхом попередньої оплати грошових коштів на рахунок продавця (п. 3.1 контракту).

Згідно з пунктом 4.2 контракту умови поставки EXW Люблін (Польща) згідно прави Інкотермс 2020.

Також 14.06.2023 між компанією CANSPED SP.Z.O.O. (Польща, продавець) та ТзОВ Промислова Група Волиньтрейдинг (покупець) укладено контракт купівлі-продажу №130622 (а.с. 62 зворот-63), відповідно до умов якого продавець продав, а покупець придбав тягач марки MAN, номер кузова НОМЕР_4 . Ціна товару становить 26000 євро.

Відповідно до пункту 2.4 контракту продаж товару проведено з дійсним страховим полісом, вартість якого закладена у вартість товару, додаткове страхування не передбачене.

Оплата проводиться в євро шляхом попередньої оплати грошових коштів на рахунок продавця (п. 3.1 контракту).

Згідно з пунктом 4.2 контракту умови поставки EXW Люблін (Польща) згідно правил Інкотермс 2020.

На виконання умов договорів, компанія-експортер виставила позивачу рахунки-фактури, а саме: від 15.06.2023 № 013/06/2023/G згідно з яким вартість товару напівпричіп марки SCHWARZMULLER, S1, номер кузова НОМЕР_3 становить 15000 євро (а.с. 47, 76 переклад); від 15.06.2023 № 012/06/2023/G згідно з яким вартість товару тягач марки MAN, номер кузова НОМЕР_4 становить 26000 євро (а.с. 29 зворот, 78 зворот переклад).

Декларантом позивача 19.07.2023 для митного оформлення ввезеного на територію України товару напівпричіп тентова платформа, марки SCHWARZMULLER, модель S1, бувший у користуванні, 2019 рік виготовлення, номер кузова НОМЕР_3 , виробник SCHWARZMULLER АТ подав МД №23UA205140057607U8 (а.с. 105), де в графі 42 МД вказано ціну товару у розмірі 15000 євро. В графі 45 зазначено митну вартість товару (з урахуванням витрат на транспортування товару в сумі 619316,53 грн, яку визначено за 1 методом визначення митної вартості товару за ціною контракту з урахуванням умов поставки EXW Люблін. До митної декларації додано: рахунок-фактура №013/06/2023/G від 15.06.2023; автотранспортна накладна №072023/2 від 17.07.2023; декларація про проходження товару від 19.07.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 08.10.2019; банківський платіжний документ, що стосується товару №35 від 19.06.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення №2 від 19.07.2023; висновок про якісні характеристики товару від 19.07.2023; контракт №140622 від 14.06.2023; експортна митна декларація №23PL301010E0958695.

19.07.2023 для митного оформлення ввезеного на територію України товару сідельний тягач марки MAN, номер кузова НОМЕР_4 , рік виготовлення 2018, виробник MAN Nutzfahrzeuge декларантом позивача подано МД №23UA205140057608U7 (а.с. 122), де в графі 42 МД вказано ціну товару у розмірі 26000 євро. В графі 45 зазначено митну вартість товару (з урахуванням витрат на транспортування товару в сумі 1076088,19 грн, яку визначено за 1 методом визначення митної вартості товару за ціною контракту з урахуванням умов поставки EXW Люблін. До митної декларації додано: рахунок-фактура №012/06/2023/G від 15.06.2023; автотранспортна накладна №072023/21 від 17.07.2023; сертифікат про походження товару від 18.07.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 30.01.2018; банківський платіжний документ, що стосується товару №36 від 29.06.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення №1 від 19.07.2023; висновок про якісні характеристики товару від 19.07.2023; контракт №130622 від 14.06.2023; експортна митна декларація №23PL301010E0215768.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею в електронних повідомленнях з посиланням на розбіжності у поданих документах декларанту по МД №23UA205140057607U8 від 19.07.2023, №23UA205140057608U7 від 19.07.2023 було запропоновано подати такі документи: договір (угоду) з третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; рахунки про сплату комісійних (посередницьких) послуг, пов`язаних з виконанням умов договору; виписку з бухгалтерської документації; договір на перевезення; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару.

При цьому, вимога митного органу про надання документів обґрунтована виявленням розбіжностей і неточностей у поданих документах.

На електронні повідомлення митниці декларант позивача надав повідомлення про надання додаткових пояснень та документів від 19.07.2023 №19/07-23, від 20.07.2023 № 20/07-01, до яких долучав витяги з проведеною конвертацією валют, а також повідомив про подання вичерпного переліку документів на підтвердження заявленої митної вартості ввезених товарів та просив прийняти рішення без врахування термінів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України (а.с. 23 зворот -24, 35 зворот-36).

Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 19.07.2023 № UA 205140/2023/000503/2 (а.с. 15), від 20.07.2023 № UA 205140/2023/000505/2 (а.с. 25), а також сформувала картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/002775 (а.с. 16), №UA205140/2023/002779 (а.с. 26 зворот - 27).

У графі 33 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів зазначено що документи, які подані для підтвердження митної вартості товару містять розбіжності. Такими розбіжностями відповідач визначив:

1) за МД №23UA205140057607U8 від 19.07.2023 - згідно рахунка-фактури від 15.06.2023 №013/06/2023/G вартість товару становить 15000,00 євро, що суперечить вартості вказаній у експортній митній декларації 23PL301010E0958695 66612 польських злотих; договір про перевезення не подано до митного оформлення; згідно документа, що підтверджує вартість перевезення від 19.07.2023 №2 зазначено, що вартість навантаження включено вартість перевезення, однак такі витрати не розділено за статтями транспортних витрат; згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 08.10.2019 власником вказано ING LEASE (POLSKA) SP.Z.O.O., що суперечить продавцю, заявленому у зовнішньоекономічному контракті від 14.06.2023 № 140622 - CANSPED SP.Z.O.O.; банківський платіжний документ від 19.06.2023 № 35 не містить печатки банку, що підтверджує здійснення господарської операції;

2) за МД №23UA205140057608U7 від 19.07.2023 - відповідно до поданого інвойсу від 15.06.2023 №012/06/2023/G продавцем товару вказано CANSPED sp.z.o.o., однак в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 30/01/2018 в графі С 1.1. зазначений інший власник - Mleasing sp.z.o.o. Документів про перехід права власності від підприємства Mleasing sp.z.o.o. до CANSPED sp.z.o.o., а також умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано; в декларації країни відправлення № 012/06/2023/ G від 18.07.2023 числове значення вартості товару становить 115561 злотих, що не відповідає вартості, зазначеній в інвойсі від 15.06.2023 №012/06/2023/G 26000 євро або вартість в злотих 116259.

В оскаржуваних рішеннях також вказано, що зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні товари за ЄАІС, а саме: на рівні 19500 євро за МД №UA305270/2023/001421 від 28.04.2023 (рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000503/2 від 19.07.2023); на рівні 33100 євро за МД №UA205170/2023/18486 від 28.06.2023 (рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000505/2 від 20.07.2023).

Також в оскаржуваних рішення зазначається, що митницею відповідно до положень статей 55, 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

Товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA205140058161U8 від 20.07.2023 (а.с. 18), МД №23UA205140058139U7 від 20.07.2023 (а.с. 28) шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.

Позивач, не погоджуючись із рішеннями про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митне оформлення за правилами регулювання положень частини 1 статті 248 Митним кодексом України (далі МК України) розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина 1 статті 257 МК України).

Положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 2 статті 51 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, відповідно до частини 2 статті 52 МК України, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У частині 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3)рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як визначено частиною 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Частиною 1 статті 58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. В частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується. А саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частини 4 і 5 статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Із наведених положень колегія суддів враховує, що митний орган досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості, у тому числі якщо декларант самостійно визначає митну вартість за резервним методом. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині 3 статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Як установлено судом спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару, а саме: транспортних засобів та ненадання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Так до митних декларацій від 19.07.2023 №23UA205140057607U8, №23UA205140057608U7 на підтвердження митної вартості товару та обраного методу її визначення, декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: рахунки-фактури №013/06/2023/G від 15.06.2023, №012/06/2023/G від 15.06.2023; автотранспортні накладні №072023/2 від 17.07.2023, №072023/21 від 17.07.2023; декларацію про проходження товару від 19.07.2023; свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів від 08.10.2019, від 30.01.2018; банківський платіжний документ, що стосується товару №35 від 19.06.2023, №36 від 29.06.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення №2 від 19.07.2023, №1 від 19.07.2023; висновок про якісні характеристики товару від 19.07.2023; контракт №140622 від 14.06.2023, від 19.07.2023; контракти №130622 від 14.06.2023, № 140622 від 14.06.2023; експортні митні декларації №23PL301010E0958695, №23PL301010E0215768.

Водночас, позивач листами від 19.07.2023 № 19/07-23, від 20.07.2023 № 20/07-23 надав митному органу пояснення у яких зазначав, що товариством до митного оформлення було надано вичерпний перелік документів, який підтверджував заявлену митну вартість ввезеного товару, а тому надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару є необґрунтованим. При цьому, з поданих декларантом документів усі відомості узгоджуються між собою, числові значення кореспондуються як і у рахунках-фактурах, так і в інших товаросупровідних документах. При ввезенні товару на територію України, у договірні відносини з третіми особами, крім продавця товару не вступав. А стосовно неможливості надання інших витребуваних документів надані відповідні пояснення. Просив врахувати надані пояснення та прийняти рішення відповідно до частин 3, 4 статті 54 МК України, без врахування термінів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019 у справі № 820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається з оскаржуваних рішень відповідач вказує, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Колегія суддів аналізуючи вказані доводи апелянта та наявні матеріали справи встановила, що вказана в МД №23UA205140057607U8 від 19.07.2023 ціна товару відповідає тій, що зазначена в контракті купівлі-продажу від 14.06.2023 № 140622 та в рахунку-фактурі від 15.06.2023 №013/06/2023/G та становить 15000 євро; вказана в МД №23UA205140057608U7 від 19.07.2023 ціна товару відповідає тій, що зазначена в контракті купівлі-продажу від 14.06.2023 № 130622 та в рахунку-фактурі від 15.06.2023 №012/06/2023/G та становить 26000 євро.

Отже, вказаними документами підтверджується, що вартість оцінюваного товару щодо якого здійснено коригування митної вартості відповідає тій, що зазначена в рахунках-фактурах (інвойсах). Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містили.

Разом з тим, суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з частиною 2 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару.

Крім цього, згідно з пунктом 6 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до п. 4.2. договорів поставка товару здійснюється згідно з правилами Інкотермс 2020 на умовах EXW Люблін.

Ці умови означають, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Імпортер (покупець) повинен укласти договір з перевізниками товару і оплатити перевезення від підприємства-продавця до пункту призначення, включаючи навантаження, виконати і сплатити митні процедури, а також податки і збори, сплатити товар продавцеві за ціною виробника.

Пунктом 6 частини 2 статті 53 МК України передбачено, що декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару).

Судом встановлено, що транспортні витрати на транспортування товару до кордону України за МД №23UA205140057607U8 від 19.07.2023 у розмірі 50 євро були включені до митної вартості товару відповідно до пункту 10 статті 58 МК України. При цьому, на підтвердження понесених таких витрат разом з МД було надано довідку про транспортні витрати № 2 від 19.07.2023, відповідно до якої витрати на доставку напівпричепа SCHWARZMULLER, зокрема, по маршруту м. Люблін (Польща) м/п Дорогуськ становлять 50 євро (а.с.21 зворот); а за МД №23UA205140057608U7 від 19.07.2023 у розмірі 150 євро були включені до митної вартості товару відповідно до пункту 10 статті 58 МК України. При цьому, на підтвердження понесених таких витрат разом з МД було надано довідку про транспортні витрати № 1 від 19.07.2023, відповідно до якої витрати на доставку сідельного тягача марки MAN, зокрема, по маршруту м. Люблін (Польща) м/п Дорогуськ становлять 150 євро. У вказаних довідках зазначено, що страхування не проводилось; вартість навантаження включена у вартість перевезення.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару, а подані декларантом відповідно до частини 2 статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

У спірних рішеннях відповідач посилається на наявність розбіжностей, а саме, що числове значення, зазначене в експортних деклараціях 23PL301010E0958695, № 012/06/2023/ G від 18.07.2023, не відповідає вартості, зазначеній в інвойсі від 15.06.2023 №013/06/2023/G - 15000,00 євро та від 15.06.2023 №012/06/2023/G 26000 євро.

З цього приводу суд зауважує, що митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною третьою статті 53 МК України. Однак у цій справі відповідач не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

Як уже було зазначено судом, декларантом до кожної митної декларації були надані інвойси, за якими здійснювалась відповідна операція. Так рахунки-фактури є доказом операцій купівлі-продажу товарів або послуг та належить до групи документів, які є підставою для розрахунку податків за законодавством країни експорту.

Доводи апелянта про наявність розбіжностей у вартості товару в євро, зазначеній в інвойсах, та у деклараціях країни експорту, яка зазначена в злотих (при конвертації валют), не може бути підставою для коригування митної вартості з огляду на те, що відповідно до пункту 2.1 контрактів від 14.06.2023 №140622 та № 130622 валютою платежів за цими договором є євро. Згідно з наданими до митного оформлення інвойсами вартість кожної партії товару визначалась в євро, тобто вартість товарів у польських злотих сторонами контракту взагалі не визначалась.

Крім того, суд зазначає, що експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість. Суд зазначає, що будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем.

При цьому у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів, що не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою та бути підставою для коригування вартості ввезеного товару, що відповідачем жодними доказами не спростовано.

Щодо доводів митниці про те, що у свідоцтвах про реєстрацію транспортних засобів вказаний інший продавець, ніж у контрактах, то суд зазначає, що продавець та власник товару не повинен обов`язково бути однією і тією ж особою. Продавець, реалізуючи транспортний засіб, не зобов`язаний здійснювати його реєстрацію за собою, а наявність у продавця права продажу може бути обумовлено цивільно-правовими відносинами між безпосереднім власником транспортного засобу та продавцем. З поданих декларантом документів (контрактів від 14.06.2023 №140622, № 130622) зрозуміло, що продавцем є компанія CANSPED sp.z.o.o., а доказів перебування позивача у договірних відносинах з третіми особами, крім продавця, матеріали справи не містять і апелянтом не доведено.

Також чинним законодавством не передбачено обов`язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, що може становити комерційну таємницю, а питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу від імені його власників не входить до компетенції митного органу та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі.

Більше того, суд зауважує, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не є документом в розумінні митного законодавства, який підтверджує митну вартість товару.

Щодо доводів відповідача, що не долучено договору про перевезення, то колегія суддів зазначає, що з відомостей автотранспортних накладних вбачається, що позивач здійснив доставку товарів власними засобами. З відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань прослідковується, що одним з видів економічної діяльності позивача є код КВЕД 49.41 (вантажний автомобільний транспорт). Цей клас включає: усі види перевезень вантажним автомобільним транспортом: перевезення лісоматеріалів перевезення великогабаритних вантажів, тощо.

Тобто, при доставленні товару позивач використовував власні транспортні засоби. Також як встановлено судом, окрім довідки про транспортні витрати, ніяких договорів чи заявок на перевезення з третіми особами позивач не укладав. Відповідно такі документи й не надавались до митного оформлення.

Доводи відповідача про те, що банківський платіжний документ, що стосується товару від 19.06.2023 № 35 не містить відміток банку, що не підтверджує здійснення господарської операції є необгрунтованими, оскільки на виконання умов зовнішньоекономічних контрактів від 14.06.2023 № 140622 та № 130622 щодо попередньої оплати за імпортовані товари, позивачем платіжними інструкціями від 19.06.2023 №35 сплачено 15000,00 євро та від 29.06.2023 № 36 сплачено 26000,00 євро., а позивачем здійснено електронний платіж з використанням електронного підпису відповідно до Закону України Про електронні довірчі послуги та такий платіж проведений банком, що свідчить про проведення оплати. Кваліфікований електронний підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. КЕП накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (Закон України «Про електронні довірчі послуги»).

З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Натомість відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору, відповідно і висновки відповідача щодо наявності розбіжностей в документах є необґрунтованими та не підтвердженими.

Крім того, суд звертає увагу на те, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

У зв`язку із чим, суд вважає, що позивачем подано для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

У свою чергу, суд не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано з якою метою були витребувані додаткові документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Зокрема, відповідач зазначив про необхідність подання висновків про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. З даного приводу суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відсутність висновків про вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Щодо витребуваної виписки з бухгалтерської документації, то відповідачем не вказано та не обґрунтовано з якою метою були витребувані дані документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

На думку суду, сама по собі виписка з бухгалтерської документації, угода із третіми особами, не є документами, по яких здійснюється оплата та доставка товару, оскільки підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є контракт та рахунки-фактури (інвойси). Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості. При цьому, ненадання такої документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару.

Аналогічно безпідставною є вимога митного органу надати рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), оскільки доказів про понесення позивачем таких витрат матеріали справи не містять.

З урахуванням наведеного висновки у спірних рішеннях про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначених у митних деклараціях, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Щодо митних декларацій МД №UA305270/2023/001421 від 28.04.2023 (рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000503/2 від 19.07.2023) рівень митної вартості 19500 євро, №UA205170/2023/18486 від 28.06.2023 (рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000505/2 від 20.07.2023) рівень митної вартості 33100 євро, яка була використана відповідачем для визначення митної вартості при прийнятті спірних рішень, то суд зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірних рішень відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а опирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.

Разом з тим, суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

З урахуванням вказаного, колегія суддів погоджується із висновком суд першої інстанції, що сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару, а позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, правильність визначення митної вартості позивачем відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем-апелянтом не доведена.

Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 04.10.2023 у справі № 820/2660/18, від 13.10.2023 у справі № 826/23845/15, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то колегія суддів враховує наступне.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі №826/7375/18.

Відповідно до частин другої, третьої статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05.07.2012 №5076-VI порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається із договору про надання правової допомоги від 19.07.2023 №76-ЮП, попереднього (орієнтовного) розрахунку від 27.09.2023 №27/09-01, рахунку-фактури від 27.09.2023 №481, платіжної інструкції від 03.10.2023 №2096 (а.с.38-41, 82) Адвокатським бюро Крючкова для ТОВ ПГ Волиньтрейдинг були надані адвокатські послуги на загальну суму 3000,00 грн, що складаються з: ознайомлення представника позивача із процесуальними правами та обов`язками щодо захисту прав та інтересів порушеного права - 30 хв; ознайомлення з рішеннями про коригування митної вартості товару та іншими товаросупровідними документами 1,5 год; пошук інформації щодо контрагента в мережі Інтернет та перевірка правосуб`єктності учасників зовнішньоекономічної операції 1 год; складення стратегії представництва у суді - 1 год; вивчення судової практики з відповідних правовідносин 2 год та складання та подання позовної заяви 3 год.

Представник відповідача заперечив щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, вказуючи про їх неспівмірність із складністю справи.

За загальним правилом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Разом із тим, частина дев`ята статті 139 КАС України визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат та виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

Частиною 1 статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи з системного аналізу норм законодавства та обставин справи, всупереч наведеним вимогам відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, таким чином колегія суддів дійшла висновку, що є протиправними дії відповідача щодо винесення рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000503/2 від 19.07.2023, № UA205140/2023/000505/2 від 20.07.2023 які підлягають скасуванню, у зв`язку із чим позовні вимоги задоволено правомірно, також судом правильно визначено витрати на правничу допомогу в сумі 2000 грн., доводи апеляційної скарги не спростовують зазначених висновків суду та не дають підстав вважати, що цим судом невірно застосовано норми матеріального чи порушено норми процесуального права.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підстав для розподілу судових витрат підставі статті 139 КАС України немає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року у справі №140/30825/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді С.М. Шевчук

Р.В. Кухтей

Повний текст постанови складено 11.07.2024