Рішення

від 14.03.2024 по справі 380/15948/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2024 рокусправа № 380/15948/23м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Флексорес" до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

у с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Флексорес" звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просить :

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №5636/13-01-07-03 від 29.03.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач за результатами проведеної перевірки дійшов хибних висновків про відсутність реального здійснення господарських операцій, та, відповідно, понесення витрат по господарським операціям з ТОВ «Корп Петролеум». Також представник позивача зазначив, що під час перевірки контролюючому органу було надано всі первинні документи, які підтверджують фактичне виконання господарських операцій з вищевказаним контрагентом, проте вказані документи не були враховані при прийнятті оскаржуваного рішення. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 04.09.2023 відкрито спрощене (письмове) позовне провадження.

Відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що під час проведення перевірки встановлено відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Корп Петролеум». Зазначив, що Фінансова звітність ТзОВ "КОРП ПЕТРОЛЕУМ" (Форма № 1-м) за період діяльності 2022р. підприємством не подана. Згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних, перевіркою встановлено відсутність факту транспортування імпортованого пального, оскільки перевізниками - ТОВ "ПВН-ТРАНС" (44111956), ТОВ "ПЕТРОЛ ТРАНС" (43192112) згідно зареєстрованих податкових накладних на надання транспортних послуг з перевезень не зазначено маршрутів згідно яких здійснювалось перевезення пального, крім того підприємством не подано інформацію щодо наявності об`єктів оподаткування за формою 20-ОПП, що свідчить про відсутність місць оптової торгівлі, що в свою чергу призвело до порушення податкового законодавства та залучення ТзОВ "КОРП ПЕТРОЛЕУМ" до схеми формування штучного податкового кредиту. Перевіркою взаєморозрахунків ТзОВ ,,Флексорес з ТзОВ "КОРП ПЕТРОЛЕУМ" при придбанні у листопаді 2022 року дизпалива на загальну суму 151 700 грн., в т.ч. ПДВ 9 924,30 грн., встановлено неможливість здійснення ТзОВ ,,Флексорес даних господарських операцій з ідентифікованим товаром у зв`язку із відсутністю факту джерела його законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва, яка доказується щодо суб`єктів господарювання ланцюга, з урахуванням їх місця у ланцюгу, відсутністю інформації щодо транспортування придбаної номенклатури. Таким чином, враховуючи відсутність придбання товарів необхідної номенклатури по ланцюгу постачання, перевіркою встановлено, що, товари ТзОВ "КОРП ПЕТРОЛЕУМ" для ТзОВ ,,Флексорес реально не відвантажувались, а лише документально оформлялися операції з їх відвантаження. З урахуванням зазначеного, перевіркою встановлено не підтвердження факту реалізації ТзОВ "КОРП ПЕТРОЛЕУМ" товарно-матеріальних цінностей на адресу ТзОВ ,,Флексорес. Таким чином, в первинних документах, виписаних ТзОВ "КОРП ПЕТРОЛЕУМ" для ТзОВ ,,Флексорес, зазначено господарські операції, які фактично не відбувались. У зв`язку з цим, видаткові накладні не мають юридичної сили первинних документів, відповідно ТзОВ ,,Флексорес неправомірно сформовано регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність на підставі таких первинних документів.

Позивач подав до суду відповідь на відзив у якій наводить спростування доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що на підставі направлень від 14.02.2023 №873,874 відповідно до наказу Головного управління ДПС у Львівській області від 19.01.2023 №200-ПП у період з 14.02.2023 по 20.02.2023 відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Флексорес» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 01.03.2023 № 3641/13-01-07-03/38953610.

За результатами перевірки відповідачем сформовано висновки про порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3. ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу Українив результаті чого підприємством за листопад 2022 завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в сумі 9924 гривень.

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивач надав заперечення від 10.03.2023 № 10/03-23.

Головним управлінням ДПС у Львівській області надано відповідь від 24.03.2023 вих №9125/6/13-01-07-03 зі змісту якої слідує, що заперечення ТОВ «Флексорес» від 10.03.2023 №10/03-23 залишено без задоволення.

29.03.2023 Головним управлінням ДПС у Львівській області на підставі висновків акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» № 5636/13-01-07-03, яким визначено податкове зобов`язання в сумі 2481,00 грн.

Не погодившись з правомірністю прийняття контролюючим органом спірного податкового повідомлення - рішення, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до ДПС України.

Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги (вих. № /3957/6/99-00-06-01-03-06 від 02.06.2023) скаргу ТОВ «Флексорес» залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення рішення, звернувся з даним позовом до суду.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки акту перевірки від 01.03.2023 № 3641/13-01-07-03/38953610, для вирішення позовних вимог суд вважає необхідним дослідити обґрунтованість таких висновків контролюючого органу.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення став висновок контролюючого органу про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Корп Петролеум» та як наслідок, про неправомірність показників бухгалтерського та податкового обліку по операціях з зазначеним контрагентом.

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на додану вартість, права та обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України, визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що контролюючий орган в акті перевірки покликається на те, що відповідно до положень Постанови КМУ № 1165 від 11.12.2019 р. ТОВ «КОРП ПЕТРОЛЕУМ» включено до переліку платників з ознаками ризиковості (рішення від 28.12.2022 р.) та присвоєно п.8 Критерії ризиковості платника податків (встановлено операцій з реалізації товарів платника податків з ознаками ризиковості), згідно Реєстру ліцензій ТОВ «КОРП ПЕТРОЛЕУМ» розпорядженням № 271-рл від 02.12.2022 р. анульовано ліцензію на оптову торгівлю пальним, за відсутності місць оптової торгівлі - у контролюючих органів наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань та функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції».

Згідно з даними ЄРПН, перевіркою встановлено відсутність факту транспортування імпортованого пального, оскільки перевізниками - ТОВ «ПВН-ТРАНС» (44111956) та ТОВ «ПЕТРОЛ ТРАНС» (43192112) згідно зареєстрованих податкових накладних на надання транспортних послуг з перевезень не зазначено маршрути згідно з яких здійснювалось перевезення пального, крім того підприємством не подано інформацію щодо наявності об`єктів оподаткування за формою 20-ОПП, що свідчить про відсутність місць оптової торгівлі, що в свою чергу призвело до порушення податкового законодавства та залучення ТОВ «КОРП ПЕТРОЛУМ» до схеми формування штучного податкового кредиту.

Перевіркою взаєморозрахунків позивача та ТОВ «КОРП ПЕТРОЛУМ» при придбанні у листопаді 2022 р. дизпалива на загальну суму 151 700, 00 грн, в т.ч. ПДВ 9 924,30 грн відповідачем нібито встановлено неможливість здійснення даних господарських операцій з ідентифікованим товаром у зв`язку із відсутністю факту джерела його законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва та відсутністю інформації щодо транспортування придбаної номенклатури. Таким чином, на думку відповідача, враховуючи відсутність придбання товарів необхідної номенклатури по ланцюгу постачання, перевіркою встановлено, що товари ТОВ «ПЕТРОЛЕУМ» для позивача реально не відвантажувались, а лише документально оформлювались.

Оскільки реальність вчинення господарських операцій по ТОВ «КОРП ПЕТРОЛЕУМ» відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, у позивача, на думку відповідача, не було підстав для податкового обліку вказаних операцій. Зазначені операції для позивача не містили у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети).

З урахуванням зазначеного, на думку відповідача, перевіркою встановлено не підтвердження факту реалізації ТОВ «КОРП ПЕТРОЛУМ» ТМЦ на адресу позивача. Таким чином в первинних документах, виписаних ТОВ «КОРП ПЕТРОЛУМ» для позивача зазначено господарські операції, які фактично не відбулись. У зв`язку із цим, видаткові накладні не мають юридичної сили первинних документів, відповідно позивач неправомірно сформував регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність на підставі таких первинних документів.

Суд зазначає, що на момент придбання позивачем дизельного пального у ТОВ «КОРП ПЕТРОЛУМ» (період, що перевірявся - листопад 2022 р.) у ТОВ «КОРП ПЕТРОЛУМ» була чинна ліцензія на оптову торгівлю пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, підприємство було належним чином зареєстровано в органах державної влади та знаходилось на податковому обліку, зареєстроване платником ПДВ, установчі документи в судовому порядку не визнані недійсними, вироків суду щодо службових осіб товариства, які б були осуджені за підробку, службове підроблення первинних бухгалтерських, договірних документів, фіктивне підприємництво, пособництво, співучасть в ухиленні від сплати податків не має.

Рішення про анулювання згаданої ліцензії, на яке покликається відповідач в акті перевірки, прийнято 02.12.2022 р. за № 271-рл.

Таким чином, лише з моменту прийняття згаданого рішення ТОВ «КОРП ПЕТРОЛУМ» було позбавлено можливості здійснювати ліцензований вид діяльності.

З урахуванням того, що перевірка декларації з ПДВ проводилась за листопад 2022 р., посилання відповідача на рішення про анулювання ліцензії, яке було прийнято в грудні 2022 р. є безпідставним.

Щодо пов`язаності факту не подання 20-ОПП з порушенням ТОВ «КОРП ПЕТРОЛУМ» податкового законодавства у вигляді залучення до схеми формування штучного податкового кредиту, суд зазначає, що У ТОВ «КОРП ПЕТРОЛУМ» до моменту її анулювання була ліцензія на оптову торгівлю пальним, за відсутності місць оптової торгівлі - отже таких місць оптової торгівлі бути не могло, незалежно від подання/не подання інформації за формою 20-ОПП.

Ліцензія на оптовий продаж пального без місць оптової торгівлі - вид ліцензії, передбачений Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР. При цьому для здійснення такого виду діяльності місця/приміщення не вимагаються. Отже, доводи відповідача в цій частині суд також вважає безпідставними.

Стосовно доводів відповідача про те, що видаткові накладні не мають юридичної сили первинного документу, оскільки в них зазначені господарські операції, які фактично не відбулись, суд зазначає, що надані до матеріалів справі первинні документи бухгалтерського обліку мають необхідні реквізити та у повній мірі відображають зміст проведених господарських операцій, що свідчить про наявність підстав для формування показників податкової звітності на підстави таких документів.

Зазначені обставини вказують на наявність у позивача ділової мети, визначення якої наведено у пп.14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України, як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, дослідивши надані до матеріалів справи первинні документи, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, суд дійшов висновку, що в результаті господарських операцій з ТОВ «Флексорес» у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про неотримання товарів послуг/послуг від ТОВ «Корп Петролеум».

Контролюючим органом також не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження визнання в судовому порядку угод між позивачем та ТОВ «Корп Петролеум» не дійсними.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов`язковим для правозастосування органами правосуддя.

У п. 38 рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» (заява №803/02, INTERSPLAV проти України) зазначено, що на думку суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь - яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

На думку суду, є безпідставними доводи контролюючого органу про не підтвердження постачання товару по ланцюгу постачання, оскільки в даному випадку оцінка має надаватися взаємовідносинам між позивачем та ТОВ «Корп Петролеум».

Позивач не може нести відповідальність у разі можливого порушення вимог чинного законодавства його контрагентами у попередніх етапах постачання товару.

Суд зауважує, що у пункті 110 рішення у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Європейський Суд з прав людини визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, у зв`язку з чим таке рішення підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246 та 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ухвалив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Флексорес" (адреса: вул. Л. Українки, 53, с.Чишки, Пустомитівський район, Львівська область, 81144; ЄДРПОУ 38953610) (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Львівській області (адреса: вул.Стрийська, 35, м.Львів, 79026; 43968090) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 29.03.2023 № 5636/13-01-07-03.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (ЄДРПОУ 43968090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Флексорес" (ЄДРПОУ 38953610) судовий збір у сумі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяГрень Наталія Михайлівна