Рішення

від 14.03.2024 по справі 160/1135/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року Справа № 160/1135/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/1135/24 за позовом Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№94)" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування рішення про опис майна, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

11.01.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№94)" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

-скасувати рішення уповноваженої особи ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 10.11.2021 р. № 0122452-1305-0429 про опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) Державного підприємства (Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№94);

- зобов`язати ГУ ДПС у Дніпропетровській області вжити усіх необхідних дій, спрямованих на вилучення із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про обтяження № 45322497, внесеного 29.11.2021 державним реєстратором виконавчого комітету Новомосковської міської ради Неродою Дар`єю Дмитрівною.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 11.01.2024 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.

Ухвалою суду від 15.01.2024 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України.

Також ухвалою суду від 15.01.2024 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:

- рішення уповноваженої особи ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 10.11.2021 р. № 0122452-11305-0429 про опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) Державного підприємства (Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№94);

- акт від 26.11.2021 року за №08679770/1-13-05-429 від 26.11.2021 року;

- відомості/інформацію щодо конкретного переліку майна задля перевірки чи відповідає його балансова вартість сумі заявленого відповідачем податкового боргу позивача;

- всі наявні докази, що стосуються суті спору.

31.01.2024 року відповідачем подано відзив на позовну заяву позивача. Долучені додаткові докази по справі.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 14.03.2024 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням уповноваженої особи ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 10.11.2021 р. №0122452-11305-0429 було вирішено провести опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№94)».

Актом № 08679770/1/13-05-429 від 26.11.2021 податкова керуюча провела опис наступного майна позивача: будь-яке нерухоме майно, яке перебуває у його власності у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу а також інше майно, на яке позивач набуде права власності в майбутньому.

Сума податкового боргу 4 350913,95 гривень.

На думку позивача, у податкового органу були відсутні правові підстави для винесення вказаного вище рішення, оскільки Актом №08679770/1/13-05-429 від 26.11.2021 року не визначено його конкретний перелік, а отже неможливо перевірити, чи відповідає його балансова вартість сумі заявленого відповідачем податкового боргу позивача.

Крім того, вказують, що нерухоме майно позивача не може бути джерелом погашення його податкового боргу, як майно Державної кримінально-виконавчої служби України, яке безпосередньо забезпечує виконання встановлених законодавством завдань і функцій.

Вважають, що відповідачем прийнято рішення не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, що визначені ПК України.

Відтак, вважаючи рішення відповідача про опис майна у податкову заставу від 10.11.2021 року № 0122452-1305-0429 протиправним, просять позов задовольнити в повному обсязі.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Від податкового органу надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що пунктом 3 ст. 89 Кодексу визначено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу.

На виконання вищезазначеної норми законодавства та відповідно до ст.89 ПКУ уповноваженою особою ГУ ДПС у Дніпропетровській області 10.11.2021 року було прийнято рішення №0122452-1305-0429 про опис майна ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ПІДПРИЄМСТВО ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (№94)" у податкову заставу.

Вказують, що враховуючи недостатність коштів на рахунках ПДКВСУ №94 та з метою погашення податкового боргу підприємства за рахунок реалізації майна, ГУ ДПС у Дніпропетровській області неодноразово зверталась з проханням складання пооб`єктних переліків майна, що включається до складу цілісного майнового комплексу, та майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу та затвердження їх органом, уповноваженим управляти майном підприємства.

ПДКВСУ №94 до теперішнього часу не виділено майно, яке не входить до складу цілісного майнового комплексу, для опису в податкову заставу задля подальшої реалізації в рахунок погашення податкового боргу.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.11.2021 року податковим органом внесено запис №45322497 про поширення податкової застави на будь яке нерухоме майно платника податків, яке перебуває у його власності у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, а також інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому згідно з актом опису майна №08679770/1/13-05-429 від 26.11.2021 року на суму податкового боргу 4 350 913,95 гривень.

Враховуючи вищевикладене, ГУ ДПС у Дніпропетровській області діяли лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Суд, дослідив матеріали справи, з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

Судом встановлено, що в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області, СИНЕЛЬНИКІВСЬКА ДПІ (Синельниківський р-н - 429) перебуває на обліку як основний платник податків ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ПІДПРИЄМСТВО ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (№94)" (код ЄДРПОУ 08679770).

Станом на 23.01.2024 року за ПІДПРИЄМСТВОМ СИНЕЛЬНИКІВСЬКОЇ ВИПРАВНОЇ КОЛОНІЇ (№94) відповідно до інтегрованих карток платника, що ведуться податковими органами згідно оперативного обліку податків і зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Порядок якого затверджено наказом Міністерства фінансів України 12 січня 2021 року №5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 березня 2021 року за №321/35943 обліковується податковий борг в сумі 5175920,33 грн. з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

З урахуванням наведеного, уповноваженою особою ГУ ДПС у Дніпропетровській області, 10.11.2021 року було прийнято рішення №0122452-1305-0429 про опис майна ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ПІДПРИЄМСТВО ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (№94)" у податкову заставу.

Враховуючи недостатність коштів на рахунках ПДКВСУ №94 та з метою погашення податкового боргу підприємства за рахунок реалізації майна, ГУ ДПС у Дніпропетровській області неодноразово зверталась з проханням складання пооб`єктних переліків майна, що включається до складу цілісного майнового комплексу, та майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу та затвердження їх органом, уповноваженим управляти майном підприємства.

Однак, ПДКВСУ №94 станом на день звернення до суду із цим позовом не виділено майно, яке не входить до складу цілісного майнового комплексу, для опису в податкову заставу задля подальшої реалізації в рахунок погашення податкового боргу.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.11.2021 року податковим органом внесено запис №45322497 про поширення податкової застави на будь яке нерухоме майно платника податків, яке перебуває у його власності у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, а також інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому згідно з актом опису майна №08679770/1/13-05-429 від 26.11.2021 року на суму податкового боргу 4 350 913,95 гривень.

Позивач, вважаючи оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовано нормами Податкового кодексу України (надалі - ПК України).

Відповідно до підпунктів 14.1.152 та 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному підпунктом 16.1.4 пунктом 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з підпунктом 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Пунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 19-1.1.22 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

Пунктами 88.1, 88.2 статті 88 ПК України передбачено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

За приписами пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Згідно з пунктом 89.2 вказаної статті, з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов`язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов`язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.

Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Так, враховуючи підпункт 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 ПК України не може бути предметом застави майно, визначене Законом України "Про заставу".

Пунктом 89.3 статті 89 ПК України передбачено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Пунктом 93.3 статті 93 ПК України порядок застосування податкової застави встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пунктів 4-5, 9-11 Розділу І Порядку застосування податкової застави, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2017 № 586 (далі Порядок) контролюючими органами метою забезпечення виконання платником податків обов`язків, визначених Кодексом, майно такого платника податків у випадках, встановлених Кодексом, передається у податкову заставу. З метою забезпечення виконання платником податків обов`язків, визначених Кодексом, майно такого платника податків у випадках, встановлених Кодексом, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 статті 89 глави 9 розділу II Кодексу, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою, ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

Згідно з пунктами 1-2 Розділу ІІ Порядку опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу (додаток 1), яке приймається керівником контролюючого органу (його заступником або уповноваженою особою). Рішення про опис майна у податкову заставу надається платнику податків, що має податковий борг.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису майна (додаток 2). Акти опису майна реєструються у журналі реєстрації актів опису майна у податкову заставу (додаток 3).

Отже, у разі наявності у платника податку податкового боргу, здійснюється опис майна такого платника у податкову заставу шляхом прийняття керівником контролюючого органу відповідного рішення, на підставі якого, в свою чергу, призначеним податковим керуючим здійснюється опис майна у податкову заставу з оформленням акту.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Згідно матеріалів справи, у позивача обліковується податковий борг з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), у зв`язку з чим та відповідно до статті 89 Податкового кодексу України рішенням Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 10.11.2021 року № 0122452-11305-0429 про опис майна у податкову заставу здійснено опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків Державному підприємству "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№94)" .

Як вже зазначалося вище, статтею 89 ПК України, визначено, зокрема, що право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності, зокрема й у господарському віданні або оперативному управлінні.

Щодо посилань позивача на положення ст.4 Закону України «Про заставу», суд зазначає, що відповідно до цієї норми предметом застави не можуть бути об`єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації.

Водночас, Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 07.07.1999 № 847-XIV, було затверджено перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, згідно з додатком 1 та перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані, згідно з додатком 2.

При цьому, відповідно до Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 02.10.2019 року №145-ІХ (далі - Закон №145-ІХ), Закон України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» втратив чинність з 20.10.2019 року.

Натомість, відповідно до п.3 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №145-ІХ, забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№94)" не було віднесено до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації та переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані.

При цьому, суд враховує, що майно позивача є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання, а також враховує посилання позивача на ч. 3, 5 статті 26 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», відповідно до яких майно органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, належить їм на правах оперативного управління або повного господарського відання і не може бути об`єктом застави, а звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я не допускається.

Водночас, що питання адміністрування податків та зборів, що включає в себе заходи з погашення боргу регулюється виключно Податковим кодексом України, крім випадків прямо передбачених цим Кодексом.

Крім того, ПК України, зокрема статтею 87, чітко визначено, майно, на яке не поширюється право податкової застави і матеріалами справи такі обмеження не доведені.

Підсумовуючи вищенаведене, суд вважає оскаржуване рішення правомірним, оскільки контролюючий орган вчиняв законні дії щодо погашення податкового боргу відповідно до ПК України.

Окрім цього, слід зазначити, що положеннями статті 93 ПК України передбачено підстави та порядок припинення податкової застави.

Зокрема, майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:

- отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку;

- визнання податкового боргу безнадійним;

- набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства;

- отримання платником податків рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.

Згідно положень п. 93.2. ст. 93 ПК України, підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1-93.1.5 пункту 93.1 цієї статті.

Згідно з п. 93.4 ПК України у разі продажу майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 95 цього Кодексу таке майно звільняється з податкової застави (із внесенням змін до відповідних державних реєстрів) з дня отримання контролюючим органом підтвердження про надходження коштів до бюджету від такого продажу.

Станом на теперішній час відсутні вищевказані підстави для звільнення майна позивача з податкової застави, оскільки у підприємства обліковується податковий борг, відтак суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що задоволенню не підлягають.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ухвалюючи це судове рішення, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про залишення позовної заяви Державному підприємству "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№94)" до Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області про скасування рішення про опис майна, зобов`язання вчинити певні дії, без задоволення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№94)" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування рішення про опис майна, зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Позивач: Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№94)" (52543, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с.Шахтарське, вул. Миру, 7а, код ЄДРПОУ 08679770).

Відповідач: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 44118658).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 14.03.2024 року.

Суддя В.В. Ільков