Рішення

від 23.12.2022 по справі 320/3292/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2022 року № 320/3292/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трактор-Хата» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трактор-Хата» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому позивач просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.01.2022 № 0000002/7.8-19-01 та від 10.01.2022 № 0000003/7.8-19-01 про збільшення суми грошових зобов`язань.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства безпідставно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Вказує, що позивач неправомірно скористався преференцією за кодом 410 на ввезений товар, підстав для звільнення від оподаткування не підтверджено заявлену країну походження товару та встановлено недостовірність зазначених підстав для звільнення від сплати ввізного мита, за МД: від 11.03.2019 №UA100120/2019/194335, від 27.03.2019 №UA100120/2019/195730, 27.03.2019 №UA100120/2019/195731, від 28.08.2019 №UA100120/2019/208308. На думку Відповідача встановлені порушення призвели до заниження податкових зобов`язань зі сплати митних платежів на загальну суму 208 667,10 грн, в тому числі мито 223 889,25 грн, ПДВ 44 777,85 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.04.2022 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що діяв відповідно до норм чинного законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трактор-Хата», ідентифікаційний код 41707623, місцезнаходження: 09300, Київська область, Володарський район, смт. Володарка, вул. Миру, 215-Б, зареєстроване як юридична особа 06.11.2017, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №13351020000000566.

Позивач ввіз на митну територію України 5 (п`ять одиниць товару) з різними серійними номерами виробництва:

-Штабельні навантажувачі для нерівної місцевості з вилковим та іншого виду захватами бувший у використанні;

-Телескопічний навантажувач.

З метою розмитнення зазначених 5 (п`яти) товарів, було подано 5 митних декларацій (далі - МД).

В графі 34 митних декларацій (код країни походження) зазначалося EUR або GB, в графі 36 митних декларацій (преференція) - 410. В графі 44 митних декларацій додаткова інформація) зазначено код 0954 - сертифікати з митного перевезення товарів BUR. та навпроти 0954 - серійні номери сертифікатів (окремо по кожному товару в кожній митний декларації).

3 метою розмитнення 5 (п`яти) товарів, ТОВ «Трактор-Хата» заповнювало та подавало до кожної з п`яти митних декларацій сертифікати EUR.1: від 08.03.2019 №PL/MF/AN 0173077, від 25.03.2019 № PL/MF/AN 0173199, від 25.03.2019 № PL/ME/AN 0173197, від 23.08.2019 № PL/MF/AN 0179756, зазначені в графі 44 МД за кодом документа 0954.

На підставі поданого сертифікату, в Митній декларації, в графі 36 «Преференції» було зазначено - преференція по сплаті ввізного мита за кодом пільги « 410-товари, що ввозяться в Україну та походять з країн Європейського Союзу». Підстава надання пільги абзац 1 ч. 1 ст. 29 додатку І-А «Тарифний графік України» до глави 1 розділу IV «Торгівля та питання пов`язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 29 додатку І-А «Тарифний графік України», для товарів товарної підкатегорії № 8701 09 50 00 згідно УКТ ЗЕД, що ввозилися на митну територію України та походять з країн Європейського Союзу, застосовувалася пільгова ставка ввізного мита - 5 %. Саме розмір такої ставки було задекларовано у кожній митній декларації в графі 47 (нарахування платежів) під кодом 20. Такий розмір мита і було сплачено.

На підставі зазначеного акта Київською митницею Держмитслужби прийнято 22.09.2020 податкові повідомлення-рішення від 10.01.2022 № 0000002/7.8-19-01 та від 10.01.2022 № 0000003/7.8-19-01 про збільшення суми грошових зобов`язань.

Встановлені порушення призвели до заниження податкових зобов`язань зі сплати митних платежів на загальну суму 208 667,10 грн, в тому числі мито 223 889,25 грн, ПДВ 44 777,85 грн.

Вважаючи протиправними вказані податкові повідомлення-рішення, позивач звернувся з позовом до суду про їх скасування.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Основним нормативним актом, що регламентує питання митної справи, є Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до частини сьомої статті 336 МК України, митний контроль здійснюється посадовими особами органів доходів і зборів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Згідно приписів статті 345 МК України, документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи (частина перша).

Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПК України (частина друга).

Митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо: 1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; 2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування; 3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення; 4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі; 5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території (частина третя).

Під час проведення документальної перевірки посадові особи митного органу повинні реалізовувати визначені цим Кодексом повноваження виключно в обсязі, необхідному для з`ясування питань перевірки (частина четверта).

Відшкодування збитків та/або шкоди, заподіяних посадовими особами митного органу підприємству під час проведення перевірки, здійснюється у порядку, встановленому законом (частина п`ята)

Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України (частина шоста).

У разі виявлення митним органом під час проведення перевірки ознак порушень митних правил або контрабанди посадові особи митного органу вживають передбачених законом заходів (частина сьома).

Порядок проведення документальних невиїзних перевірок регламентовано статтею 351 МК України, згідно якої предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств (частина перша).

Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: 1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; 2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України (частина друга).

Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу митного органу (частина третя).

Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами митного органу в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки (частина четверта).

Присутність уповноважених посадових осіб підприємства або громадянина, що перевіряється, під час проведення невиїзної документальної перевірки не обов`язкова (частина п`ята).

Тривалість проведення перевірки визначається у відповідному наказі митного органу та не може перевищувати строки, встановлені частиною восьмою статті 346 цього Кодексу для проведення документальних виїзних перевірок. Продовження строку проведення перевірки можливе на строк та з підстав, визначених частиною дев`ятою статті 346 цього Кодексу (частина шоста).

Про продовження строків проведення перевірки митний орган інформує підприємство (громадянина) в порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті (частина сьома).

Посадові особи митного органу під час проведення перевірки не мають права: 1) перевіряти дані, які не є предметом перевірки; 2) вимагати від підприємства, що перевіряється, надання документів або інформації, що не стосуються предмета перевірки; 3) розголошувати відомості про підприємство, що перевіряється, які становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання такими особами службових обов`язків (частина восьма).

Оформлення результатів невиїзної документальної перевірки здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом (частина дев`ята).

Як встановлено судом, Київською митницею Держмитслужби проведено документальну невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Трактор-Хата» щодо дотримання вимог законодавства України з питань митної справи в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за митними деклараціями: від 11.03.2019 № UA100120/2019/194335, від 27.03.2019 № UA100120/2019/195730, 27.03.2019 № UA100120/2019/195731, від 28.08.2019 № UA100120/2019/208308, про що складено акт від 14.12.2021 №32/21/7.8-19-01/41707623.

Зі змісту зазначеного акта, відповідно до пункту 2.1 вбачається, що перевірка проводилася з 26.11.2021 по 30.11.2021. В цей же час, в пункті 2.5 зазначено, що перевірка проводилася на підставі документів, які були отримані, а це Лист Департаменту митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД Держмитслужби від 09.09.2021 № 15/15-03/7.8/3799 направлявся 09.09.2021 року, Лист управління адміністрування митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД Київської митниці від 06.10.2021 №7.8-15-04-05/1877 направлявся 06.10.2021 року, у зв`язку з чим, можна стверджувати, що такі дії Відповідача вчинялися до проведення перевірки, яка датована 26.11.2021 по 30.11.2021, а тому перевірка є незаконною.

Приписами частин восьмої-дев`ятої статті 346 МК України визначено, що тривалість документальної виїзної перевірки не повинна перевищувати 30 робочих днів. У зазначений строк не включаються: 1) період часу між врученням керівнику підприємства, що перевіряється, або уповноваженій ним особі письмової вимоги про надання документів та відомостей, необхідних для з`ясування питань перевірки, та наданням таких документів та відомостей; 2) час, необхідний для відновлення втрачених, пошкоджених або достроково знищених документів, необхідних для з`ясування питань перевірки, у випадках, передбачених Податковим кодексом України; 3) час, необхідний для відновлення бухгалтерського обліку, у разі виявлення невідповідності показників у документах бухгалтерського обліку та/або фінансової звітності; 4) час, необхідний для складення акта (довідки) про результати перевірки.

Строк проведення документальної виїзної перевірки може бути продовжений наказом відповідного митного органу, але не більше ніж на 15 робочих днів. Підставами для продовження строку проведення планової виїзної перевірки є: 1) заява підприємства (у разі необхідності подання ним документів, що стосуються питань перевірки); 2) змінний режим роботи або підсумований облік робочого часу підприємства та/або його господарських об`єктів; 3) випадки, передбачені абзацом третім пункту 44.7 статті 44 ПК України; 4) випадки, коли в період проведення документальної виїзної перевірки на письмовий запит посадової особи митного органу, уповноваженої на проведення перевірки, підприємством, яке перевіряється, не надані документи, необхідні для з`ясування питань такої перевірки.

Таким чином, перевірка, за наслідками якої відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, проведена контролюючим органом у строки, передбачені для цього МК України за період в межах визначених статтею 102 Податкового кодексу строків давності та після закінчення мораторію, встановленого Законом України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 03.11.2016 №1728-VIII, який втратив чинність з 01.01.2019.

Як вбачається зі змісту Акту перевірки від 14.12.2021 №32/21/7.8-19-01/41707623, документальною невиїзною перевіркою обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування митними платежами під час митного оформлення товару перевірки встановлено, що за MД від 11.03.2019 №UA100120/2019/194335 надано преференцію по сплаті ввізного мита « 410» товарам з описом в графі 31: №l «Штабелювальні навантажувачі для нерівної місцевості з вилковим та іншими видами захвату, бувший у використанні:- Телескопічний навантажувач JCB 535-70 2014р. виробництва Серійний № JCBSAAWGC02340333 Країна виробництва: GB; Торговельна марка: JCB; Виробник: JCB; №2 «Штабелювальні навантажувачі для нерівної місцевості з вилковим та іншими видами захвату, бувший у використанні:- Телескопічний навантажувач JCB 535-70 2014р. виробництва Серійний № JCB SAAWGH02181441 Країна виробництва: GB; Торговельна марка: JCB ; Виробник: JCB», а в сертифікаті з перевезення товару EUR.1, що в графі 44 від 08.03.2019 №PL/MF/AN 0173077 зазначено товари марки: JCB 531-70.

За результатами перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, з урахуванням встановлених обставин та відповідно до частини 14 статті 354 МКУ, ТОВ «ТРАКТОР-ХАТА» під час здійснення митного оформлення товарів за МД: від 11.03.2019 №UA100120/2019/194335, від 27.03.2019 №UA100120/2019/195730, від 27.03.2019 №UA100120/2019/195731, від 28.08.2019 №UA100120/2019/208308 надано сертифікати з перевезення товару EUR.1, які не підтверджують походження товарів з Європейського Союзу та, як наслідок, безпідставно звільнено від сплати ввізного мита, що підтверджується отриманою інформацією від уповноваженого органу Польщі (лист уповноваженого органу Польщі від 08.07.2021 №62601-10A.4331.15.2021).

Встановлені порушення призвели до заниження податкових зобов`язань зі сплати митних платежів на загальну суму 268667,10 грн, в тому числі мито 223 889,25 грн, ПДВ 44 777,85 грн.

До таких висновків контролюючий орган дійшов на підставі того, що Департамент митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД Держмитслужби листом від 09.09.2021 №15/15-03/7.8/3799 надав лист уповноваженого органу Польщі від 08.07.2021 №2601-I0A.4331.15.2021 із результатами перевірки сертифікатів з перевезення товару EUR.1.

Уповноважений орган Польщі в листі від 08.07.2021 №2601-I0A.4331.15.2021 повідомив, що під час перевірки експортер не надав доказів які підтверджують преференційне походження товару зазначеного в сертифікатах з перевезення товару EUR.1 від 08.03.2019 №PL/MF/AN 0173077, від 25.03.2019 №PL/MF/AN 0173199, від 25.03.2019 №PL/MF/AN 0173197 із зазначенням в графі 14 «Результат перевірки» цих сертифікатів «не відповідає вимогам щодо достовірності й правильності». Отже, товари, в вищезазначених сертифікатах, повинні вважатися такими, що не мають походження, у розумінні Доповнення І Конвенції.

Таким чином, спірні правовідносини виникли з приводу встановлення країни походження товару, який ввозився позивачем на митну територію України на підставі митних декларації від 11.03.2019 №UA100120/2019/194335, від 27.03.2019 №U A100120/2019/195730, від 27.03.2019 №UA100120/2019/195731, від 28.08.2019 №UA100120/2019/208308, та як наслідок наявності чи відсутності у позивача права на застосування преференційного митного режиму до ввезеного товару.

Положеннями статей 257, 266 МК України визначено обов`язок декларанта здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом, та сплатити митні платежі.

Відповідно до пункту 187.8 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення. У випадках, передбачених статтею 191 цього Кодексу, дата виникнення податкових зобов`язань визначається з урахуванням положень статті 191 цього Кодексу.

Згідно пункту 190.1 статті 190 ПК України, базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III МК України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.

Відповідно до приписів статті 278 МК України, датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Пунктом 2 частини першої статті 271 МК України визначено, що мито - це загальнодержавний податок, встановлений ПК України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. В Україні застосовуються, зокрема, ввізне мито.

Пунктом 1 частини першої статті 276 МК України визначено, що платниками мита є особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом.

Згідно приписів пункту 1 частини першої статті 289 МК України, обов`язок із сплати митних платежів виникає у разі ввезення товарів на митну територію України - з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України.

Судом встановлено, що позивачем за митною декларацією від 11.03.2019 №UA100120/2019/194335 надано преференцію по сплаті ввізного мита « 410» товарам з описом в графі 31: №l «Штабелювальні навантажувачі для нерівної місцевості з вилковим та іншими видами захвату, бувший у використанні:- Телескопічний навантажувач JCB 535-70 2014р. виробництва, Серійний № JCBSAAWGC02340333 Країна виробництва: GB; Торговельна марка: JCB; Виробник: JCB; №2 «Штабелювальні навантажувачі для нерівної місцевості з вилковим та іншими видами захвату, бувший у використанні:- Телескопічний навантажувач JCB 535-70 2014р. виробництва, Серійний № JCBSAAWGH02181441 Країна виробництва: GB; Торговельна марка: JСВ; Виробник: JCB», а в сертифікаті з перевезення товару EUR.1, що в графі 44 від 08.03.2019 №PL/MF/AN 0173077 зазначено товари марки: JCB 531-70 та застосовано ставку ввізного мита до імпортованого товару - 5%.

Водночас, відповідачем в ході проведення документальної невиїзної перевірки встановлено, що сертифікати з перевезення товару EUR.1 від 08.03.2019 №PL/MF/AN 0173077, від 25.03.2019 №PL/MF/AN 0173199, від 25.03.2019 №PL/MF/AN 0173197 не можуть бути підставою для застосування преференційного режиму вільної торгівлі до товару №1, оформлені за МД 11.03.2019 №UA100120/2019/194335, від 27.03.2019 №UA100120/2019/195730, від 27.03.2019 №UA100120/2019/195731, від 28.08.2019 №UA100120/2019/208308, оскільки Уповноважений орган Польщі в листі від 08.07.2021 №2601-I0A.4331.15.2021 повідомив, що під час перевірки експортер не надав доказів які підтверджують преференційне походження товару зазначеного в сертифікатах з перевезення товару EUR.1 від 08.03.2019 №PL/MF/AN 0173077, від 25.03.2019 №PL/MF/AN 0173199, від 25.03.2019 №PL/MF/AN 0173197 із зазначенням в графі 14 «Результат перевірки» цих сертифікатів «не відповідає вимогам щодо достовірності й правильності». преференційне походження товару не підтверджено.

Відповідно до частини п`ятої статті 280 МК України, ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Частиною першою статті 281 МК України передбачено можливість встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Відповідно до частини першої, другої, шостої статті 36 МК України, країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно частини першої статті 43 МК України, документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Відповідно до положень частини третьої статті 43 МК України, сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Отже, наведеними вище приписами нормативно-правих актів встановлено перелік документів, які можуть підтвердити країну походження товару, серед яких визначено сертифікат про походження товару. Тобто, сертифікат про походження товару є лише одним із документів, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, що у свою чергу впливає на нарахування відповідних митних платежів митницею під час митного оформлення товарів і після випуску їх відповідно до заявленого митного режиму.

Частиною восьмою статті 43 МК України встановлено, що у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Згідно частини дев`ятої статті 43 МК України, додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Положеннями частин першої, другої статті 44 МК України передбачено, що для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, обов`язково подається у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 44 МК України, у разі ввезення товару на митну територію України, сертифікат про походження товару подається обов`язково на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Частиною першою статті 45 МК України передбачено, що у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Законом України «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» від 16.09.2014 №1678-VII ратифіковано Угоду від 27.06.2014 про асоціацію між Україною з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами з іншої сторони, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом (Угода про асоціацію з ЄС).

Статтею 26 частини 1 глави 1 розділу IV Угоди про асоціацію передбачено, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» (надалі - Протокол І, до цієї Угоди).

Частиною першою статті 2 розділу 2 Протоколу І встановлено, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: 1. товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; 2. товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Згідно частини першої статті 16 розділу 5 Протоколу І товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: 1. Сертифікат з перевезення товару EUR.1; 2. У випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

Процедуру видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 передбачено статтею 17 розділу 5 «Підтвердження походження» Протоколу 1, згідно якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути видано митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Якщо їх заповнюють від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього комірці, не залишаючи вільних рядків. Якщо комірка заповнена не повністю, під останнім рядком опису потрібно накреслити горизонтальну лінію й перекреслити вільний залишок комірки.

Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бут виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Відповідно до статті 28 Протоколу І, до складу документації, зазначеної в статтях 17(3) і 22(3) цього Протоколу, використовуваної для підтвердження того, що товари, вказані в сертифікаті з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу, можуть входити, «interalia» (переклад - також), в тому числі: (a) прямі свідчення процесів, виконаних експортером чи постачальником для отримання розглядуваного майна, що містяться, наприклад, у його обліковій документації чи у міжнародній системі обліку; (b) документи, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни; (c) документи, що підтверджують обробку матеріалів у Європейському Союзі або Україні, видані чи складені в ЄС або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни; (d) сертифікати з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні згідно з цим Протоколом; (e) належні свідчення про обробку, виконану з межами Європейського Союзу або України згідно з положеннями статті 12 даного Протоколу, які підтверджують, що вимоги цієї статті були виконані.

Як вбачається з акта перевірки від 14.12.2021 №32/21/7.8-19-01/41707623, висновки відповідача щодо відсутності у позивача права на преференцію базуються виключно на листі уповноваженого органу Польщі від 08.07.2021 №2601-I0A.4331.15.202, в якому зазначено, що під час перевірки експортер не надав доказів які підтверджують преференційне походження товару зазначеного в сертифікатах з перевезення товару EUR.1 від 08.03.2019 №PL/MF/AN 0173077, від 25.03.2019 №PL/MF/AN 0173199, від 25.03.2019 №PL/MF/AN 0173197 із зазначенням в графі 14 «Результат перевірки» цих сертифікатів «не відповідає вимогам щодо достовірності й правильності». Отже, товари, в вищезазначених сертифікатах, повинні вважатися такими, що не мають походження, у розумінні Доповнення І Конвенції.

Втім, на переконання суду, вказані листи уповноваженого органу Польщі не можуть бути єдиним та беззаперечним доказом порушення позивачем митних правил, оскільки до митного оформлення позивачем надано всі документи, визначені чинним законодавством, які надано експортером та підтверджують право позивача на преференцію.

При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноваженого органу Польщі до експортера за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товару, чи відповіді експортера. Тобто, відсутня інформація про звернення уповноваженого органу до експортера.

Зокрема, для митного оформлення товару декларантом було подано митну декларацію, зовнішньоекономічний контракт з додатками, рахунок-фактуру, сертифікати з перевезення, копія митної декларації країни відправлення.

Враховуючи те, що сертифікат з перевезення товару є офіційним документом на підставі якого настають чітко визначені законом юридичні наслідки, такий документ може бути визнано нечинним, підробленим чи недійсним лише у встановленому законом порядку.

Водночас, судом встановлено відсутність факту визнання недійсним сертифіката з перевезення товару EUR.1 від 08.03.2019 №PL/MF/AN 0173077, від 25.03.2019 №PL/MF/AN 0173199, від 25.03.2019 №PL/MF/AN 0173197. Також, як у матеріалах справи, так і у матеріалах перевірки, за наслідками якої винесено спірні рішення, відсутні докази надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності вказаного сертифіката, недостовірність відомостей, що містяться в ньому.

Відтак, зважаючи на наведені обставини, суд вважає, що позивачем дотримано умови режиму вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом та правомірно застосовано тарифну преференцію за імпортованим товаром з країни Європейського Союзу, що підтверджується сертифікатом про походження EUR.1 від 08.03.2019 №PL/MF/AN 0173077, від 25.03.2019 №PL/MF/AN 0173199, від 25.03.2019 №PL/MF/AN 0173197, виданими митним органами Польщі, на підставі якого митний орган України здійснив митне оформлення імпортованого позивачем товарів. Під час митного оформлення імпортованого товару позивачем надано митному органу всі необхідні документи для завершення митних процедур, щодо достовірності, достатності, повноти або належності яких з боку митного органу не було жодних зауважень та ним не відмовлено у застосуванні преференцій з ввізного мита на товари, що возяться на територію України (код пільги « 410» - товари, що ввозяться в Україну та походять з країн Європейського Союзу).

Також, судом враховано факт сплати позивачем в повному об`ємі всіх обов`язкових митних платежів, подання всіх необхідних документів для митного оформлення ввезеного товару, факту чинності сертифікатів про походження товару EUR.1 від 08.03.2019 №PL/MF/AN 0173077, від 25.03.2019 №PL/MF/AN 0173199, від 25.03.2019 №PL/MF/AN 0173197 та відсутності офіційної інформації від митного органу Польщі про не підтвердження автентичності вказаного сертифіката, або не достовірність відомостей, що містяться в ньому.

Таким чином, суд дійшов висновку про походження товарів: №l «Штабелювальні навантажувачі для нерівної місцевості з вилковим та іншими видами захвату, бувший у використанні:- Телескопічний навантажувач JCB 535-70 2014р. виробництва, Серійний № JCBSAAWGC02340333 Країна виробництва: GB; Торговельна марка: JCB; Виробник: JCB; №2 «Штабелювальні навантажувачі для нерівної місцевості з вилковим та іншими видами захвату, бувший у використанні:- Телескопічний навантажувач JCB 535-70 2014р. виробництва Серійний № JCBSAAWGH02181441 Країна виробництва: GB; Торговельна марка: JСВ; Виробник: JCB», а в сертифікаті з перевезення товару EUR.1, що в графі 44 від 08.03.2019 № PL/MF/AN 0173077 зазначено товари марки: JCB 531-70 митне оформлення якого здійснено за митними деклараціями від 11.03.2019 № UA100120/2019/194335, від 27.03.2019 № UA100120/2019/195730, від 27.03.2019 № UA100120/2019/195731,від 28.08.2019 № UA100120/2019/208308 на підставі сертифікатів про походження EUR.1 від 08.03.2019 №PL/MF/AN 0173077, від 25.03.2019 №PL/MF/AN 0173199, від 25.03.2019 №PL/MF/AN 0173197, з ЄС та має преференційне походження ЄС для надання режиму вільної торгівлі в рамках Угоди, а тому пільги надані (отримані) позивачем правомірно, з дотриманням вимог Протоколу 1 Угоди.

Відтак, податкові повідомлення-рішення від 10.01.2022 № 0000002/7.8-19-01 та від 10.01.2022 № 0000003/7.8-19-01, винесені на підставі акта перевірки від 14.12.2021 №32/21/7.8-19-01/41707623, висновки якої про порушення позивачем вимог митного та податкового законодавства спростовано під час судового розгляду, є протиправними, у зв`язку з чим підлягають скасуванню, а позов задоволенню у повному обсязі.

Згідно частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-246 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Київської митниці Держмитслужби від 10.01.2022 № 0000002/7.8-19-01 та від 10.01.2022 №0000003/7.8-19-01 про збільшення суми грошових зобов`язань.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трактор-Хата» судові витрати в розмірі 4433 (чотири тисячі чотириста тридцять три) грн 01 коп за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Київської митниці Держмитслужби.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лиска І.Г.