Постанова

від 24.10.2024 по справі 380/15948/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/15948/23 пров. № А/857/9706/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді :Кухтея Р.В.,

суддів :Носа С.П., Шевчук С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року (ухвалене головуючою-суддею Грень Н.М. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Львові) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Флексорес до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

У липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю Флексорес (далі - ТзОВ Флексорес, Товариство, позивач) звернулося в суд із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС, контролюючий орган, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (далі - ППР) №5636/13-01-07-03 від 29.03.2023.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 позовні вимоги були задоволені повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити Товариству у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що під час проведення перевірки встановлено відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТзОВ Корп Петролеум. Зазначиє, що фінансова звітність ТзОВ Корп Петролеум (Форма №1-м) за період діяльності 2022 року підприємством не подана. За допомогою даних Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН, Реєстр), перевіркою встановлено відсутність факту транспортування імпортованого пального, оскільки перевізниками ТзОВ ПВН-ТРАНС (44111956), ТзОВ ПЕТРОЛ ТРАНС (43192112) згідно зареєстрованих податкових накладних (далі - ПН) на надання транспортних послуг з перевезень не зазначено маршрутів, за якими здійснювалось перевезення пального, крім того підприємством не подано інформацію щодо наявності об`єктів оподаткування за формою 20-ОПП, що свідчить про відсутність місць оптової торгівлі, що в свою чергу призвело до порушення податкового законодавства та залучення ТзОВ Корп Петролеум до схеми формування штучного податкового кредиту. Перевіркою взаєморозрахунків позивача та ТзОВ Корп Петролеум при придбанні у листопаді 2022 року дизпалива на загальну суму 151700 грн, в тому числі ПДВ 9924,30 грн, встановлено неможливість здійснення ТзОВ Флексорес даних господарських операцій з ідентифікованим товаром у зв`язку з відсутністю факту джерела його законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва, яка доказується щодо суб`єктів господарювання ланцюга, з урахуванням їх місця у ланцюгу, відсутністю інформації щодо транспортування придбаної номенклатури. Таким чином, враховуючи відсутність придбання товарів необхідної номенклатури по ланцюгу постачання, перевіркою встановлено, що товари ТзОВ Корп Петролеум для ТзОВ Флексорес реально не відвантажувались, а лише документально оформлялися операції з їх відвантаження. Перевіркою встановлено не підтвердження факту реалізації ТзОВ Корп Петролеум товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) на адресу ТзОВ Флексорес. Таким чином, в первинних документах, виписаних ТзОВ Корп Петролеум для ТзОВ Флексорес, зазначено господарські операції, які фактично не відбулися.

Позивач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.

Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що на підставі направлень №873, 874 від 14.02.2023, відповідно до наказу ГУ ДПС №200-ПП від 19.01.2023, у період з 14.02.2023 по 20.02.2023 відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ Флексорес з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2022 року від`ємного значенняз податку на додану вартість (далі - ПДВ), у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт №3641/13-01-07-03/38953610 від 01.03.2023.

За результатами перевірки контролюючим органом були сформовані висновки про порушення Товариством вимогп.198.1, п.198.2, п.198.3. ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), врезультаті чого підприємством за листопад 2022 року завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в сумі 9924 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивач надав заперечення №10/03-23 від 10.03.2023, за результатами розгляду яких, такі були залишені без задоволення

29.03.2023 ГУ ДПС на підставі висновків акту перевірки прийнято ППР форми В1 №5636/13-01-07-03, яким визначено податкове зобов`язання в сумі 2481,00 грн.

Рішенням ДПС України за результатами розгляду скарги (вих.№3957/6/99-00-06-01-03-06 від 02.06.2023) скаргу Товариства залишено без задоволення, а ППР - без змін.

Вважаючи оспорюване ППР протиправними, Товариство звернулося до адміністративного суду з вимогою про його скасування

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що надані до матеріалів справи первинні документи, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, суд дійшов висновку, що в результаті господарських операцій у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про неотримання товарів послуг/послуг від ТзОВ Корп Петролеум.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-ХIV від 16.07.1999 (далі -Закон №996).

Згідно ст.1Закону №996, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в стуктурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинним документом - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення

Тобто, первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення

Згідно ч.1, 2 ст.9Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи

Відповідно до ч.2 ст.3Закону №996, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства

Згідно дефініції, наведеній у статті 1Закону №996, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємств

Згідно ч.1, 2, 3 ст.9Закону №996, бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні містити встановлені обов`язкові реквізити

Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку первинних документів визначено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88)

Згідно п.2.1 Положення №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід затверджено наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 (П(С)БO 15)

За правилами п.5 П(С)БO 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій)

Відповідно до п.8 П(С)БO 15 дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов`язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені

За правилами пункту 21 П(С)БO 15 дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України).

Згідно п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цьогоКодексу

Пунктом198.1 статті 198 ПК Українивизначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом193.1 статті 193цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті

Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201цьогоКодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Системний аналіз приведених вище норм дає підстави для висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Разом з тим, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необгрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Якщо певна господарська операція не відбулась чи відбулась не за тим змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, це є підставою для застосування відповідних наслідків в податковому обліку.

З`ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи податкового органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватись з урахуванням специфіки кожної господарської операції умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Отже, податковий кредит та витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток повинні бути фактично підтвердженими належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків

Як видно з матеріалів справи, контролюючий орган в акті перевірки покликається на те, що відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України №1165 від 11.12.2019 ТзОВ Корп Петролеум включено до переліку платників з ознаками ризиковості (рішення від 28.12.2022) та присвоєно п.8 Критерії ризиковості платника податків (встановлено операцій з реалізації товарів платника податків з ознаками ризиковості), згідно Реєстру ліцензій ТзОВ Корп Петролеум розпорядженням №271-рл від 02.12.2022 анульовано ліцензію на оптову торгівлю пальним, за відсутності місць оптової торгівлі - у контролюючих органів наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань та функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції.

Також, згідно даних ЄРПН, перевіркою встановлено відсутність факту транспортування імпортованого пального, оскільки перевізниками - ТзОВ ПВН-ТРАНС та ТзОВ ПЕТРОЛ ТРАНС згідно зареєстрованих ПН на надання транспортних послуг з перевезень не зазначено маршрути, за якими здійснювалось перевезення пального, крім того підприємством не подано інформацію щодо наявності об`єктів оподаткування за формою 20-ОПП, що свідчить про відсутність місць оптової торгівлі, що в свою чергу призвело до порушення податкового законодавства та залучення ТзОВ Корп Петролеум до схеми формування штучного податкового кредиту.

Перевіркою взаєморозрахунків позивача та ТзОВ Корп Петролеум при придбанні у листопаді 2022 року дизпалива на загальну суму 151700,00 грн, в тому числі ПДВ 9924,30 грн, відповідачем нібито встановлено неможливість здійснення даних господарських операцій з ідентифікованим товаром у зв`язку з відсутністю факту джерела його законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва та відсутністю інформації щодо транспортування придбаної номенклатури. Таким чином, на думку відповідача, враховуючи відсутність придбання товарів необхідної номенклатури по ланцюгу постачання, перевіркою встановлено, що товари ТзОВ Корп Петролеум для позивача реально не відвантажувались, а лише документально оформлювались.

Оскільки реальність вчинення господарських операцій по ТзОВ Корп Петролеум відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, у позивача, на думку відповідача, не було підстав для податкового обліку вказаних операцій. Зазначені операції для позивача не містили у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети).

Перевіркою встановлено непідтвердження факту реалізації ТзОВ Корп Петролеум ТМЦ на адресу позивача. Таким чином, в первинних документах, виписаних ТзОВ Корп Петролеум для позивача зазначено господарські операції, які фактично не відбулись. У зв`язку з цим, видаткові накладні не мають юридичної сили первинних документів, відповідно позивач неправомірно сформував регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність на підставі таких первинних документів.

З приводу вищенаведеного, колегія суддів зазначає, що на момент придбання позивачем дизельного пального у ТзОВ Корп Петролеум (період, що перевірявся - листопад 2022 року) у ТзОВ Корп Петролеум була чинна ліцензія на оптову торгівлю пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, підприємство було належним чином зареєстровано в органах державної влади та знаходилось на податковому обліку, зареєстроване платником ПДВ, установчі документи в судовому порядку не визнані недійсними, вироків суду щодо службових осіб товариства, які б були засуджені за підробку, службове підроблення первинних бухгалтерських, договірних документів, фіктивне підприємництво, пособництво, співучасть в ухиленні від сплати податків не має.

При цьому, рішення про анулювання ліцензії, на яке покликається відповідач в акті перевірки, прийнято 02.12.2022 за №271-рл.

Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що лише з моменту прийняття рішення 02.12.2022 за №271-рл ТзОВ Корп Петролеум було позбавлено можливості здійснювати ліцензований вид діяльності.

Відтак, посилання відповідача на рішення про анулювання ліцензії, яке було прийнято в грудні 2022 року є безпідставним, позаяк перевірка позивача була проведена в листопаді 2022 року.

Щодо пов`язаності факту неподання 20-ОПП з порушенням ТзОВ Корп Петролеум податкового законодавства у вигляді залучення до схеми формування штучного податкового кредиту, суд першої інстанції вірно зазначив, що у ТзОВ Корп Петролеум до моменту її анулювання була ліцензія на оптову торгівлю пальним, за відсутності місць оптової торгівлі - отже таких місць оптової торгівлі бути не могло, незалежно від подання/не подання інформації за формою 20-ОПП.

Крім того, ліцензія на оптовий продаж пального без місць оптової торгівлі - вид ліцензії, передбачений Законом України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального №481/95-ВР від 19.12.1995.

При цьому, для здійснення такого виду діяльності місця/приміщення не вимагаються.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що надані до матеріалів справі первинні документи бухгалтерського обліку мають необхідні реквізити та у повній мірі відображають зміст проведених господарських операцій, що свідчить про наявність підстав для формування показників податкової звітності на підстави таких документів.

На думку колегії суддів, зазначені обставини вказують на наявність у позивача ділової мети, визначення якої наведено у п.п.14.1.231п.14.1ст.14 ПК України, як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Більше того як слушно зауважив суд першої інстанції, що позивач не може нести відповідальність у разі можливого порушення вимог чинного законодавства його контрагентами у попередніх етапах постачання товару.

Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність оспорюваного рішення та наявності підстав для його скасування.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі Проніна проти України (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року по справі №380/15948/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук